15 листопада 2021 року Справа № 160/16476/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2021 №046450007295 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи трактористом в колгоспі ім. Тімірязєва, з 1979 року по 2000 роки до стажу роботи, відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (із змінами 14.08.2021 року).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період часу з 1979 року по 2000 рік (періоди роботи, які не зараховуються відповідачем до страхового стажу), позивач працював в колгоспі ім. Тімірязєва, доказом про що є відповідні записи у належній йому трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , виданій 23.05.1978. Однак, відповідач рішенням від 14.09.2021 відмовив у призначенні пенсії позивачу, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
20.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти задоволення позову, з огляду на те, що неможливо зарахувати до страхового стажу позивача згідно наданих документів період роботи з 1979 по 2000 в колгоспі ім. Тімірязєва, оскільки відсутні інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Уточнюючих довідок позивачем не було надано. Згідно наданих документів позивача страховий стаж роботи становить 16 років 3 місяці 24 дні, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення, тобто враховуючи вищевикладене право на призначення пенсії за віком настає у позивача після досягнення 65 років, тобто з 03.07.2026.
Таким чином, Головне управління відмовляючи позивачу у призначенні пенсії діяло в межах повноважень, згідно чинного законодавства.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що 05.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 09.07.2021 №046450007295, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком. Вік заявника 60 років 3 дні. Страховий стаж становить 16 років 3 місяці 24 дні.
В обгрунтування відмови відповідачем вказано, за наданими документами до страхового стажу не зараховано період робот в колгоспі ім. Тімірязєва з 1979 по 2000, оскільки відсутні інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Вважаючи, що відмова відповідача у призначенні та не зарахуванні періоду роботи з 1979 по 2000, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, відповідно до пунктів 1, 2 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника; прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Як вбачається трудової книжки колгоспника НОМЕР_1, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колгосп ім. Тімірязєва.
У період з 1979 по 31.03.2000 працював в аграрно-виробничому об'єднанні пайщиків «Отрадне».
Тобто, із даних в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 не вбачається можливим встановити, що ОСОБА_1 дійсно працював у спірний період в колгоспі ім. Тімірязєва.
Окрім того, позивачем ні до Пенсійного органу, ні до суду не надано уточнюючу довідку, з якої вбачається можливим встановити, що у період з 1979 по 31.03.2000 позивач працював у колгоспі ім. Тімірязєва.
В матеріалах справи наявна архівна довідка від 19.08.2021, видана архівним відділом Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, та довідка Губиниської селищної ради від 26.08.2021, суд не бере їх до уваги, оскільки вказані уточнюючі довідки не подавались позивачем разом із заявою про призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що записами трудової книги колгоспника НОМЕР_1 не підтверджено період роботи позивача трактористом в колгоспі ім."Тімірязева" з 1979 по 31.03.2000, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Б. Хмельницького, б. 116А, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко