вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7901/21
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Київстар" м. Київ
про стягнення неустойки в розмірі 60716грн.20коп. та пені в розмірі 3817грн.25коп.
Без представників сторін.
ВСТАНОВИВ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Приватного акціонерного товариства "Київстар" з позовом про стягнення неустойки в розмірі 60716грн.20коп. та пені в розмірі 1855грн.46коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасної сплати орендної плати та повернення орендованого майна відповідно до договору №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 (з урахуванням додаткових угод від 10.04.2017, від 23.10.2019).
Позивач вказує, що у зв'язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди (акт приймання-передачі з оренди від 11.01.2021) утворилась заборгованість з неустойки в період з 15.11.2020 (за 23 дні) по 15.02.2021 (за 11 днів) у розмірі 60716грн.20коп.
Також позивач вказує про несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди, внаслідок чого нарахована пеня в розмірі 1855грн.46коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 позов залишений без руху та наданий час для усунення недоліків (10днів з моменту отримання ухвали суду).
На адресу суду 11.10.2021 надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 60716грн.20коп. та пеню в розмірі 3817грн.25коп.
Згідно з поясненнями позивача для розрахунку неустойки в розмірі 60716грн.20коп., нарахованої за період з 15.11.2020 по 15.02.2021, використовувалась сума 100% орендної плати.
Позивач також заявив до стягнення пеню в розмірі 3817грн.25коп., нараховану за загальний період з 16.12.2016 по 08.10.2020 за порушення строків сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 прийнято до розгляду позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог; відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи за наявними матеріалами; роз'яснено відповідачу про наявність права надати відзив протягом 15днів з моменту отримання ухвали суду.
Згідно рекомендованого повідомлення, наявного в матеріалах справи, відповідач отримав ухвалу суду 25.10.2021. Таким чином відповідач мав право надати відзив до суду в строк до 09.11.2021 включно.
Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
На адресу суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Київстар" від 09.11.2021 про незгоду із заявленими вимогами, продовження строку надання доказів та застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Відповідач підписав відзив цифровим підписом та направив на електронну адресу суду 09.11.2021 о 21:30, тобто в межах визначеного судом строку з огляду на положення статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач вказує, що не отримував за 30 днів до 09.10.2020 повідомлення позивача про намір припинити договір оренди №12/02-5397-ОД від 09.12.2013. Також відповідач не отримував за три місяця до закінчення строку договору повідомлення уповноваженого органу управління майном про намір використовувати майно для власних потреб.
Відповідач стверджує, що на виконання пункту 5.17 договору оренди №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 звертався до орендодавця з листом №16799/07 від 06.08.2020 про продовження строку дії договору.
Відповідач вказує про страхування орендованого майна та посилається на сертифікат №2614 від 27.11.2019 до договору добровільного страхування майна №3951799-10-10-00/329661 від 29.12.2017, сертифікат №4 від 01.01.2020 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності та відповідальності товаровиробника (продавця) №001416/3301/3200003, сертифікат №7 від 01.01.2021 до договору добровільного страхування загальної цивільно-правової відповідальності.
Відповідач повідомляє, що з метою продовження договірних відносин надав позивачу звіт з оцінки орендованого майна від 02.11.2020 та рецензію на звіт з оцінки майна.
Відповідач зазначає про незгоду з твердженням позивача щодо наявності заборгованості зі сплати орендної плати та звертає увагу, що у наданому позивачем до суду розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету за договором оренди №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 сума нарахованої орендної плати становить 386644грн.31коп., а сплаченої - 388267грн.60коп.
У відзиві вказано про сплату з 09.10.2020 по 15.02.2021 на користь орендодавця та балансоутримувача орендної плати в розмірі 27509грн.16коп. та 19649грн.41коп. відповідно.
Відповідач вважає, що позивачем не був дотриманий порядок припинення договору (передбачений статтею 764 Цивільного кодексу України) шляхом належного повідомлення орендаря про намір завершення договору та відмову у продовженні договору оренди. Відсутність доказів повідомлення відповідача про припинення договору свідчить, що строк договору був автоматично продовжений. Тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення неустойки, нарахованої на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.
Також відповідач вказує про помилковий розрахунок неустойки, оскільки за період жовтень 2020 року - лютий 2021 року відповідач сплачував орендну плату. Позивач не врахував це при розрахунку заявленої до стягнення суми неустойки.
Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим.
На думку відповідача, у позивача відсутнє право на отримання суми орендних платежів в розмірі 100% за період з 09.10.2020 по 15.02.2021. Адже пунктом 3.6 договору №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 визначено, що позивач має право на отримання орендної плати у розмірі 70%.
Відповідач звертає увагу на розрахунок пені за порушення строків сплати орендної плати та вважає вимоги необґрунтованими з огляду на наявність переплати в розмірі 1623грн.29коп.
Також відповідач вказує про звернення до суду з вимогами про стягнення пені за межами строків позовної давності і просить застосувати наслідки пропуску позовної давності.
