вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/3405/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Іоннікової І.А.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14.12.2021,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 (повний текст складено 12.08.2021)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 (повний текст складено 12.08.2021)
у справі №910/3405/21 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар»
про стягнення 355 000,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Шевченко Володимир Сергійович (далі, позивач або ФОП Шевченко В.С.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 355 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи в розмірі 39 000,00 грн та 316 000,00 грн неустойки за порушення зобов'язань за договором.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3405/21 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» на користь Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича основний борг у сумі 39 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 585, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що між сторонами був укладений саме договір підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020. При цьому, судом не було прийнято до уваги в якості належного і допустимого доказу Додаткову угоду №1 від 29.09.2020 до Договору підряду №28/09-2020-1 від 28.09.2020, оскільки неможливо встановити дійсну дату її укладання у зв'язку з тим, що додаткова угода містить дату підписання 29.09.2020, що не може передувати даті укладання самого договору підряду.
Суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведений, а відповідачем не спростований факт наявності у відповідача основної заборгованості за договором підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020 в розмірі 39 000,00 грн.
Водночас, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 316 000,00 грн неустойки за порушення зобов'язань за договором, розрахованої на підставі пункту 6.1.1. Договору підряду, оскільки з наданих позивачем доказів неможливо встановити, який був стан об'єкту на момент укладення Договору підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020 та в якому стані об'єкт мав бути переданий позивачу для виконання робіт, оскільки договір таких положень взагалі не містить. Будь-яких актів сторонами договору щодо стану об'єкту, на якому мали виконуватись роботи, не складалось. Також, з наданих доказів неможливо встановити і період часу, протягом якого позивач не міг виконувати роботи за Договором підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020.
07.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №910/3405/21 у загальній сумі 36 400,00 грн.
За результатами розгляду вказаної заяви додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» 13 500,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню частково в сумі 13 500,00 грн, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та беручи до уваги співмірність витрат на правничу допомогу зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт адвокатом відповідача, виходячи з погодинної тарифікації адвокатських послуг: вартість послуг (відповідно до Договору №01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021), доданої до відзиву на позовну заяву. При цьому суд визнав обґрунтованими та необхідними витрати часу адвоката щодо надання правової допомоги, пов'язані: з аналізом документів замовника для складання відзиву на позовну заяву 1 500,00 грн (враховуючи суперечливість доказів, якими обґрунтовані позовні вимоги); зі складання відзиву на позовну заяву 7 500,00 грн; з участю адвоката у трьох судових засіданнях з визначенням вартості у розмірі по 1500,00 грн за кожне засідання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятими рішенням та додатковим рішенням, 04.09.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Фізична особа-підприємець Шевченко Володимир Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3405/21 в частині незадоволення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» на користь Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича неустойки у розмірі 316 000, 00 грн та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича задовольнити повністю; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 та постановити нове рішення, яким зменшити суму на відшкодування професійної правничої допомоги з 13 500,00 грн до 3 996,72 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги на основне рішення позивач зазначає, що під час виконання договору підряду зіштовхнувся з проблемою - невиконання замовником положень пункту 2.1.1. Договору, згідно якого останній зобов'язаний забезпечити повну готовність об'єкта для виконання робіт, що унеможливило проведення робіт виконавцем по укладенню тротуарної плитки. Невиконання вимог пункту 2.1.1. Договору стало підставою для нарахування відповідачу неустойки на підставі пункту 6.1.1. Договору за 79 днів простою, що становить 316 000,00 грн.
Позивач наголошує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги як доказ у справі додаткову угоду №1 від 29.09.2020 до договору, оскільки за весь час господарської діяльності позивача це був єдиний договір та додаткова угода, які були укладені з відповідачем. Також, суд безпідставно не взяв до уваги всю сукупність наданих позивачем до матеріалів справи доказів, якими підтверджується частина майданчика, на якій було проведено роботи за договором, частина майданчика з нагромадженням сміття, незрозумілих будівельних матеріалів та з нерозрівняними/звільненими від сторонньої техніки та інших приладів частини майданчика, що також вбачається з фотовикопіювання із засобів мобільного зв'язку та з месенджера між позивачем та відповідачем.
Щодо посилання суду на неможливість встановити період часу, протягом якого позивач не міг виконувати роботи за Договором, позивач зазначає, що термін виконання робіт згідно умов договору становить 60 календарних днів, починаючи з дати отримання грошових коштів виконавцем від замовника та розпочався 12.10.2020. Позивач почав звертатись до відповідача в телефонному режимі та у режимі переписки за 30 днів до закінчення терміну виконання договору, у подальшому позивач почав звертатись письмово до відповідача та хотів сумлінно закінчити зобов'язання за договором без застосування штрафних санкцій. Саме в цей період позивачем були зроблені фото та відео фіксацію непідготовленого об'єкта для подальшого виконання робіт по Договору, але жодних дій по усуненню недоліків зі сторони відповідача не відбулося. І як наслідок, 12.01.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією зі штрафними санкціями за весь період порушення строків усунення недоліків, але дана претензія залишена без розгляду та відповіді.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове судове рішення позивач зазначає, що позовні вимоги були задоволені частково, а саме на 39 000,00 грн від основної заявленої суми у 355 000,00 грн, що становить 10,98% від суми позову, тоді як заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу складав 36 400,00 грн, що становить 93,33 % задоволених позовних вимог. Позивач стверджує, що такий розмір заявлених судових витрат є неспівмірним та несправедливим і від заявленої відповідачем суми до відшкодування можливо задовольнити пропорційно задоволеним вимогам позивача 10,98% від заявленої суми (36 400,00 грн), що становить 3 996,72 грн.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
11.10.2021 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Відповідач наголошує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог у частині стягнення з ТОВ «Грін Ар» неустойки за порушення зобов'язань за договором підряду. Відповідач наголосив, що додаткова угода №1 від 29.09.2020 не є складовою частиною та не має жодного відношення до Договору підряду від 05.10.2020, проте скаржник продовжує у своїх заявах по суті ігнорувати цей факт та безпідставно видає умови, вказані в додатковій угоді, як начебто такі, які мали впливати на правовідносини сторін договору підряду; сторонами письмово не узгоджено, в якому стані об'єкт мав бути переданий позивачу для виконання робіт.
У відзиві відповідачем викладено також заяву про визначення розміру судових витрат і зазначено, що відповідачем понесені судові витрати у розмірі 20 000,00 грн (оплата відповідно до додаткової угоди №2 від 14.09.2021 до Договору про надання правової допомоги №01-15-03/21 від 15.03.2021) та зазначено, що додатково відповідач очікує понести витрати на відрядження адвоката у разі розгляду справи за участі сторін за кожне судове засідання при безпосередній участі представника у судовому засіданні. До відзиву відповідачем долучені копія додаткової угоди №2 від 14.09.2021 до Договору про надання правової допомоги №01-15-03/21 від 15.03.2021, копія рахунку-фактури №92/21 від 14.09.2021, копія платіжного доручення №11804 від 04.10.2021, копія акту прийому-передачі наданих послуг від 05.10.2021, копія погодинної тарифікації адвокатських витрат за додатковою угодою №2 від 14.09.2021 до Договору про надання правової допомоги №01-15-03/21 від 15.03.2021.
26.10.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач наголосив на тому, що доводи відзиву на апеляційну скаргу не можуть бути взяті судом до уваги при вирішенні даної справи, оскільки спрямовані лише на те, щоб уникнути законної сплати заборгованості. Також позивач наголосив, що відповідачем не наведено жодних спростувань щодо співрозмірності задоволених позовних вимог та судових витрат (витрат на правничу допомогу).
12.11.2021 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач додатково наголосив на тому, що позивач невірно трактує норми Господарського процесуального кодексу України та наголошує, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу складає саме відсотки від вимог, задоволених на користь сторони, якій такі витрати підлягають відшкодуванню. Рішення суду першої інстанції винесено на 93,33% на користь відповідача, а тому відшкодування адвокатських витрат на 93,33% від розміру, що просив відповідач, є співмірним та таким, що узгоджується із приписами чинного законодавства України. Позивачем не доведено, що заявлені відповідачем адвокатські витрати являються неспівмірними.
