номер провадження справи 26/43/21
16.12.2021 Справа № 908/1957/21(910/4781/21)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тас-Логістік”, код ЄДРПОУ 35945555 (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна, 1-3/2, літера “А”)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А)
про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 500 000,00 грн
в межах справи № 908/1957/21
про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А)
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Ухвалою суду від 23.10.2021 прийнято справу № 910/4781/21 до розгляду в межах справи №908/1957/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 25.11.2021р. об 11-00.
Ухвалою від 25.11.2021 підготовче засідання відкладено на 09.12.2021 о 10-15.
Ухвалою від 09.12.2021 закрито підготовче провадження у справі №908/1957/21 (910/4781/21) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Тас-Логістік” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль” про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 500 000,00 грн, та призначено справу до розгляду по суті на 16.12.2021. о 09-45 год.
Представники сторін у судове засідання не з'явились. Сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
02.07.2018 між Позивачем-ТОВ "ТАС-ЛОГІСТИК" (орендодавець) та ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ» (орендар) було укладено Договір № 20718ОР оренди вагонів (далі - договір), відповідно до п. 1.1-1.3 якого за цим договором орендодавець зобов'язується за плату надати орендарю в оренду вагони, що належать орендодавцю на правах власності або іншій законній підставі, для перевезень вантажів. Розмір орендної плати, тип, модель, кількість, термін оренди, станція прийому-передачі в оренду та інші умови оренди вагонів визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору. Термін оренди вагонів за цим договором починає обраховуватись з дня (включно) підписання акту прийому-передачі вагонів в оренду і припиняється з дня, наступного за днем підписання акта прийому-передачі вагонів з оренди.
Орендар приймає вагони по акту прийому-передачі в оренду в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, узгоджену сторонами в додатковій угоді до цього договору. Орендодавець передає вагони орендарю в оренду по акту прийому-передачі, у якому зазначається: технічний стан вагонів, кількість прийнятих в оренду вагонів, восьмизначний номер кожного з переданих в оренду вагонів, рік побудови кожного вагона, а також поточна ринкова вартість кожного вагона. Датою передачі вагонів в оренду є дата акта прийому-передачі вагонів в оренду, який підписується уповноваженими представниками сторін по прибуттю вагонів на станцію прийому-передачі (п. 2.1.1, 2.1.3 договору).
Згідно з п. 2.2.1, 2.2.3 договору по закінченню терміну оренди, при розірванні цього договору на підставі п. 7.2, 7.3 орендар зобов'язується передати вагони орендодавцю або іншій особі, що має законне право на вагони, з оренди технічно справні і комерційно придатні протягом наступного терміну: при закінченні терміну оренди - не пізніше останнього дня терміну оренди. При цьому орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати закінчення терміну дії договору; при достроковому розірванні договору на підставі п.п. 7.2, 7.3 - не пізніше останнього дня дії договору. При цьому орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати розірвання договору. Орендар передає вагони з оренди орендодавцю за актом прийому-передачі з оренди в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, але не пізніше наступної доби з моменту прибуття на вказану станцію.
Орендна плата нараховується від дати підписання акта прийому-передачі вагонів від орендодавця орендарю (включно) по дату підписання акта прийому-передачі вагонів від орендаря орендодавцю. Дата прибуття на станції прийому-передачі вагонів в/з оренди визначається по даним філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", а у випадку; розбіжностей - за штемпелем станцій прийому-передачі на залізничних накладних. Ставка за неповну добу користування вагонами (оренди) розраховується як за повну. Розмір місячної орендної плати за один вагон розраховується шляхом множення ставки, узгодженої сторонами в додаткових угодах до цього договору, на кількість вагонодіб (п. п. 5.2, 5.4 договору).
У п. 5.6 договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 22.07.2019 р. до договору, сторони визначили: "гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору".
Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
В той же час, згідно пунктів 7.3, 7.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку повністю або частково відмовитись від виконання договору і зажадати повернення вагонів шляхом заяви односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково у позасудовому порядку в разі настання наступних обставин (які сторони вважають істотними): при простроченні з вини орендаря повністю або частково хоча б 1 платежу на термін більше 5 календарних днів; при порушенні орендарем пп. 3.1, 3.2, 4.1.10, 4.1.14, 4.1.15, 6.5 цього договору; якщо по відношенню до орендаря: порушено справу про визнання його неспроможним (банкрутом); порушено справу про ліквідацію, як юридичної особи; уповноваженими органами або засновниками орендаря прийнято рішення про реорганізацію орендаря. При розірванні/зміні договору з підстав, зазначених у п. 7.3 договору, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання/зміни договору. До моменту розірвання договору орендодавець має право відкликати своє повідомлення.
Порядок відкликання орендодавцем свого повідомлення (заяви) про одностороннє розірвання договору сторони в договорі не зазначили.
Таким чином, сторони в договорі відступили від положень ст. 782 ЦК України і врегулювали свої відносини іншим чином (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Згідно п. 7.3, п. 7.4 договору про одностороннє розірвання договору орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання/зміни договору. Відповідно договір оренди може бути розірваним не раніше ніж через 10 календарних днів з моменту одержання орендарем відповідного письмового повідомлення (заяви) орендодавця.
Крім того, в разі одностороннього розірвання договору орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати розірвання договору.
Пунктом 9.10 договору передбачено, що після закінчення дії договору або при його розірванні сторони зобов'язуються протягом 14 календарних дні провести повний взаємний фінансовий розрахунок.
Сторонами у справі було укладено низку додаткових угод, саме: від 02.07.2018 р., 03.07.2018 р., 04.07.2018 р., 10.09.2018 р., 01.10.2018 р., 22.07.2019 р., 29.11.2019 р., 31.01.2020 р., 28.02.2020 р., в яких сторони змінювали умови договору, погоджували орендну ставку на різні періоди оренди, та встановлювали строки оренди.
Додатковою угодою № 10 від 29.11.2019 р. до договору сторони доповнили договір п. 5.6.1 наступного змісту: "у випадку зміни розміру орендної ставки, розміри передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу підлягають перерахунку станом на дату, з якої відбувається зміна розміру орендної ставки. При збільшенні розміру орендної ставки орендодавець виставляє орендарю рахунок із сумою, яку орендар зобов'язаний протягом 3 банківських днів з дати надіслання йому скан-копії рахунка сплатити для поповнення розмірів передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу з врахуванням збільшеної ставки орендної плати. У будь-якому випадку орендар зобов'язується не пізніше дати, з якої відбувається збільшення розміру орендної ставки, забезпечити сплату на рахунок орендодавця передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу за збільшеною ставкою. При зменшенні розміру орендної ставки орендодавець зобов'язується протягом 5 банківських днів з дати зменшення розміру орендної ставки повернути орендарю різницю між сумами сплачених і чинних передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу".
На виконання п. 5.6 договору Відповідачем-орендарем на користь Позивача-орендодавця сплачувався гарантійний платіж. Останній раз Відповідач-орендар перераховував Позивачу-орендодавцю частину гарантійного платежу 17.09.2019 р. в сумі 200 000,00 грн.
Останній раз Позивач-орендодавець повертав Відповідачу-орендарю частину гарантійного платежу 21.02.2020 р. в сумі 601 900,00 грн.. Станом на 21.02.2020 р. у Позивача-орендодавця перебувало 2 747 200,00 грн..
21.04.2020 р. Позивач-орендодавець звернувся до Відповідача-орендаря з листом вих № 2/21042020, в якому повідомив про дострокове розірвання договору оренди вагонів, з 01.05.2020, на підставі п.п. 7.3.1, 7.4, 5.6 договору, з ініціативи орендодавця, у зв'язку з простроченою заборгованістю орендаря з оплати послуг оренди, та втрату останнім права на повернення гарантійного платежу у розмірі 2.747.200,00 грн, що фактично є неустойкою, за порушення договору.
