ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.11.2021Справа № 50/155 (910/4978/21)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (04201, м. Київ, вул. полярна,20-В, ідентифікаційний номер 24587464)
до 1) Державного підприємства "Завод "Генератор" (04080, м. Київ, вул.Новокостянтинівська,18, ідентифікаційний номер 14312453);
2) Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" (04074, м. Київ, вул. Замковецька,5, ідентифікаційний номер 22882874)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (01601, м.Київ, вул. Хрещатик,32-А, ідентифікаційний номер 26199097)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Державний концерн "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,36, ідентифікаційний номер 37854297)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна" (04201, м. Київ, вул. Полярна, 20-В код ЄДРПОУ 21698080)
про зобов'язання виконати договір
в межах справи №50/155
За заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"
до Державного підприємства "Завод "Генератор" (ідентифікаційний номер 14312453)
про банкрутство
Судді: Мандичев Д.В. (головуючий)
Івченко А.М.
Ягічева Н.І.
секретар судового засідання Марюхна Ю.А.
Представники сторін:
від позивача - Антощук А.О., Бессарабчик К.В.,
від відповідача-1 - не з'явилися,
від відповідача-2 - Данильчук А.П.,
від третьої особи-1 - Гончаров О.В.,
від третьої особи-2 - Гетта Т.М., Шевченко Б.В.,
від третьої особи-3- Петренко Т.Є.,
вільний слухач - Пауліна Ланг.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №50/155 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" до Державного підприємства "Завод "Генератор" (ідентифікаційний номер 14312453) про банкрутство.
До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (далі - позивач) до Державного підприємства "Завод "Генератор" (далі - відповідач-1, Завод) та Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" (далі - відповідач-2, Фірма) про зобов'язання виконати договір, зокрема, позивач просить суд зобов'язати Державне підприємство Завод "Генератор" та Приватне акціонерне товариство "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" виконати умови Договору №2 від 09.11.2018 року на завершення робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві чи більше окремі ділянки (з урахуванням кількості будівель, які на сьогоднішній день можуть знаходитися у власності третіх приватних осіб та розташовуватися на земельній ділянці, що знаходиться у користування ДП "Завод "Генератор", про що позивачу невідомо), з додержанням визначених цим договором меж земельних ділянок, та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: м.Київ, вул. Полярна,20, (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.05.2021, витребувано від Київської міської державної адміністрації копії листа ДП "Завод "Генератор" від 09.10.2015 №8/1153, на підставі якого виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) виніс розпорядження від 29.07.2016 року №620 "Про надання державному підприємству "Завод" Генератор" згоди на поділ земельної ділянки на вул. Полярній,20. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1-Державний концерн "Укроборонпром".
30.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву.
11.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-1.
11.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи-2 щодо позовної заяви.
12.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи-1.
В підготовче засідання 12.05.2021 з'явилися представники позивача, відповідачів та третіх осіб.
Представником позивача у судовому засіданні подано клопотання про об'єднання справи №50/155 (910/4978/21) в одне провадження.
Також представником позивача подано заяву про здійснення судом повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2021 відмовлено Державному концерну "Укроборонпром" у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" без розгляду. Відкладено підготовче засідання у справі №50/155 (910/4978/21) на 23.06.2021.
13.05.2021 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи копії протоколу засідання комітету кредиторів ДП Завод "Генератор" від 11.05.2021.
17.06.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення третьої особи-2 на клопотання позивача про об'єднання справи № 50/155 (910/4978/21) та № 50/155 (910/4873/21) в одне провадження.
17.06.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява третьої особи-2 щодо неналежного позивача у справі.
22.06.2021 до суду надійшло заперечення відповідача-1 на клопотання позивача.
22.06.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з поданням доказу у справі - висновку земельно-технічної експертизи.
23.06.2021 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна" про вступ у справу в якості третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про об'єднання справ № 50/155 (910/4978/21) та № 50/155 (910/4873/21) в одне провадження. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна" (04201, м. Київ, вул. Полярна, 20-В код ЄДРПОУ 21698080). Відкладено підготовче засідання у справі № 50/155 (910/4978/21) на 14.07.21.
08.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна".
12.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зміну предмету позову.
У судовому засіданні, що відбулось 14.07.2021 прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та оголошено перерву до 08.09.2021.
11.08.2021 до Господарського суду міста Києва надішли заперечення позивача проти проведення у справі судової земельно-технічної експертизи.
08.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ДП Завод "Генератор" про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2021 закрито підготовче провадження у справі № 50/155 (910/4978/21). Призначено справу № 50/155 (910/4978/21) до розгляду по суті на 06.10.2021.
05.10.2021 до суду надійшло клопотання Державного підприємства завод "Генератор" про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2021 відкладено розгляд справи № 50/155 (910/4978/21) по суті у судовому засіданні на 25.10.2021.
Судове засідання, призначене на 25.10.2021, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Івченка А.М. у відпустці.
Після виходу судді Івченка А.М. з відпустки, суд ухвалою від 04.11.2021 призначив судовий розгляд на 24.11.2021.
У судовому засіданні 24.11.2021 представники позивача та третьої особи 3 просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, із врахуванням заяви про зміну предмета позову, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.
Відповідачі, третя особа-1 не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник третьої особи-2 проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмовій формі та наявні в матеріалах справи.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений частиною 6 статті 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
У грудні 2015 року ТОВ «Туплекс-Україна» на прилюдних торгах ДП «Сетам» придбало будівлю, загальною площею 3325,70 кв.м.., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, літера «В».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», статті 47 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акту № 47626515/20 від 06.01.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. ТОВ «Туплекс-Україна» було видано свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за № 10) та відомості про право власності ТОВ «Туплекс-Україна» на будівлю гаражу на 50 автомобілів літера «В», загальною площею 3325,7 кв.м. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.
На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 17.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В., що зареєстрований за номером 1265 та акту прийому-передачі до такого договору ТОВ «Туплекс-Україна» набуло право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 440,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, літера «В1». Вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами.
У силу приписів статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до ТОВ «Туплекс-Україна» перейшло право користування земельною ділянкою, площею 7 458,00 кв.м., на якій розміщене вказане майно, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ДП «Завод «Генератор».
У подальшому за результатами проведеної ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» технічної інвентаризації таких нежитлових приміщень було встановлено, що у зв'язку із уточненням лінійних розмірів та виправлення арифметичних помилок зменшилась загальна площа приміщень із 3 325,7 кв.м. до 3 290,1 кв.м. та одночасно із таким ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» було надано висновки щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, а саме: групи приміщень № 1, № 2 та № 3, загальною площею 1184,3 кв.м., групи приміщень № 4, загальною площею 664,6 кв.м., групи приміщень № 5, загальною площею 1441,2 кв.м. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.
На підставі викладених обставин 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності були внесені відомості про реєстрацію нежитлового приміщення (літера «В»), загальною площею 1241,4 кв.м. (реєстраційний номер 1236981280000) та нежитлового приміщення (літера «В»), загальною площею 664,6 кв.м. (реєстраційний номер 1236967080000) за ТОВ «Туплекс-Україна».
02.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності були внесені відомості про реєстрацію нежитлового приміщення № 1 (літера «В»), загальною площею 487,7 кв.м. (реєстраційний номер 1319365680000), нежитлового приміщення № 2 (літера «В»), загальною площею 162,7 кв.м. (реєстраційний номер 1319397880000), нежитлового приміщення № 3 (літера «В»), загальною площею 532,9 кв.м. (реєстраційний номер 1319413380000).
ДП «Завод «Генератор» є постійним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, площею 15,1887 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Полярна, 20 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 716905580380).
Вказане право існує на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: 04-9-00007 (бланк серії ЯЯ № 080614), виданий 15.11.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 249280725 від 22.03.2021 додається).
Керуючись приписами статті 120 ЗК України, згідно із якими у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно до ТОВ «Туплекс-Україна» перейшло право користування земельною ділянкою, площею 7 458,00 кв.м., на якій воно розміщене, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ДП «Завод «Генератор».
Враховуючи, що на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) окрім приміщень, загальною площею 3325,70 та 440,1 кв.м. знаходиться й інше нерухоме майно, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено інформацію із Публічної кадастрової карти та інформаційну довідку № 249280725 від 22.03.2021, то у ДП «Завод «Генератор», за твердженнями позивача, виник обов'язок відвести ТОВ «Туплекс-Україна» земельну ділянку, площею 7 458,00 кв.м.
Фактичне визнання такого права у ТОВ «Туплекс-Україна» з боку ДП Завод «Генератор» підтверджується тим, що останній подав до Державного концерну «Укроборонпром» листа від 24.04.2017 № 8/633, яким відповідач 1 просив погодити вчинення поділу земельної ділянки з метою виділення ТОВ «Туплекс-Україна» 7 458,00 кв.м.
До того ж, розпорядженням від 29.07.2016 № 620 виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) надав ДП «Завод «Генератор» згоду на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002, площею 15,1887 га на декілька земельних ділянок.
Листом 31.10.2016 № UOP-3.01-10891 Державний концерн «Укроборонпром» через відділ сприяння торгівлі та інвестиціями Посольства Республіки Польща у Києві, повідомив, що Концерн не наділений повноваженнями розпоряджатися землями державної власності і це питання вирішує ДП Завод «Генератор».
З огляду на вказане ТОВ «Туплекс-Україна» звернулося до ДП Завод «Генератор» із повідомленням про необхідність відведення ТОВ «Туплекс-Україна» 7 458,00 м.кв. земельної ділянки, на якій розміщена будівля, що належить ТОВ «Туплекс-Україна». Копія відповідного листа № 29-11/16-31 від 29.11.2016 наявна в матеріалах справи.
22.02.2017 між ДП Завод «Генератор», ТОВ «Туплекс-Україна» та виконавцем технічної документації з розподілу відповідної земельної ділянки (ТОВ «Рудеокс») було укладено договір № 9 на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Платником за цим договором було визначено ТОВ «Туплекс-Україна».
На виконання вимог договору № 9 від 22.02.2017 ТОВ «Туплекс-Україна» здійснило оплату землевпорядній організації у розмір 130 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
У квітні 2017 року ТОВ «Рудеокс» повідомило, що для оформлення розподілу земельної ділянки землевпоряднику необхідно надати технічні паспорти на всі будівлі та споруди, що знаходяться на відповідній земельній ділянці. З'ясувалося, що такі документи відсутні у відповідача 1.
У зв'язку із відсутністю у відповідача 1 необхідного фінансування, витрати на виготовлення такої документації у розмірі 86 263,86 грн. в повному обсязі було покладено на ТОВ «Туплекс-Україна», яке сплатило вказані кошти. Копії підтверджуючих документів додаються.
Таким чином, ТОВ «Туплекс-Україна» повністю за власний рахунок забезпечило ДП Завод «Генератор» можливість виконати своє зобов'язання за договором № 9 від 22.02.2017.
Листом від 05.11.2018 № 87 ТОВ «Рудеокс» звернулось до ДП Завод «Генератор» та до ТОВ «Туплекс-Україна» із повідомленням про неотримання від ДП Завод «Генератор» документації, що є необхідною для виконання договору № 9 від 22.02.2017, у зв'язку із чим у ТОВ «Рудеокс» відсутня можливість виконати зобов'язання. Одночасно із таким ТОВ «Рудеокс» повідомило про наявність такої можливості у ТВФ ПП «Дора» та запропонувало укласти відповідний договір із такою землевпорядною організацією.
09.11.2018 було укладено договір № 2 на завершення робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).
Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що:
- виконавець ПП «Торгівельно-виробнича фірма «Дора» прийняло на себе зобов'язання виготовити технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 на окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на них за адресою: вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києва,
- замовник ДП Завод «Генератор» зобов'язався прийняти виконані роботи,
- платник ТОВ «Туплекс-Україна» зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
При цьому, технічні, економічні та інші вимоги до технічної документації були погоджені сторонами названого правочину у завданні на виконання робіт (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору № 2 від 09.11.2018, а саме було погоджено:
1) 7 450,00 кв.м. - площа земельної ділянки, яка підлягає виділенню ТОВ «Туплекс-Україна» для забезпечення обслуговування належного йому нерухомого майна;
2) межі розташування земельної ділянки, яка підлягає виділенню ТОВ «Туплекс-Україна» для забезпечення обслуговування належного йому нерухомого майна.
Технічні умови, погоджені додатком № 1 до договору № 2 від 09.11.2018 та умови, які погодило КМДА розпорядженням від 29.07.2016 № 620 та умови, про які зазначало ДП Завод «Генератор» в листі 8/633 від 24.04.2017 є повністю ідентичними.
Пунктом 4.1. договору № 2 від 09.11.2018 було погоджено строк виконання, а саме з 12.11.2018 по 25.06.2019. Пунктом 1.5. договору № 2 від 09.11.2018 встановлено, що строки закінчення робіт за договором може бути продовжений на час затримки надання ПП «Торгівельно-виробнича фірма «Дора» необхідних для роботи документів та інших вихідних даних, передбачених Земельним кодексом України.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ДП «Завод «Генератор» ухиляється від виконання вищевказаного правочину та саме через безпідставне затягування ДП «Завод «Генератор» надання документації, що вказана в пункті 1.5. договору № 2 від 09.11.2018, є першопричиною з якої на даний час роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою все ще не виконані.
У своєму позові та під час судового розгляду представник позивача неодноразово наголошував на тому, що йому стало відомо про відсутність у відповідача 2 можливості самостійно без залучення субпідрядника виготовити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).
14.01.2021 ПП «Торгівельно-виробнича фірма «Дора» звернулась до ТОВ «Туплекс-Україна» із пропозицією розірвати договір № 2 від 09.11.2018 з причин ненадання ДП «Завод «Генератор» всіх документів та матеріалів, що є необхідними для виконання такого договору.
У зв'язку із таким, листом № 19/03-21 від 19.03.2021 позивач звернувся до ПП «Торгівельно-виробнича фірма «Дора» із вимогою самостійно виконати договір № 2 від 09.11.2018, а у випадку відсутності можливості для такого - залучити субпідрядника, для чого надав відповідачу 2 належним чином оформлені три автентичні примірники договору субпідряду із землевпорядною організацією, що має можливість здійснити такі роботи. Станом на дату звернення до суду із цим позовом ПП «Торгівельно-виробнича фірма «Дора» роботи за договором № 2 від 09.11.2018 не виконало, відомості про результати розгляду пропозиції щодо залучення субпідрядника не надало.
Таким чином, із вказаного вбачається намір ПП «Торгівельно-виробнича фірма «Дора» ухилитися від добровільного виконання свого зобов'язання за договором № 2 від 09.11.2018.
Вказані обставини в своїй сукупності стали підставою звернення із даним позовом до суду, в межах якого, позивач (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просив суд зобов'язати відповідачів виконати умови договору із додержанням істотних умов, визначених додатком № 1.
У своєму відзиві на позовну заяву Завод, заперечуючи проти позову, зазначає, що позовними вимогами позивач фактично намагається отримати судове рішення, яким було б змінено істотні умови укладеного договору № 2 від 09.11.2018. Крім того, відповідач-1 звертає увагу суду на те, що ТОВ «Пластікс-Україна» не є стороною договору № 2 від 09.11.2018, а тому в останнього відсутнє право звернення із даним позовом до суду про зобов'язання виконати спірний правочин. Також, Завод заначив, що ним були виконані умови договору та надані технічні паспорти на будівлі (лист від 10.01.2019 № 43/14), будь-яких інших зобов'язань за договором у відповідача-1 з договору не виникало. До того ж відповідач-1 зауважує, що в силу статті 120 Земельного кодексу України, ТОВ «Нетрадиційна Енергетика України» та ОСОБА_1 , у яких ТОВ «Туплекс-Україна» придбало будівлю гаражу на 50 автомобілів, літера «В» загальною площею 3325,7 кв.м. та будівлю прибудови літера «в1» площею 440,1 кв.м., не були землекористувачами, а тому й до ТОВ «Туплекс-Україна» таке право не переходило. Ще одним запереченням проти позову Завод зазначає, що факт існування права власності на нерухоме майно не свідчить про можливість надання землі, що значно перевищує площу нерухомого майна.