07.12.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких останній додатково наголосив на доводах, викладених ним в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича у справі №910/3405/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3405/21, необхідні для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
20.09.2021 матеріали справи №910/3405/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 поновлено Фізичній особі-підприємцю Шевченку Володимиру Сергійовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21, призначено розгляд апеляційної скарги на 19.10.2021.
30.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням представника позивача за межами України.
13.10.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи (копія закордонного паспорта Бойка А.Д. та копія квитка на літак).
У судове засідання, призначене на 19.10.2021, з'явився представник відповідача, який поклався на розсуд суду при вирішенні питання щодо задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 клопотання представника Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №910/3405/21 відкладено на 09.11.2021.
У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.11.2021 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5724/21 від 09.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 справу №910/3405/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А., розгляд справи №910/3405/21 призначено на 14.12.2021.
У судовому засіданні 14.12.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 14.12.2021 з'явилися представники позивача та позивач особисто і представник відповідача.
Представники позивача та позивач у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
05.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Шевченко Володимиром Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» було укладено Договір підряду №28/09-2020-1 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з укладення та улаштування тротуарної плитки, бордюрів. Замовник зобов'язується приймати виконані належним чином роботи та оплачувати їх вартість відповідно до умов цього Договору.
Перелік робіт, місце проведення робіт, строки їх виконання, а також їх вартість встановлюються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору Замовник зобов'язується забезпечити повну готовність об'єкта для виконання робіт, надати Виконавцю необхідну інформацію, витратні матеріали для виконання цього Договору.
У пункті 2.1.3. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується підписувати та повертати виконавцю акти приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати їх отримання від виконавця або у той самий час надавати виконавцю у письмовому вигляді мотивовані заперечення щодо акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно пункту 4.3. Договору термін виконання робіт з укладання та улаштування тротуарної плитки, бордюрів складає 60 днів, починаючи з дати отримання грошових коштів Виконавцем від Замовника.
Згідно з умовами пункту 5.1. Договору факт належного надання робіт фіксується в актах приймання-передачі виконаних робіт, який складається, підписується Виконавцем і підписується Замовником.
Положеннями пункту 6.1. Договору визначено, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.
У пункту 6.1.1. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків виконання робіт з вини Замовника, невиконання умов пункту 2.1.1., Замовник сплачує неустойку у розмірі 4 000,00 грн за кожний день порушення умов договору.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено Додаткову угоду №1 від 29.09.2020 до Договору підряду №28/09-2020-1 від 28.09.2020, підписану сторонами, згідно якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з укладення та улаштування тротуарної плитки, бордюрів за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 15.
Строк виконання робіт за Додатковою угодою №1 від 29.09.2020 становить 60 календарних днів, починаючи з дати надходження грошових коштів Виконавцю (пункт 1.3. Додаткової угоди №1).
У пункті 1.4. Додаткової угоди №1 від 29.09.2020 визначено перелік робіт, витратних матеріалів та їх вартість у сумі 349 180,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2. Додаткової угоди №1 від 29.09.2020 термін оплати визначено:
- протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору - Замовник вносить передплату у розмірі 40% від суми договору, а саме 139 672,00 грн. Датою здійснення передплати є дата отримання грошових коштів Виконавцем.
- протягом трьох днів з моменту підписання акту прийому-передачі робіт - здійснюється остаточний розрахунок.
Платіжним дорученням №11212 від 12.10.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача 105 000,00 грн попередньої оплати, зазначивши у рядку «призначення платежу»: «Оплата за укладання тротуарної плітки зг.дог. №28/09-2020-1 від 05.10.20. у т.ч. ПДВ 20% 17500 грн.»
За твердженнями позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, а саме пункту 2.1.1., працівниками позивача були виконанні роботи за договором (укладання та улаштування тротуарної плитки, бордюрів) на частині майданчика, яка була підготовлення для виконання робіт.
Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до замовника у телефонному режимі з проханнями підготувати майданчик для виконання умов договору по (укладання та улаштування тротуарної плитки, бордюрів), але дій зі сторони замовника не було вчинено, Виконавцем здійснено фото- та відео- фіксацію непідготовленого об'єкта, докази чого долучено до матеріалів справи.
Позивач зазначає, що оскільки відповідач не реагував на прохання позивача щодо виконання пункту 2.1.1. Договору, а саме: забезпечити повну готовність об'єкта для виконання робіт, він підготував лист за №4-12/20 від 22.12.2020 з вказівкою на те, що у зв'язку із невиконанням Замовником пункту 2.1.1. Договору та несприятливими погодними умовами у Виконавця не має можливості продовжувати роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення або вручення відповідачу листа за №4-12/20 від 22.12.2020.
Також до матеріалів справи позивачем надано Акт виконаних робіт №1 від 13.11.2020 на загальну суму 164 180,00 грн та супровідний лист до даного акту. Проте, матеріали справи не містять доказів направлення або вручення відповідачу як вказаного Акту виконаних робіт №1 від 13.11.2020, так і супровідного листа до нього від 13.11.2020.
У подальшому 12.01.2021 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав на адресу відповідача претензію за №5-01/21 від 11.01.2021 щодо сплати неустойки та штрафних санкцій за договором, яку останній залишив без відповіді та задоволення.
17.02.2021 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав на адресу відповідача лист за №5-02/21 від 16.02.2021 разом з Актом № ВС-000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020 на загальну суму 144 000,00 грн для його підписання. Проте, відповідач вказаний акт не підписав та на адресу позивача не повернув, при цьому не повідомивши про причини його не підписання.
Враховуючи бездіяльність відповідача щодо виконання своїх зобов'язань за Договором, яка за твердженнями позивача унеможливила сумлінне виконання останнім договірних зобов'язань за Договором, позивачем відповідно до пункту 6.1.1. договору нарахована неустойка за 79 днів простою, що становить 316 000,00 грн, а також заборгованість за фактично виконані роботи в сумі 39 000,00 грн, стягнення яких є предметом спору в даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву, зазначав, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено заявлені позовні вимоги. Так, до матеріалів справи надано копію Договору підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020, згідно з яким відповідачем і було перераховано попередню оплату в сумі 105 000,00 грн, тоді як всі інші докази, як листування, Додаткова угода №1 від 29.09.2020, містять посилання на Договір підряду №28/09-2020-1 від 28.09.2020, який не надано до матеріалів справи та який відповідачем не укладався. Отже, всі додані позивачем до матеріалів справи докази не підтверджують заявлених позовних вимог.
Позивач у відповіді на відзив зазначив про технічну помилку щодо посилання на Договір підряду №28/09-2020-1 від 28.09.2020, оскільки між сторонами було укладено тільки один договір підряду - Договір підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правовідносини між сторонами виникли з Договору підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020, копія якого долучена до позовної заяви та оригінал якого було оглянуто судом першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.
Водночас, попри те, що Додаткова угода №1 від 29.09.2020 до Договору підряду №28/09-2020-1 від 28.09.2020 підписана сторонами, суд першої інстанції правомірно не прийняв її до уваги в якості належного, допустимого та достовірного доказу в даній справі, оскільки за наявних матеріалів справи неможливо встановити дійсну дату її укладання у зв'язку з тим, що додаткова угода містить дату підписання 29.09.2020, що не може передувати даті укладання самого договору підряду.
Також суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв в якості належних доказів лист позивача за №4-12/20 від 22.12.2020, Акт виконаних робіт №1 від 13.11.2020 і супровідний лист до нього від 13.11.2020, оскільки позивачем не доведено факт їх надіслання або вручення відповідачу. Водночас, з наданих суду доказів не вбачається укладання між сторонами Договору підряду №28/09-2020-1 від 28.09.2020.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами даного спору існували правовідносини саме у межах Договору підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як вірно наголосив суд першої інстанції, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта та скріпити запис про це своїм підписом.
При цьому, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у т. ч. шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.
Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.
За таких обставин, законом передбачено можливість складання акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи.
