ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2021Справа № 910/4955/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи
за первісним позовом Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" вул.Богомольця 7/14, прим. 182, м. Київ, 01024
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" прос.Лобановського 56/21,оф. 8.4, м. Київ, 03037
про стягнення 212 086,20 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" прос.Лобановського 56/21,оф. 8.4, м. Київ, 03037
до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" вул.Богомольця 7/14, прим. 182, м. Київ, 01024
про стягнення 69 199,18 грн.
Представники сторін:
від позивача (за первісним позовом) (відповідача за зустрічним): Занузданов М.Ю. - директор
від відповідача (за первісним позовом) (позивача за зустрічним): не з'явився;
Приватне підприємство "Промислове та цивільне будівництво і проектування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про стягнення 212 086,20 грн., а саме 161507,54 грн. основного боргу, 22921,46 грн. пені, 11305,53 грн. штрафних санкцій, 1897,17 грн. процентів річних та 14454,50 грн. втрат від інфляції, а також витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № П-1412/18 від 14.12.2018 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем будівельних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф, проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4955/21, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч.1 ст. 247 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Судом доведено до відома, що через відділ діловодства суду 29.04.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (відповідача за первісним позовом) надійшла зустрічна позовна заява б/н від 28.04.2021 року до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" про стягнення 69 199,18 грн. пені, витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) як підрядником своїх зобов'язань за спірним Договором № П-1412/18 від 14.12.2018 року в частині виконання будівельних (монтажних) робіт у термін, передбачений умовами п. 10.2 Договору, та невчинення дій щодо остаточної передачі позивачеві за зустрічним позовом як замовнику завершених робіт, у зв'язку з чим відповідачеві за зустрічним позовом нарахована пеня у вказаній сумі за порушення строків виконання зобов'язань.
Також через відділ діловодства суду 29.04.2021 року від відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.04.2021 року, в якому відповідач за первісним позовом заперечує проти первісних позовних вимог, посилаючись на невиконання підрядником зобов'язань за Договором в частині здавання робіт за актами БК-2В та довідками КБ-3, підписання яких є кінцевим етапом прийняття робіт в незалежності від дати їх фактичного виконання та закінчення. Окрім цього ТОВ «Алтаюр» наголошує на факті отримання від підрядника довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 тільки 25.03.2021 року. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Від позивача за первісним позовом 06.05.2021 року через канцелярію суду надійшли заперечення на відзив б/н від 04.05.2021 року, в яких ПП "Промислове та цивільне будівництво і проектування" не погоджується з доводами відповідача за первісним позовом та зазначає, що в межах розгляду справи № 910/2416/20 судом встановлено відсутність доказів припинення спірного Договору шляхом його розірвання, а також встановлено факт виконання всього обсягу робіт згідно умов останнього. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Окрім цього 06.05.2021 року від відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним) надійшов відзив б/н від 04.05.2021 року на зустрічну позовну заяву разом із заявою б/н від 04.05.2021 року про застосування строку позовної давності, в якому ПП "Промислове та цивільне будівництво і проектування" заперечує проти зустрічних позовних вимог в повному обсязі, наголошуючи на відсутності заперечень з боку замовника щодо змісту отриманих 25.03.2021 року актів та довідок, оскільки попередньо зазначені замовником недоліки останніх були усунуті підрядником належним чином та факт повного виконання робіт за Договором встановлено судом у справі № 910/2416/20. Також відповідач за зустрічним позовом просить суд застосувати позовну давність до зустрічних позовних вимог про стягнення пені та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4955/21 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" про стягнення 69 199,18 грн. пені, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/4955/21, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/4955/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.06.2021 року.
Судом зясовано, що до початку судового засідання 17.05.2021 року від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь б/н від 14.05.2021 року на відзив на зустрічну позовну заяву разом з доказами направлення на адресу відповідача, в якій ТОВ «Алтаюр» зазначає, що незважаючи на строки фактичного виконання робіт, кінцевим етапом їх прийняття є підписання обома сторонами актів приймання будівельних робіт форми КБ-2В та довідок про вартість будівельних робіт форми КБ-3, які разом отримані товариством тільки 25.03.2021 року, та станом на час розгляду справи в сумі виправлені акти та довідки від підрядника не надходили, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Через канцелярію суду 17.05.2021 року від відповідача за первісним позовом надійшла заява про поновлення процесуального строку та заперечення від 14.05.2021 року на відповідь на відзив разом з доказами направлення на адресу позивача, в яких ТОВ «Алтаюр» просить суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, враховуючи недотримання підрядником умов п. 10.3 Договору; 17.05.2021 року від позивача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення б/н від 14.05.2021 року разом з доказами направлення на адресу відповідача, згідно яких ТОВ «Алтаюр» просить суд задовольнити позовні вимоги та наголошує на відсутності пропуску позовної давності; 27.05.2021 року від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4955/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 04.08.2021 року.
У судовому засіданні 04.08.2021 року протокольно оголошено перерву у судовому засідання на 02.09.2021 року.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці судове засідання призначене на 02.09.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд справи призначено на 30.09.2021 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 18.08.2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення разом з доказами направлення на адресу позивача; 26.08.2021 року від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача за первісним позовом, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи разом з доказами направлення на адресу відповідача; 28.08.2021 року від позивача надійшли заперечення 2 на письмові пояснення відповідача за первинним позовом та клопотання про долучення доказів разом з доказами направлення на адресу відповідача. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи в судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.09.2021 року до суду не надходило.
В судове засідання з розгляду справи по суті 04.08.2021 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, в засідання 30.09.2021 року з'явився представник позивача, представник відповідача - не з'явився.