В останньому абзаці вказаного листа (повідомлення) орендодавець вказав, що інструкції із зазначенням станцій прийому-передачі вагонів із оренди орендодавець направить у порядку і строки, передбачені п. 2.2.1 договору. Таким чином, орендар розумів, що для завершення здійснення свого права на одностороннє розірвання договору від нього вимагається вчинення додаткових дій з дотриманням порядку та строків їх вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України ч.1.ст. 197 ГК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Відповідно без направлення орендарю повідомлення орендодавця з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди виконання орендарем свого зобов'язання орендаря з повернення вагонів з оренди і відповідно припинення їх користування є неможливим. Зобов'язання орендаря з повернення вагонів з оренди є зустрічним і залежним від виконання орендодавцем свого зобов'язання з направлення орендарю повідомлення орендодавця з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди (ст. 538 ЦК України).
Тобто, направлення орендодавцем повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди є обов'язковим для завершення розірвання договору в односторонньому порядку та припинення оренди вагонів. Орендодавець не повідомляв орендаря про причини та (або) неможливість виконання свого зобов'язання з направлення повідомлення орендодавця з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди і причини порушення порядку одностороннього розірвання договору. В той же час, право одностороннього розірвання договору є правом орендодавця і він вправі відмовитись від його подальшого здійснення (завершення).
Дії орендодавця з направлення повідомлення про одностороннє розірвання договору та направлення орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди є діями спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто є правочином (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Згідно договору такі односторонні дії орендодавця створюють обов'язки для орендаря (ч. 3 ст. 202 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлених ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України). Таким чином, орендодавець не надіславши орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не вчинив всі необхідні дії для настання реальних правових наслідків обумовлених одностороннім розірванням договору, а саме припинення правомірного та оплатного користування орендованими вагонами та їх повернення з оренди і передачі орендодавцю. Тобто правочин є невчиненим.
Поведінка сторін зобов'язання не повинна бути суперечливою і призводити до невизначеності. Такі конклюдентні дії орендодавця, що виявляють її волю встановити чи зберегти правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір.
Орендар продовжив нарахування орендної плати після 01.05.2020 р. та складати документи про виконання договору та надання послуг оренди (зокрема складення та підписання акту виконаних робіт), що свідчить про згоду на подальше оплатне користування орендованими вагонами. Без направлення орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди вагони не могли бути повернуті з оренди, тобто внаслідок дій (поведінки) орендодавця орендовані вагони залишились в володіння та користуванні орендаря і він продовжував нести тягар утримання орендованого майна та ризики його випадкового пошкодження та загибелі. Таке становище очевидно відповідало інтересам орендодавця, оскільки ніхто не може бути зобов'язаний діяти проти власних інтересів. Орендодавець, як власник орендованих вагонів, здійснює свої права щодо майна за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та розпоряджається своїм майном і правами на нього на власний розсуд (ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України).
Позивачем-орендодавцем не надано доказів направлення Відповідачу-орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди. Також Позивачем-орендодавцем, як ініціатор одностороннього розірвання договору, не надано доказів погодження чи не погодження Відповідачем-орендарем станцій прийому-передачі вагонів з оренди що мали бути вказані в повідомленні Позивача-орендодавця з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди.
Позивачем-орендодавцем не надано доказів направлення Відповідачу-орендарю нового (чи повторного) повідомлення (заяви) про одностороннє розірвання договору.
Додатковою угодою № 11 від 31.01.2020 р. до договору сторони дійшли згоди про користування вагонами-хоперами у кількості 114 одиниць за період з 01.02.2020 за ставкою орендної плати - 800,00 грн за 1 добу за 1 вагон.
Відповідно до додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 р. до договору сторони дійшли згоди додати до додаткової угоди № 11 від 31.01.2020 р. до договору п 1-1 наступного змісту: "на період з 01.03.2020 по 31.03.2020 буде діяти орендна ставка - 550,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.04.2020 по 31.07.2020 буде діяти орендна ставка - 425,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.08.2020 по 31.08.2020 буде діяти орендна ставка у розмірі 650,00 грн за 1 вагон за 1 добу".
Також в п. 2 даної додаткової угоди додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 р. до договору сторони зазначили: "Сторони дійшли згоди про те, що при виконанні п. 1 цієї додаткової угоди умови п. 5.6.1 договору в частині здійснення перерахунку розміру гарантійного платежу (у зв'язку зі зменшенням ставок оренди) і повернення орендарю різниці, не застосовуються до правовідносин сторін за договором.".