Згідно частини 2 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору підряду відповідач згідно платіжного доручення №11212 від 12.10.2020 перерахував на рахунок позивача 105 000,00 грн попередньої оплати, зазначивши у рядку «призначення платежу»: «Оплата за укладання тротуарної плітки зг.дог. №28/09-2020-1 від 05.10.20. у т.ч. ПДВ 20% 17500 грн.».
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами Договору, факт виконання робіт повинен підтверджуватись шляхом підписання сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт.
Так, умовами пункту 2.1.3. Договору підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020 визначено, що замовник зобов'язаний підписати та повернути виконавцю акти приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати їх отримання від виконавця, або у той самий час надати Виконавцю у письмовому вигляді мотивовані заперечення щодо акту приймання-передачі виконаних робіт.
Матеріалами справи підтверджується факт надсилання позивачем відповідачу цінним листом з описом вкладення (штрих-кодовий ідентифікатор 0813800846596) Акту №ВС-000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2020 на суму 144 000,00 грн разом із листом №5-02/21 від 16.02.2021.
Проте, відповідач вказаний акт не підписав та на адресу позивача не повернув, мотивованої відмови від підписання не надав, а тому роботи за ним на суму 144 000,00 грн вважаються прийнятими відповідачем згідно пункту 2.1.3. Договору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у надісланому на адресу відповідача акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
12.01.2021 позивач цінним листом з описом вкладення (штрих-кодовий ідентифікатор 0813800806390) надіслав на адресу відповідача претензію за №5-01/21 від 11.01.2021 щодо сплати неустойки та штрафних санкцій за договором. Дана претензія була отримана відповідачем 13.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, строк виконання зобов'язання з оплати за Договором є таким, що настав.
З огляду на встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 39 000,00 грн, що становить різницю від загальної суми виконаних робіт 144 000,00 грн за вирахуванням суми попередньої оплати 105 000,00 грн.
Заперечень щодо рішення суду в цій частині сторонами не надано.
Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 316 000,00 грн неустойки, розрахованої на підставі пункту 6.1.1. Договору підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020, та відхиляє доводи апеляційної скарги позивача із цього приводу, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Умовами пункту 6.1.1. Договору, на який посилається позивач як на підставу для стягнення з відповідача неустойки передбачено, що у разі порушення строків виконання робіт з вини Замовника, невиконання умов пункту 2.1.1., Замовник сплачує неустойку у розмірі 4 000,00 грн за кожний день порушення умов договору.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору Замовник зобов'язується забезпечити повну готовність об'єкта для виконання робіт, надати Виконавцю необхідну інформацію, витратні матеріали для виконання цього Договору.
За твердженнями позивача, відповідач допустив бездіяльність щодо виконання своїх зобов'язань за Договором. Відповідач, за твердженнями позивача, не забезпечив повну готовність об'єкта для виконання робіт, що унеможливило проведення робіт виконавцем по укладенню тротуарної плитки. Невиконання вимог пункту 2.1.1. Договору стало підставою для нарахування відповідачу неустойки на підставі пункту 6.1.1. Договору за 79 днів простою, що становить 316 000,00 грн.
Оцінюючи вказані доводи позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Колегія суддів, проаналізувавши зміст укладеного сторонами Договору та надані позивачем докази, зазначає, що з останніх неможливо встановити, який був стан об'єкту на момент укладення Договору підряду № 28/09-2020-1 від 05.10.2020 та в якому стані об'єкт мав бути переданий позивачу для виконання робіт, оскільки договір таких положень не містить. Будь-яких актів сторонами договору щодо стану об'єкту, на якому мали виконуватись роботи, не складалось.
Також, як уже встановлено вище, матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачем відповідачу листа за №4-12/20 від 22.12.2020 з повідомленням про неможливість вчасно розпочати роботи через неготовність об'єкта до виконання робіт.
