21 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/9608/21 пров. № А/857/18663/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Носа С.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 460/9608/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції -Друзенко Н.В., час ухвалення рішення - 24.09.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 24.09.2021 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні обчислення та перерахунку з 13.01.2021 основного розміру пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі виходячи з розрахунку 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії 13.01.2021 основного розміру пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі виходячи з розрахунку 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах з 19.09.2017 по 18.01.2018. Вказує, що 18.01.2018 був звільнений з військової служби за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу №1708 від 21.12.2017. Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України у своєму рішенні, яке оформлене свідоцтвом про хворобу №1708 від 21.12.2017, зазначила, що захворювання виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки - «Так, пов'язані з проходженням військової служби». З 26.02.2018 позивачу встановлено 1-шу групу інвалідності. 05.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області із заявою про здійснення призначення та нарахування пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Листом від 19.05.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області відмовлено в призначенні та нарахуванні такої пенсії оскільки відсутні відомості про настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Однак позивач вказує, що в законі встановлено, що пенсія відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" призначається також в тому випадку, якщо інвалідність військовослужбовця настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби. Таким чином, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 460/9608/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 18.01.2018 був звільнений з військової служби за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу №1708 від 21.12.2017. 26.02.2018 року позивачу встановлено 1-шу групу інвалідності. 05.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області із заявою про здійснення призначення та нарахування пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Апелянт зазначає, що в законі встановлено, що пенсія відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" призначається також в тому випадку, якщо інвалідність військовослужбовця настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, тому він має право на призначення пенсії по інвалідності як військовослужбовець. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 460/9608/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з свідоцтвом про хворобу №1708 від 21.12.2017 захворювання: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, ускладнена кровотечею (28.10.2017), у фазі нестійкої ремісії; множинні (дві) виразки цибулини дванадцятипалої кишки, що зарубцювалися; незначна рубцева деформація цибулини дванадцятипалої вишки; анемія середнього ступеня складного генезу - “Так, пов'язані з проходженням військової служби”.
Однак свідоцтво про хворобу не є документом на підставі якого призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII військовослужбовцям за контрактом.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до медико-соціальних експертних комісій за встановлення причини його інвалідності у зв'язку з проходженням військової служби.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 19.09.2017 по 18.01.2018 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
Наказом командира 14 окремої механізованої бригади від 18.01.2018 №15-РС Сержанта за контрактом ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до пункту “б” частини восьмої (за станом здоров'я) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №223-ХІІ.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.01.2018 №14, ОСОБА_1 з 18.01.2018 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.
Згідно матеріалами пенсійної справи, ОСОБА_1 з 26.02.2018, відповідно до його заяви від 15.03.2018 та виписки з акта огляду МСЕК, призначено пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, розмір якої визначено згідно з вимогами Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач 05.05.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою здійснити призначення та нарахування пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у зв'язку з тим, що йому було встановлено 1-шу групу інвалідності не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби.
Листом 18.05.2021 №3682-3809/Є-02/8-1700/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача, що у виписках з актів огляду МСЕК, сканкопії яких містяться у електронній пенсійній справі та які долучені до звернення, зазначено причину інвалідності загальне захворювання. Відомості про настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відсутні. Враховуючи викладене, підстави для призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 18 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на даний час відсутні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2262-XII, військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Статтею 7 Закону № 2262-XII визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2262-XII, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Статтею 19 Закону № 2262-XII визначено, що групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 20 Закону № 2262-XII, залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:
а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Статтею 26 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.
Відповідно до пункту “е” частини 1 статті 50 Закону № 2262-XII, пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю після закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби чи внаслідок нещасного випадку або захворювання, що мали місце після звільнення їх зі служби, - з дня встановлення їм інвалідності.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 2.2 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
До заяви про призначення пенсії по інвалідності військовослужбовців строкової служби додається копія свідоцтва про хворобу, видана і завірена військовим комісаріатом за місцем зняття військовослужбовця з військового обліку, або довідка військово-лікарської комісії. Якщо інвалідність настала після звільнення з військової служби, то замість копії свідоцтва про хворобу подаються довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстави звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що інвалідність пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Відповідно до матеріалів справи, відповідно до виписки з акту огляду Варашської МР МСЕК серії АВ №0757800 від 26.02.2018 позивачеві встановлено І групу інвалідності до 01.03.2019, причиною інвалідності зазначено “загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів”. Дата чергового переогляду лютий 2019 року.
Відповідно до виписки з акту огляду Рівненської обласної МСЕК №2 серії 12 ААБ № 502839 від 19.06.2019 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності з 03.06.2019 до 01.07.2020, причиною інвалідності зазначено “загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів”. Дата чергового переогляду червень 2020 року.
Відповідно до виписки з акту огляду Варашської МР МСЕК серії 12 ААБ № 517151 від 27.01.2020 позивачеві встановлено І групу інвалідності до 01.02.2022, причиною інвалідності зазначено “загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів”. Дата чергового переогляду січень 2022 року.
Як правильно встановив суд першої інстанції, що є чинними висновки МСЕК про те, що причиною інвалідності позивача є “загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів”, інші у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 460/9608/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 21.12.2021 року