Таким чином, наявні у Позивача-орендодавця станом на 28.02.2020 р. 2 747 200,00 грн. гарантійного платежу стосуються 114 вагонів, які в той же час перебували в оренді у Відповідача-орендаря.
В якості додатків до позовної заяви Позивачем надано письмові докази -копії актів прийому-передачі вагонів з оренди згідно яких орендар повернув (передав) з оренди, а орендодавець прийняв залізничних вагонів, а саме:
від 14.04.2020 р. щодо 29 вагонів (додаток № 41 до договору);
від 05.05.2020 р. щодо 10 вагонів (додаток № 42 до договору);
від 05.05.2020 р. щодо 29 вагонів (додаток № 43 до договору);
від 09.05.2020 р. щодо 6 вагонів (додаток № 44 до договору);
від 10.05.2020 р. щодо 49 вагонів (додаток № 45 до договору);
від 11.05.2020 р. щодо 1 вагону (додаток № 46 до договору);
від 14.05.2020 р. щодо 3 вагонів (додаток № 47 до договору);
від 16.05.2020 р. щодо 16 вагонів (додаток № 48 до договору).
Згідно пункту 2.2.3 договору в актах прийому-передачі вагонів з оренди вказується дата вказується дата передачі вагонів з оренди яка також враховується у термін користування вагонами для розрахунку орендної плати.
Всього згідно вказаних актів прийому-передачі вагонів з оренди Відповідач-орендар повернув (передав) з оренди, а Позивач-орендодавець прийняв 143 залізничних вагони.
Згідно ч. 1 ст. 760 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 283 та ч.1 ст. 284 ГК України предметом договору найму (об'єктами оренди) є речі визначені індивідуальними ознаками (індивідуально визначене майно). Індивідуальними ознаками залізничних вагонів є зокрема і їх індивідуальні мережеві номери. При виконанні договору, зокрема і при складенні актів прийому-передачі вагонів та при складені при актів наданих послуг сторони зазначали в них індивідуальні мережеві номери залізничних вагонів.
Дослідженням змісту актів судом встановлено, що акт прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) щодо 29 вагонів та акт прийому-передачі вагонів з оренди 05.05.2020 р. (додаток № 43 до договору) щодо 29 вагонів містять однаковий перелік повернутих з оренди вагонів. Вказані акти прийому-передачі вагонів з оренди містять однакові індивідуальні мережеві номери вагонів №№ 95032033, 95671038, 95660163, 95661682, 95661823, 95703427, 95682845, 95671012, 95144580, 95151189, 95703146, 95694659, 95663084, 95663118, 95705356, 95702254, 95703724, 95702346, 95717906, 95683017, 95671848, 95692430, 95692539, 95665683, 95699468, 95694642, 95694618, 95239646, 95705331, а також аналогічні зазначення «Року будівництва» та опису щодо «Технологічного стану вагону» щодо кожного вагону у відповідних колонках та строках табличної частини цих актів.
Позивачем-орендодавцем не надано та не вказано доказів, що 29 вагонів вказаних в акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) були потім повністю чи частинами назад повернуті в оренду (платне користування) Відповідачу-орендарю.
Відсутні акти повторного (нового) приймання-передачі вагонів №№ 95032033, 95671038, 95660163, 95661682, 95661823, 95703427, 95682845, 95671012, 95144580, 95151189, 95703146, 95694659, 95663084, 95663118, 95705356, 95702254, 95703724, 95702346, 95717906, 95683017, 95671848, 95692430, 95692539, 95665683, 95699468, 95694642, 95694618, 95239646, 95705331 в оренду Відповідачу-орендарю після 14.04.2020 р. Також Позивач-орендодавець не вказує/зазначає про такі факти чи обставини повернення вказаних вагонів в оренду Відповідачу-орендарю.
Позивачем не надано пояснень щодо причин та підстав одночасної наявності акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) щодо 29 вагонів повернутих з оренди 14.04.2020 р. та акту прийому-передачі вагонів з оренди 05.05.2020 р. (додаток № 43 до договору) повернутих з оренди 05.05.2020 р.
