16 грудня 2021 року м. Харків Справа №922/3139/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря Перікової К.В.
за участю представників:
позивача - Соловйова В.І. (правонаступник) особисто;
відповідача - Лебедєв Д.В., свідоцтво №2060 від 21.12.2016, ордер серія АХ№1046635 від 08.04.2021;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 , м. Мерефа (вх.№819Х/2) на рішення Господарського суду Харківської від 02.02.2021(суддя Сальнікова Г.І., повний текст рішення складено 12.02.2021) у справі №922/3139/20
за позовом ОСОБА_1 , м.Мерефа,
до Малого торгівельного підприємства «Стимул», м. Мерефа,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ реєстрації Харківської районної державної адміністрації, м. Харків,
про визнання недійсним рішення, скасування реєстраційних записів,-
У листопаді 2020 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Малого торгівельного підприємства «Стимул», в якому просив суд:
- визнати незаконними та недійсними рішення загальних зборів МТП «Стимул» ЄДРПОУ 21180437 від 27.11.2017 та від 22.12.2017;
- скасувати реєстраційний запис №14711070009023816 від 30.11.2017 про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - МТП «Стимул», ЄДРПОУ 21180437;
- скасувати реєстраційний запис №14711050010023816 від 22.12.2017 про проведення державної реєстрації змін до установчих документів МТП «Стимул» ЄДРПОУ 21180437.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що внаслідок прийняття засновником МТП «Стимул» ОСОБА_2 незаконних рішень зборів власників №1-17 від 29.11.2017, №2-17 від 22.12.2017 та проведення державної реєстрації відповідних змін до статутних документів цього підприємства і реєстрації статуту МТП «Стимул» в новій редакції, фактично знищено спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 (дружина позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що унеможливило набуття позивачем спадкових прав на частку у статутному капіталі МТП «Стимул» як у нотаріальному, так і судовому порядку. Позивач стверджував, що за наслідками рішення зборів власників підприємства виключено зі складу учасників ОСОБА_3 , перерозподілено частки у статутному фонді. В той же час, позивач вважав, що у зв'язку зі смертю дружини ОСОБА_3 , він має право власності на частку у статутному капіталі КП МТП «Стимул» у розмірі 5000,00 грн., що становить 87,72% та одночасно набуває корпоративні права, зокрема, правомочність з управління цим товариством. Вказував, що на спірних загальних зборах приймали участь особи, які не мали на це прав, а збори є неповноважними, оскільки був відсутній кворум.
Рішенням Господарського суду Господарського суду Харківської від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступних обставин:
- предметом оскарження у даній справі є прийняті загальними зборами учасників МТП «Стимул» рішення від 27.11.2017 та від 22.12.2017, які, за твердженням ОСОБА_1 , порушують його корпоративні права як учасника товариства.
- на дату проведення оскаржуваних зборів та на дату звернення з позовом до суду та ухвалення рішення, позивач не набув корпоративні права у підприємстві з урахуванням розміру частки - 87,72%, яка належала його померлій дружині, визнання права ОСОБА_1 , на яку є предметом судового розгляду у цивільній справі №635/9053/18, яка перебуває на даний час в Харківському районному суді Харківської області на стадії підготовчого провадження;
- в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано господарському суду доказів наявності права власності у позивача - ОСОБА_1 на частку, розміром 87,72% у статутному капіталі КП МТП «Стимул», які б, у свою чергу, свідчили про набуття останнім корпоративних прав у підприємстві. Отже, ОСОБА_1 (позивач) звернувся з цим позовом до суду в період, коли носієм корпоративних прав не являється, та з цього приводу триває розгляд цивільної справи №635/9053/18.
- умовою для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів саме учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Натомість станом на момент ухвалення рішення у цій справі позивач носієм корпоративних прав не являється, та з цього приводу триває розгляд цивільної справи.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог як передчасно заявлених.
Позивач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує наступними доводами:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за змістом позовної заяви предметом позовних вимог є вимоги про набуття корпоративних прав. Водночас, як зазначає апелянт, неоспорювана частка в статутному капіталі товариства, що належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом складає 66%, а спір щодо спадкового майна у розмірі 21,72%, що розглядається в порядку цивільного судочинства не впливає на підстави заявлених позовних вимог. В той же час, за наявності володіння позивачем 66% частки у статутному капіталі товариства, ОСОБА_2 було незаконно здійснено реорганізацію підприємства та перерозподілено статутний капітал МТП «Стимул», зокрема, загальні збори проведено із порушенням процедури скликання та проведено без дотримання вимог щодо кворуму;
- під час розгляду справи судом безпідставно відмовлено у прийнятті наданих позивачем доказів, а саме, копії трудової книжки ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 1997 року ОСОБА_2 за власним бажанням була звільнена з МТП «Стимул», що на думку апелянта, підтверджує факт того, що вказана особа не мала права на видачу довідки від імені підприємства та проводити збори товариства.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 та призначено справу до розгляду на 15.04.2021. Встановлено учасникам справи строк до 08.04.2021 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо.
