Справа № 686/21800/21
Провадження № 2/686/6046/21
07 грудня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Мазурок О. В.
при секретарі Колісник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в порядку
ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Липовецький районний суд Вінницької області про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 в період з 11 вересня 2021 року по 13 вересня 2021 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - Липовецький районний суд Вінницької області про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 в період з 11 вересня 2021 року по 13 вересня 2021 року. На обґрунтування свого позову він вказав, що моральна шкода, завдана йому полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки, розчарування в системі органів державної влади держави Україна, які не в змозі виконати рішення суду, додаткове психологічне напруження, під час спілкування як з державним виконавцем, так і працівниками МВС та міграційної служби, що викликало в мене почуття душевного болю. Активне невиконання рішення суду викликало у нього почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров'я та часткову втрату стресостійкості. Раптове хвилювання і душевні страждання під час спілкування з посадовими і службовими особами державної влади, які з винятковим цинізмом насміхалися над ним шляхом надання обіцянок виконати рішення через сто років, викликали високий рівень емоційної напруги, а відчуття образи та приниженої гідності змусило його витрачати свій дорогоцінний час з його безцінного життя задля поновлення своїх прав. Моральні страждання, які він переносить під час читання чергової відмови адмінсуду подати звіт про виконання судового рішення він сприймає виключно як «катування правосуддям».
Крім цього він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення своїх прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді, що він сприймає як зверхнє ставлення до нього як до людини, з чого він відчув себе приниженим і морально подавленим та ці відчуття продовжуються і понині, а підтримання стану хронічного стресу призвело до його передчасного старіння. Крім цього, він вчергове змушений звертатись до суду, що вимагає від нього додаткових витрат його дорогоцінного часу з його безцінного життя (цей факт є загальновідомим і доказуванню не підлягає) та свідчить про моральне та психологічне насилля у вигляді тортур над ним шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами і службовими особами держави Україна причетними до цього, що привело до порушення його честі та гідності і посилення впевненості безладдя, безвладдя та безкарності у системі органів державної влади та підриву авторитету державної влади і втрати ним віри в можливість судового захисту його природних прав з боку держави Україна та необхідності в її існуванні.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України він просить стягнути з Держави Україна на його користь п'ятдесят два мільярди гривень моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду в справі №2270/14181/11 в період з 11 вересня 2021 року по 13 вересня 2021 року.
Позивач направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність та підтримання позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представник - Липовецький районний суд Вінницької області про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 в період з 11 вересня 2021 року по 13 вересня 2021 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 року у справі №2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, адміністративний позов було задоволено частково та зобов'язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Статтями 167, 170 ЦК України визначено, що Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно ч.2 ст. 30 ЦПК України - позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 38 ЦПК України у вказаній редакції).
Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17).
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року). Суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, зокрема внаслідок несвоєчасного виконання процесуального обов'язку з вручення судового рішення.
На думку позивача моральна шкода заподіяна йому невиконанням рішення в справі №2270/14181/11, однак рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у справі №686/8422/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково, стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 10510 гривень моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Відповідно до ст.. 1174 ЦК України - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з'ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Крім того, у пункті 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв'язок між невиконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує. За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.. ст.. 16, 23, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” ,
ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Липовецький районний суд Вінницької області про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 в період з 11 вересня 2021 року по 13 вересня 2021 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1
Відповідач: Держава Україна, представник Липовецький районний суд Вінницької області, 22500, м. Липовець вул.Шевченка, 1 Вінницької області.
Повний текст рішення складено 20.12.2021 року.
Суддя: