21 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/11801/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2021 №2184 щодо відсутності підстав для одержання державної соціальної допомоги; зобов'язання прийняти рішення щодо встановлення ОСОБА_2 права для одержання державної соціальної допомоги відповідно до діючого законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне:
- матеріалами справи стверджується той факт, що дитина народжена з вродженим неповним зрощенням твердого і м'якого піднебіння, хворіє з дитинства та відповідно до поставленого діагнозу і висновку від 07.11.2007 має право на отримання державної соціальної допомоги;
- дитина є інвалідом з дитинства, про що 31.10.2016 було видане відповідне посвідчення УСЗН м.Ковель;
- оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо того які саме підстави для встановлення інвалідності дитині відсутні, а які можуть бути зібрані та надані і які підстави підтверджувати.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем відзиву на позов до суду не подано, хоча ухвала суду від 23.10.2021 отримана представником відповідача 29.10.2021, що оцінюється судом як визнання позову в силу положення частини четвертої статті 159 КАС України.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому встановлено діагноз «вроджене неповне зрощення твердого і м'якого піднебіння».
ОСОБА_2 в період з 06.04.2021 по 09.04.2021 знаходився на стаціонарному обстеженні в педіатричному відділенні №1 Волинської обласної дитячої клінічної лікарні та згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого №2184 (а.с.20) Лікарсько-консультативною комісією 09.04.2021 надано висновок (далі - цитування формулювання вказаного у документі) про те, що «Згідно наказу МОЗ №454/471/516 від 08.11.2001р. у дитини не виявлено показів для одержання соціальної державної допомоги».
Ухвалою судді від 23.10.2021 було зобов'язано у строк для подачі відзиву надати належним чином завірені копії документів щодо створення Комісії, її функціонування та складу (накази, положення тощо), а також протокол засідання, за результатами якого було складено висновок від 09.04.2021 №2184, однак відповідачем вимог ухвали виконано не було, відзиву та витребуваних доказів не подано.
Вважаючи, рішення (висновок) лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради від 09.04.2021, протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям».
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначаються Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Статтею 1 цього Закону надано визначення поняття дитини з інвалідністю, як особи віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність особам з інвалідністю з дитинства визначається органами медико-соціальної експертизи, а інвалідність дітям з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями дитячих лікувально-профілактичних закладів.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2001 №482 затверджено Порядок видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (далі - Порядок №482), пунктом 3 якого визначено, що установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями (далі - ЛКК) дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.
Відповідно до пункту 7 Порядку №482, визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років» додається) здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку.
Згідно пункту 11 Порядку №482, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років оформляється за підписами головного лікаря дитячого лікувально-профілактичного закладу, його заступника з медичної частини та лікуючого лікаря, завіряється круглою печаткою і в 3-денний строк направляється в орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Отже, чинним законодавством України передбачено оформлення та видачу висновків про дитину з інвалідністю віком до 18 років дитячими лікувально-профілактичними закладами.
Відповідно до п. 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917(далі - Положення №917), лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центральна комісія МОЗ утворюється та функціонує за рішенням МОЗ у порядку, встановленому Міністерством.
Склад центральної комісії МОЗ та її чисельність затверджуються МОЗ.
Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих держадміністрацій.
У рішенні про утворення центральних комісій, комісій визначається їх персональний склад, місце та розпорядок роботи.
До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог.
У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).
У відповідності до п.п.1 п.7 Положення №917, комісії визначають наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію "дитина-інвалід" або "дитина-інвалід підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини-інваліда у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини-інваліда у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини-інваліда до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.
Відповідно до п. 8 Положення ЛКК центральні комісії:
1) здійснюють організаційно-методичне керівництво міських, районних, міжрайонних, районних у містах комісій;
2) перевіряють за зверненням дитини з інвалідністю віком понад 15 років, батьків або законних представників дитини з інвалідністю:
правомірність прийнятих міськими, районними, міжрайонними, районними в містах комісіями рішень щодо встановлення інвалідності;
якість розроблення індивідуальних програм реабілітації та здійснюють контроль за їх виконанням;
3) розробляють комплексні заходи у регіонах щодо профілактики і зниження рівня дитячої інвалідності, а також в установленому порядку удосконалюють механізм проведення реабілітації дітей з інвалідністю;
4) проводять у складних випадках огляд хворих дітей та дітей з інвалідністю за направленнями міських, районних, міжрайонних, районних у містах комісій;
5) надають консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи дітей міських, районних міжрайонних, районних у містах комісій;
6) направляють в особливо складних випадках дітей, батьки або законні представники яких звертаються для встановлення інвалідності дитині, до центральної комісії МОЗ;
7) впроваджують у роботу наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними установами, готують пропозиції щодо удосконалення медико-соціальної експертизи;
8) беруть участь у конференціях, нарадах, семінарах з питань профілактики дитячої інвалідності, реабілітації та адаптації дітей з інвалідністю.
Згідно п. 12, 13 Положення №917 комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" (щодо відмови в установленні категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.
Медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії "дитина з інвалідністю" - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також до закладу охорони здоров'я і органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.
Голова та члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законом.
Механізм, умови та критерії встановлення лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - комісії) інвалідності дітям встановлює Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку №917, особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров'я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю підгрупи А".
Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров'я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2184 від 09.04.2021 вбачається, що висновок прийнято лікарсько-консультативною комісією у наступному складі: голова комісії ОСОБА_3 , та членами комісії: Зав. ВОДКЛ ОСОБА_4 , лікар - хірург - ОСОБА_5 , керівник ЛОР-центру ОСОБА_7., лікар - сурдолог - ОСОБА_6 .