У зв'язку з відсутністю фінансування для здійснення поштових відправлень з 05.07.2021 року Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, отже ухвала Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року про призначення судового засідання у справі № 910/4955/21 надсилалась судом на електронну адресу відповідача за первісним позовом, зазначену останнім документах по справі.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на отримання відповідачем за первісним позовом попередніх ухвал суду у даній справі, в т.ч. від 09.06.2021 року про призначення розгляду справи по суті на 04.08.2021 року, та враховуючи розписку представника ТОВ «Алтаюр» від 04.08.2021 року щодо повідомлення про дату наступного засідання у справі, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/4955/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 30.09.2021 року суд не повідомлено.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки ТОВ "Алтаюр" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача за зустрічним позовом не прибув в судове засідання з розгляду справи по суті 30.09.2021 року, суд здійснював розгляд справи 30.09.2021 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представника зазначеного учасника справи.
В судових засіданнях з розгляду справи по суті 04.08.2021 року та 30.09.2021 року представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити, а також заперечував проти задоволення зустрічного позову.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.08.2021 року представник відповідача за первісним позовом заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на первісну позовну заяву, а також просив задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.09.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 14 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (замовник за договором, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним) та Приватним підприємством "Промислове та цивільне будівництво і проектування" (підрядник за договором, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) укладено Договір № П-1412/18 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов'язується: провести окремі частини монтажних робіт по проекту: "Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві" Розділи: Електротехнічні рішення (ЕТР), дизельна електростанція (ДЕС), протипожежна сигналізація та пожежогасіння (ПС.ПГ), а саме: виконати всі необхідні електро-монтажні роботи, згідно розробленої проектної документації та кошторису, та умов договору, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх згідно умов, визначених даним договором.
Вид робіт, що підрядник зобов'язується виконати: Код ДК 021:2015 - 45310000-3 "Електромонтажні роботи". КВЕД 2010:43.21 - електромонтажні роботи (п. 1.2 Договору).
Розділами 2 - 11 Договору сторони узгодили якість, ціну договору, порядок здійснення оплати, приймання - передачу закінчених робіт, обов'язки та права сторін, їх відповідальність, вирішення спорів, строк дії Договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
При відсутності в договорі умови про те, що закінчення строку його дії тягне припинення зобов'язань сторін за цим договором, договір вважається чинним до визначеного в ньому моменту закінчення виконання сторонами зобов'язань. При відсутності такої вказівки - момент закінчення зобов'язань визначається суттю самого зобов'язання. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №916/1951/17.
Таким чином, закінчення строку дії договору підряду при умові, що сторони не звільняються від відповідальності щодо виконання зобов'язань за договором, то такий договір є дійсним до моменту виконання зобов'язань (закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними) відсутні підстави вважати, що договір припинив свою дію
Вказаний Договір підписаний представниками замовника та виконавця (підрядника) та засвідчений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
Згідно п. 1.4 Договору склад, обсяг, терміни виконання та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, супроводжуються затвердженими у встановленому порядку документами згідно п. 12 «Додатки до договору».
У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до п. 10.2 Договору роботи за цим договором мають бути виконані до 28.02.2019 року.
Згідно п. 10.3 Договору датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником за довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3).
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).
Зокрема, згідно п. 3.1 Договору, ціна договору становить: 1 081 237,13 грн., в т.ч. ПДВ 20 % 180 206,19 грн.
Згідно п. 3.2 Договору в ціну договору входять всі необхідні будівельно-монтажні роботи та матеріали згідно розробленої проектної документації та кошторисної документації, що пройшла державну експертизу (Додаток № 1).
До вказаної вартості договору не входить вартість: дизельна електростанція, пересувний автомобільний причіп, складські та транспортні витрати, доставка та встановлення ДЕС в проектне положення краном (п.п. 3.2.1 п.3.2 Договору).
У відповідності до вказаних умов Договору сторонами на підставі кошторису на виконання робіт погоджено та підписано Протокол договірної ціни на виконання електро - монтажних робіт на об'єкті: «Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві» Розділи: Електротехнічні рішення (ЕТР), дизельна електростанція (ДЕС), протипожежна сигналізація та пожежогасіння (ПС.ПГ). (Додаток № 3 до Договору), згідно якого загальна вартість робіт за Договором становить 1 081 237,13 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця передоплату у розмірі 500 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 % - 83 333,33 грн.) протягом 3 календарних днів з дня підписання Договору для виготовлення та закупівлі обладнання та проведення електромонтажних робіт.
Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом на виконання умов п. 4.1 Договору було перераховано на користь позивача за первісним позовом в якості попередньої оплати 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4374 від 14.12.2018 року на відповідну суму.
Також відповідачем за первісним позовом для придбання матеріалів, обладнання, необхідних для виконання робіт, було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4478 від 24.01.2019 року, № 4505 від 31.01.2019 року та № 4535 від 05.02.2019 року кожне на суму 100 000,00 грн.
Будь - яких заперечень щодо розміру та строків оплати, а також порядку та сум зарахування коштів від сторін до суду не надходило.
В свою чергу судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку позивача за первісним позовом щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтаюр» умов Договору в частині здійснення передоплати згідно п. 4.1.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем за первісним позовом виконані зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати у вказаній сумі згідно умов Договору, факт перерахування позивачем за первісним позовом грошових коштів за правочином належним чином підтверджено матеріалами справи.
Остаточні розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) (п. 4.5 Договору).
Доказів узгодження сторонами інших строків оплати будівельних робіт за Договором матеріали справи не містять.
Всі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок підрядника, зазначений в розділі 13.Реквізити і підписи сторін (п. 4.2 Договору).
За приписами ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
За умовам п. 4.3 Договору документи про виконані роботи та їх вартість своєчасно складаються підрядником. Підрядник забезпечує своєчасне надання складених у встановленому порядку та підписаних документів замовнику для підписання. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до вимог цього договору. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт, замовник розпочинає їх приймання.
Згідно п. 5.3 Договору передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.
У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він у десятиденний строк зобов'язаний безоплатно їх усунути і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт (п. 5.4 Договору).
У відповідності до п. 5.5 Договору приймання-передача закінчених робіт здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) із урахуванням можливих змін чи коригувань, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками.
Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами підрядного Договору № П-1412/18 від 14.12.2018 року було спрямоване на виконання підрядником будівельних робіт: електро - монтажних робіт на Будівництві відомчого центру обробки даних з технічним преоснащенням інженерних мереж НАЗК за адресою: бульв. Дружби Народів, 28, у м.Києві, що, в свою чергу, породжує обов'язок відповідача як замовника оплатити виконані роботи, результат яких було прийнято.
Умовами п.6.4 спірного Договору визначені обов'язки підрядника, який зобов'язаний, зокрема, приступити до виконання робіт згідно календарного графіку виконання робіт (додаток № 4) - п. 6.4.1; виконати в встановлені строки роботи визначенні цим договором - п. 6.4.2; передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та цим договором, якісно виконані, закінчені роботи та надати акти для оплати - п. 6.4.3.
За наданими сторонами матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору підрядником - Приватним підприємством «Промислове та цивільне будівництво і проектування» протягом грудня 2018 року - липня 2019 року виконані будівельні роботи на загальну суму 847 877,95 грн., на підтвердження чого позивачем було складено та одноособово підписано: Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2018 року від 26.12.2018 року на суму 49904,76 грн., за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 369 574,39 грн., за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 30 825,32 грн., за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 7 373,61 грн., за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 24 144,49 грн., за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 29111,28 грн., а також Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): № 2а за грудень 2018 року від 26.12.2018 року на суму 49904,76 грн., № 4 за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 369574,39 грн., № 5 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 08.07.2019 року на суму 291 938,50 грн. (додатково до акту № 4 за липень 2019 року), № 6 за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 30825,32 грн., № 13 за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 44241,67 грн., № 14 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 08.07.2019 року на суму 8755,02 грн. (додатково до акту № 13 за липень 2019 року), № 15 за липень 2019 року від 08.07.2019 року на суму 24144,49 грн., № 16 від 08.07.2019 року на суму 29 111,28 грн., № 17 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 08.07.2019 року на суму 113012,10 грн. (додатково до акту № 16 за липень 2019 року), копії яких наявні в матеріалах справи.
Як зазначено позивачем в первісній позовній заяві, підрядник 20.02.2020 року звернувся до відповідача як замовника із листом №353/1/20 від 20.02.2020 року про надсилання актів форми КБ-2В №4 - електротехнічні рішення на суму 369 574,40 грн., №5 - електротехнічне устаткування на суму 291 938,50 грн., №13 - дизель, заземлення на суму 44 241,67 грн., №16 - пожежна сигналізація на суму 29 111,28 грн., №17 протипожежна сигналізація - 113 012,10 грн.
При цьому на підтвердження направлення листа та актів на адресу відповідача та отримання його останнім 27.02.2020 року позивачем надано копії фіскального чеку від 20.02.2020 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0860102483102, згідно якого поштове відправлення отримане адресатом 27.02.2020 року - особисто директором ТОВ «Алтаюр» Мартиненко А.В.
Зокрема, факт отримання вказаного листа підтверджено відповідачем у поданому суду 29.04.2021 року відзиві на первісну позовну заяву, з одночасним запереченням отримання від позивача додатків до вказаного листа від 20.02.2020 року у вигляді актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В №№ 4, 5, 13, 16, 17.
Наразі, обставини виконання сторонами умов спірного Договору № П-1412/18 від 14.12.2018 року, в тому числі щодо направлення підрядником вказаних актів виконаних робіт форми КБ-2В замовнику для підписання листом № 353/1/20 від 20.02.2020 року та отримання їх останнім, досліджувались Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/2416/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" про стягнення заборгованості у розмірі 1 071 390,52 грн., з яких: 800 000,00 грн. - основний борг, 195 703,92 грн. - пеня та 75 686,60 грн. - штраф, позовні вимоги в якій були обґрунтовані неналежним виконанням підрядником своїх зобов'язань за Договором № П-1412/18 від 14.12.2018 року в частині виконання робіт у визначений договором строк.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 року у справі № 910/2416/20 позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Промислове та цивільне будівництво і проектування" на користь ТОВ "Алтаюр" 800 000,00 грн. передоплати, 194 622,68 грн. пені, 75686,60 грн. штрафу та 16 054,65 грн. судового збору.
За результатами розгляду апеляційної скарги ПП "Промислове та цивільне будівництво і проектування" рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року у справі № 910/2416/20 скасовано повністю, ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП "Промислове та цивільне будівництво і проектування" на користь ТОВ "Алтаюр" 127 585,98 грн. пені, 75 686,60 грн. штрафу та 3047,09 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
При цьому під час розгляду справи судом в апеляційній інстанції доводи ТОВ «Алтаюр» про отримання листа підрядника Приватного підприємства «Промислове та цивільне будівництво і проектування» № 353/1/20 від 20.02.2020 без додатків (актів) не знайшли свого підтвердження, оскільки ТОВ «АЛТАЮР» не було надано суду належних та допустимих доказів неотримання вказаних актів шляхом складання акта про відсутність додатків до вказаного листа.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
Таким чином, фактичні обставини виконання умов Договору, в тому числі направлення замовнику та отримання ним 27.02.2020 року актів форми КБ-2В № 4 - електротехнічні рішення на суму 369 574,40 грн., № 5 електротехнічне устаткування на суму 291 938,50 грн., № 13 - дизель, заземлення на суму 44 241,67 грн., № 16 - пожежна сигналізація на суму 29 111,28 грн., № 17 пожарка - 113 012,10 грн. для підписання як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року у справі № 910/2416/20, яка набрала законної сили, тобто не підлягають повторному доказуванню та мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.
