майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"06" грудня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/328/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Гудов Р.Л. - адвокат, довіреність №8/1 від 17.09.2021;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"
до Фермерського господарства "Агровіста Плюс"
про стягнення 523655,09 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 166799,56 грн. суми несплаченої курсової різниці, 70859,06 грн. - 48% річних, 17801,60 грн. - пені, 249740,28 грн. - штрафу, 18454,59 грн. - інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено умови договору поставки №2020Іл/6 від 28.12.2019, а саме не своєчасно та не в повному обсязі сплачено вартість поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
17.07.2021 від ФГ "Агровіста Плюс" на адресу суду надійшов відзив, згідно якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом з тим, зазначав, що карантин, введений постановою Кабінету Міністрів України для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 є форс-мажорною підставою для звільнення від відповідальності, як передбачає п. 7.12. договору поставки №2020Іл/6 від 28.12.2019. Водночас відповідач звертав увагу суду на те, що є підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: відсутність заборгованості за договором поставки станом на 20.11.2020; суттєво більший розмір процентів річних; неспіврозмірність розміру майнової відповідальності з розміром простроченого платежу.
Ухвалою суду від 07.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/328/21 до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія реєстру на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, слід розглянути справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (постачальник/позивач) та Фермерським господарством "Агровіста Плюс" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки №2020Іл/6, згідно якого постачальник, в терміни, визначені договором, зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, визначену Договором. (а.с. 15-17)
За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору. (п.2.1. договору)
Згідно п.2.2. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР. Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1., та які є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). (п.2.3. Договору)
Відповідно до п. 3.1. Договору, сторони визначили, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.
Також п..3.2. Договору сторони погодили, що в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківського валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1 / А2 х В, де С - сума належна до оплати; В - ціна Товару на момент підписання Додатку; А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного Додатку.
При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п.3.2. Договору. На підтвердження виконання покупцем зобов'язань з оплати товару з врахуванням п.3.2. даного Договору, сторони, продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків". Ініціатива підписання "Акту звіряння взаємних розрахунків" покладається на покупця.
При відсутності підписаного сторонами "Акту звіряння взаємних розрахунків", зобов'язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору. (п.3.4. Договору)
Крім цього сторони погодилися, що у випадку виникнення простроченої заборгованості покупця перед постачальником за поставлені товари, постачальник може самостійно зараховувати отримані від покупця кошти по оплаті інших товарів по цьому договору, в тому числі отримані як передоплата по іншим товарам, в рахунок заборгованості по раніше несплаченим рахункам-фактурам (п.3.7. Договору).
Згідно п.4.1. Договору строк поставки товару визначається у відповідних Додатках до цього договору.
Відповідно до п.6.1. Договору поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього договору.
Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отриманні від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п.6.2. Договору).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (п.6.3. Договору).
Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.6.4. Договору).
Пунктом 7.1.1. Договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату продукції у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку країни від суми боргу за кожний день прострочення.
В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. (п.7.7. Договору)
Крім того, в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару. (п.7.8. Договору)
Договір набув чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків. (п.11.2. Договору).
У відповідності до Договору поставки №2020Іл/6 від 28.12.2020 між сторонами у справі підписано Додатки, а саме: №1 від 28.12.2020, №2 від 318.02.2020 (а.с.18-19) якими погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, що поставляється. Додатками визначено офіційний курс долара США щодо гривні станом на день складання кожного з Додатків, та погоджено, що оплата вартості товару, зазначеного в Додатках, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів та який не може бути нижче ніж курс долара США/Євро на день укладення кожного з Додатків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору поставки №2020Іл/6 від 28.12.2020 поставлено товар на загальну суму 1 025 556,03 грн., за наступними Додатками:
- Додаток №1 від 28.12.2020 - поставлено товар на суму 905328,11 грн., за видатковою накладною №8618 від 28.12.2020 та довіреністю №18 від 28.12.2020. Згідно п. 3 Додатку оплата здійснюється в наступному порядку: 20% вартості товару в строк до 17.01.2020, остаточний розрахунок за отриманий товар - до 15.10.2020;
- Додаток №2 від 18.02.2020 - поставлено товар на суму 120 227,92 грн., за видатковою накладною №214 від 21.02.2020 та довіреністю №3 від 21.02.2020. Згідно п. 3 Додатку оплата здійснюється в наступному порядку: 10% вартості товару до 24.02.2020, остаточний розрахунок за отриманий товар - до 15.10.2020.