У наданому до суду апеляційної інстанції відзиві (вх. №4257 від 12.04.2021) відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав їх безпідставними та такими, що суперечать нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 розгляд справи відкладено на 20.05.2021.
Після судового засідання 15.04.2021 до відділу документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№4410), в якому він повідомляв суд, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач (апелянт) ОСОБА_1 помер. У зв'язку з цим, посилаючись на приписи ст.52, ст.227 Господарського процесуального кодексу України, просив суд зупинити провадження у справі №922/3139/20 до вирішення питання щодо процесуального правонаступництва померлого.
Також, 22.04.2021 до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності (вх.№4772). У вказаній заяві МТП «Стимул» зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства. ОСОБА_1 оскаржує рішення загальних зборів МТП «Стимул» від 27.11.2017 та 22.12.2017, в той час як позовну заяву подано до суду лише 28.09.2020, тобто, на думку відповідача, з пропуском позовної давності. У зв'язку з цим, відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності відносно позовних вимог ОСОБА_1
18.05.2021 відповідачем до суду апеляційної інстанції надано письмові пояснення (вх.№5610), які долучені до матеріалів справи та в яких викладено позицію щодо порядку визначення кворуму під час проведення загальних зборів учасників.
20.05.2021 представником позивача до суду апеляційної інстанції надано клопотання (вх.№5755) про зупинення провадження у справі на підставі ст.227 Господарського процессуального кодексу України, якою встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
До вказаного клопотання представник позивача додав належним чином завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , яким підтверджував, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 помер, про що 15.04.2021 Мереф'янською міською радою Харківського району складено відповідний запис №176; копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи №67519677 від 16.04.2021, складений приватним нотаріусом Костіною І.Г.; копію заповіту ОСОБА_1 від 03.05.2017 на ім'я ОСОБА_5 ; заява ОСОБА_5 про прийняття спадщини від 16.04.2021 на ім'я приватного нотаруса Харківського районного нотаріального округу Харківської області (реєстровий №171/02-04).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 зупинено провадження у справі №922/3139/20 за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 до прийняття спадщини та залучення до участі у справі правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_1 . Зобов'язано сторони повідомити Східний апеляційний господарський суд про прийняття спадщини правонаступником (спадкоємцем) та надати інформацію та докази щодо правонаступників ОСОБА_1 .
02.11.2021 від адвоката Тітомир О.С. до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №922/3139/20. Одночасно представник просив долучити до матеріалів справи довідку приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Костіної І.Г. від 25.10.2021 (вих.№320/02-14) про те, що станом на 25.10.2021 до складу спадкоємців ОСОБА_1 входить ОСОБА_5 ; постанову приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Костіної І.Г. від 25.10.2021 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також копію договору про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 від 11.01.2021 та копію договору про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_5 від 11.01.2021, що укладені з адвокатом Тітомир О.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2021 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 та призначено справу до розгляду на 25.11.2021.
25.11.2021 від адвоката Тітомир О.С. представника позивача надійшло клопотання (вх.№13698), в якому просила відкласти розгляд справи та повідомила, що ОСОБА_5 було прийнято спадщину ОСОБА_1 , а тому процесуальні права позивача у даній справі перейшли до правонаступника - ОСОБА_5 . До клопотання у якості додатків надано копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом НРМ№835468 від 03.11.2021 та копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 03.11.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 16.12.2021 року та ухвалено витребувати у Харківської районної державної адміністрації Харківської області/ Відділу реєстрації Харківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 04058775, м. Харків, Григоровське шосе, буд. 52) матеріали реєстраційної справи щодо юридичної особи - Малого торгівельного підприємства «Стимул», код ЄДРПОУ: 21180437, місцезнаходження юридичної особи - 62472, Харківська обл., Харівський район, м.Мерефа, вул. Савченка, буд. 1-А. Встановлено Харківській районній державній адміністрації Харківської області/ Відділу реєстрації Харківської районної державної адміністрації строк для надання витребуваних документів до 10.12.2021 року.
13.12.2021 від Харківської районної державної адміністрації Харківської області надійшов лист вих.№01-22/2323 від 06.12.2021 (вх.№14501), в якому повідомлено про неможливість виконання вимог суду у зв'язку з тим, що повноважний працівник - державний реєстратор сектору відсутній - звільнений з 31.08.2020), тобто відсутня особа яка б могла виконати вимоги ухвали.
14.12.2021 від ОСОБА_5 надійшла заява (вх.№14608), в якій просить суд долучити до матеріалів справи документи, зокрема відповіді на запити приватного нотаріуса та копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в господарському судочинстві участь останнього.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції помер позивач по справі ОСОБА_1 .
Встановлено, що 03.05.2017 року ОСОБА_1 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_5 .
Приватний нотаріус Костіна І.Г. листом від 25.10.2021 року №320/02-14 повідомила, що після смерті ОСОБА_1 заведена спадкова справа за №30/2021 (номер у спадковому реєстрі 67519677) до складу спадкоємців якого входить ОСОБА_5 та нею було подано заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців немає.
Фактично ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку прийняла спадщину після смерті позивача і є його правонаступником в матеріальному правовідношенні.
У статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, випливають з факту набуття права власності на частку у статутному капіталі підприємства і пов'язані з реалізацією такого права. Відсутність у ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину не спростовує обставини прийняття спадщини по смерті ОСОБА_1 та набуття нею статуту правонаступника у матеріальних правовідносинах, оскільки за приписами цивільного законодавства право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3 ст.1223 ЦК України), спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу прийняття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України), а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. ЄСПЛ зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в межах даної справи за наявних обставин, враховуючи предмет та підстави позову, а також принцип ефективності правосуддя, спірні правовідносини допускають правонаступництво і необхідно здійснити заміну позивача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_5 .
До початку судового засідання 16.12.2021 від адвоката Тітомир О.С. надійшло клопотання (вх.№14721), в якому повідомляє про неможливість участі у судовому засіданні через зайнятість у вебінарі, який проводить Рада адвокатів Харківської області та просить, враховуючи необхідність надання пояснень та документів підтверджуючих правову позицію, перенести розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 16.12.2021 ОСОБА_5 пояснила, що адвокат Тітомир О.С. не є уповноваженою особою здійснювати представництво її інтересів у даній справі, а також оголосила свою позицію у справі, яка полягає у підтриманні апеляційної скарги в повному обсязі.
Відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
За загальним правилом смерть фізичної особи - сторони зобов'язання - не припиняє зобов'язального правовідношення, оскільки майнові права та обов'язки померлого входять до складу спадщини та переходять до його. Разом з тим дана стаття визначає випадки, коли зобов'язання припиняється у зв'язку із смертю боржника або кредитора. Мова йде про випадки, коли зобов'язання нерозривно пов'язане із особою боржника або кредитора і у зв'язку з цим не може бути виконане або прийняте іншою особою.
З наявного в матеріалах справи договору про надання професійної правничої допомоги від 11.01.2021, укладеного між адвокатом Тітомир О.С. та ОСОБА_1 (клієнт), адвокат зобов'язується надавати клієнту юридичні послуги, правову допомогу та здійснювати його представництво.
Наразі, суд дійшов висновку, що виконання адвокатом умов договору про надання професійної правничої допомоги нерозривно пов'язано з особою клієнта, відтак послуги адвоката не можуть бути прийняті іншою особою. За таких обставин, у зв'язку зі смертю клієнта - ОСОБА_1 , на даний час відсутні правові підстави представництва його інтересів.
Враховуючи, що ОСОБА_5 , яка є правонаступником позивача у даній справі заперечує проти представництва її інтересів адвокатом Тітомир О.С. і наразі представляє свої інтереси самостійно, судова колегія дійшла висновку про залишення без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2021 проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві, який міститься у матеріалах справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників ОСОБА_5 та відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Щодо суті спірних правовідносин.
19.06.1996 року зареєстровано установчий договір про створення Малого торгівельного підприємства «Стимул». Учасники даного договору зобов'язались додавати спільні зусилля для досягнення загальної цілі по організації комісійної торгівлі, іншої торгової діяльності, у тому числі по реалізації товарів народного споживання, продуктів харчування, наданню послуг населенню торгово-закупівельної та торгово-посередницької діяльності, а також виробничої діяльності.
