ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 грудня 2021 року м. Київ № 640/28651/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «УКРГАЗБУД»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
про визнання незаконними дій, скасування податкового боргу, зобов'язання вчинити дії,
Приватне акціонерне товариство «УКРГАЗБУД» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить:
1) визнати незаконними нарахування та скасувати податковий борг структурного підрозділу ПрАТ «УКРГАЗБУД» - Спеціалізованого управління електромонтажних робіт №20 (код ЄРПОУ 01291347) перед ГУ ДПС у м. Києві з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п;
2) виключити відповідні дані з облікової картки платника податків - структурного підрозділу ПрАТ «УКРГАЗБУД» - Спеціалізованого управління електромонтажних робіт №20 (код ЄРПОУ 01291347).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що контролюючого органу відсутні підстави для нарахування заборгованості по структурному підрозділу в ІКП через те що з 2008 року структурний підрозділ господарську діяльність не веде, а податковий борг, що існує в ІКП, мав бути списаний на підставі відповідного рішення контролюючого органу.
Відповідач проти позову заперечує про що надав до матеріалів справи письмовий відзив. Посилається на те, що податковий борг в ІКП виник на підставі винесених контролюючим органом ППР, які позивачем на власний розсуд не оскаржувались.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
20.10.2020 за №13640 Головним управлінням ДПС у Київській області складено Відмову в наданні довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Передумовою для складення вказаної Відмови стала наявність у Спеціалізованого управління електромонтажних робіт 20 АТ «Укргазбуд» заборгованості з ПДВ та ПДФО перед ГУ ДПС у м. Києві.
Вважаючи протиправними дій контролюючого органу з нарахування в ІКП податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною другою ст.124 Конституції України (в чинній редакції) визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом ч.4 ст.125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізаціїїї права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.
Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».
Як зазначає відповідач у наданому відзиві, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, у філії Спеціалізоване управління електромонтажних робіт №20 ПрАТ «УКРГАЗБУД» код ЄДРПОУ 01291347, по ГУ ДПС у м. Києві, станом на дату складання відзиву, обліковується податковий борг на загальну суму 1 051 273,14 грн.
Підставою виникнення заборгованості з ПДВ стали ППР від 10.09.2015 №0005371501, №0005381501, №0005391501, які позивачем не оскаржувались.
Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб виникла на підставі ППР від 22.07.2011 №0001131705, яке також позивачем не оскаржувалось та набуло статусу узгодженого.
За таких обставин оскільки заборгованість в ІКП за відокремленим підрозділом позивача обліковується не через невідомі причини, а у зв'язку з зазначеними ППР, суд приходить до висновку про те, що позивачем в рамках даного спору обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, адже порушене право позивача виходить не із податкової інформації, що міститься в ІКП, а із актів індивідуальної дії, які не втратили своєї юридичної значимості.
Посилання позивача на неможливість отримання довідки про відсутність заборгованості судом відхиляються, оскільки рішення / дії контролюючого органу щодо такої довідки позивачем не оскаржуються.
Посилання позивача на списання контролюючим органом податкового боргу, судом відхиляються, адже позивач не оскаржує бездіяльність відповідача в цій частині, як то до прикладу було зроблено позивачем в рамках справи №826/7438/18.
Посилання позивача на неправомірність нарахування штрафних санкцій судом відхиляються, адже ППР, як зазначив відповідач та не було заперечено і спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, останнім не оскаржувались.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГАЗБУД» (код 14277604, адреса: 07415, Київська обл., Броварський р-н, село Зазим'є, ВУЛИЦЯ ДЕСНЯНСЬКА, будинок 141).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М. КИЄВІ (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович