вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.12.2021м. ДніпроСправа № 904/8389/21
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" м. Маріуполь
до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" м. Дніпро
про стягнення суми боргу в розмірі 244556грн.80коп., пені в розмірі 56753грн.70коп., 3% річних в розмірі 12743грн.08коп., інфляційної складової в розмірі 44649грн.28коп.
Без представників сторін.
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" звернулось до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 244556грн.80коп., пені в розмірі 56753грн.70коп., 3% річних в розмірі 12743грн.08коп., інфляційної складової в розмірі 44649грн.28коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання з повної та своєчасної оплати товару відповідно до договору №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020.
Позивач зазначає, що на виконання договору №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020 та специфікації №1 від 27.07.2020 до договору згідно з накладною №403/2183 на відпуск матеріалів на сторону та товарно-транспортною накладною №403/2183 поставив відповідачу товар на суму 444556грн.80коп. Відповідач сплатив вартість отриманого товару лише в сумі 200000грн. Залишок заборгованості становить 244556грн.80коп.
Позивач вказує, що листом №45/1305-1м від 13.05.2021 відповідач визнав наявність заборгованості.
Посилаючись на пункт 8.1 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 56753грн.70коп. за загальний період з 07.09.2020 по 21.09.2021.
Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 12743грн.08коп., інфляційну складову в розмірі 44649грн.28коп. за загальний період з 07.09.2020 по 21.09.2021.
У позові наведений попередній розмір судових витрат позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На адресу суду 03.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що при нарахуванні пені позивачем порушені вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Також відповідач зазначає про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 07.09.2020 по 18.10.2020. Просить застосувати наслідки спливу позовної давності.
Відповідач також просить зменшити суду відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критеріїв розумності та справедливості.
Позивач 03.11.2021 надав до суду заяву, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9145грн.02коп. До заяви позивачем долучені відповідні документи, якими він підтверджує несення витрат на професійну правничу допомогу.
До суду 08.11.2021 надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 доповнено Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". На підставі наведеного позивач стверджує, що строки позовної давності ним не пропущені.
Позивач також підтримує свої вимоги щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9145грн.02коп. у повному обсязі.
Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
Предметом доказування у справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020, в частині розрахунків за поставлений товар; наявність або відсутність підстав для нарахування та стягнення пені в розмірі 56753грн.70коп., 3% річних в розмірі 12743грн.08коп., інфляційної складової в розмірі 44649грн.28коп.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі - покупець) укладений договір №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію.
Згідно пункту 1.2 договору найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях.
Загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій (пункт 2.3 договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату продукції в порядку, зазначеному в специфікаціях.
Відповідно до пункту 4.5 договору право власності на продукцію за цим договором, переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної/акту приймання - передачі продукції/товарно - транспортної накладної.
Пунктом 8.1 договору визначено, що в разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
За приписами пункту 12.1 договору, він набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Між сторонами підписана специфікація №1 від 27.07.2020 до договору. Сторони узгодили поставку товару на загальну суму 444556грн.80коп.
Відповідно до пункту 1.3 специфікації №1 від 27.07.2020 розрахунки за товар здійснюються у формі 100% оплати вартості отриманого товару протягом 30 календарних днів після поставки товару.
Специфікація №1 від 27.07.2020 до договору №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020 підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.
На виконання умов договору №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020 та специфікації №1 від 27.07.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 444556грн.80коп., що підтверджується накладною №403/2183 від 06.08.2020, товарно - транспортною накладною №403/2183 від 06.08.2020.
З огляду положення пункту 1.3 специфікації №1 від 27.07.2020 до договору №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020, відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу вартість товару, поставленого згідно накладної №403/2183 від 06.08.2020 до 07.09.2020 (включно).
Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, сплативши позивачу грошові кошти у сумі 200000грн. Таким чином, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 244556грн.80коп. Строк оплати вказаної суми є таким, що настав.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 244556грн.80коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
Позивач на підставі пункту 8.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.09.2020 по 21.09.2021 в розмірі 56753грн.70коп.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому за змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було зазначено, у пункті 8.1 договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.
Таким чином, надавши оцінку умовам договору №1 від 02.01.2012 та встановивши, що він не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню обмежувальний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені за кожним фактом поставки не може перевищувати 6 місяців з моменту настання строку для оплати.
З огляду на наведене підлягає нарахуванню пеня за період з 08.09.2020 по 09.03.2021.
За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 26753грн.07коп. за період з 08.09.2020 по 09.03.2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 30000грн.63коп. слід відмовити.