У позовній заяві, як на підставу для скасування рішення лікарсько-консультативної комісії від 09.04.2021 позивач посилається на ту обставину, що в її дитини-інваліда яскраво виражені порушення функцій організму, остання потребує постійного лікування, а відтак, відповідач не в повній мірі проаналізував хворобу сина та поверхнево віднісся до своїх обов'язків, а тому із зазначених підстав рішення ЛЛК є протиправним.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в даному випадку, судом не встановлюється правильність або хибність діагнозу дитини позивача, не вирішується питання підстав для наявність або відсутності встановлення інвалідності дитині, а надається оцінка рішенню ЛКК з точки зору чи була дотримана процедура при прийнятті рішення, а також надається оцінка повноважності складу комісії.
Так, пункт 3 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям визначено, що особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія "дитина-інвалід", а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров'я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина-інвалід підгрупи А".
Пунктом 13 даної постанови визначено, що комісія під час проведення медико-соціальної експертизи використовує класифікацію, яка визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлених захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.
Пункт 19 Постанови визначає, що категорії «дитина-інвалід» або «дитина-інвалід підгрупи А» встановлюються дитині залежно від міри втрати здоров'я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
Перелік захворювань та патологічних станів, що дають право на встановлення інвалідності дітям, затверджується МОЗ (п.20 Постанови).
До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров'я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму І та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії І ступеня її; вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).
Підставою для встановлення дитині категорії «дитина-інвалід підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров'я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.
Суд вважає, що вищезазначені критерії можуть бути оцінені з правової точки зору, оскільки нормативний акт прямо визначає обставини, від наявності чи відсутності яких може бути встановлено наявність чи відсутність підстав для встановлення категорії.
При цьому, суд зазначає, що встановлення даних критеріїв має здійснюватися комісією, якій надано на це відповідні повноваження чинним нормативним актом, з наданням оцінки як поданим документам, так і посиланням батьків хворого.
Разом з тим, як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2184 від 09.04.2021, питання для визначення ОСОБА_2 статусу дитини з інвалідністю розглядалося за відсутності лікаря-психолога або практичного психолога, обов'язкова присутність якого у складі комісії визначена приписами абз.7 п. 3 Положення про ЛКК.
Також, комісією на час прийняття рішення не надана оцінка психолога, не було проведено додаткових обстежень.
Крім того, відповідно до п. 5 Порядку №917, лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, готує та подає на розгляд комісії документи для встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А», також повинен бути присутнім під час проведення засідання комісії для інформування про стан дитини.
Проте, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2184 від 09.04.2021, такий лікар на засіданні комісії присутній не був.
Таким чином, з встановлених в ході розгляду справи обставин вбачається, що рішення лікарсько-консультативної комісії, викладене у виписці із медичної карти стаціонарного хворого №2184 від 09.04.2021 у вигляді висновку ЛКК від 09.04.2021, прийнято неналежним складом комісії, за відсутності лікаря-психолога та лікаря, який надавав первинну медичну допомогу.
Також, в останньому відсутні обґрунтування невідповідності стану ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю», а також невідповідності його стану здоров'я вимогам Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України 08.11.2001 №454/471/516, та з яких саме підстав комісія дійшла до такого висновку.
Визначення, наведені в оспорюваному висновку не містять жодних пояснень щодо того, яких саме підстав для встановлення категорії немає, які саме дані можуть (мають) бути зібрані та надані, та які саме підстави підтверджувати.
Відсутні також будь-які посилання щодо того, якими саме дослідженнями та обстеженнями має бути підтверджена наявність основних видів порушень функцій організму I та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії I ступеня її вираження, порівняно зі здоровою.
При цьому, саме наведені критерії є підставою для встановлення категорії, і саме наявність або відсутність цих критеріїв мала бути розглянута відповідачем.
Отже, з оскаржуваного рішення не можливо встановити, з чого саме виходила комісія приймаючи висновок про невідповідність стану дитини критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення (висновок) лікарсько-консультативної комісії прийнято неналежним складом комісії, а також формально, без обґрунтування підстав його прийняття.
Враховуючи викладене, рішення (висновок) лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради щодо відсутності підстав для одержання державної соціальної допомоги, викладене у формі виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2184 від 09.04.2021 щодо відсутності підстав для одержання державної соціальної допомоги є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати лікарсько-консультативну комісію комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради провести повторне засідання з розгляду питання щодо надання ОСОБА_2 статусу «дитина з інвалідністю» та підстав для надання державної соціальної допомоги, з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення ОСОБА_2 права для одержання державної соціальної допомоги відповідно до діючого законодавства України, суд зазначає, що останні не підлягають в даному випадку задоволенню, оскільки комісією під час проведення засідання не було всебічно та повно проведено обстеження хворої дитини, з урахуванням висновків та за участі психолога та лікаря, який надає дитині первинну медичну допомогу, також не було надано належної оцінки критеріям, які є підставою для встановлення категорії, оскільки саме наявність або відсутність цих критеріїв дає можливість встановити категорію «дитина з інвалідністю».
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради щодо відсутності підстав для одержання ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, викладене у формі виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2184 від 09.04.2021.
Зобов'язати Лікарсько-консультативну комісію комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради провести повторне засідання з розгляду питання щодо надання ОСОБА_2 статусу «дитина з інвалідністю» та підстав для надання державної соціальної допомоги, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Законний представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позивач: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Лікарсько-консультативна комісія комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об'єднання захисту материнства та дитинства» Волинської обласної ради (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Загородня, 20).
Суддя В.В. Дмитрук