21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4678/21 пров. № А/857/20678/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Носа С.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 460/4678/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції -Недашківська К.М.,
час ухвалення рішення - 12.08.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 12.08.2021 року,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової відповідача щодо відмови у наданні переліку штатних посад у виконавчому комітеті Вараської міської ради відповідно до рішення Вараської міської ради №110 від 24.02.2021, що не зазначені в попередженнях про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради, що запитувалися, та зобов'язати відповідача надати запитувану інформацію.
Позовні вимоги мотивовано тим, що подала запит на отримання публічної інформації від 17.04.2021 щодо переліку штатних посад у виконавчому комітеті Вараської міської ради відповідно до рішення Вараської міської ради №110 від 24.02.2021 що не зазначені в попередженнях про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради. Однак, відповідач фактично відповіді не надав, чим порушив права позивача та норми Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 460/4678/21 позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що публічною інформацією є інформація, яка зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях. У відповідача відсутня запитувана інформація, тобто перелік штатних посад, що не зазначені в попередженням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Для отримання такої інформації відповідачу необхідно було б створити запитувану інформацію, доклавши для цього значні зусилля. Тому, апелянт зазначає, що запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 460/4678/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав відповідь на запит 22.04.2021, вказавши посилання на інтернет сторінку, де розміщено розпорядження міського голови від 26.02.2021 №40-р “Про внесення змін до штатного розпису виконавчого комітету Вараської міської ради на 2021 рік”.
В свою чергу, позивач звернувся з запитом про надання інформації щодо переліку штатних посад у виконавчому комітеті Вараської міської ради відповідно до рішення Вараської міської ради №110 від 24.02.2021, що не зазначені в попередженнях про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради.
Відповідач у відзиві вказав, що про майбутнє вивільнення були повідомлені всі працівники виконавчого комітету Вараської міської ради та інших виконавчих органів ради (в загальному понад 200 чоловік, з них 113 у виконавчому комітеті).
Таким чином, відповідач володіє запитуваною позивачем інформацією, що виключає можливість відмови у задоволенні запиту відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VІ.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про ненадання відповідачем запитуваної інформації.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 17 квітня 2021 року подала до Виконавчого комітету Вараської міської ради запит на отримання публічної інформації щодо переліку штатних посад у виконавчому комітеті Вараської міської ради відповідно до рішення Вараської міської ради №110 від 24.02.2021, що не зазначені в попередженнях про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради.
Відповідач 22.04.2021 надав відповідь №89/0/14.3-05/412, де зазначив, що “Інформація про кількість штатних посад у виконавчому комітеті Вараської міської ради відповідно до рішення Вараської міської ради від 24.02.2021 №110, відображена у розпорядженні міського голови від 26.02.2021 №40-р “Про внесення змін до штатного розпису виконавчого комітету Вараської міської ради на 2021 рік”, з яким можна ознайомитися за посиланням (зсилка)”.
Не погоджуючись із такою відповіддю позивач звернулася із позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Реалізацію вказаного права громадянами України закріпленого у статті 40 Конституції України права регламентовано Законом України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 року №2939-VI та Законом України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 року №393/96-ВР.
Статтею 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 02.10.1992 №2657-XII передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації не бути знищеною після закінчення строків зберігання.
Статтею 5 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, зокрема, передбачено забезпечення доступу до інформації, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, розпорядниками інформації для цілей цього Закону, зокрема, визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу ч.1 ст.14 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною 1 ст.22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ст.23 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Суд враховує, що п.5 ч.1 ст.24 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, яку несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, серед іншого - надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, тобто неповні або перекручені (Абзац п'ятий пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи).
Неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.
З урахуванням наведеного вище, правильно суд першої інстанції зазначив, що розпорядник публічної інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.
Згідно з правовою позицією, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові 25.06.2019 у справі №9901/925/18, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з запитом про надання інформації щодо переліку штатних посад у виконавчому комітеті Вараської міської ради відповідно до рішення Вараської міської ради №110 від 24.02.2021, що не зазначені в попередженнях про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради.
Відповідач надав відповідь на запит 22.04.2021, вказавши посилання на інтернет сторінку, де розміщено розпорядження міського голови від 26.02.2021 №40-р “Про внесення змін до штатного розпису виконавчого комітету Вараської міської ради на 2021 рік”.
Відповідач зазначив, що про майбутнє вивільнення були повідомлені всі працівники виконавчого комітету Вараської міської ради та інших виконавчих органів ради (в загальному понад 200 чоловік, з них 113 у виконавчому комітеті). Таким чином, він не володіє запитуваною позивачем інформацією.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, про належний розгляд відповідачем запиту позивача і відсутності факту порушення відповідачем прав та інтересів позивача у правовідносинах щодо отримання публічної інформації, а отже про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 460/4678/21 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 21.12.2021 року