Є очевидним, що одне і теж майно (річ) не може бути двічі повернути з оренди в різний час. Відповідно один із вказаних актів прийому-передачі вагонів з оренди складено безпідставно (в тому числі помилково) і не може бути належним та достовірним доказом. Тобто доказом, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування та створеного (отриманого) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (ст. ст. 76, 78 ГПК України).
Згідно пункту 2.2. договору факт та час (дата) повернення вагонів з оренди та прийняття їх орендодавцем підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі вагонів з користування (оренди).
Згідно пункту 4.2.6 договору орендодавець зобов'язується, щомісяця, протягом перших 5 (п'яти) робочих днів, наступного календарного місяця за звітним, готувати і передавати орендарю акт виконаних (наданих) робіт (послуг) з оренди, рахунок-фактуру та акт звірки взаєморозрахунків (за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти скан документів) з обов'язковим подальшим наданням оригіналів.
Також згідно пункту 5.2. та 5.4. орендна плата нараховується від дати підписання акта прийому-передачі вагонів від орендодавця орендарю (включно) по дату підписання акту прийому-передачі вагонів від орендаря орендодавцю (включно). Ставка за неповну добу користування вагонами (оренди) розраховується як за повну.
Також згідно пункту 5.4. договору розмір місячної орендної плати за один вагон розраховується шляхом множення ставки, узгодженої сторонами в додаткових угодах до цього договору, на кількість вагонодіб.
Позивачем-орендодавцем підготовлено та сторонами погоджено і підписано акт наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього. Згідно цього акту наданих послуг сторонами підтверджено господарські операції з надання орендодавцем в травні 2020 р. послуг оренди в кількості 893 вагонодіб та і додатку 1 до акту вказано індивідуальний мережевий номер кожного вагону, що перебував в оренді, період перебування кожного окремого вагону в оренді, кількість вагонодіб за які нараховувалось орендна плата та загальна сума нарахованої орендної плати з ПДВ щодо кожного окремого вагону.
В позовній заяві Позивач також вказує, що щомісячно, в останній календарний день, сторони підписували акт надання послуг, в якому фіксували:
- вагони (їх номери), що перебували в платному користуванні у орендаря протягом цього місяця;
- період оренди кожного з цих вагонів;
- кількість діб оренди кожного вагона;
- орендна ставка кожного вагона;
- сума орендної плати за кожен вагон за місяць;
- загальна сума орендної плати за всі вагони за місяць.
У сторін відсутні заперечення та зауваження щодо акту наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього, як письмового доказу, його змісту та відображених в ньому господарських операцій і цей доказ ніким не спростовується.
При оцінці письмового доказу - акту наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього, суд враховує цей документ є первинним документом в розумінні ст. ст. 1, 2, 3, 4, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» складений з метою фіксації та обліку господарських операцій, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності і надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В пункті 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88,. Зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Повернення майна з оренди також є фактами підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, зобов'язань і фінансових результатів і відповідні первинні документи також повинні на них грунтуватись та їх відображати.
При складенні, погодженні та підписанні зміст та оформлення первинного документу перевіряється посадовими особами бухгалтерських (фінансових) служб і згідно законодавства визначається та вказується посадова особа відповідальна за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення.
Згідно пунктів 5.9., 5.10, 9.11., 9.12 договору Позивач-орендодавець є платником податків, в тому числі і податку на додану вартість (ПДВ), і правильність оформлення первинних документів та ведення бухгалтерського обліку є вимогою до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи (ст. 44 Податкового кодексу України).
За оцінкою суду акт наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього також є належним, допустимим, достовірним та достатнім письмовим доказом для встановлення обставин, які саме вагони перебували в оренді (правомірному оплатному користуванні) в травні 2020 р., період їх оренди тощо.
В переліку вагонів, що вказані в акті наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього відсутні вагони №№ 95032033, 95671038, 95660163, 95661682, 95661823, 95703427, 95682845, 95671012, 95144580, 95151189, 95703146, 95694659, 95663084, 95663118, 95705356, 95702254, 95703724, 95702346, 95717906, 95683017, 95671848, 95692430, 95692539, 95665683, 95699468, 95694642, 95694618, 95239646, 95705331 як такі, що перебували в оренді в травні 2020 р.