Пояснення Державного концерну «Укроборонпром» за своєю суттю є тотожними запереченням відповідача-1 проти позову. Крім того, третя особа-2 зазначила, що в листі № 19/03-21 від 19.03.2021, направленому ТОВ «Туплекс-Україна», з пропозицією Фірмі для закінчення робіт залучити субпідрядників, строк для розгляду та вивчення договорів субпідрядників був недостатнім та крім того, оскільки станом на 06.03.2020 право власності на нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «Пластікс-Україна», право власності ТОВ «Туплекс-Україна» не могло бути порушено.
ТОВ «Туплекс-Україна» у своїх письмових поясненнях на спростування доводів Заводу та Державного концерну «Укроборонпром» проти позову зазначило про процедуру реорганізації товариства та зауважило, що позивачу були передані всі права та обов'язки на майно.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Статтею 41 Конституції України унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини 6 статті 55 Конституція України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 заява №311107/96, пункт 54).
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц).
До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (див висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16).
Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.
Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.
Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9 статті 791 ЗК України).
Згідно із частиною 1 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
При цьому, згідно із частиною 2 статті 791 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, в т.ч. шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частини 3-5 статті 791 ЗК України).
Згідно із положеннями частини 6 статті 791 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; г) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
При цьому, частиною 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Більше того, згідно із частиною 12 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.
Також необхідно відмітити, що статтею 80 ЗК України встановлено, що держава є суб'єктом права власності на землю та реалізує це право через відповідні органи державної влади на землі державної власності.
Пунктом а) частини першої статті 17 ЗК України встановлено, що розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом, віднесено до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, тобто саме Київській міській державній адміністрації.
З системного аналізу викладеного слідує, що за наявності розпорядження КМДА № 620 від 29.07.2016 «Про надання державному підприємству заводу «Генератор» згоди на поділ земельної ділянки на вул. Полярній, 20 в Оболонському районі» лише ДП «Завод «Генератор», як постійний землекористувач, може бути замовником документації із землеустрою, що є необхідною для забезпечення поділу земельної ділянки на три чи більше окремі земельні ділянки (з урахуванням кількості будівель, які на сьогоднішній день можуть знаходитися у власності третіх приватних осіб та розташовуватися на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ДП «Завод «Генератор»), а в подальшому лише ДП «Завод «Генератор» уповноважений затвердити таку документацію.
Проте, як вказано судом вище, підтверджено відповідними документами та не спростовано відповідачами, ДП «Завод «Генератор» ухиляється від виконання такого обов'язку - замовника, який в нього виник не тільки в силу закону, а на підставі договору № 2 від 09.11.2018.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За своєю правовою природою, укладений договір № 2 від 09.11.2018 є договором підряду.
Відповідно до приписів частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (стаття 846 ЦК України).
Згідно із положеннями статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом, зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (вимоги статті 598 ЦК України та статті 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601 та 604-609 ЦК України.
Статтею 631 ЦК України та частиною 7 статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору,
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не с підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно із статтею 599 ЦК України та частиною першою статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. і
Тобто, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 09,04.2020 у справі № 910/4962/18, від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом 2018- 2021 років і Завод, і Фірма ухиляються від виконання свого договірного зобов'язання з виготовлення технічної документації із землеустрою. При цьому згідно спірного договору № 2 від 09.11.2018 закінчення робіт за договором визначено - 25.06.2019.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19.
Керуючись вказаним, суд дійшов висновку про те, що позивач, який має на меті отримання технічної документації для подальшого виділення земельних ділянок, станом на день розгляду спору позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору № 2 від 09.11.2018.
Разом з тим, за змістом статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
Примусове виконання обов'язку в натурі - це спосіб захисту, який застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. При цьому, припинення терміну виконання зобов'язання або терміну дії договору не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 910/7093/17.
Встановивши, що відповідачами не надано доказів наявності обставин, які б звільняли їх від виконання зобов'язання за договором № 2 від 09.11.2018, як і не надано доказів повного та належного виконання вказаного правочину, суд дійшов правомірного висновку, про те, що обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов'язання відповідачів виконати умови договору № 2 від 09.11.2018, не суперечить вимогам статті 16 ЦК України, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд критично оцінює заперечення відповідача-1 та третьої особи-2 щодо відсутності повноважень у ТОВ «Пластікс-Україна» на звернення із даним позовом до суду та зазначає наступне.