У відзиві також викладено клопотання про продовження Приватному акціонерному товариству "Київстар" строку на подання доказів у справі №904/7901/21.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021 задоволено клопотання відповідача та наданий додатковий строк на подання доказів - до 15.11.2021.
На адресу суду 23.11.2021 надійшла відповідь позивача на відзив, в якій вказано про незгоду із доводами відповідача.
Позивач зазначає, що не заперечує факт отримання листа відповідача №16799/07 від 06.08.2020 щодо наміру продовжити договір оренди, але наполягає на тому, що до заяви не додавались документи передбачені пунктом 5.17 договору №12/02-5397-ОД від 09.12.2013. Позивач вказує, що відповідач не надав до матеріалів справи доказів щодо відправлення або отримання позивачем.
Позивач повідомляє, що 27.12.2019 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019. З урахуванням положень додаткової угоди від 17.03.2016 строк дії договору №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 закінчився 08.10.2020, тобто після дати, до якої Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 надавалась можливість продовжити договір оренди в порядку, передбаченому законодавством, що діяло раніше. Тому продовження договору повинно здійснюватися у відповідності до порядку, визначеному цим законом.
Позивач посилається на положення частин 3, 9 статті 18 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 та вказує, що цей закон не передбачає автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, а встановлює певний порядок здійснення волевиявлення зі сторони орендаря і орендодавця.
Позивач вказує про подання заяви про продовження строку дії договору оренди №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 з пропущенням трьохмісячного строку, передбаченого частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.
Позивач також зазначає, що пунктом 10.4 договору оренди №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 передбачено оформлення продовження дії договору у вигляді додаткової угоди, яка між сторонами не укладалась. Листом №11-02-06387 від 06.11.2020 відповідача було повідомлено про припинення договору.
Позивач пояснює, що неустойка нарахована за формулою: 100% орендної плати (згідно плану оплати) х 2= неустойка. Адже право на стягнення неустойки має лише орендодавець.
Позивач повідомляє, що ним враховані сплачені відповідачем кошти в розмірі 27509грн.16коп. після припинення договору до державного бюджету, та посилається на розрахунок заборгованості з інформаційно-пошукової системи "ЕТАП-ОРЕНДА".
Разом з відповіддю на відзив позивач надав клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 задоволено заяву позивача про поновлення пропущеного строку на надання відповіді на відзив. Визнано поважними причини пропуску позивачем процесуального строку та поновити строк на надання відповіді на відзив.
На адресу суду від відповідача 14.09.2021 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач стверджує, що станом на день звернення із заявою про продовження дії спірного договору оренди, орендоване майно було застраховане, що підтверджується сертифікатом №2614 від 27.11.2019 до договору добровільного страхування майна №3951799-10-10-00/329661 від 29.12.2017. З 27.12.2021 відповідач уклав новий договір страхування.
Відповідач також зазначає, що вчасно подав заяву про продовження строку дії договору оренди. Позивач повинен був прийняти рішення про проведення аукціону щодо орендованого майна.
Відповідач стверджує, що фактично орендні відносини між сторонами продовжувались без укладення нового договору.
Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - орендар) укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме або інше майно нежитлові приміщення частини технічного поверху та частини даху, реєстровий №ИМЕГРП035 (далі - майно) площею 17,14кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6 на дев'ятому поверсі (технічному та даху) дев'ятиповерхової будівлі, що перебуває на балансі державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 25.07.2013 і становить за незалежною оцінкою 92746,00 грн.
Згідно пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку та Інтернет. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2013 року 3066,82грн.
Згідно пункту 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункт 3.4 договору).
За приписами пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 70% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 2146,78грн.; 30% балансоутримувачу у розмірі 920,04грн.; щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до пункту 10.1 договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 09 грудня 2013 по 08 листопада 2016 включно.
Відповідно до акту приймання - передачі від 09.12.2013 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення частини технічного поверху та частини даху, реєстровий №ИМЕГРП035 (далі - майно) площею 17,14кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6 на дев'ятому поверсі (технічному та даху) дев'ятиповерхової будівлі, що перебуває на балансі державного підприємства "Дніпровський проектний інститут".
Додатковою угодою від 10.04.2017 сторони внесли зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013.
Сторони визначили, що вартість орендованого майна станом на 07.02.2017 складає 144881грн.00коп.
Також сторони продовжили дію договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 з 09.11.2016 по 08.10.2019 (включно).
Між позивачем та відповідачем 23.10.2019 підписаний договір про внесення змін та доповнень до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013.
Сторони внесли зміни до договору оренди визначивши, що орендована площа складає 22,36кв.м.
Сторони внесли зміни до пункту 3.1 договору виклавши його в наступній редакції: " орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2019 року 9122грн.96коп.".
Сторони виклали пункт 3.6 договору в наступній редакції: "орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.".
Відповідно до пункту 5.10 договору (в редакції договір про внесення змін та доповнень від 23.10.2019), у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Сторони договором про внесення змін та доповнень від 23.10.2019 продовжили дію договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 з 09.10.2019 по 08.10.2020 (включно).