Таким чином, дані вказані в акті прийому-передачі вагонів з оренди 05.05.2020 р. (додаток № 43 до договору) суперечать даним вказаним акті наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього та в акті прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору).
Відповідно суд відхиляє як доказ акт прийому-передачі вагонів з оренди 05.05.2020 р. (додаток № 43 до договору) з мотивів того, що:
цей документ складено пізніше ніж акт прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) і його помилкове складення більш вірогідне;
його зміст (дані) суперечать іншому письмовому доказу - акта наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього.
Відповідно суд враховує як доказ повернення вагонів акт прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) з мотивів того, що цей документ, як письмовий доказ складено в часі раніше ніж акт прийому-передачі вагонів з оренди 05.05.2020 р. (додаток № 43 до договору); його зміст (дані) не суперечить жодному іншому доказу в справі та іншим встановленим обставинам та узгоджується зі змістом (даними) іншого письмовому доказу - акту наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього.
Таким чином, згідно акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) та акту наданих послуг № 408 від 31.05.2020 р. до договору з додатком 1 до нього, як окремо так і в сукупності, є можливим однозначно встановити, що вагони №№ 95032033, 95671038, 95660163, 95661682, 95661823, 95703427, 95682845, 95671012, 95144580, 95151189, 95703146, 95694659, 95663084, 95663118, 95705356, 95702254, 95703724, 95702346, 95717906, 95683017, 95671848, 95692430, 95692539, 95665683, 95699468, 95694642, 95694618, 95239646, 95705331 в травні 2020 р. вже не перебували в оренді (правомірному платному користуванні) Відповідача-орендаря.
Вагони, що повернуті з оренди згідно акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) не були повернуті для здійснення ремонтів, технічних і юридичних процедур (пункт 1.4. договору).
Відповідно до ч.2 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно ч. ч 1, 2, 3, 4ст. 180.ГК України « 1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.».
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотною умовою договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).
Повернення з оренди частини орендованого майна і припинення нарахування орендної плати на нього свідчить про зміну сторонами договору та умов оренди, оскільки змінились істотні умови оренди, а саме зменшились кількість та склад індивідуально визначених орендованих речей і відповідно зменшилась і загальна ціна договору.
В позовній заяві Позивач вказує, що «Протягом квітня-травня 2020 року Орендар повернув із оренди всі вагони, про що Сторони склали акти прийому-передачі вагонів з оренди. Слід зазначити, що в цих актах безпосередньо зазначено: Сторони цим підтверджують, що Орендар ТОВ «Транспортно- експедиторське підприємство «ВЕРТИКАЛЬ» повертає, з оренди Орендодавцю TOB «ТАС- Логістік», а Орендодавцем ТОВ «ТАС-Логістік» були прийняті від Орендаря ТОВ «Транспортно-експедиторське підприємство «ВЕРТИКАЛЬ» в порядку достроковог оприпинення (розірвання) Договору оренди на підставі пп. 7.3.1 п. 7.3 Договору № 20718QP від 02.07.2018 зазначені нижче залізничні вагони...Також, Сторони підписали акти надання послуг за квітень і за травень».
Однак в акті прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) не вказується, що вагони повертаються з оренди в порядку дострокового припинення (розірвання) Договору оренди на підставі пп. 7.3.1 п. 7.3 Договору № 20718QP від 02.07.2018.
Акт прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) був складений та підписаний і вагони згідно нього були повернуті з оренди до надсилання Позивачем-орендодавцем свого листа (повідомлення, заяви) вих. № 2/21042020 від 21.04.2020 р., в якому повідомлено про дострокове розірвання договору оренди вагонів на підставі п. 7.3.1, 7.4, 5.6 договору з 01.05.2020 з ініціативи орендодавця у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості у орендаря та втрату ним права на повернення гарантійного платежу у розмірі 2747200,00 грн у якості неустойки за порушення договору (докази направлення відсутні).
Вагони повернуті з оренди згідно акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) не у зв'язку з порушенням Відповідачем-орендарем умов договору.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019 р. до договору сторони дійшли згоди викласти п. 5.6. договору в новій наступній редакції наступного змісту: "Гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору.»
