вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення без розгляду заяви
20.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6015/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2, ідентифікаційний код 33248430) та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторбудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789)
до відповідача-1 Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570)
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 38529727)
про визнання незаконним протокол №14 від 16.10.2020 та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Бондарєв Е.М.
за участю секретаря судового засідання Найдьонов Є.О.
Представники:
Від позивача-1: Новотоцьких А.В., ордер, адвокат
Від позивача-2: Новтоцьких А.В., ордер, адвокат
Від відповідача-1: Пац Є.О., довіреність, адвокат
Від відповідача-1: Зайцев В.Ю., довіреність, адвокат
Від відповідача-2: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" звернулись до суду з позовом №05/11-2 від 05.11.2020, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про:
1) визнання незаконним Протокол №14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" від 16.10.2020:
2) зобов'язання Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" виконувати належним чином та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" доручену Акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" частину страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за Договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), укладеними між Позивачем-1 та Відповідачем-1, Договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 01.11.2002 (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 31.03.2003 (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 3 на виконання страхових агентських послуг від 0208.2004 (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 4 на виконання страхових агентських послуг від 01.03.2005 (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг від 11.07.2016 (зі змінами та доповненнями), укладеними між Позивачем-2 та Відповідачем-1;
3) зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" виконувати усі обов'язки перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та їх клієнтами, передбачені Договором передоручення від 01.09.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" зобов'язання, покладені на нього за договорами доручення, укладеними з позивачами, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" було порушено свої зобов'язання, що покладені на нього договором передоручення від 01.09.2016, а саме відповідачами припинено виконання доручень позивачів щодо здійснення інформаційно-консультаційних послуг, укладення нових страхових договорів з клієнтами, а також пролонгацію існуючих договорів страхування, ускладнено процедуру прийняття страхових платежів від клієнтів позивачів. В свою чергу позивачі належним чином виконують усі зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щомісячно сплачуючи Акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" агентську винагороду у повному обсязі. Незаконні дії відповідачів щодо одностороннього припинення виконання умов договорів, а також незаконна бездіяльність відповідачів стосовно невиконання умов вищезазначених договорів доручень та договору передоручення, в тому числі неукладення нових договорів страхування, а також бездіяльності стосовно пролонгації, укладення на нових умовах, а також внесення змін до існуючих договорів страхування, грубо порушують права позивачів. Незаконна бездіяльність відповідачів, а також спонукання відповідачем-1 існуючих клієнтів позивачів на укладення договорів страхування з іншими страховими компанії, щомісячно спричиняє та буде спричиняти значні збитки позивачам та блокує їх роботу. Крім того, відповідач-1 своїми діями фактично надає значні переваги акредитованим у Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" страховим компаніям, адже пропонує клієнтам позивача укладати договори страхування з даними компаніями, всупереч інтересам позивачів. Крім того, права позивачів порушуються і Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" у зв'язку з порушенням ним своїх зобов'язань, що покладені на нього договором передоручення від 01.09.2016, так як Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" є частковим замісником Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" у правовідносинах за вищезазначеними договорами доручення.
16.12.2020 до суду було подано клопотання відповідача-1, відповідно до якого відповідач-1 просить суд призначити в справі технічну експертизу реквізитів документів: Договору передоручення від 01.06.2016, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-1, згод Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на укладення Договору передоручення від 01.06.2016, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити наступні питання:
1) Чи відповідає давність підписів осіб в наданих документах даті, вказаній у цих документах? Якщо ні, то в який період були виконанні такі підписи у таких документах?
2) Чи нанесений відтиск печатки (штампа) у той час, яким датовані документи?
До суду 12.01.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" подані заперечення на клопотання відповідача-1 про призначення технічної експертизи документів в яких зазначає, що договір передоручення від 01.09.2016 та письмові згоди ПРАТ СК "Інгосстрах" та ТДВ СК "Кредо" на його підписання не є предметом доказування під час розгляду позовних вимог позивачів до АТ КБ "Приватбанк", а є підставою та предметом позовних вимог до ТОВ "Естейт Селлінг" (іншого відповідача по справі). При цьому, заперечення АТ КБ "Приватбанк" по суті розгляду даної справи не можуть ставитись в залежність від проведення технічної експертизи по справі за документами, що є документальними підставами позовних вимог до ТОВ "Естейт Селлінг". Крім того, відповідач, а ні в відзиві, а ні в клопотанні про проведення експертизи, не наводить ґрунтовних доводів, які б давали підстави ставити під сумнів факт існування договору передоручення від 01.09.2016 і факт його підписання посадовою особою Банку Яценком В.А. (при цьому, наголошує на тому, що АТ КБ "Приватбанк" не ставить під сумнів навіть факт підписання договору передоручення від 01.09.2016 своїм представником - Першим Заступником Голови Правління АТ КБ "Приватбанк" Яценко В.А., заперечуючи лише дату підписання цього договору). Такі дії відповідача можуть розцінюватися не інакше, як зловживання процесуальними обов'язками. При цьому, приховування цього письмового доказу є вигідним саме для відповідача.
До суду 28.01.2021 відповідачем-2 подано клопотання про надання для огляду оригінал договору передоручення від 01.09.2016 та надання до матеріалів справи копію даного договору. Також відповідачем-2 до суду надані письмові пояснення стосовного експертизи по справі №904/6015/20 в яких зазначає, що директор ТОВ "Естейт Селлінг", відповідно до заяви свідка, що була складена 27 січня 2021 року та справжність підпису на якій підтверджено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстровано в реєстрі за № 75, підтвердив власноручне підписання Договору передоручення від 01.09.2016 та підписання даного договору саме 01.09.2016. Складення відповідної доказу саме 27 січня 2021 року було зумовлено саме ознайомленням з клопотанням АТ КБ "Приватбанк" про призначення експертизи, в якому АТ КБ "Приватбанк" ставить під сумнів дійсність договору передоручення від 01.09.2016. Отже, обставина підписання договору передоручення від 01.09.2016 саме 01.09.2016 не заперечується директором ТОВ "Естейт Селлінг". Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Естейт Селлінг" не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, та вважає, що у задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" має бути відмовлено.
Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виклику ОСОБА_1 у судове засідання стосовно підтвердження свої свідчення вказаних в заяві свідка від 27.01.2021 та викликав свідка ОСОБА_1 на підставі ухвали від 28.01.2021.
У підготовчому засіданні 09.02.2021 допитано свідка ОСОБА_1 . Свідок своїми пояснення підтвердив надану ним інформацію в заяві свідка, що була складена 27 січня 2021 року та справжність підпису на якій підтверджено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстровано в реєстрі за № 75.
У судовому засідання 15.11.2021 представник Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" клопотання підтримав, представник Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" стосовно задоволення клопотання заперечував з підстав зазначених у письмових запереченнях.
Дослідивши клопотання АТ КБ "Приватбанк" про призначення у справі судової технічної експертизи реквізитів документів суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні. Розглядаючи клопотання про призначення у справі технічної експертизи суд звертає увагу, що предметом позовних вимог Позивачів у справі до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» є законність Протоколу №14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" від 16.10.2020, виконання Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" зобов'язань в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за Договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, Договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, укладеними між Позивачем-1 та Відповідачем-1, Договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 01.11.2002, Договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 31.03.2003, Договором доручення № 3 на виконання страхових агентських послуг від 02.08.2004, Договором доручення № 4 на виконання страхових агентських послуг від 01.03.2005, Договором доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг від 11.07.2016, укладеними між Позивачем-2 та Відповідачем-1.
При цьому, не є предметом доказуванню за даними позовними вимогами Позивачів до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» чинність Договору передоручення від 01.09.2016, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, а також згод Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на його укладення.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.
Як вбачається зі змісту клопотання про призначення судової технічної експертизи документу, воно ґрунтується виключно на сумнівах Відповідача щодо справжності Договору передоручення від 01.09.2016 та згод Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на його укладення. Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» не наводить ґрунтовних доводів, які б давали підстави ставити під сумнів факт існування договору передоручення від 01.09.2016 і факт його підписання посадовою особою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
Крім того, cуд наголошує на наявності в матеріалах справи доказів факту справжності та підписання договору передоручення від 01.09.2016: заяви свідка - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», в якій дана особа підтверджує факт укладення та підписання договору передоручення від 01.09.2016 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», зазначені обставини були підтверджені свідком і у судовому засіданні по справі 09.02.2021 р.
Таким чином, обґрунтовуючи клопотання про призначення у справі технічної експертизи реквізитів документів Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» не доведено неможливість встановлення обставин справи та вирішення спору по суті за умови відсутності висновку судового експерта.
Беручи до уваги викладене, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає, що підстав для задоволення клопотання про технічну експертизу реквізитів немає.
До суду 28.01.2021 позивачами подано клопотання про розгляд справи №904/6015/20 у закритому судовому засіданні. Клопотання обґрунтовано тим, що з метою запобігання розголошення інформації з обмеженим доступом, одночасно з клопотанням про витребування доказів, а саме: Протоколу N 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020, в якому за твердженням АТ КБ "Приватбанк" наявна інформація з обмеженим доступом, позивачі заявляють клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Таким чином, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, наявність в матеріалах справи інформації та документів, які містять банківську таємницю, керуючись положеннями ст. ст. 60-62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. 8, 9 ст. 8 ГПК України, позивачі вважають, що розгляд справи повинен здійснюватися у закритому судовому засіданні.
11.11.2021 позивачами було подано заяву про відкликання клопотання про розгляд справи № 904/6015/20 у закритому судовому засіданні. Враховуючи те, що Позивачі надали до суду заяву, якою просить відкликати клопотання про розгляд справи № 904/6015/20 у закритому судовому засіданні, суд вбачає підстави для застосування у даному випадку аналогії закону та залишення без розгляду клопотання.
02.11.2021 від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним Протоколу № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" від 16.10.2020. Клопотання про закриття провадження обґрунтоване тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Так, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" наголошує на тому, що не є предметом регулювання ГК України відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення (частина перша статті 4 ГК України). Окрім того, відповідно до правових позицій Верховного Суду у справах № 916/1827/17 (постанова від 11 липня 2018 р.), № 910/17448/16 (постанова від 16 травня 2018 р.), № 317/2777/17 (постанова від 30.06.2020 р.), внутрішній документ Банку сам по собі не створює жодних обовязків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), не є одностороннім правочином, а тому не може бути визнаний судом ані незаконним, ані недійсним, а отже Позивачами обрано невірний спосіб захисту.
11.11.2021 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" надійшли заперечення на зазначене клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до яких Позивачі вважають клопотання безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню. Заперечення Позивачів ґрунтуються на тому, що вимоги про визнання незаконним Протоколу № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" від 16.10.2020 підлягають розгляду у господарському суді, відповідно до норм ст. 20 ГПК України. Окрім того, на думку Позивачів, невірний спосіб захисту не може бути підставою для закриття провадження, адже невірний спосіб захисту є підставою для відмови у позові по суті, а не для закриття провадження, що підтверджується правовими позиціями Верховного Суду у справах № 911/1465/19 (постанова від 16.06.2020), №910/17448/16 (постанова від 16.05.2018), від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.
У судовому засідання 15.11.2021 представник Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" клопотання підтримав, представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» стосовно задоволення клопотання заперечував з підстав зазначених у письмових запереченнях.
Розглянувши клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про закриття провадження у справі від 02.11.2021, суд дійшов висновку стосовно його необґрунтованості. Стосовно посилання АТ КБ "Приватбанк" на ст. 4 ГК України, суд наголошує на тому, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" посилається на норми матеріального, а не процесуального права, а саме на норми Господарського кодексу України, що жодним чином не регулюють питання юрисдикції господарських судів, крім того, в тексті Протоколу № 14 законність якого є предметом розгляду у даній справі, немає жодного зазначення про те, що він був прийнятий у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Аналізуючи приписи положення Господарського процесуального кодексу України щодо юрисдикції господарських судів, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності у даній справі, суд приходить до висновку, що дана справа підсудна стосовно всіх позовних вимог саме господарському суду.
З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань Відповідачем-1 перед Позивачами за договорами доручення, невиконання договірних зобов'язань Відповідачем-2 перед Позивачами за договором передоручення, а також у зв'язку з прийняттям Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» рішення у формі Протоколу №14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» від 16.10.2020, відповідно до якого Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» як суб'єктом господарювання було прийнято рішення у сфері організації господарської діяльності Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» стосовно подальшого виконання договірних зобов'язань перед Позивачами за договорами доручення.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Оскільки даний спір є спором про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають з господарських правовідносин, з огляду на суб'єктний склад учасників процесу та характеру спору такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Правові висновки, викладені у справах № 916/1827/17 (постанова від 11 липня 2018 р.), №910/17448/16 (постанова від 16 травня 2018 р.), № 317/2777/17 (постанова від 30.06.2020 р.), на які посилається Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», були викладені не у подібних до даної справи правовідносинах.