Відповідно до пункту 10.4 договору (в редакції договір про внесення змін та доповнень від 23.10.2019), у разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строк цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 10.9 договору (в редакції договір про внесення змін та доповнень від 23.10.2019) визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Пунктом 10.11 договору (в редакції договір про внесення змін та доповнень від 23.10.2019) передбачено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
Листом №16799/07 від 06.08.2020 відповідач просив позивача продовжити дію договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013.
Листом №11-02-06387 від 06.11.2020 позивач повідомив відповідача про припинення терміну дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 з 09.10.2020.
Направлення позивачем на адресу відповідача листа №11-02-06387 від 06.11.2020 підтверджується поштовою накладною №4900086933832, фіскальним чеком підприємства зв'язку та описом вкладення у цінний лист від 06.11.2020.
Відповідно до акту повернення з оренди нерухомого майна від 11.01.2021, відповідач повернув балансоутримувачу орендоване майно.
Як вбачається зі змісту вказаного акту позивач у його складанні участі не приймав.
В акті повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.01.2021 орендарем та балансоутримувачем вказали, що датою припинення договору оренди є 11.01.2021.
З наведеного вбачається, що фактично відповідач здійснював користування спірним майном з 09.12.2013 по 11.01.2021.
Позивач зазначає, що внаслідок припинення дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013, відповідач відповідно до положень статті 785 Цивільного кодексу України має сплатити неустойку у розмірі 60716грн.20коп. за період з 15.11.2020 по 15.02.2021.
Внаслідок несплати відповідачем неустойки у розмірі 60716грн.20коп. за період з 15.11.2020 по 15.02.2021 позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Щодо дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно із частинами першою та другою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
У справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон № 157-IX), який набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020.
Спірний період правовідносин сторін починає свій перебіг після введення в дію зазначеного Закону.
Разом з тим частиною другою Прикінцевих і перехідних положень Закону України №157-ІХ встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Згідно договору про внесення змін та доповнень від 23.10.2019, строк дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 закінчився 09.10.2020.
Відтак, після 01.07.2020 - дати, визначеної частиною другою Прикінцевих і перехідних положень Закону № 157-ІХ, продовження договору оренди, укладеного сторонами у цій справі, повинно відбуватися в порядку, визначеному Законом № 157-ІХ.
Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону № 157-ІХ продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За змістом частини другої статті 18 Закону № 157-ІХ без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше.
При цьому договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 18 Закону №157-ІХ).
Позивачем не надано доказів продовження строку дії договору оренди після закінчення його строку (08.10.2020) в порядку, визначеному Законом № 157-ІХ.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача лист №11-02-06387 від 06.11.2020 про припинення дії спірного договору з 09.10.2020 та необхідність повернення спірного майна.
Таким чином, наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Докази продовження строку дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013, у встановленому законом порядку, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013 є припиненим з 09.10.2020 відповідно до статті 23 Закону України №157-ІХ, за якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Судом встановлено, що в період з 09.10.2020 по 11.01.2021 відповідач користувався майном поза межами строку дії спірного договору оренди.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у позивача в силу припису ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України виникло право вимоги від відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за весь час прострочення його повернення.
Положеннями частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
За період з 09.10.2018 по 11.01.2021 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати у розмірі 60716грн.20коп.
Дослідивши розрахунок неустойки, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, після закінчення строку дії спірного договору відповідач перерахував до державного бюджету грошові кошти у загальному розмірі 47158грн.57коп. Оскільки строк дії договору закінчився 09.10.2018, у відповідача був відсутній обов'язок сплачувати орендну плату після цієї дати. Вказана сума знайшла своє відображення у розрахунках, наданих позивачем. Таким чином, сума у розмірі 47158грн.57коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості з неустойки.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка у розмірі 13557грн.63коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 47158грн.57коп. слід відмовити.
Внаслідок порушення відповідачем строків оплати орендної плати під час дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5397-ОД від 09.12.2013, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3817грн.25коп. за період з 16.12.2016 по 08.10.2020.
Пунктом 3.8 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та банасоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.
Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач просить застосувати до позовних вимог про стягнення пені наслідки пропущення строку позовної давності.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Положеннями пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 продовжений строк позовної давності щодо пені на строк дії карантину.
З огляду на наведене, підлягають задоволенню позовні вимог про стягнення пені у розмірі 3775грн.45коп. за загальний період з 16.03.2019 по 08.10.2020.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 41грн.79коп. за період з 16.12.2016 по 04.01.2018 слід відмовити, у зв'язку із спливом строків позовної давності.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 609грн.70коп.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки в розмірі 60716грн.20коп. та пені в розмірі 3817грн.25коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (ідентифікаційний код: 21673832; місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код: 42767945; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6) неустойку в розмірі 13557грн.63коп. та пені в розмірі 3775грн.45коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 609грн.70коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 47158грн.57коп. та пені у розмірі 41грн.79коп. - відмовити.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.12.2021.
Суддя Р.Г. Новікова