21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2388/21 пров. № А/857/19686/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О. Б.,
суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила: визнати протиправним рішення від 05 квітня 2021 року № 926160814487 щодо перерахунку призначеної пенсії в розмірі 70% від заробітку працюючого на відповідній посаді судді станом на 01 травня 2016 року; зобов'язати з квітня 2021 року здійснювати виплату пенсії в розмірі встановленому рішенням у пенсійній справі № 926160814487 від 26 травня 2020 року на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області № 160 від 23 березня 2020 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі постанови Івано-Франківського міського суду у справі № 344/5075/14-а від 28 квітня 2014 року отримувала пенсію по втраті годувальника в розмірі, визначеному згідно рішення суду, а саме: в розмірі 70% від заробітку працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням доплати за вислугу років, з урахуванням кожного нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження будь-яким терміном, періодом та максимальним розміром. Зокрема, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у пенсійній справі № 926160814487 від 26 травня 2020 року на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області № 160 від 23 березня 2020 року було здійснено перерахунок встановленої позивачу пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру суддівської винагороди на посаді судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області. Однак, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 0900-0304-8/13371 від 14 квітня 2021 року повідомлено про проведення перерахунку призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно з яким, у зв'язку з набранням чинності Законом України від «Про державну службу», розмір пенсії зафіксовано в сталій сумі станом 01 червня 2016 року, який надалі не перераховується. Вважає даний перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника протиправним, оскільки зазначає, що норми Закону України «Про державну службу» стосуються призначення пенсій державним службовцям і застосовуються з 01 травня 2016 року, проте жодним чином не стосуються порядку перерахунку призначених раніше пенсій і не вносять зміни в законодавство України щодо порядку перерахунку пенсії. Також, вказане порушує вимоги пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії у пенсійній справі № 926160814487 від 05 квітня 2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з квітня 2021 року здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі згідно рішення у пенсійній справі № 926160814487 від 26 травня 2020 року на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області № 160 від 23 березня 2020 року, з врахуванням виплачених сум пенсії.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII з необґрунтованих підстав, оскільки позивачу було призначено та нараховано пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в чинному законодавстві відсутні прямі норми, які дозволяють територіальним органам Пенсійного фонду України перераховувати пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в чинному законодавстві відсутні прямі норми, які дозволяють територіальним органам Пенсійного фонду України перераховувати пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а тому правомірно переглянуто раніше проведені перерахунки пенсії позивача та з 01 травня 2016 року приведено пенсійну справу до норм чинного законодавства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що суд першої інстанції прийняв законне та обгрунтоване рішення. Скаржником не виконується постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/5075/14-а від 28 квітня 2014 року.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 2011 року отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника судді у відставці ОСОБА_2 .
Постановою Івано-Франківського міського суду у справі № 344/5075/14-а від 28 квітня 2014 року (вебсайт: http://reуestr.court.gov.ua/Review/38744426), яка набрала законної сили 29 вересня 2014 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови проведенні їй перерахунку та виплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 01 січня 2012 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області від 07 березня 2014 року № 107 про розмір грошової суддівської винагороди судді Шепетівського міськрайонного суду за період з 01 січня 2012 року по 28 лютого 2014 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести та виплатити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника з 01 січня 2012 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області від 07 березня 2014 року № 107 про розмір грошової суддівської винагороди судді Шепетівського міськрайонного суду за період з 01 січня 2012 року по 28 лютого 2014 року з врахуванням доплати за вислугу років, та в подальшому здійснювати перерахунки та виплату її пенсії в розмірі 70% від заробітку працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням доплати за вислугу років, з урахуванням кожного нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження будь-яким терміном, періодом та максимальним розміром (а.с.7,8).
На виконання постанови Івано-Франківського міського суду у справі № 344/5075/14-а від 28 квітня 2014 року, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у пенсійній справі № 926160814487 від 26 травня 2020 року, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області № 160 від 23 березня 2020 року, проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника та призначено позивачу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року пенсію в розмірі 20967,80 грн; з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року - 31451,70 грн; з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року - 34289,85 грн; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2050 року - 37520,70 грн(а.с.17, 18).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у пенсійній справі № 926160814487 від 05 квітня 2021 року проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника та призначено позивачу пенсію в сталій сумі станом на 01 травня 2016 року в розмірі 17255,00 грн: з 08 червня 2016 року по 30 листопада 2018 року; з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року; з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року; з 01 липня 2019 року по 30 листопада 2019 року; з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року; з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року; з 01 травня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 31 серпня 2020 року; з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2020 року; з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2021 року; з 01 березня 2021 року по 30 червня 2021 року; з 01 липня 2021 року по 30 листопада 2021 року, з 01 грудня 2021 року по довічно; з 15 березня 2031 року по довічно; з 01 січня 2055 року по довічно (а.с.22).
Листом № 0900-0304-8/13371 від 14 квітня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 28 квітня 2014 року позивачу проведено перерахунок пенсії в зв'язку з втратою годувальника з 01 січня 2012 року. Надалі перерахунки пенсії проводились на підставі поданих нових довідок про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді. Виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, такі виплати продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керується суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Зазначено, що пенсії по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також пенсії за віком особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст. 90 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». Зазначено, що рішення суду повинно бути виконано в межах покладених судом зобов'язань. Розмір пенсії позивача зафіксовано в сталій сумі станом на 01 травня 2016 року, який надалі не перераховується. Розмір пенсії з 01 травня 2016 року, складає 17255,00 грн, який обчислено в розмірі 70 % від заробітку працюючого на відповідній посаді судді станом на 01 травня 2016 року (24650,00 грн), враховуючи судове рішення від 28 квітня 2014 року. Розраховано суму переплати за період з травня 2016 по березень 2021 (573324,15 грн). Зазначено, що позивачу необхідно вирішити питання щодо відшкодування суми переплати (а.с.19, 20).