26.11.2019 загальними зборами ТОВ «Туплекс-Україна» було прийняте рішення, оформлене протоколом № 4/19, щодо реорганізації ТОВ «Туплекс-Україна» шляхом виділу з нього нової юридичної особи у формі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТУПЛЕКС-ПЛЮС» та передачі йому, шляхом складання розподільчого балансу, який містить положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків Товариства.
09.01.2020 загальними зборами ТОВ «Туплекс-Україна» було прийняте рішення, оформлене протоколом № 1/2020 було створено ТОВ «Туплекс-Україна» шляхом виділу з ТОВ «ТУПЛЕКС-УКРАЇНА», на баланс правонаступника ТОВ «Туплекс-Україна» було передано майно згідно Акту прийому передачі майна від 11.01.2020.
24.01.2020 загальними зборами ТОВ «Туплекс-Україна» було прийняте рішення, оформлене протоколом № 2/2020 було прийняте рішення про припинення ТОВ «ТУПЛЕКС-ПЛЮС» (ЄДРПОУ - 43440384) шляхом приєднання до ТОВ «ПЛАСТІКС-УКРАЇНА».
28.02.2020 загальними зборами ТОВ «Туплекс-Україна» було прийняте рішення, оформлене протоколом № 3/2020 й передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів й актом прийому- передачі майна, що складений на його виконання, нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення №1, загальною площею 487,7 м2, нежитлове приміщення №2, загальною площею 162,7 м2, нежитлове приміщення № 3, загальною площею 532,9 м2, нежитлове приміщення №4, загальною площею 664,6 м2, нежитлове приміщення №5, загальною площею 1 241,4 м2, нежитлова будівля Літера «в1», загальною площею 440,1 м2 на праві власності були набуті ТОВ «Пластікс-Україна».
У результаті вказаного 02.03.2020 відомості про набуття ТОВ «Пластікс-Україна» права власності на нерухоме майно були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності, після чого ДП Завод «Генератор» було повідомлено про вказані обставини листом ТОВ «Пластікс-Україна» № 05-01/20 від 24.01.2020.
Частиною 1 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Таким чином, ТОВ «Пластікс-Україна» є єдиним правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Туплекс-Україна», якими володіло останнє, як власник нежитлових приміщень, загальною площею 3 325,7 м2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 на момент виникнення спірних правовідносин із ДП «Завод «Генератор» та ПП «ТВФ «Дора».
Крім того, листом №12-03/19, вхідний номер №233 від 12.03.2020 відповідача-1 було проінформовано про те, що відбулись зміни до установчих документів ТОВ «Туплекс-Україна», і на підставі внесених змін необхідно замінити платника на ТОВ «Пластікс-Україна».
При цьому, фактично ДП Завод «Генератор» визнав заміну ТОВ «Туплекс-Україна» на правонаступника - ТОВ «Пластікс-Україна». Вказані обставини підтверджуються підписаним договором № 57 про відшкодування земельного податку від 15.07.2020, який раніше був підписаний з ТОВ «Туплекс-Україна» на тих самих умовах. Відповідно до умов та предмету даного договору ТОВ «Пластікс-Україна» проводить відшкодування ДП «Завод «Генератор» сплаченої частини земельного податку, що розрахований із площі земельної ділянки, яка складає 7 458 м2 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача-1 у розмірі - 20 300,22 грн щомісячно. Факт наявності договору про відшкодування земельного податку та докази здійснення таких оплат додатково підтверджують визнання з боку відповідача-1 прав позивача на врегулювання правовідносин щодо земельної ділянки.
Твердження Заводу щодо повного виконання зобов'язань за договором № 2 від 09.11.2018 на думку суду є помилковими. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що згідно з умовами договору № 2 від 09.11.2018 ДП «Завод «Генератор» зобов'язаний не тільки передати необхідну документацію, а й виконати інші юридичні та фактичні дії, що є необхідним для державної реєстрації та присвоєння окремих кадастрових номерів земельним ділянкам, що будуть утворені в результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, площею 15 1887 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Полярна, 20 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 716905580380). При цьому слід відмітити, що за відсутності необхідних заяв, клопотань та звернень за підписом керівника відповідача-1, землевпорядна організація (відповідач-2) буде позбавлений можливості забезпечити виконання компетентними владними органами встановлену законом процедуру поділу земельної ділянки та державну реєстрацію новоутворених земельних ділянок.