В подальшому позивач супровідним листом № 353-21-01 від 16.02.2021 року надсилав на адресу замовника для підписання та погодження акти форми КБ-2В, а саме №№ 2, 4, 5, 6, 13, 14, 15, 16, 17, в тому числі повторно примірники актів форми КБ-2В № 2а - монтаж фільтрів серверній на суму 49 904,76 грн., № 6 - пусконаладжвальні роботи, АВР, лабораторія на суму 30 825,32 грн., № 14 - щит приєднання ДЕС на суму 8 755,02 грн., № 15 - пусконаладка ДЕС, лабораторія на суму 24 144,49 грн.
Факт надсилання вказаного супровідного листа № 353-21-01 від 16.02.2021 року і доданих до нього актів форми КБ-2В на адресу замовника та отримання останнім 09.03.2021 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист від 16.02.2021 року, фіскального чеку від 16.02.2021 року, накладної Укрпошти №0860103204290 від 16.02.2021 та даними щодо відстеження вказаного відправлення №0860103204290 на сайті поштового оператора, згідно яких зазначений лист із додатками був отриманий ТОВ «Алтаюр» 09.03.2021 року.
Також вказану дату 09.03.2021 року як дату отримання актів від підрядника підтверджено відповідачем за первісним позовом у поданому суду відзиві від 28.04.2021 року.
За результатами розгляду вищезазначених листа № 353-321-01 та актів форми КБ-2В відповідач за первісним позовом - ТОВ «Алтаюр» 16.03.2021 року звернувся до позивача як підрядника та особи, на яку умовами Договору покладено обов'язок зі складання актів, з листом № 95-2021 про виявлені недоліки, неможливість прийняття робіт та вимогою сплатити штраф та пеню за прострочення виконання робіт, в якому зазначив про неможливість прийняття зазначених в актах робіт через наступні недоліки:
1. Об'єм виконаних робіт у Актах приймання виконаних робіт №№ 4, 6, 13, 15, 16 не відповідає дійсному.
2. Кількість та ціна матеріалів, зазначених у Актах приймання виконаних будівельних робіт №№ 2, 4, 6, 13, 15, 16 не відповідають дійсності.
3. Акти приймання виконаних робіт №№ 2, 4, 6, 13, 15, 16 оформлені із датами, які не відповідають даті їх оформлення та даті фактичного надсилання на адресу ТОВ «Алтаюр», а також містять рукописні записи, із датами, які не відповідають періодам зазначеним у самих актах.
4. Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 оформлено за договором, який ТОВ «АЛТАЮР» не підписував, а саме від 14 грудня 2019 року.
5. В Актах приймання виконаних робіт № 4 та № 6 невірно зазначено сторін договору.
6. Акт приймання виконаних будівельних робіт № 13 помилково оформлений за договором № 127\18 від 21 грудня 2018 року.
7. В Актах приймання виконаних робіт № 15 та № 16 невірно зазначено замовника.
Крім того відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у листі № 95-2021 від 16.03.2021 року також зазначив, що до жодного з наданих позивачем актів, а саме Актів приймання виконаних будівельних робіт №№ 2, 4, 6, 13, 15, 16 за формою КБ-2В, не надано Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.
Також у вказаному листі ТОВ «Алтаюр» зазначено про нарахування позивачеві на підставі п.7.3 Договору штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань підрядника в розмірі 935 270,11 грн., а саме: штрафу у розмірі 127 585,98 грн. та пені у розмірі 807 684,13 грн. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.
У відповідь на вищезазначений лист від ТОВ «Алтаюр» позивач направив останньому лист №23/03-21 від 23.03.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому зазначив:
- об'єми виконаних робіт зазначених у надісланих Актах приймання виконаних робіт по формі КБ-2В № 2а, № 4, № 5, №6, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, які були виконані позивачем, ідентичні Актам виконаних робіт що були прийняті та підписані НАЗК (замовником) та представником технічного нагляду від НАЗК Добриднюком С.П. , а також наголосив на відсутності жодних офіційних претензій від НАЗК (замовника) та від ТОВ «Алтаюр», у тому числі під час приймання робіт робочою комісією;
- кількість та ціна всіх зазначених у Актах матеріалів є ідентичними аналогічним актам, які були підписані НАЗК (замовником) та представником технічного нагляду;
- надані Акти приймання виконаних будівельних робіт № 2а, № 4, № 6, № 13, № 15, № 16, № 17 датовані згідно фактичних дат виконаних робіт відповідно до зафіксованих в журналі авторського нагляду та загальному журналі виконання робіт, які підписані особисто директором ТОВ «Алтаюр» Мартиненко А.В. Крім того, ДБН А3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» не встановлює обмежень щодо наявності чи відсутності рукописних записів при оформленні актів виконаних робіт;
- наданий Акт № 2а відображає фактичний обсяг виконаних ПП «Промислове та цивільне будівництво і проектування» робіт по монтажу фільтрів та монтажу розеток в приміщенні ЦОД. Акт виконаних будівельних робіт № 2а від 18.03.2019 року направлявся листом з описом вкладень про сплату за зазначені у Акті роботи, але не було не повернуто та оплачено;
- на вимогу відповідача усунуто технічну помилку в найменуванні сторін договору в Актах приймання виконаних будівельних робіт №№ 4, 6, 13, 15, 16 та повторно надіслано їх відповідачу.
- в Акті приймання виконаних будівельних робіт №13 (на електромонтажні роботи (ДЕС)- коригування) вірно вказано договір, а саме № 1412/18 від 14 грудня 2018 року.
Окрім цього у відповідності до умов Договору позивачем в додатках до вказаного листа № 23/03-21 від 23.03.2021 року було надано до кожного акту форми КБ-2В довідки виконаних робіт форми КБ-3, та зазначено про їх ідентичність довідкам, підписаним НАЗК.
Факт отримання 25.03.2021 року вказаного листа позивача за первісним позовом № 23/03-21 від 23.03.2021 року, в тому числі з доданими до нього актами форми КБ2-В та довідками форми КБ-3, підтверджено відповідачем за первісним позовом у відзиві на первісну позовну заяву від 28.04.2021 року та позивачем за первісним позовом не заперечувався.
