21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6120/20 пров. № А/857/14158/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Судової-Хомюк Н. М., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 380/6120/20 (головуючий суддя Коморний О. І., м. Львів, повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
31 липня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення № 133950004517 від 27.02.2020 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020., як особі, яка працювала до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах; зобов'язання відповідача призначити позивачу з 21.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХП в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення», однак Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області протиправно прийнято рішення №133950004517 від 27.02.2020 про відмову у призначенні позивачу вказаної пенсії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133950004517 від 27.02.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 21.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 840,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, тощо. Згідно вказаного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 53 років та 6 місяців. Натомість ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням пенсії виповнився лише 51 рік. На думку апелянта, у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», натомість у випадку позивача питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком у відповідності до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем в суді апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зробила висновок, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що ОСОБА_1 працює на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля» за професією машиніст підіймальної машини з 19.07.2005, згідно наказу від 19.07.2005 №103-к (а.с. 18).
Посада машиніст підіймальної машини відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановами Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016, що дає право на пенсію на пільгових умовах, що підтверджується наказами Шахти «Відродження» ДП «Львівугілля» №33к від 11.03.2005 (а.с. 20), №52к від 10.03.2010 (а.с.21), №56к від 10.03.2015 (а.с. 22), висновками Державної експертизи умов праці від 19.01.2010 №2417 (а.с. 23), від 22.02.2011 №2714 (а.с. 24- 25), від 24.04.2015 № 3653 (а.с. 26-27).
Відповідно до довідки №109 від 11.02.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів виданої ВП Шахта «Відродження» ДП «Львівугілля», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на даному підприємстві з 18.07.2005 по даний час, виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією: машиніст піднімальної машини, що передбачена Списком №2 (а.с. 19).
21.02.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення» (а.с.10). До вказаної заяви позивач долучила: диплом про навчання НОМЕР_1 від 18.05.1989; довідку про зміну назви організації №110 від 11.02.2020; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру №16653 від 18.10.2020; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №109 від 11.02.2020, №103-к від 19.07.2005, №330к від 11.03.2005, №52 к від 10.03.2010, №56-к від 10.03.2015, висновки №2417, 2714, 3653; посвідчення №682; паспорт НОМЕР_2 від 11.06.2003; трудову книжку НОМЕР_3 від 01.10.1985.
Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №133950004517 від 27.02.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням необхідного віку, передбаченого абзацом 2 пунктом 2 частиною 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 30-31).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 25 років 11 місяців, у тому числі на роботах за списком № 2 - 15 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ, отже, її позов підлягає задоволенню, а рішення пенсійного органу - скасуванню.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи скаржника про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду доходить висновків, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 380/6120/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Н. М. Судова-Хомюк
С. М. Шевчук