Справа №:755/21213/21
Провадження №: 4-с/755/281/21
"21" грудня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого органу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО», -
16.12.2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого органу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО».
При підготовці до судового розгляду було вивчено матеріали скарги.
Вивчивши матеріали скарги вважаю, що скарга підсудна Дніпровському районному суд м. Києва, форма та зміст скарги, додатки до неї та подані із неї документи дають підстави для відкриття провадження у справі. Підстав для залишення скарги без руху, повернення скарги, відмови у відкритті провадження у справі, залишення скарги без розгляду на даній стадії не виявлено.
Також судом вивчено та вирішене клопотання скаржника про зупинення стягнення у зведеному виконавчому провадженні №63379420 до набрання судовим рішенням за результатами розгляду скарги законної сили.
За результатами розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку, що відповідне клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи вимоги клопотання про зупинення стягнення у зведеному виконавчому провадженні скаржник посилається на положення п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року та положення ст.ст. 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Поряд із цим, нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) і ЦПК України (ст. 18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1, п. 2, ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом з цим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
В свою чергу, відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Таким чином, виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Крім того, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрали законної сили.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, може застосовуватись судом, як захід забезпечення позову.
Системний та логічний аналіз зазначених норм у їх сукупності свідчить про те, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку ст. 447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
У своїй постанові від 01.03.2021 року по справі №752/26606/18 Верховний Суд зазначив, що положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». У ЦПК України немає правової норми, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна. Отже, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів, як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій належить виключно до компетенції виконавця.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання скаржника про зупинення стягнення у зведеному виконавчому провадженні суд також враховую правові позиції викладені в постанові Верховного суду від 01.10.2019 року по справі №1323/5992/12.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 353-355, 447-449 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -
Відкрити провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого органу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО».
Призначити справу до розгляду в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, каб. 27 на 13.01.2022 року о 14 год. 00 хв.
У задоволенні клопотання скаржника про зупинення стягнення у зведеному виконавчому провадженні №63379420 до набрання судовим рішенням за результатами розгляду скарги законної сили - відмовити.
У судове засідання викликати всіх осіб, які беруть участь у справі.
Текст ухвали складений 21.12.2021 року.
Суддя -