Листом № 97-2021 від 31.03.2021 року відповідач за первісним позовом - ТОВ «Алтаюр» повідомив підрядника, що повторно надані акти не можуть бути прийняті замовником у зв'язку з не усуненням всіх недоліків позивачем, наголосивши на ненаданні підрядником до 09 березня 2021 року жодного акту форми КБ-2В та довідки форми КБ-3 за спірним Договором.
Вказаний лист від 31.03.2021 року було отримано позивачем за первісним позовом 06.04.2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303713263381.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що відповідно до вимог закону та умов Договору підрядник зобов'язаний виконати належним чином обумовлені Договором будівельні роботи та здати їх відповідачу за актами форми КБ-2В та довідками форми КБ-3, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору замовник здійснив в повному обсязі передплату в сумі 500 000,00 грн. та перерахував підряднику грошові кошти в сумі 300 000,00 грн. для придбання матеріалів, обладнання, необхідних для виконання робіт, всього здійснивши оплат в сумі 800 000,00 грн., що належним чином підтверджується матеріалами справи.
При цьому як зазначено позивачем за первісним позовом в позовній заяві та встановлено судом, замовник не здійснив оплату в повному обсязі виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт, з урахуванням здійсненої відповідачем за первісним позовом передплати та перерахування коштів на придбання матеріалів та обладнання, всього в загальній сумі 800 000,00 грн., залишок заборгованості замовника становить 161 507,54 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем за первісним позовом, свої зобов'язання щодо сплати Приватному підприємству "Промислове та цивільне будівництво і проектування" грошових коштів в сумі 161 507,54 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтаюр» утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом за наведеним підрядним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
В свою чергу відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування", в якій посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) як підрядником своїх зобов'язань за спірним Договором № П-1412/18 від 14.12.2018 року в частині виконання будівельних (монтажних) робіт у термін, передбачений умовами п. 10.2 Договору, тобто до 28.02.2019 року, та невчинення дій щодо остаточної передачі позивачеві за зустрічним позовом як замовнику завершених робіт, у зв'язку з чим замовником нараховано та заявлено до стягнення з підрядника згідно п.7.3 Договору пеню за період з 27.06.2019 року по 29.08.2019 року в сумі 69 199,18 грн.
При цьому, як зазначає позивач за зустрічним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтаюр» всупереч умовам п.п. 5.5, 10.3 Договору отримано від підрядника 09.03.2021 року листом № 353-21-01 акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2В без довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, та за результатами розгляду отриманих актів останнім направлено на доопрацювання підряднику.
Наразі, як зазначає позивач за зустрічним позовом, вперше ним було отримано від підрядника довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 25.03.2021 року листом № 23/03-21, відтак, враховуючи умови Договору та незважаючи на строки фактичного виконання частини робіт, кінцем етапом їх прийняття є підписання обома сторонами актів приймання будівельних робіт форми КБ2-В та довідок про вартість будівельних робіт КБ-3, після якого виникає обов'язок замовника здійснити оплату будівельних робіт за такими актами та довідками.
З урахуванням вищезазначеного, як зазначено в зустрічній позовній заяві, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) як підрядником своїх зобов'язань за спірним Договором № П-1412/18 від 14.12.2018 року в частині виконання будівельних (монтажних) робіт у термін, передбачений умовами п. 10.2 Договору, та невчинення дій щодо остаточної передачі позивачеві за зустрічним позовом як замовнику завершених робіт, відповідачеві за зустрічним позовом на підставі п. 7.3 Договору та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення за період 27.06.2019 рок у- 29.08.2019 року в сумі 69199,18 грн., які позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним) в поданій суду зустрічній позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № П-1412/18 від 14.12.2018 року та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
За матеріалами справи судом встановлено, що ТОВ «Алтаюр» на адресу підрядника направлялася претензія № 283-2019 від 10.12.2019 року, в якій зазначалось, що станом на 04.12.2019 року роботи згідно Договору, розробленої проектної документації та кошторису не виконані, враховуючи погоджені сторонами строки виконання робіт до 28.02.2019 року, у зв'язку з чим замовник просить вважати розірваним Договір № П-1412/18 від 14.12.2018 року та повернути передоплату у розмірі 800 000,00 грн., а також повідомляє про необхідність сплати пені та штрафу за порушення строків виконання робіт. Факт надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 10.12.2019 року.
Приватним підприємством "Промислове та цивільне будівництво і проектування" на вищезазначену претензію відповіді не надано.
Проте, Північним апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 910/2416/20 встановлено та зазначено в постанові від 23.02.2021 року, що доказів припинення Договору шляхом його розірвання Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтаюр» належними та допустимими доказами не надано та не доведено, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення підрядника про розірвання Договору шляхом односторонньої відмови від договору, а також розірвання Договору в судовому порядку. Отже, за висновками суду, вказаний Договір не є розірваним.
При цьому за відсутності в договорі умови про те, що закінчення строку його дії тягне припинення зобов'язань сторін за цим договором, договір вважається чинним до визначеного в ньому моменту закінчення виконання сторонами зобов'язань. При відсутності такої вказівки - момент закінчення зобов'язань визначається суттю самого зобов'язання. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №916/1951/17.
Таким чином, враховуючи умови п. 10.1 Договору закінчення строку дії договору підряду при умові, що сторони не звільняються від відповідальності щодо виконання зобов'язань за договором, то такий договір є дійсним до моменту виконання зобов'язань (закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними) відсутні підстави вважати, що договір припинив свою дію.
В свою чергу під час розгляду господарської справи № 910/2416/20 судами встановлено, що 21 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (генеральний підрядник за договором, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним) та Національним агентством з питань запобігання корупції (замовник за договором) укладено Договір №127/18 (далі - Договір №127/18), за умовами якого генеральний підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами і засобами виконати та здати у строки, обумовлені договором, роботи з будівництва відомчого центру обробки даних з технічними переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби народів, 28 у м. Києві (далі - роботи), згідно з кодом ДК 021:2015 45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації з дотриманням будівельних норм і правил, а Замовник, в межах коштів передбачених кошторисом за бюджетною програмою КПКВК 6331010 (КЕКВ 3122) зобов'язується прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, визначаються у проектно-кошторисній документації, затвердженій наказом Голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.10.2018 року №1-АГ/18 (п. 1.2 Договору №127/18).