Згідно п. 2.2.2. вагони можуть передаватись з оренди як поштучно так і партіями.
Оскільки 29 вагонів були повернуті з оренди 14.04.2020 р. згідно акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) не у зв'язку з порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, то гарантійний платіж сплачений щодо них має бути повернутий орендарю.
Додатковою угодою № 11 від 31.01.2020 р. до договору сторони дійшли згоди про користування вагонами-хоперами у кількості 114 одиниць за період з 01.02.2020 за ставкою орендної плати - 800,00 грн за 1 добу за 1 вагон.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 р. до договору сторони дійшли згоди додати до додаткової угоди № 11 від 31.01.2020 р. до договору п 1-1 наступного змісту: "на період з 01.03.2020 по 31.03.2020 буде діяти орендна ставка - 550,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.04.2020 по 31.07.2020 буде діяти орендна ставка - 425,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.08.2020 по 31.08.2020 буде діяти орендна ставка у розмірі 650,00 грн за 1 вагон за 1 добу".
Також в п. 2 даної додаткової угоди додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 р. до договору сторони зазначили: "Сторони дійшли згоди про те, що при виконанні п. 1 цієї додаткової угоди умови п. 5.6.1 договору в частині здійснення перерахунку розміру гарантійного платежу (у зв'язку зі зменшенням ставок оренди) і повернення орендарю різниці, не застосовуються до правовідносин сторін за договором.".
Таким чином, згідно додаткової угоди додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 р. до договору перерахунок розміру гарантійного платежу (у зв'язку зі зменшенням ставок оренди ) і повернення орендарю різниці не здійснюється з 01.03.2020 в зв'язку зі зменшенням орендної ставки до 550,00 грн за 1 вагон за 1 добу, та з 01.04.2020 в зв'язку зі зменшенням орендної ставки до 425,00 грн за 1 вагон за 1 добу. В інших випадках перерахунок і повернення гарантійного платежу повинні здійснюватися.
Суд звертає увагу, що копія письмового доказу - додаткової угоди додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 р. до договору надана Позивачем до позовної заяви не містить відбитку печатки підприємства Позивача-орендодавця та підпису його представника/керівника.
Відповідно такий письмовий доказ не може підтверджувати укладення/вчинення сторонами правочину/договору про зміну договору та погодження сторонами нових умов.
При поверненні з оренди 29 вагонів згідно акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору) сторони не змінювали (не зменшували) ставки оренди (розмір орендної плати) і відповідно перерахунок розміру гарантійного платежу повинен бути здійснений з іншої підстави, а саме внаслідок зменшення кількості орендованого майна (вагонів) на які нараховується орендна плата.
Останній раз Відповідач-орендар перераховував Позивачу-орендодавцю частину гарантійного платежу 17.09.2019 р. в сумі 200 000,00 грн.
Останній раз Позивач-орендодавець повертав Відповідачу-орендарю частину гарантійного платежу 21.02.2020 р. в сумі 601 900,00 грн. Станом на 21.02.2020 р. у Позивача-орендодавця перебувало 2 747 200,00 грн..
Таким чином, наявні у Позивача-орендодавця станом на 28.02.2020 р. 2 747 200,00 грн. гарантійного платежу стосуються 114 вагонів, які в той же час перебували в оренді у Відповідача-орендаря.
В зв'язку зі зменшенням кількості орендованих вагонів, оскільки 29 вагонів були повернуті з оренди згідно акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору), то правова підстава збереження орендарем частини гарантійного платежу відпала і є необхідним перерахувати розмір гарантійного платежу.
З 15.04.2020 р. в оренді залишилось 85 вагонів. Загальний розмір гарантійного платежу щодо 114 вагонів складає 2 747 200,00 грн.. Відповідно у орендодавця має залишитись розмір гарантійного платежу за 85 орендованих вагонів, а саме 2 048 350,88 грн. (2 747 200,00 грн. : 114 вагонів Х 85 вагонів = 2 048 350,88 грн.
Орендарю має бути повернуто 698 849,12 грн. гарантійного платежу (2 747 200,00 грн. : 114 вагонів Х 29 вагонів = 698 849,12 грн.).