Відповідач в свою чергу здійснив наступні оплати (а.с. 24-27):
- 18.11.2020 на суму 332467,62 грн.;
- 20.11.2020 на сум 500000,00 грн.;
- 15.01.2020 на суму 181065062 грн.;
- 18.02.2020 на суму 12022,79 грн.
Згідно підписаних між сторонами Додатків до договору поставки №2020Іл/6 остаточний розрахунок за придбаний товар мало здійснити до 15.10.2020.
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, розрахунки за поставлений товар здійснив несвоєчасно з порушенням строків, визначених умовами Додатків до Договору поставки №2020Іл/6.
Враховуючи викладене, ТОВ "Агрозахист Донбас" звернулося до суду з позовом до ФГ "Агровіста Плюс" про стягнення грошових коштів в сумі 523 655,09 грн., з яких: 166799,56 грн. - сума несплаченої курсової різниці, 70859,06 грн. - 48% річних, 17801,60 грн. - пеня, 249740,28 грн. - штраф, 18454,59 грн. - інфляційні.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а за ч.1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України)
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.
Предметом даного спору є встановлення правових підстав для нарахування та стягнення курсової різниці, нарахованих на неї пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат, а також - на суми основної заборгованості, які існували протягом окремих періодів прострочення.
Щодо стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 166 799,56 грн. та нарахованих за прострочення її сплати 7 632,51 грн. - інфляційних, 8 794,57 грн. пені та 34 830,95 грн. 48% річних, господарський суд зазначає, що ч. 2 ст. 533 ЦК України, встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Договором №2020Іл/6 від 28.12.2019 передбачено підстави та порядок нарахування курсової різниці при визначенні належної до сплати суми за поставлений товар.
Також слід відзначити, що п. 11.4. Договору передбачає можливість внесення змін та доповнень до Договору поставки у письмовій формі, шляхом підписання таких змін уповноваженими представниками сторін.
Судом встановлено, що сторонами погоджувались особливі умови поставки товару шляхом підписання Додатків до Договору поставки №2020Іл/6 (а.с. 18-19).
Пунктом 1 Додатків №1 та №2 сторони визначили, що постачальник зазначає ціни за цим договором не є остаточними. Постачальник залишає за собою право в односторонньому порядку змінити зазначені у Додатку ціни, шляхом виписування нових рахунків на оплату.
Також, сторонами у даному випадку погоджено порядок зміни ціни та оплати залежно від підвищення або зменшення курсу долару США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку.
Отже, застосування курсової різниці проводиться не автоматично, а здійснюється по волевиявленню ТОВ "Агрозахист Донбас", а саме: шляхом виписування н о в и х р а х у н к і в на оплату, які є правовою підставою для перерахування курсової різниці відповідачем.
Водночас, суд зауважує, що позивачем не подано суду виписаних нових рахунків на оплату на суму 166 799,56 грн. курсової різниці, а також доказів їх вручення чи направлення відповідачу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що виникнення грошового зобов'язання зі сплати курсової різниці в сумі 166 799,56 грн. не підтверджено належними доказами, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Вимоги щодо стягнення з відповідача 7 632,51 грн. інфляційних, 8794,57 грн. пені та 34 830,95 грн. 48% річних, нарахованих за прострочення її сплати курсової різниці, як похідні також не підлягають задоволенню за відсутності самого факту прострочення виконання основного грошового зобов'язання.