Згідно п. 14.1 Договору №127/18 генпідрядник має право залучити до виконання робіт субпідрядників. Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати таким вимогам: мати ліцензію на будівництво об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками: мати ресурси (матеріальні, технічні, фінансові), достатні для виконання робіт; мати працівників із відповідними кваліфікаційними сертифікатами (з урахуванням статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно п.п. 14.2, 14.3 Договору №127/18 залучення субпідрядників здійснюється генпідрядником за погодженням із замовником. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення. Відносини між субпідрядниками, замовником та генпідрядником будуть регулюватися із урахуванням положень загальних умов.
Договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених загальними умовами. Генпідрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед Замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як Замовник (п. 14.4 Договору №127/18).
Генпідрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором, а перед замовником - за невиконання зобов'язань субпідрядниками (п. 14.5 Договору №127/18).
За умовам п. 14.6 Договору №127/18 генпідрядник координує виконання робіт субпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань.
Додатком №1 до Договору №127/18 погоджено Календарний графік виконання робіт з побудови відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28 у м. Києві.
Згідно з Календарним графіком на відповідача покладено наступні роботи: система електропостачання та розподіл живлення; встановлення, підключення та введення в експлуатацію дизельного генератору; система пожежної безпеки.
Сторонами Договору №127/18 затверджено Завдання на проектування: "Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві" (коригування).
Також сторонами Договору №127/18 вносились зміни до Договору шляхом укладення Додаткових угод №1 від 29.12.2018 року, №2 від 28.02.2019 року, №3 від 27.06.2019 року, №4 від 20.09.2019 року.
Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем Договір є Договором субпідряду в рамках виконання Договору №127/18.
Суд зазначає, що згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.6.2.2 Договору та приписів ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду та у відповідності до п.2.1, п.6.2.3 Договору замовник має оглянути роботу і у разі виявлення допущених у роботі відступів від умов Договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Так, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) заперечує факт виконання ПП «Промислове та цивільне будівництво і проектування» робіт за Договором в повному обсязі та, зокрема, в частині робіт за розділами протипожежна сигналізація та пожежогасіння.
Як встановлено судом, 09 липня 2019 року робочою комісією у складі генерального підрядника в особі директора ТОВ "Алтаюр" Мартиненко А.В., технічного нагляду Добриднюка С.П., субпідрядника (монтажних) організацій в особі директора ПП "Промислове та цивільне будівництво і проектування" Занузданова М.Ю., генерального проектувальника ТОВ «Алтаюр» Сіренко Р.В. складено Акт про прийняття в експлуатацію системи електропостачання після комплексного випробування, копія якого наявна в матеріалах справи, та згідно якого встановлено, що обладнання системи основного електропостачання: АВР-1, ЩВО, ГРЩ, ЩР, кабельні лінії; обладнання системи резервного живлення: ДЕС (Cummins C200E5), щит приєднання, АВР-2, кабельні лінії, змонтоване в приміщенні щитової, приміщенні серверної адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, що входить до складу майнового комплексу приміщень Національного агентства запобігання корупції, пройшло комплексне випробування, включаючи необхідні пусконалагоджувальні роботи разом з усіма комунікаціями з 09.07.2019 року по 26.06.2019 року відповідно до: ПТЕЕС, ПБЕЕС, ПКЕЕ, ПУЕ. Комплексне випробування, включаючи необхідні пусконалагоджувальні роботи, виконано ТОВ "Алтаюр". Дефекти проектування, виготовлення і монтажу обладнання (за необхідності вказується в додатку до акта), виявлені у процесі комплексного випробування, а також недороботки: відсутні. За рішенням робочої комісії обладнання, що пройшло комплексне випробування, вважати готовим до експлуатації, передбаченої проектом, і прийнятим з 26 червня 2019 року.
Вказаний Акт підписаний без зауважень представниками генпідрядника, технічного нагляду, підрядника та ТОВ «Алтаюр».
Окрім цього факт виконання підрядником робіт за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи наданими Національним агентством з питань запобігання корупції копіями журналу авторського нагляду під час будівництва та журналу виконання робіт, протоколом випробування генераторної установки від 05.07.2019 року, протоколом вимірювання опору заземлення № 18/1 від 26.09.2019 року, Акту № 1/11-19-СП перевірки відповідності систем протипожежного захисту від 08.11.2019 року, підписаного представниками ТОВ «Алтаюр», ТОВ «Центр Пожежних Послуг» та Державного Центру Сертифікації ДСНС України, а також підписаними листом Національного агентства з питань запобігання корупції № 01/11 від 19.11.2020 року щодо прийняття ДЕС від ТОВ «Алтаюр» 03.10.2019 року на підставі акта приймання - передачі змонтованого устаткування № 14 від 03.10.2019 року згідно Договору № 127/18.
Доказів виконання робіт за розділами протипожежна сигналізація та пожежогасіння будь - яким іншим підприємством, крім ПП «Промислове та цивільне будівництво і проектування» як підрядника за спірним Договором в матеріалах справи відсутні.
Також судом враховано, що надані акти за підписом НАЗК ідентичні за змістом актам, наданим підрядником на підпис ТОВ «Алтаюр».
При цьому судом враховано встановлені Постановою північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року в межах розгляду справи № 910/2416/20 обставини, згідно яких спроектоване, виготовлене та змонтоване обладнання, за участі ПП «Промислове та цивільне будівництво і проектування» як субпідрядника, вважається готовим до експлуатації та прийнятим з 26 червня 2019 року, а також виконання робіт за Договором, проте з порушенням встановленого у договорі строку, у зв'язку з чим з 01.03.2019 року має місце прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором, відтак доводи ТОВ «Алтаюр» щодо неможливості врахування наданих позивачем доказів, в тому числі в частині комплексного випробування обладнання, судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи.