Стосовно того, що на думку АТ КБ «Приватбанк» Позивачами було обрано неправильні способи захисту своїх прав Позивачами, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17) звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Окремо суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При цьому, якщо за результатами розгляду даної справи буде встановлено відсутність обставин, які підтверджували б порушення права Позивачів, за захистом яких вони звернулись, або невірний спосіб захисту, викладений у позовній заяві, це може стати підставою для відмови у задоволенні такого позову, а не підставою для закриття провадження у справі. Наведений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.06.2020 р. по справі №911/1465/19, від 16.05.2018 у справі №910/17448/16, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, у яких суд касаційної інстанції водночас дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог через неправильне обрання позивачем способу захисту своїх прав.
Беручи до уваги викладене, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає, що підстав для задоволення клопотання АТ КБ "Приватбанк" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог немає.
Заслухавши у підготовчих засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд 15.11.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 20.12.2021 о 14:30год.
У судовому засіданні 20.12.2021 представником Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" адвокатом Зайцевим В.Ю. заявлено відвід судді Бондарєву Е.М. від розгляду справи №904/6015/20.
В обґрунтування заяви про відвід зазначає, що суддя допустивши адвоката Зайцева В.Ю. до участі у справі відмовив у відкладенні розгляду справи для надання можливості йому ознайомитись в матеріалами справи. Позбавлення права на належний захист Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" викликає сумнів у неупередженості судді в зв'язку з чим заявлено відвід судді Бондарєву Е.М.
Розглянувши заявлений відвід судді Бондарєва Е.М., суд вбачає підстави визнати дії представника Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" адвоката Зайцева В.Ю. щодо заявленого відводу від 20.12.2021 у справі № 904/6015/20, зловживанням процесуальними правами та залишити заяву про відвід без розгляду на підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Суд приходить до висновку про зловживання заявником процесуальними правами, оскільки він звернувся із завідомо безпідставною заявою про відвід. Подання такої заяви про відвід є нічим іншим, як спробою затягнути розгляд судової справи або перешкодити йому, внаслідок чого будуть порушені завдання та основні засади господарського судочинства.
Таким чином, дії заявника щодо подання завідомо безпідставного відводу, розцінюються судом, як такі, що підпадають під визначення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України "зловживання процесуальними правами".
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Виходячи із доводів відповідача-1, в обґрунтування заявленої заяви про відвід судді заявник зазначає про незгоду з процесуальними рішеннями суду, не надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Разом з цим, частиною 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що незгода з процесуальними рішеннями суду, що визначена в якості підстави для відводу у даній справі головуючого судді, не може бути підставою для відводу з урахуванням норм частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, тобто заявником було заявлено завідомо безпідставний відвід.
Наведені в письмовій заяві про відвід судді Бондарєва Е.М. обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, а також не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді Бондарєва Е.М. при розгляді даної справи.
При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством передбачено право сторони на оскарження прийнятих судом рішень під час розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку (окремо або разом із судовим рішенням), тобто в процесуальний спосіб, а не шляхом заявлення відводів суду.
Отже, суд вбачає, що відповідачем-1 подано завідомо безпідставний відвід, оскільки його безпідставність прямо передбачено законом, зокрема частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Станом на 20.12.2021, тобто вже більше року, спір у справі №904/6015/20 не вирішений.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, адекватним процесуальним наслідком даного зловживання процесуальними правами з боку відповідача-1 господарський суд вважає залишення без розгляду заяви про відвід.
Частина 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України безпосередньо покладає на суд обов'язок вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами, під які у розумінні п. 1 ч. 2 цієї статті, на думку господарського суду, у повній мірі підпадають дії відповідача-1 з подання завідомо безпідставного відводу.
Керуючись статтями 13, 35, 38, 39, 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Визнати дії Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" щодо заявленого відводу судді Бондарєву Е.М. від 20.12.2021 у справі № 904/6015/20, зловживанням процесуальними правами.
2. Заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про відвід судді Бондарєва Е.М. від розгляду справи №904/6015/20 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 20.12.2021 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Дата складення повного тексту ухвали - 21.12.2021.
Суддя Е.М. Бондарєв