Щодо позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат у розмірі 10822,08 грн., нарахованих на суму основного боргу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Як встановлено нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.
Офіційний індекс інфляції - це знецінення, зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов'язанні індексації не підлягає (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2020 по справі №638/10417/15-ц).
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 по справі №905/192/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 по справі №761/1617/15-ц).
Договором та додатками до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни у доларах США або ЄВРО, алгоритм визначення ціни та підстави застосування, про що зазначено судом вище.
Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду, суд вважає, що інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.
Щодо стягнення 9007,03 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу 832467,62 грн. за період з 16.10.2020 по 17.11.2020, та 249740,28 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 7.1. Договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору.
Крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного Договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або Мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції; за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції (п. 7.1.1. Договору).
В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п. 7.7. Договору).
В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8. Договору).
В разі порушення покупцем будь-якого платежу за додатками до договору, постачальник має право на дострокове звернення стягнення на всю суму не оплаченого товару за цим договором за всіма додатками. Початок нарахування штрафних санкцій та відсотків річних у такому випадку починається з дня першого випадку порушення умов платежу за будь-яким додатком до договору (п. 7.9. Договору).
Перевіривши розрахунок пені та 48% річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що останні обраховані вірно, а вимоги в цій частині обґрунтовано пред'явлені.
Крім цього, за результатом перевірки розрахунку штрафу на суму заборгованості в розмірі 249 740,28 грн., суд відзначає, що штраф обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 7.8. Договору поставки.
Разом з тим, суд відзначає, що у відзиві на позов (а.с. 59-67) відповідач звертав увагу суду на наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, таких як:
- станом на день звернення позивача до суду з даним позовом сума основного боргу сплачена,
- у договорі поставки суттєво збільшено розмір відсотків річних - до 48%,
- розмір майнової відповідальності є неспіврозмірним з розміром простроченого платежу,
- пеня відповідно до законодавства є фінансовою санкцією, а не засобом збагачення з огляду на те, що повну оплату проведено 20.11.2020,
- позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків, розмір яких відповідав би нарахованим штрафним санкціям.
Отже, вирішуючи питання щодо остаточного розміру сум пені, штрафу та 48% річних, які підлягають стягненню, господарський суд враховує наступне.
Згідно положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Крім цього, слід відзначити, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Також, у справі №902/417/20 Велика палата Верховного Суду виключила мотиви судів попередніх інстанцій щодо ототожнення понять пені та відсотків річних. (Постанова від 18 березня 2020 року)
За наведених обставин, господарський суд, вважає, що грошові зобов'язання відповідачем погашені у повному обсязі на момент звернення з позовом до суду, термін прострочення виконання яких становить 34 календарних днів, є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України.
Тому, суд дійшов висновку, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення на 50% розмірів пені, 48% річних та штрафу, нарахованих позивачем за період прострочення.
Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 4503,52 грн. - пені, 18014,06 грн. - 48% річних, 124870,14 грн. штрафу. При цьому, в частині вимог щодо стягнення 166799,56 грн. курсової різниці та нарахованих за прострочення її сплати 7 632,51 грн. - інфляційних, 8 794,57 грн. пені та 34 830,95 грн. 48% річних суд відмовляє.
Судові витрати, передбачені ст. 123 ГПК України, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення судом пені, відсотків річних та штрафу.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 50% до - 4503,52 грн.
3. Зменшити розмір 48% річних на 50% - до 18014,06 грн.
4. Зменшити розмір штрафу на 50 % - до 147387,71 грн.
5. Стягнути з Фермерського господарство "Агровіста Плюса" (13352, Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Низгірці, вул. Центральна, 17, ід. код 40084437)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4-В, ід. код 30048570) 4503,52 грн. - пені, 18014,06 грн. - 48% річних, 124870,14 грн. штрафу, 4421,63 грн. сплаченого судового збору,
6. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці повний текст рішення складено: 20.12.21
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек.)