Поряд із цим, зазначені обставини закінчення робіт за Договором, до виконання яких були залучені ТОВ «Алтаюр» та ПП «Промислове та цивільне будівництво і проектування», визнаються відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) в письмових поясненнях від 14.05.2021 року та відзиві на первісну позовну заяву від 28.04.2021 року.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами та вищенаведеним спростовуються твердження відповідача за первісним позовом - ТОВ «Алтаюр» щодо невиконання позивачем за первісним позовом ПП «Промислове та цивільне будівництво і проектування» робіт за Договором.
Суд зазначає, що положеннями Договору, зокрема, розділом 5 та пунктом 10.3, передбачений порядок приймання закінчених робіт за актами форми КБ2-В та довідками форми КБ-3.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013" встановлені типові форми документів, необхідних для передання - приймання робіт: 1) "Акт приймання виконаних підрядних робіт" (ф. № КБ-2в); 2) "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" (ф. № КБ-3).
В листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №12/19-3-9-14- 295 від 16.03.2010 року роз'яснено, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.
Вказані документи в силу вимог законодавства повинні містити інформацію про вартість виконаних робіт, зданих замовнику, а також про витрати, пов'язані з виконанням цього обсягу робіт.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм виконання підрядних робіт оформлюється сторонами шляхом підписання документів, які підтверджують факт виконаних, прийнятих та оплачених робіт.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 03.10.2018 року у справі № 922/509/17.
Як встановлено судом та зазначалось вище, у відповідності до умов Договору підрядником було надіслано на адресу замовника для прийняття та підписання після усунення недоліків Акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 листом № 23/03-21 від 23.03.2021 року та отримано замовником - ТОВ «Алтаюр» 25.03.2021 року.
Факт надсилання, перелік надісланих документів та дата їх отримання замовником сторонами не заперечуються.
У свою чергу обов'язок прийняти виконані роботи, а випадку виявлення недоліків негайно про них заявити, у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання актів виконання робіт, законом та умовами Договору покладений саме на замовника - ТОВ «Алтаюр» згідно п.2.1, 6.2.2, 6.2.3 Договору.
Зокрема, доказів підписання ТОВ «Алтаюр» отриманих 25.03.2021 року від підрядника актів форми КБ2-В та довідок КБ-3, а також обґрунтованих заперечень щодо змісту наданих документів, окрім повідомлення підрядника в листі № 97-2021 від 31.03.2021 року про неможливість прийняття актів та довідок через неусунення недоліків, матеріали справи не містять та відповідачем за первісним позовом суду не надано.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.08.2018 року у справі №911/662/17, відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє відповідача від покладених на нього обов'язків прийняти та оплатити роботи за ціною погодженою ним у договорі.
Тобто, з огляду на умови Договору суд вважає вказані підписані в односторонньому порядку Приватним підприємством «Промислове та цивільне будівництво і проектування» акти та довідки такими, що погоджені замовником, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного виконання обумовлених Договором монтажних робіт по проекту: «Будівництво відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, у м. Києві» Розділи: Електротехнічні рішення (ЕТР), дизельна електростанція (ДЕС), протипожежна сигналізація та пожежогасіння (ПС.ПГ)» (електро - монтажних робіт) , отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цих актах та довідках роботи такими, що позивачем за первісним позовом виконані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.
За умовами п. 4.5 Договору остаточні розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3).
Вказаний факт за відсутності будь - яких претензій замовника щодо обсягу, змісту та ціни зазначених робіт, а також ненадання сторонами жодних доказів наявності мотивованої відмови відповідача за первісним позовом від підписання спірних актів та довідок дає змогу стверджувати про наявність у відповідача за первісним позовом ТОВ «Алтаюр» зобов'язання з оплати робіт, а у позивача за первісним позовом ПП «Промислове та цивільне будівництво і проектування» відповідного права вимагати такої оплати.
Наразі, суд погоджується з позицією відповідача за первісним позовом щодо відсутності обов'язку з оплати виконаних підрядником робіт до моменту отримання передбачених умовами Договору документів (актів КБ2-В та довідок КБ-3), з фактом підписання яких умовами правочину, а саме п. 10.3 Договору, пов'язується як дата прийняття робіт замовником, так і дата закінчення робіт відповідно.
За таких обставин суд приходить до висновку, що «Промислове та цивільне будівництво і проектування» виконано прийняті на себе як підрядником зобов'язання по виконанню будівельних робіт, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт КБ2-В та Довідках про вартість будівельних робіт форми КБ-3, а відповідачем як підрядником (генпідрядником за Договором № 127/18), у свою чергу, прийнято виконання цих будівельних робіт без будь - яких зауважень.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу з оплати виконаних підрядником робіт та/або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати виконаних будівельних робіт у добровільному порядку, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення основної заборгованості в сумі 161507,54 грн. відповідач за первісним позовом суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за виконані роботи за спірним Договором підлягає задоволенню заявленому розмірі в сумі 161 507,54 грн.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % ціни договору, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни договору.
