21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3571/20 пров. № А/857/17190/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі № 300/3571/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №2025 від 13.09.2020 та зобов'язання призначити пенсію за віком,-
суддя в 1-й інстанції -Біньковська Н.В.,
час ухвалення рішення - 16.08.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №2025 від 13.09.2020; зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1, з 04.09.2020 - дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі № 300/3571/20 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській; області №2025 від 13.09.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 04.09.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
05.08.2021 на адресу суду від адвоката позивача Лютак Л.Л. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вона просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 7000 грн..
Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року ухвалено додаткове судове рішення в адміністративній справі № 300/3571/20. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3400 грн..
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не погодилось з наведеним додатковим судовим рішенням суду, подало апеляційну скаргу в якій зазначає про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Апелянт зазначив про те, що задовольняючи частково заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а тому з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг та виходячи з критерію пропорційності вважає, що у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід відмовити.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Надаючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове судове рішення суду є засобом усунення неповноти рішення суду, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги учасника справи.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розгляд адміністративної справи № 300/3571/20 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно з правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалюючи додаткове рішення про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., суд першої інстанції оцінював наступні докази :
- договір про надання правової допомоги №02/09/02 від 02.09.2020 (а.с.34), укладеного між адвокатом Лютак Л.Л. та Гражданін Л.Б., предметом якого є надання правової допомоги в справі щодо захисту прав та інтересів останньої, зокрема, в Івано-Франківському окружному адміністративному суді з приводу оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Зазначено, що розмір винагороди встановлюється шляхом підписання додаткових угод до договору, які є його невід'ємною частиною;
- додаткову угода №1 від 30.07.2021 до договору щодо надання правої допомоги від 02.09.2020 (а.с.71);
-акт прийому-передачі послуг від 30.07.2021 до договору про надання правової допомоги від 02.09.2020 та додаткової угоди №1 від 30.07.2021 з описом робіт, виконаних адвокатом Лютак Л.Л. по справі №300/3571/20;
- квитанцію №418647 від 30.07.2021 (а.с.73).
Так, згідно акту прийому-передачі послуг складеного між адвокатом Лютак Л.Л. та Гражданін Л.Б. визначено, що розмір адвокатського гонорару за 1 годину роботи становить 850 грн., як це погоджено сторонами у п. 3.2. договору про надання правової допомоги від 02.09.2020 №02/09/02. Кількість затраченого адвокатом Лютак Л.Л. часу становить 8 годин 15 хвилин.
За змістом вказаного акту адвокатом Лютак Л.Л. надано правничу допомогу наступного характеру:
1) зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції;
2) вивчення та правовий аналіз доказів по справі;
3) вивчення та правовий аналіз судової практики в аналогічних спорах;
4) підготовка адміністративного позову та додатків до нього згідно із вимогами статей 94, 160 КАС України на 16 сторінках.
Відповідно до квитанції від 30.07.2021 №418647 ОСОБА_1 сплатила адвокату Лютак Л.Л. кошти в розмірі 7000 грн. за адвокатські послуги.
Суд першої інстанції оцінюючи наведені вище докази, прийшов до висновку про часткове підтвердження позивачем здійснених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З позиції колегії суддів апелянт доречно наводив аргументи щодо спростування вартості та затраченого часу на виконання зазначених у акті робіт адвокатом. Зокрема, зазначив про те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або)значенню справи.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позовна заява в більшості складається з цитат норм чинного законодавства України та рішень Конституційного Суду, Верховного Суду, Європейського Суду з прав людини, що не потребує значного часу на їх написання в позовній заяві.
Колегія суддів вважає, що така послуга, як вивчення та аналіз матеріалів судової практики у аналогічних справах, не віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та з матеріалів справи не можливо встановити, який саме аналіз було зроблено представником позивача.
Апеляційний суд також враховує усталену практику судів щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а також те, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про не співмірність стягнення витрат на правничу допомогу із складністю справи та вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача.
Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
У відповідності до ст. 242 КАС, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі № 300/3571/20 скасувати та прийняти постанову, якою заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 21 грудня 2021 року