Згідно п. 5.6. договору гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору.
15.06.2020 р. орендар звернувся до орендодавця з вимогою вих. № 309 про повернення гарантійного платежу у сумі 2.747.200,00 грн, у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з 01.05.2020 р. Така вимога орендодавцем виконана не була ні повністю ні частково без пояснення причин, відповідь на неї орендар не надав.
Відповідно ч. 1. ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, майно, що підлягає поверненню повинно належати потерпілому який звертається з вимогою про повернення його майна та за судовим захистом свого порушеного права. Потерпіла особа має довести своє право власності на майно, підстави та момент набуття нею права власності на відповідне майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 5.6. договору кошти гарантійного платежу сплаченого орендарем не є власністю орендодавця, право власності орендаря на такі кошти не припиняється, такі тимчасово зберігаються у орендаря і за наявності правомірних підстав та умов вони (або їх частина) можуть перейти у власність орендаря.
Позивачем-орендодавцем не вказано та не доведено правомірної підстави та моменту набуття права власності на частину гарантійного платежу в розмірі 500 000, 00 грн., що були повернуті ним Відповідачу-орендарю згідно Платіжного доручення № 1969 від 31.07.2020 року з призначенням платежу «Повернення частини гарантійного платежу зг. дог. №20718ОР від 02.07.2018 р. Без ПДВ».
Також Позивачем-орендодавцем не вказано та не доведено наявності помилки в діях його працівників бухгалтерії, її характеру, обставин та умов що їй сприяли та під впливом яких така помилка була вчинена
Судом установлено, що на час переказу коштів на виконання Платіжного доручення № 1969 від 31.07.2020 року з призначенням платежу «Повернення частини гарантійного платежу зг. дог. №20718ОР від 02.07.2018 р. Без ПДВ» існувало невиконане зобов'язання Позивача-орендодавця з повернення Відповідачу-орендарю частини гарантійного платежу в розмірі 698 849,12 грн., підстави та правомірність збереження яких відпала внаслідок повернення з оренди 29 вагонів згідно акту прийому-передачі вагонів з оренди від 14.04.2020 р. (додаток № 41 до договору).
В позовній заяві Позивач, як на підставу звільнення від доказування вказує на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20, що набрало законної сили.
У справі №910/12534/20 ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» теж було позивачем (первісним позивачем), ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ» було відповідачем.
Відповідач-ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ» подавав в справі №910/12534/20 апеляційну та касаційні скарги. Судами апеляційної та касаційної інстанції апеляційна та касаційна скарги залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 залишено без змін. Згідно ч.4 ст. 277 та ч. 4 ст. 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Тобто судами апеляційної та касаційної інстанції мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 не змінювалась та не доповнювалась.
В позовній заяві Позивач вказав, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 встановлені наступні обставини:
-укладення між сторонами Договору;
-порушення Відповідачем своїх зобов'язань по Договору перед Відповідачем;
-дострокове розірвання Договору в зв'язку з його порушенням Відповідачем.
Також в позовній заяві Позивач вказав, що згідно рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 суд дійшов висновку про відсутність підстав:
- для визнання недійсним умов Договору про сплату гарантійного платежу;
- повернення гарантійного платежу Позивачем і зарахування у цій частині зустрічних вимог, як це намагався зробити Відповідач.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/12534/20 суд дійшов висновку, що гарантійний платіж не є засобом забезпечення виконання зобов'язань у виді неустойки. Також суд не робить висновку, що гарантійний платіж є іншим видом забезпечення виконання зобов'язань (ч. 2 ст. 546 ЦК України) і не вказує виконання якого конкретне зобов'язання може бути забезпечено гарантійним платежем. Також суд не робить висновку, що гарантійний платіж господарською (штрафною) санкцією і не вказує за порушення якого конкретне зобов'язання може бути стягнуто гарантійний як господарську (штрафну). санкцію. Єдине порушене зобов'язання про яке зазначає Позивач-орендодавець, це порушення строків сплати орендної плати. Однак гарантійний платіж є забезпеченням виконання цього зобов'язання чи заходом відповідальності за його порушення.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити.
Судове рішення складено “21” грудня 2021р.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.