Копія листа ДП «Завод «Генератор» № 43/14 від 10.01.2019 за відсутності доказів отримання такого листа; відповідачем-2, не є належним та допустимим доказом, що у встановленому законом порядку підтверджує факт належного виконання відповідачем-1 свого договірного зобов'язання. Листом № 30 від 26.03.2021 відповідач-2 повідомляє, що Завод не передавав документацію, що необхідні для виконання договору № 2 від 09.11.2018.
Більше того, суперечливим на думку суду, є зміст листа № 43/14 від 10.01.2019, оскільки розпорядник майна ДП «Завод «Генератор» Кравчука B. І. у листі № 29-03/21.1 від 29.03.2021 зазначив, що станом на 29.03.2021 план санації ДП завод «Генератор» у відповідності до ч. 4 cт. 96 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс з процедур банкрутства або Кодекс) не погоджений органом управління. Планом санації Боржника окремо передбачено здійснення відповідних видатків в процедурі санації на розробку та погодження технічної документації із оформлення права користування земельними ділянками ДП «Завод «Генератор» внаслідок їх поділу у зв'язку із тим, що на земельній ділянці по вул. Полярна, 20 перебувають об'єкти нерухомого майна, що не належать на праві власності ДП завод «Генератор». Вказані відомості дають підстави стверджувати, що розпорядник майна лише передбачає таку статтю витрат як видатки на розробку та погодження технічної документації із оформлення права користування земельними ділянками, що унеможливлює передачу ДП «Завод «Генератор» 10.01.2019 відповідачу-2 усю необхідну документацію та завершення робіт, із поділу земельної ділянки.
До того ж процедура поділу земельної ділянки визначена чинним земельним законодавством України, яке, окрім виготовлення технічної документації із землеустрою, передбачає ряд інших фактичних дій, що мають бути вчинені дійсним користувачем земельної ділянки - Заводом. Зокрема, землекористувач зобов'язаний: забезпечити нотаріальне посвідчення згоди землекористувача на поділ земельної ділянки (пункт е) частини 1 статті 56 Закону України «Про землеустрій», особисто погодити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (частина 12 статті 186 Земельного кодексу України), особисто підписати та подати заяву про державну реєстрацію новоутворених земельних ділянок за встановленою формою (підпункт 2 пункту 109 Постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»). Вказані обставини нівелюють доводи Заводу про те, що його обов'язки обмежуються виключно умовами договору № 2 від 09.11.2018.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 78, 79 ГПК України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Керуючись вказаним, суд відзначає, що позивачем доведено належними доказами, а відповідачами не спростовано наявність у ТОВ «Пластікс-Україна» права вимагати виконання відповідачами договору № 2 від 09.11.2018 та вимагати та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: вул. Полярна, 20, в Оболонському р-ні м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За наслідком встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів. Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну в розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державне підприємство Завод "Генератор" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська,18, ідентифікаційний номер 14312453) та Приватне акціонерне товариство "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" (04074, м. Київ, вул. Замковецька,5, ідентифікаційний номер 22882874) виконати умови Договору №2 від 09.11.2018 року на завершення робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві земельні ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: вул. Полярна, 20, в Оболонському р-ні м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) із додержанням істотних умов, визначених додатком 1 та планом поділу земельної ділянки Державного підприємства Завод "Генератор", кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, вул. Полярна, 20, в Оболонському р-ні м. Києва, площею 15,1887 га.
3. Стягнути з Державного підприємства "Завод "Генератор" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська,18, ідентифікаційний номер 14312453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (04201, м. Київ, вул. полярна,20-В, ідентифікаційний номер 24587464) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" (04074, м. Київ, вул. Замковецька,5, ідентифікаційний номер 22882874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (04201, м. Київ, вул. полярна,20-В, ідентифікаційний номер 24587464) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.
5. Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.12.2021
Головуючий суддя Мандичев Д.В.
Суддя Івченко А.М.
Суддя Ягічева Н.І.