На адвокатський запит № 02/27-04/АС від 13 травня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в області направило адвокату Гнатіву А.І. довідку про розмір фактично виплачуваної пенсії за 2021 рік в зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , а також належним чином завірені копії розпоряджень про призначення і перерахунок пенсії в зв'язку з втратою годувальника та довідки про суддівську винагороду, згідно якої проводився перерахунок пенсії з 01 січня 2020 року на виконання рішення суду ОСОБА_1 (а.с.23).
Згідно довідки за особовим рахунком № НОМЕР_1 розмір пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника: за січень 2021 року становить 37520,70 грн; за лютий 2021 року - 37520,70 грн; за березень 2021 року - 37520,70 грн; за квітень 2021 року - 17255,00 грн; за травень 2021 року - 17255,00 грн(а.с.24).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та система недержавного пенсійного забезпечення. Основна частина населення отримує пенсію за солідарною системою, оскільки накопичувальна система, ще не функціонує в повній мірі, а недержавна система пенсійного забезпечення залишається не дуже популярною серед населення.
Солідарна система базується на виплаті пенсій і наданні соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Згідно із ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо пов'язана з правом на пенсію саме померлої особи, що мала на утриманні інших непрацездатних осіб.
Частиною 1 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначені умови призначення пенсій або щомісячного до грошового утримання судді у відставці. Призначення та перерахунок пенсій у зв'язку з втратою годувальника вищезазначеним законом не передбачено.
Згідно із п. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі - Закон № 3723-XII) в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.
Приписами ст. 141, ст. 142 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» визначено, що суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника, також Закон України № 213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким було змінено назву ст. 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».
Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим Законом.
Закон України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року «Про державну службу» втратив чинність на підставі Закону України № 889-VIII від 10 грудня 2015 року «Про державну службу», за винятком ст. 37 цього Закону, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у п. 10 і п. 12 розділу XI Закону України № 889-VIII від 10 грудня 2015 року «Про державну службу» ( далі - Закон № 889-VIII).
Пунктами 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII та Закону України № 2453-VI від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що державні службовці, які на момент набрання законної сили цим Законом, мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Згідно із п. 13 розділу XI Закону № 889-VIII за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог ст. 31 Закону № 3723-ХІІ зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Починаючи з 08 червня 2016 року, у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнано неконституційними окремі норми ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Абз. 2 ч. 1 рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 встановлено, що під час розгляду справи до статті 141 Закону №2453 Законом № 889-VIII було внесено зміни, а саме: в абзаці першому частини першої, частині другій слова «на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» виключено; в абзацах другому, четвертому частини п'ятої слова «Про державну службу» виключено. Конституційний Суд України вважав, що внесення вказаних змін не впливає на суть оспорюваних положень.
Предметом розгляду Конституційного Суду України на відповідність Конституції України (конституційність) були положення частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону № 2453 щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, встановлення максимального розміру такого утримання, припинення його виплати суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та скасування права судді на перерахунок призначеного раніше довічного грошового утримання судді, а також положення пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213, за якими у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453.
З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 2011 року отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до норм Закону України № 2453-VI від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у пенсійній справі № 926160814487 від 26 травня 2020 року, прийнятим на виконання постанови Івано-Франківського міського суду у справі № 344/5075/14-а від 28 квітня 2014 року, проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-XII та Закону № 2453-VI на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області № 160 від 23 березня 2020 року (а.с.17, 18).
Згідно із ч. 1 ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у пенсійній справі № 926160814487 від 05 квітня 2021 року проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника та призначено позивачу пенсію в сталій сумі станом на 01 травня 2016 року в розмірі 17255,00 грн, у зв'язку з тим, що з 01 травня 2016 року Закон № 3723-XII втратив чинність (а.с.22).
Підставою для вищевказаного перерахунку пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника стало те, що пенсії по інвалідності та в разі втрати годувальника, також пенсії за віком особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.19, 20).
Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи слідує, що на виконання постанови Івано-Франківського міського суду у справі № 344/5075/14-а від 28 квітня 2014 року проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ та Закону № 2453-VI, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обставина з встановлення права позивача на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ не потребує доказування при розгляді даної справи.
У зв'язку з набранням у чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, в чинному законодавстві відсутні прямі норми, які дозволяють територіальним органам Пенсійного фонду України перераховувати пенсії, призначені за ст. 37 Закону № 3723-XII.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII з необґрунтованих підстав, оскільки позивачу було призначено та нараховано пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, а в чинному законодавстві відсутні прямі норми, які дозволяють територіальним органам Пенсійного фонду України перераховувати пенсії, призначені за ст. 37 Закону № 3723-XII.
Разом з цим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у пенсійній справі № 926160814487 від 26 травня 2020 року, яким проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області № 160 від 23 березня 2020 року, відповідно до якого позивачу призначено пенсію з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2050 року в розмірі 37520,70 грн є чинним та не скасованим(а.с.17, 18).
Також, колегія суддів зазначає, що питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12).
З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, колегія суддів також погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з квітня 2021 року здійснити виплату позивачу пенсії в розмірі згідно рішення у пенсійній справі № 926160814487 від 26 травня 2020 року на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області № 160 від 23 березня 2020 року, з врахуванням виплачених сум пенсії.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 300/2388/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 21 грудня 2021 року.