Відповідно до п.7.4 Договору за несвоєчасне виконання замовником грошових зобов'язань за даним Договором замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої ціни Договору, з якої допущено затримку в оплаті, за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем за первісним позовом виконання зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт у строк, визначений умовами Договору, позивачем за первісним позовом нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі пункту 7.3 Договору пеню в сумі 22 921,46 грн. за період 16.02.2020 року - 25.03.2021 року та штраф в сумі 11 305,53 грн., а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 1897,17 грн. процентів річних за період 16.02.2020 року - 25.03.2021 року та 14454,50 грн. втрат від інфляції, які останній просив стягнути з відповідача за первісним позовом відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, штрафу, процентів річних та втрат від інфляції, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідачем за первісним позовом не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються пені, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом визначено початком періоду прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтаюр» зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за Договором з 27.02.2020 року, з рахуванням встановленого у справі № 910/2416/20 факту отримання замовником актів форми КБ-2В 27.02.2020 року, що, за висновками суду, не відповідає фактичним обставинам справи та умовам спірного Договору, позаяк датою отримання ТОВ «Алтаюр» довідок форми КБ-3 є встановлена згідно наданих доказів дата 25.03.2021 року, з урахуванням якої та умов п. 4.5 Договору щодо остаточного розрахунку протягом п'яти банківських днів з дати підписання довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3), має визначатись початок періоду прострочення, а саме з 02.04.2021 року.
Окрім цього визначення періоду прострочення з 16.02.2021 року, тобто з дати повторного надсилання замовнику актів КБ-2В, також не може вважатися таким, що здійснене у відповідності до умов Договору та чинного законодавства, оскільки акти за формою КБ2-В не є тими документами, на підставі яких згідно умов укладеного між сторонами правочину здійснюється остаточна оплата виконаних підрядником робіт.
Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо початку періоду прострочення виконання зобов'язання замовника з оплати робіт підрядника, визначений позивачем за первісним позовом період прострочення та нарахування процентів річних та втрат від інфляції згідно ст. 625 ЦК України - з 27.02.2020 року по 25.03.2021 року є таким, що не відповідає умовам спірного Договору, приписах чинного законодавства та обставинам справи, відтак позовні вимоги в частині стягнення процентів річних в сумі 1897,17 грн. та втрат від інфляції в сумі 14454,50 грн. позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають.
Також суд зазначає, що предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
При цьому формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі.
Згідно правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі 922/1249/17, від 23.04.2019 року у справі 911/1602/18, принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 року у справі № 902/1592/15.
Так, згідно позовної заяви позивачем за первісним позовом як підрядником за Договором здійснено нарахування пені та штрафу на підставі п. 7.3 Договору, в той час як умовами вказаного пункту визначено відповідальність у вигляді пені, суб'єктом застосування якої є саме замовник, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтаюр», та яка застосовується до підрядника - Приватного підприємства «Промислове та цивільне будівництво і проектування» - відповідача за первісним позовом, отже правові підстави для застосування до ТОВ «Алтаюр» пені та штрафу на підставі п. 7.3 Договору відсутні та, відповідно, позовні вимоги позивача за первісним позовом у вказаній частині задоволенню не підлягають.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем за первісним позовом заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір процентів річних та втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення та з урахуванням розміру та строків здійсненої відповідачем оплати становить 152 873,38 грн. пені, 53 542,01 грн. процентів річних, 45 732,71 грн. втрат від інфляції, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, процентів річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 152 873,38 грн. пені, 53 542,01 грн. процентів річних, 45 732,71 грн. втрат від інфляції.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтаюр» про стягнення 69 199,18 грн. пені за період з 27.06.2019 року по 29.08.2019 року, нарахованої згідно п. 7.3 Договору у зв'язку з порушенням підрядником зобов'язань за спірним Договором № П-1412/18 від 14.12.2018 року в частині виконання будівельних (монтажних) робіт у термін, передбачений умовами п. 10.2 Договору, та невчинення дій щодо остаточної передачі позивачеві за зустрічним позовом як замовнику завершених робіт, суд зазначає, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ґрунтуються на факті закінчення робіт за Договором та ненастанні кінцевого етапу їх прийняття - підписання обома сторонами актів приймання будівельних робіт форми КБ-2В та довідок про вартість будівельних робіт форми КБ-3.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовано факт отримання ТОВ «АЛТАЮР» 25.03.2021 року від підрядника актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2 та довідок про вартість будівельних робіт форми КБ-3, та як замовник був зобов'язаний підписати їх або негайно заяви про виявлені недоліки згідно ст. 853 ЦК України.
За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Натомість, як встановлено судом та зазначалось вище, позивач за зустрічним позовом не виконав умови п.4.4 Договору, не надавши обґрунтованих заперечень щодо змісту отриманих документів, тільки зазначивши листом від 31.03.2021 року про неусунення недоліків документів, без їх конкретного зазначення, чим підтвердив відсутність заперечень та підстав для несплати позивачу вартості виконаних робіт.
Відтак, з урахуванням висновків суду щодо виконання Приватним підприємством «Промислове та цивільне будівництво і проектування» прийнятих на себе як підрядником зобов'язань з виконання будівельних робіт, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт та Довідках про вартість будівельних робіт, які вважаються погодженими замовником, посилання позивача за зустрічним позовом на невиконання підрядником умов Договору в частині передачі завершених робіт, факт яких сторонами визнається, судом визнаються такими, що не відповідають обставинам справи та, відповідно, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
В свою чергу щодо поданої відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) заяви б/н від 04.05.2021 року про застування строку позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення пені у розмірі 69 199,18 грн. та відмову в задоволенні позову суд зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Отже, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд.
Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п. 5).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Спеціальна позовна давність в один рік, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).
В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
При цьому, як зазначено в п. 2.2. Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В свою чергу, оскільки під час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, в зв'язку з чим за результатами всебічного та повного дослідження обставин справи в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, зазначене виключає можливість застосування позовної давності у даному спорі, тобто відповідна заява відповідача за зустрічним позовом задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що первісний позов частково доведений позивачем за первісним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.
В свою чергу оскільки позивач за зустрічним позовом не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу за зустрічним позовом в задоволенні зустрічного позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог; за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 180, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (просп.Лобановського 56/21,оф. 8.4, м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 37210479) на користь Приватного підприємства "Промислове та цивільне будівництво і проектування" (вул.Богомольця 7/14, прим. 182, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 35901795) 161 507,54 грн. (сто шістдесят одну тисячу п'ятсот сім грн. 54 коп.) боргу та 2422,61 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон