пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 грудня 2021 року Справа № 910/18718/21
Суддя Господарського суду Волинської області Шум М.С., розглянувши заяву Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про забезпечення позову
у справі №910/18718/21
за позовом: Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери», м.Київ
до відповідача: Фермерського господарства «ЗАХІДНИЙ БУГ» Юнака Сергія Петровича, м.Володимир-Волинський, Волинська область
про стягнення 1 153 512,44 грн.
29.12.2020 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» якою позмвач просить суд стягнути з Фермерського господарства «ЗАХІДНИЙ БУГ» Юнака Сергія Петровича 1 153 512,44 грн. штрафу, а також судові витрати у справі. Попередній орієнтовний розрахунок судових витрат за надання правничої допомоги у справі становить 30 000 грн. 00 коп
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, постановлено справу №910/18718/21 з доданими документами передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 справа передана на розгляд судді Шуму М.С.
Одним із додатків позовної заяви є заява про забезпечення позову б/н від 23.11.2021.
У заяві про забезпечення позову від 23.11.2021 Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти , що належать Фермерському господарству «ЗАХІДНИЙ БУГ» ОСОБА_1 і перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах в межах суми позовних вимог в розмірі 1 153 512,44 грн.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що після відкриття провадження у справі існує великий ризик, що відповідач відчужить майно, яке є у його власності.
Вказує, що накладення арешту на грошові кошти не порушує право відповідача вільно користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами, адже арештованими можуть бути лише кошти на суму в межах ціни позову та судових витрат.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно з ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктами 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 роз'яснено про те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову шляхом подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії подальшого виконання судового рішення.
Оцінивши обставини, викладені заявником в заяві про забезпечення позову, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, заявником не обґрунтовано, яким чином заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача пов'язані з предметом заявленого позову - стягнення збитків, завданих крадіжкою (втратою) вантажу, та не доведено, яким чином невжиття такого заходу і ненакладення арешту на майно відповідача утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у справі про стягнення з нього коштів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У заяві заявник лише припускає, що після відкриття провадження у справі існує великий ризик, що відповідач відчужить майно, яке є у його власності.
Жодних доказів, які б підтверджували таке припущення, свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання по оплаті збитків, заявник до заяви не подає.
Саме по собі посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази не може бути підставою для задоволення заяви та забезпечення позову.
З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову), ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст.137 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
відмовити у задоволенні заяви Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про забезпечення позову б/н від 23.11.2021.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М. С. Шум