пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 грудня 2021 року Справа № 903/51/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М. розглянувши справу №903/51/21
за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство “Старовижівське лісове господарство”, смт. Стара Вижівка
до відповідача-1: Смідинської сільської ради, Волинська область, с. Смідин
відповідача-2: Ковельської районної державної адміністрації, м. Ковель
відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Волинська область, м. Луцьк
про визнання незаконними та скасування розпоряджень Старовижівської районної державної адміністрації, наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження земельною ділянкою площею 6,9484 га шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі
Встановив: Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство “Старовижівське лісове господарство” звернувся з позовом до 1) Смідинської сільської ради, 2) Ковельської районної державної адміністрації, 3)Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації від 26.12.2013 №318 “Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Старовижівського району” в частині затвердження такої документації щодо земельної ділянки площею 6,9484 га з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804;
- визнати незаконним та скасувати п.580 додатку до розпорядження першого заступника голови Старовижівської районної адміністрації від 26.10.2016 №351 “Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 26.10.2013 №318”;
- визнати незаконним та скасувати п.44 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1356/15-18-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” щодо передачі земельної ділянки площею 6,9484 га з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 у комунальну власність Смідинської сільської ради;
- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права розпорядження земельною ділянкою площею 6,9484 га, кадастровий номер 0725085000:02:000:9804 шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі;
- усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Рожищенської районної державної адміністрації Семенюк Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2020, індексний номер 50710837, яким проведено державну реєстрацію за Смідинською сільською радою права власності: комунальна на земельну ділянку площею 6,9484 га з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з одночасним припиненням речових прав Смідинської сільської ради, а саме: права власності - комунальна на земельну ділянку площею 6,9484 га з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачами норм земельного законодавства, оскільки дії Старовижівської районної держаної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в області спрямовані на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення. Прокурор звертає увагу суду на те, що вилучати дані земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України, а тому спірна земельна ділянка неправомірно віднесена (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передана Смідинській сільській раді.
Ухвалою суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначена на 03.03.2021.
Ухвалою суду від 03.03.2021 відкладено розгляд справи на 24.03.2021.
Ухвалою суду від 24.03.2021 залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Ковельську районну державну адміністрацію, підготовче відкладено на 01.04.2021.
Ухвалою суду від 01.04.2021 замінено первісного відповідача -2 Старовижівську районну державну адміністрацію її правонаступником Ковельською районною державною адміністрацією. Виключено Ковельську районну державну адміністрацію з числа третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, підготовче відкладено на 21.04.2021.
Ухвалою суду від 21.04.2021 розгляд справи відкладено на 26.04.2021 та запропоновано сторонам по справі подати обґрунтовані письмові пояснення на поданні клопотання та заяву про зміну предмета спору .
Ухвалою суду від 26.04.2021 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №359/3373/16-ц.
20.12.2021 на адресу суду надійшла заява першого заступника керівника обласної прокуратури від 16.12.2021 №15-2315вих-21 про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 20.12.2021 поновлено провадження у справі для розгляду по суті заяви про забезпечення позову.
Прокурор у заяві від 20.12.2021 №15-2315вих-21 просить суд забезпечити позов шляхом:
- заборони Смідинській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення та затвердження землевпорядної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 площею 6,9484 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району, в тому числі заборонити вчиняти дії щодо поділу цієї земельної ділянки, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб'єктам) проводити реєстраційні дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 площею 6,9484 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району до набрання законної сили рішення у даній справі.
Заява обґрунтована тим, що предметом позову у даній справі є, зокрема вимога про визнання незаконним та скасування розпоряджень Старовижівської РДА, наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області, усунення перешкод у здійсненні права розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 площею 6,9484 га шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та про зобов'язання Смідинської сільської ради усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження та користування майном шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 площею 6,9484 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району Волинської області у власність держави в особі КМУ. Необхідність подання відповідної заяви зумовлена недопущенням подальшої передачі Смідинською сільською радою спірної земельної ділянки у приватну власність фізичним або юридичним особам, їх поділу та об'єднані, оскільки такі дії суттєво ускладнять чи зроблять неможливим виконання рішення суду, а відтак і захист прав позивача у разі задоволення позову зважаючи на наявний між сторонами спір щодо зазначеного майна.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову та вивчивши долучені до заяви докази, дійшов висновку про її задоволення, при цьому суд керувався наступним.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/23741/17 від 04.06.2018, №910/23488/17 від 25.05.2018.
У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2277/19 від 14.05.2020.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспореного права в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову.
Волинською обласною прокуратурою заявлено вимогу, зокрема про визнання незаконним та скасування п.44 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1356/15-18-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” щодо передачі земельної ділянки площею 6,9484 га з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 у комунальну власність Смідинської сільської ради; повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 площею 6,9484, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району (колишній Старовижівський район) Волинської області у власність держави в особі КМУ.
Наслідком передачі спірної земельної ділянки у приватну власність фізичним або юридичним особам, її поділ чи об'єднання суттєво ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а відтак і захист прав позивача у разі задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою достатньо обґрунтовано припущення, що невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, заходи забезпечення у даному випадку є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими і вжиття запропонованих заходів забезпечення позову не може свідчити про вирішення спору сторін по суті. При цьому у випадку відмови у позові такі заходи не будуть перешкоджати виконанню спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, надасть можливість власнику земельної ділянки користуватися усіма правомочностями щодо неї.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 № 910/13709/19.
Крім цього, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (параграфи 60,61 рішення від 13.01.2011 у справі “Кюблер проти Німеччини”, заява №32715/06). Отже заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обстановки, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені “правом на суд”.
Правова позиція щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 905/1073/19, постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 904/5058/19, від 07.09.2020 у справі 904/1766/20.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно рішення КСУ №3-рп/2003 від 30.01.2003 року правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення поновлення порушених прав в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про задоволення заяви Заступника керівника обласної прокуратури від 13.12.2021 №15-2288вих-21 про забезпечення позову.
Суд одночасно зупиняє провадження у справі, оскільки таке було поновлено для розгляду по суті заяви про забезпечення позову. Обставини зупинення провадження у справі не усунуті.
Господарський суд, керуючись ст. 73, 80, 136, 137, 234-235 ГПК України,
1. Заяву Першого заступника керівника обласної прокуратури від 20.12.2021 №15-2315вих-21 про забезпечення позову задоволити .
2. Забезпечити позов у справі №903/51/21 шляхом:
2.1. Заборонити Смідинській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення та затвердження землевпорядної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 площею 6,9484 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району, в тому числі заборонити вчиняти дії щодо поділу цієї земельної ділянки, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
2.2. Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб'єктам) проводити реєстраційні дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 0725085000:02:000:9804 площею 6,9484 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району до набрання законної сили рішення у даній справі.
3. Зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №359/3373/16-ц.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала підписана 21.12.2021
Ухвала суду дійсна для пред'явлення до виконання по 22.12.2024.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя В. М. Дем'як