Згідно пункту 2 установчого договору учасники договору є засновниками Малого торгівельного підприємства «Стимул». Також погоджено, що долі учасників внесені ними в рахунок статутного фонду підприємства розподіляються у процентному співвідношення до загального розміру статутного фонду.
25.06.1996 року зареєстровано статут Малого торгівельного підприємства «Стимул», яке є правонаступником орендного підприємства комісійного магазину «Стимул», зареєстрованого розпорядженням представника Президента України у Харківській області №1178 від 30.12.1992 року, власність якого перейшла у власність засновників підприємства на підставі договору купівлі-продажу державного майна (пункт 1.4).
За змістом установчого договору та статуту ОСОБА_3 є одним із засновників Малого торгівельного підприємства «Стимул».
У матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.04.2017 року у розділі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи» зазначено: ОСОБА_3 - розмір внеску до статутного фонду 5000,00 грн.; ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду - 700,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Відповідно до п.6 установчого договору про створення МТП «Стимул», у випадку смерті одного із учасників договору право на його долю переходить до його спадкоємців відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, копія якого міститься у матеріалах справи та є її спадкоємцем.
Факт набуття права власності на частку у статутному капіталі МТП «Стимул» ОСОБА_1 як спадкоємцем ОСОБА_3 у зв'язку з її смертю у розмірі 2464,54 грн., що становить 66% від статутного капіталу підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.12.2017 року.
29.11.2017 року відбулись загальні збори МТП «Стимул», які оформлені протоколом №1-17 з наступним порядком денним: 1. Про обрання голови та секретаря загальних зборів підприємства; 2. Про зміну керівника підприємства; 3. Про уповноваження на проведення державної реєстрації змін, що відбулись.
По другому та третьому питанню вирішено: звільнити ОСОБА_3 з посади керівника підприємства у зв'язку зі смертю і призначити ОСОБА_2 на посаду керівника підприємства з 29.11.2017. Покласти на призначеного керівника підприємства обов'язок подати документи для проведення державної реєстрації змін, що відбулись.
22.12.2017 відбулись загальні збори власників МТП «Стимул», які оформлені протоколом №2-17 з наступним порядком денним: 1. Вибір голови та секретаря зборів підприємства; 2. Виключення зі складу власників підприємства ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю; 3. Перерозподіл часток у статутному капіталі підприємства; 4. Затвердження та підписання нової редакції статуту підприємства; 5. Про надання повноважень для проведення державної реєстрації змін до відомостей підприємства.
За результатом проведення вказаних зборів були вирішено: виключити зі складу власників МТП «Стимул» ОСОБА_3 у зв'язку з її смертю. Перерозподілити частки власників МТП «Стимул» наступним чином: ОСОБА_2 - 100% розміру статутного капіталу підприємства. Зменшити статутний капітал підприємства до 700,00 грн., а частку померлого власника перерахувати на позабалансовий рахунок підприємства для виплати спадкоємцям після пред'явлення документів, що посвідчуватимуть право на спадщину. Затверджено нову редакцію статуту підприємства, згідно якої єдиним власником підприємства є ОСОБА_2 , внесок і частка якої у статутному капіталі підприємства складає 700,00 грн. - 100%. Зобов'язано директора підприємства здійснити необхідні дії щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей підприємства.
Так, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_6 у грудні 2018 року звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Полякової Людмили Олександрівни, Малого торгівельного підприємства «Стимул» про:
- визнання незаконними та недійсними рішення №1-17 від 27.12.2017 та №2-17 від 22.12.2017 зборів власників Малого торгівельного підприємства «Стимул»;
- визнання недійсним статуту МТП «Стимул» у новій редакції, затверджений рішенням власника №2-17 від 22.12.2017 року;
- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесеного 30.11.2017 державним реєстратором Луценко Павлом Геннадійовичем реєстраційного запису №14711070009023816 про проведення згідно поданої заяви від 29.11.2017 державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Колективне підприємство Мале торгівельне підприємство «Стимул», код ЄДРПОУ 21180437, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесеного 27.12.2017 державним реєстратором Луценко Павлом Геннадійовичем реєстраційного запису №14711050010023816 про проведення згідно поданої представником МТП «Стимул» заяви від 22.12.2017 державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Колективне підприємство Мале торгівельне підприємство «Стимул», код ЄДРПОУ 21180437;
- визнання за позивачем права власності на частку у статутному капіталі Колективного підприємства Мале торгівельне підприємство «Стимул», код ЄДРПОУ 21180437, у сумі 5000 грн., що становить 87,72% від статутного капіталу;
- визнання, що з набуттям позивачем права власності на частку у статутному капіталі Колективного підприємства Мале торгівельне підприємство «Стимул» у сумі 5000 грн., що становить 87,72% від статутного капіталу, позивач водночас набуває корпоративних прав, що включають правомочності по управлінню Колективним підприємством Мале торгівельне підприємство «Стимул», код ЄДРПОУ 21180437.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.05.2019 року закрито провадження в справі в частині вищевказаних позовних вимог.