Посилання скаржника на електронне листування між сторонами, переписку у мобільному додатку Вайбер (том 1, а.с. 101 - 136) не приймаються судом до уваги, оскільки з доданих позивачем до матеріалів справи роздруківок неможливо встановити, що відповідне листування здійснювалось саме з представником ТОВ «Грін Ар» (не вказано ім'я, посаду на підприємстві, повноваження цієї особи щодо прийняття рішення та надання будь-якої офіційної інформації зі сторони замовника щодо виконання позивачем робіт). При цьому, сторонами у договорі підряду не узгоджено можливість офіційного листування між сторонами із застосуванням електронної пошти та номеру телефону, вказаних у наданих позивачем роздруківках.
Фото- та відеозаписи, долучені позивачем до матеріалів справи, також не приймаються судом до уваги як належні та допустимі докази, оскільки з останніх неможливо встановити адресу саме об'єкту ТОВ «Грін Ар», на якому мав здійснювати роботи ФОП Шевченко В.С. за Договором підряду, а також неможливо встановити дату зробленого фото- та відеозапису.
Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, з наданих позивачем доказів неможливо встановити і період часу, протягом якого позивач не міг виконувати роботи за Договором підряду №28/09-2020-1 від 05.10.2020. Доводи скаржника, у свою чергу, в цій частині ґрунтуються на його припущеннях, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами.
Посилання скаржника на те, що ним задля досягнення істини у обставинах даної справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про виклик свідка - директора ТОВ «Грін Ар» ОСОБА_1 та клопотання про допит ФОП Шевченка В.С. у якості свідка про відомі їм обставини, у яких місцевий господарський суд помилково відмовив, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи не містять заяв свідків ОСОБА_1 та ФОП Шевченка В.С., у той час, як згідно статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог у частині стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов'язань за Договором.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 колегія суддів зазначає наступне.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» задоволено частково та присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар» 13 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
У разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийняте додаткове судове рішення, перегляду в сукупності за таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.
Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегією суддів встановлено, що 07.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №910/3405/21 у загальній сумі 36 400,00 грн.
При цьому, у відзиві на позовну заяву був наведений орієнтований розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн та вказано, що відповідачем будуть понесені додаткові витрати на відрядження адвоката після їх понесення, а в судовому засіданні 01.07.2021 представник відповідача до початку судових дебатів повідомив суд про намір подати заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в якій сума понесених витрат буде збільшена.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву було надано наступні докази: копію Договору № 01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021; копію рахунку-фактура № 28/21 від 15.03.2021 на суму 16000,00 грн; копію платіжного доручення № 11514 від 18.03.2021 на суму 16000,00 грн; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 24.03.2021; копію погодинної тарифікації адвокатських послуг: вартість послуг (відповідно до Договору № 01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021).
До заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката вих. №01-05-07/21 від 05.07.2021 на підтвердження понесення додаткових витрат відповідач надав: копію Додаткової угоди № 1 від 07.05.2021 до Договору №01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021, в якій визначено, що вартість послуг адвоката щодо участі в судовому засіданні для правового захисту інтересів замовника становить 6800,00 грн за одне судове засідання; копії рахунків-фактури № 43/21 від 07.05.2021, №54/21 від 07.06.2021, №55/21 від 22.06.2021; копію платіжного доручення № 11573 від 11.05.2021 на суму 6800,00 грн; копію платіжного доручення № 11625 від 15.06.2021 на суму 6800,00 грн; копію платіжного доручення № 11638 від 01.07.2021 на суму 6800,00 грн; копії актів прийому-передачі наданих послуг від 13.05.2021, від 17.06.2021, від 01.07.2021.
Як вбачається зі змісту Договору №01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021, укладеного між ТОВ «Грін Ар» (за договором - Замовник) та Адвокатським бюро «Герман і партнери» (за договором - Виконавець) в особі Голови бюро Герман М.М., Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у Господарському суді м. Києва по справі № 910/3405/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ар».
Послуги надаються адвокатом - Герман Мариною Миколаївною, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4898, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27 березня 2012 р. (п. 1.2. договору).
За умовами пункту 3.2. Договору, вартість послуг з ведення справи в суді першої інстанції становить 16 000,00 грн без ПДВ.
Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 16000,00 грн без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим договором, протягом двох днів з моменту укладання договору, в якості попередньої оплати за надані послуги (пункт 3.3. Договору).
Відповідно до пункту 4.1. Договору факт належного виконання виконавцем зобов'язань за даним договором фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому-передачі наданих послуг.
Як свідчать матеріали справи, адвокатом Герман М.М. було підписано відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи з викликом сторін; заперечення у справі; заяву щодо клопотання позивача від 13.05.2021 у справі №910/3405/21.
Крім того, у зв'язку з призначенням розгляду справи № 910/3405/21 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, між ТОВ «Грін Ар» та Адвокатським бюро «Герман і партнери» було укладено Додаткову угоду № 1 від 07.05.2021 до Договору №01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021, в якій визначено, що вартість послуг адвоката щодо участі в судовому засіданні для правового захисту інтересів замовника становить 6800,00 грн за одне засідання.
Так, адвокат Герман М.М., як представник відповідача, приймала участь у судових засіданнях 13.05.2021, 17.06.2021 та 01.07.2021.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, зазначив, що відповідачем у заяві про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката всупереч положенням частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не було наведено детального опису виконаних адвокатом робіт та обсяг часу, витраченого адвокатом на ці роботи.
Також суд встановив, що ані в Додатковій угоді № 1 від 07.05.2021 до Договору №01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021, ані в заяві про розподіл судових витрат не наведено підстав визначення вартості надання послуг адвоката за участь у судовому засіданні саме в розмірі 6 800,00 грн за одне засідання.
Виходячи із наведеного, враховуючи положення процесуального законодавства, часткове задоволення позовних вимог та беручи до уваги співмірність витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт адвокатом відповідача, виходячи з погодинної тарифікації адвокатських послуг: вартість послуг (відповідно до Договору № 01-15-3/21 про надання правової допомоги від 15.03.2021), доданої до відзиву на позовну заяву, а також те, що отримання правничої допомоги є правом кожної юридичної або фізичної особи, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню частково в сумі 13 500,00 грн. При цьому, суд визнав обґрунтованими і необхідними витрати часу адвоката щодо надання правової допомоги, пов'язані: з аналізом документів замовника для складання відзиву на позовну заяву 1500,00 грн (враховуючи суперечливість доказів, якими обґрунтовані позовні вимог); зі складанням відзиву на позовну заяву 7 500,00 грн; з участю адвоката у трьох судових засіданнях з визначенням вартості у розмірі по 1 500,00 грн за кожне засідання.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості суми витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню позивачем відповідачу у розмірі 13 500,00 грн.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що названа сума судових витрат, присуджена до стягнення з нього, є неспівмірною по відношенню до суми задоволених позовних вимог. Так, позовні вимоги були задоволені частково, а саме на суму 39 000,00 грн від основної заявленої суми у 355 000,00 грн, що становить 10,98% від суми позову, тоді як заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу складав 36 400,00 грн, що становить 93,33 % задоволених позовних вимог.
Вказані доводи скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки позивач невірно тлумачить положення Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що розмір відшкодування витрат на правничу допомогу складає саме відсотки від вимог, задоволених на користь сторони, якій такі витрати підлягають відшкодуванню.
Так, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 316 000,00 грн неустойки за порушення зобов'язань за договором та задоволено позовні вимоги лише на суму 39 000,00 грн, тобто фактично рішення Господарського суду міста Києва було винесено на 93,33% на користь ТОВ «Грін Ар».
Відтак, відшкодування адвокатських витрат на 93,33% від розміру, що просив відповідач, є співмірним та таким, що узгоджується із приписами чинного законодавства України. Інших доказів на підтвердження неспівмірності заявлених та присуджених до стягнення з відповідача адвокатських витрат скаржником не наведено.
Враховуючи вищевстановлені обставини справи, судом було правомірно здійснено розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу - пропорційно розміру задоволених позовних вимог із покладенням на позивача судових витрат у сумі 13 500,00 грн, висновки суду першої інстанції із приводу чого, викладені в додатковому судовому рішенні, є обґрунтованими.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення неустойки, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3405/21 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/3405/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця Шевченка Володимира Сергійовича.
Матеріали справи №910/3405/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2021.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.А. Іоннікова
І.М. Скрипка