Суд не приймає твердження відповідача щодо пропущення позивачем строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Положеннями пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 продовжений строк позовної давності щодо пені на строк дії карантину.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 44649грн.29коп. за період з 07.09.2020 по 05.07.2021 та 3% річних в розмірі 12743грн.08коп. за період з 07.09.2020 по 21.09.2021.
За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової за період з 08.09.2020 по 05.07.2021 у розмірі 44649грн.29коп.
За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних за період з 08.09.2020 по 21.09.2021 у розмірі 12706грн.64коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 36грн.44коп. слід відмовити.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 4944грн.97коп.
Позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9145грн.02коп.
На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи позивачем долучено договір про надання юридичних послуг №233 від 29.03.2018; додаткову угоду №6 від 30.12.2020 до договору про надання юридичних послуг №233 від 29.03.2018; додаткову угоду №8 від 20.09.2021 до договору про надання юридичних послуг №233 від 29.03.2018; акт приймання - передачі наданих послуг №1 від 20.10.2021; розрахунок розміру винагороди від 20.10.2021; рахунок на оплату №471 від 20.10.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4984; довіреність №397 від 27.10.2020.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" укладений договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2333 від 29.03.2018.
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (далі - адвокатське об'єднання) підписана додаткова угода №8 від 20.09.2021 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2333 від 29.03.2018.
Вказаною угодою сторони визначили порядок оплати юридичних послуг за надання правничої допомоги Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення 358702грн.86коп.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" підписаний акт приймання - передачі наданих послуг №1 від 20.10.2021 до додаткової угоди №8 від 20.09.2021 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2333 від 29.03.2018.
Згідно вказаного акту адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до додаткової угоди №8 від 20.09.2021 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2333 від 29.03.2018.
Вартість послуг згідно акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 20.10.2021 складає 9145грн.02коп.
Розрахунком розміру винагороди до акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 20.10.2021 до додаткової угоди №8 від 20.09.2021 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2333 від 29.03.2018 визначено, що сума винагороди у розмірі 9145грн.02коп. складається з: 794грн.00коп. за усну консультацію клієнта, узгодження правової позиції (1година); 794грн.00коп. за збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) (1 година); 794грн.00коп. за перевірку та підготовку документів (1година); 3176грн.00коп. за складання позовної заяви (4 години); 3587грн.02коп. гонорар за складність справи у розмірі 1% від ціни позову.
Позивачем не надано до матеріалів справи документів, які б підтверджували надання адвокатським об'єднанням послуг з збору доказів (підготовка письмових документів: листи, запити).
Спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого за договором №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020. Документи, які подані позивачем до матеріалів справи у якості доказів, складались сторонами договору №45/2707-1к/3239 від 27.07.2020 та були наявні у сторін. Претензійних характер у даних відносинах не є обов'язковим.
Таким чином, суд вважає, що покладення на відповідача послуг з збору доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) у сумі 794грн.00коп. не є достатньо обґрунтованим з огляду на обставини справи №904/8389/21 та матиме надмірний характер.
Суд також зауважує, що перевірка та підготовка документів є складовою складання позовної заяви. Отже, вказані послуги не можуть бути компенсовані за рахунок відповідача.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Необхідність несення витрат на професійну правничу допомогу є наслідком звернення до суду з позовною заявою за захистом порушеного права. Вказані дії зумовили потребу у представництві інтересів позивача в суді, а також виконання інших пов'язаних дій.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Положення Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість покладення на іншу сторону витрат з оплати наданих послуг саме адвокатом.
Відповідно до положень статей 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують обґрунтованість його витрат на адвоката у сумі 7557грн.02коп., а їх неспівмірність не спростована відповідачем. Саме вказана сума підлягає розподілу судом, у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 30000грн.63коп. та 3% річних у розмірі 36грн.44коп., на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6924грн.21коп.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення суми боргу в розмірі 244556грн.80коп., пені в розмірі 56753грн.70коп., 3% річних в розмірі 12743грн.08коп., інфляційної складової в розмірі 44649грн.28коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (ідентифікаційний код: 00168076; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів , буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" (ідентифікаційний код: 38673998; місцезнаходження: 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Карпова, буд. 80) суму боргу в розмірі 244556грн.80коп., пеню в розмірі 26753грн.07коп., 3% річних в розмірі 12706грн.64коп., інфляційної складової в розмірі 44649грн.28коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 4944грн.97коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6924грн.21коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 30000грн.63коп. та 3% річних у розмірі 36грн.44коп. - відмовити.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.12.2021.
Суддя Р.Г. Новікова