Вказана ухвала була предметом касаційного оскарження. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.03.2020 у справі №635/9053/18 вказав, що з урахуванням підстав позову, змісту позовних вимог, спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду у господарському суді у частині визнання:
- незаконними та недійсними рішення від 27.12.2017 року №1-17 та від 22.12.2017 року №2-17 зборів власників МТП «Стимул»;
- визнання недійсним статуту МТП «Стимул» у новій редакції, затвердженого рішенням власника МТП «Стимул» від 22.12.2017 року №2-17;
- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з поданою заявою від 29.11.2017 року, реєстраційного запису №14711070009023816 про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу КП МТП «Стимул», внесеного 30.11.2017 року державним реєстратором Луценко П. Г.;
- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з поданою представником МТП «Стимул» Царуком А. І. заявою від 22.12.2017 року, реєстраційний запис №14711050010023816 про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи КП МТП «Стимул», внесеного 27.12.2017 року державним реєстратором Луценком П.Г.
Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, Ілєв В.Г. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських судів визначена пунктом 3 частини першої ст.20 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (стаття 80 Цивільного кодексу України).
Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (стаття 83 Цивільного кодексу України).
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (стаття 84 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на момент створення МТП «Стимул») відповідно до форми власності можуть діяти, зокрема, колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу підприємства.
У пункті 1.3 статуту МТП «Стимул», що був затверджений при створенні визначено, що підприємство є колективним по формі власності. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також міститься інформація, що організаційно-правова форма МТП «Стимул» - колективне підприємство.
Право колективної власності юридичної особи, створеної на базі майна її членів (учасників), полягає у використанні належних їй засобів виробництва на власний розсуд і в інтересах її членів (учасників).
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про підприємства в Україні» у статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
Закон України «Про підприємства в Україні» втратив чинність 01 січня 2004 року з набранням чинності Господарським кодексом України.
Частиною першою статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Залежно від форм власності, відповідно до статті 63 Господарського кодексу України, в Україні може діяти, зокрема, підприємство на основі колективної власності (підприємство колективної власності).
Згідно із частиною п'ятою статті 63 Господарського кодексу України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить колективні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємство колективної власності є однією з організаційно-правових форм підприємств, кваліфікуючою ознакою якої є визначена форма власності, на якій засноване і діє таке підприємство. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду співвласники колективного підприємства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між ними та цим підприємством щодо його створення, діяльності, управління або припинення діяльності є корпоративними (пункт 34 постанови від 13.11.2019 у справі №146/616/15-ц, провадження №14-444цс19).
МТП «Стимул» за способом утворення є корпоративним підприємством, яке характеризується тим, що утворилося засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються.
Оскільки МТП «Стимул» є корпоративним підприємством, то і його учасники мають відповідні корпоративні права, змістом яких є, зокрема, й те, що учасники підприємства мають право на участь в управлінні ним й інші правомочності, передбачені законом і статутом.
У цій справі позивач просить визнати незаконними і недійсними рішення загальних зборів підприємства, якими порушені його корпоративні права.
Відповідно до частин 1, 3 статті 167 цього Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання.
Відповідно до статті 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.
Згідно з положеннями статей 83, 88, 143 Цивільного кодексу України, статей 88, 167 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).
Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (стаття 116 Цивільного кодексу України, стаття 88 Господарського кодексу України).
Разом з тим статтею 100 Цивільного кодексу України було встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Оскільки підприємство відповідача засноване на власності кількох осіб (засновників), а його статутний капітал поділений між учасниками на частки, вірним є застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.
Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (стаття 147 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Колегія суддів відзначає, що за змістом установчого договору МТП «Стимул» (який є його установчим документом відповідно до ст. 143 Цивільного кодексу України, ст. 82 Господарського кодексу України) не передбачено, що право на участь у ньому набувається спадкоємцями учасника товариства автоматично, разом з прийняттям спадщини на частку у статутному капіталі товариства. Крім того, статтею 1219 Цивільного кодексу України імперативно встановлено, що особисті немайнові права, яким є право участі у товаристві, не входять до складу спадщини.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
Згідно з пунктом 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» за змістом статей 130, 147 і 166 Цивільного кодексу України та статей 55 і 69 Закону України «Про господарські товариства», якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника товариства спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України «Про господарські товариства», проте, у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі в товаристві.
Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує товариство у такому праві.
У пункті 4.3. статуту (в редакції, чинній на дату прийняття рішення) визначено, що до виключної компетенції загальних зборів відноситься прийняття рішень про прийняття громадян до складу засновників підприємства та про виключення зі складу засновників.
29.11.2017 року та 22.12.2017 року відбулись загальні збори МТП «Стимул» на яких були прийняті рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади керівника підприємства у зв'язку зі смертю; та про її виключення зі складу власників підприємства у зв'язку зі смертю. Також, у зв'язку з виключенням засновника, було прийнято рішення про зменшення статутного фонду підприємства та переведення частки померлого учасника на позабалансовий рахунок до надання спадкоємцем підтверджуючих документів. Вчинення таких дій узгоджується з приписами ст.55 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження звернення до відповідача із заявою про включення його до складу учасників товариства або виплати належної йому як спадкоємцю померлого учасника, розміру вартості частки майна підприємства, що, у свою чергу, підтверджує той факт, що позивачем не вчинено жодних дій, що направлені для набуття корпоративних прав в МТП «Стимул».
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог зважаючи на відсутність у позивача корпоративних прав, якими обґрунтовано позовні вимоги при зверненні до господарського суду.
Так, частка в статутному капіталі МТП «Стимул» є об'єктом цивільних прав або, інакше, майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України. Однак, наявність права власності на майно - частку у статутному капіталі підприємства не призводить до набуття корпоративних прав.
Факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішення загальних зборів товариства.
Під час вирішення корпоративних спорів суду слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до юридичної особи, тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників, не можуть бути такими, що порушують його корпоративні права; недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватись порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками цієї юридичної особи (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №216/2882/16-ц, у постанові від 28.01.2020 у справі №924/641/17 та у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18).
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про фактичне знищення спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 і унеможливлення набуття позивачем спадкових прав на частку у статутному капіталі МТП «Стимул» як у нотаріальному, так і судовому порядку, оскільки відповідні обставини, з огляду на предмет та підстави позову, не входять до предмету дослідження та доказування у даній господарській справі, а їм може бути надана оцінка в межах цивільної справи №635/9053/18. З тотожних підстав колегія суддів відхиляє твердження та посилання позивача (апелянта у справі), щодо належності йому частки у статутному капіталі товариства у розмірі 87,72%, а не 66%.
Щодо посилань апелянта про відсутність кворуму під час проведення оскаржуваних зборів учасників, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2.30. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» з огляду на положення частини 5 статті 53 Закону України «Про господарські товариства» та статті 8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) спадкоємців (правонаступників) померлого (ліквідованого) учасника правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому (ліквідованому) учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.
Відповідно до пункту 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» господарським судам слід мати на увазі, що голоси, які припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, не враховуються під час голосування з питання про прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства, під час визначення правомочності загальних зборів для прийняття рішення про прийняття спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства, а також під час вирішення інших питань.
Отже, під час встановлення легітимності загальних зборів учасників товариства та наявності кворуму для проведення цих зборів слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.
Згідно з умовами статуту відповідача та враховуючи відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками (засновника) підприємства є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Тобто, з урахуванням того, що ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, під час проведення оскаржуваних загальних зборів її голоси не враховуються під час визначення кворуму, що, у свою чергу, спростовує доводи позивача про відсутність кворуму.
Щодо позовних вимог про скасування реєстраційних дій по внесенню змін до відомостей про юридичну особу у реєстр та змін до установчих документів, то такі вимоги є похідними від вимог у корпоративному спорі. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволені основної вимоги у корпоративному спорі, то похідні вимоги теж не підлягають задоволенню. Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що такі вимоги необхідно заявляти до суб'єкта владних повноважень, якого, натомість, позивач заявив третьою особою.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Суд апеляційної інстанції відмічає, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності надана до суду всупереч приписів ст. 267 Цивільного кодексу України, а саме станом вже після прийняття рішення у справі.
До того ж у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, а також те що заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності надано всупереч діючих норм права, то така заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської від 02.02.2021 у справі №922/3139/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов