вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа№ 910/12480/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 13.12.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021, повний текст складено та підписано 22.09.2021
у справі № 910/12480/21 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ВЕСТ"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 294 933,65 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ВЕСТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 294 933 грн. 65 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за Договором підряду №ПЗ/Е-20815/НЮ від 03.11.2020.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 910/12480/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ВЕСТ" заборгованість у розмірі 294 933 грн 65 коп., судовий збір у розмірі 4 424 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Задовольняючи позов суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/12480/21 скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12480/21 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/12480/21.
03.11.2021 матеріали справи №910/12480/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/12480/21. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.12.2021 о 14:20. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.12.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв,клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі до 08.12.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 13.12.2021 з'явилися усі учасники справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
03.11.2020 між Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ВЕСТ» (Підрядник) було укладено Договір підряду № ПЗ/Е-20815/НЮ, за умовами якого підрядник зобов'язується своїми засобами та силами виконати роботи по об'єкту: "Реконструкція ТП-696-10/0,4/6кВ ст. Київ-Товарний м. Київ вул. Федорова, 39" відповідно до умов цього Договору, Кошторису (Додаток № 1) та календарного плану виконання робіт (Додаток № 2). (а.с. 8-16)
Відповідно до п. 1.2 Договору замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником, відповідно до умов цього Договору та кошторису (Додаток № 1).
Згідно з п. 2.1 Договору забезпечення робіт матеріалами та обладнанням, необхідним для виконання робіт, здійснює підрядник, який відповідає за їх збереження, якість і відповідність з робочим проектом, умовам Договору.
Пунктами 2.2 та 2.3 Договору визначено, що якість виконаних підрядником робіт за цим Договором повинна відповідати встановленим нормам та стандартам відповідного виду робіт. Якість використовуваного обладнання та матеріалів при виконанні робіт повинна відповідати діючим нормам і стандартам для даного виду обладнання та матеріалів. Відповідальність за якість обладнання та матеріалів несе підрядник.
Загальна сума договору становить 3 314 610,00 грн, ПДВ 20% - 662 922,00 грн, разом 3 977 532,00 грн та визначається на підставі Кошторису (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1 Договору).
У відповідності до п. 4.1 Договору розрахунки по Договору здійснюються у безготівковій формі (банківськими переказами) в національній валюті України.
За умовами п. 4.2 Договору розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником по факту виконаних робіт на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та отримання замовником рахунку-фактури. Остаточний розрахунок проводиться після підписання Акта введення об'єкта в експлуатацію.
Пунктом 4.3 Договору узгоджено, що строк оплати протягом сорока п'яти банківських днів з дати реєстрації податкової накладної, але не пізніше 20.01.2021.
Відповідно до п. 4.4 Договору підрядник надає замовнику форму КБ-2в, КБ-3 до 25 числа звітного місяця, а документи (накладні, рахунки та інші документи), що підтверджують фактичну вартість використовуваних матеріальних ресурсів - за п'ять робочих днів до надання Акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в. Вартість використовуваних матеріальних ресурсів перевіряються замовником протягом п'яти робочих днів.
Згідно з п. 4.6 Договору оплата за виконані підрядником роботи по даному Договору проводиться замовником при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до пунктів 5.1-5.4 Договору завершення робіт та здача їх замовнику - не пізніше 28.12.2020. Місце виконання робіт: 03038, м. Київ, вул. Федорова, 39. Роботи виконуються у відповідності з робочим проектом, який підрядник отримує протягом трьох робочих днів з дня підписання Договору. Передачу робочого проекту оформлюється актом приймання-передавання робочого проекту. Порядок виконання робіт встановлюється згідно календарного плану виконання робіт (Додаток № 2).
Пунктом 5.5 Договору визначено, що виконані роботи приймаються шляхом оформлення Акта форми КБ-2в та Довідки КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками замовник і підрядника, що є підставою для розрахунків між сторонами.
Підрядник повинен разом з Актом форми КБ-2в та Довідкою КБ-3 надати експлуатаційну документацію (паспорт; посібник з експлуатації; креслення й схеми, в обсязі, необхідному для експлуатації; відомість експлуатаційних документів; тощо) у кількості 2-х комплектів (п. 5.9 Договору).
Відповідно до п. 5.10 Договору по завершенню робіт підрядник передає замовнику виконавчу документацію, в т.ч. робочий проект.
Згідно з п. 5.11 Договору після виконання всього обсягу робіт та передачі всієї документації складається Акт введення об'єкта в експлуатацію. Дата введення в експлуатацію є датою завершення робіт.
Пунктом 6.1.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи в розмірі та в строки передбачені Договором.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 Договору).
Додатками № 1 та № 2 до Договору сторонами узгоджено Кошторис та Календарний план виконання робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року по справі №910/1580/21 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Вест" заборгованість у розмірі 3 682 537 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 55 238 грн. 06 коп. (а.с. 17-23)
Листом №27-1/05-21 від 27.05.2021 позивач повідомив відповідача, що в повному обсязі завершено виконання робіт за Договором та надав для підписання довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та Акт приймання виконаних будівельних робіт форми кв-2В на суму 294 933,65 грн, який був отриманий уповноваженою особою відповідача за вх. №1447 від 27.05.2021. (а.с.25)
Претензіями №08-1/07-21 від 08.07.2021, №19-1/07-21 від 19.07.2021 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у розмірі 294 933 грн 65 коп. та повторно надіслав довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та Акт приймання виконаних будівельних робіт форми кв-2В на суму 294 933,65 грн, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист від 08.07.2021, 21.07.2021, накладних, фіскальних чеків, роздруківками з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с. 26-57)
Звернувшись з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем не була здійснена оплата за вказаним Договором у повному обсязі, тому заборгованість складає 294 933 грн 65 коп.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що позивач виконав роботи частково на суму 3 682 537,05 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 по справі №910/1580/21. Надіслані довідка та акт виконаних робіт 27.05.2021 поза межами дії договору, а також відсутній акт введення об'єкта в експлуатацію.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд зауважує, що внаслідок укладення Договору підряду № ПЗ/Е-20815/НЮ від 03.11.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як унормовано згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як зазначив позивач, на виконання умов Договору підряду № ПЗ/Е-20815/НЮ від 03.11.2020 року у грудні 2020 року він виконав роботи по об'єкту: "Реконструкція ТП-696-10/0,4/6кВ ст. Київ-Товарний м. Київ вул. Федорова, 39", що підтверджується Актами приймання виконаних робіт №3 за грудень 2020 року від 27.05.2021 року на суму 188 194 грн. 14 коп., №4 за грудень 2020 року від 27.05.2021 року на суму 106 739 грн. 51 коп., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 27.05.2021 року на суму 294 933 грн 65 коп. (а.с.36-56)
Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акту виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акту.
Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.
Листом №27-1/05-21 від 27.05.2021 позивач повідомив відповідача, що в повному обсязі завершено виконання робіт за Договором та надав для підписання довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та Акт приймання виконаних будівельних робіт форми кв-2В на суму 294 933,65 грн, який був отриманий уповноваженою особою відповідача за вх. №1447 від 27.05.2021. (а.с. 25)
Претензіями №08-1/07-21 від 08.07.2021, №19-1/07-21 від 19.07.2021 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у розмірі 294 933 грн 65 коп. та повторно надіслав довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та Акт приймання виконаних будівельних робіт форми кв-2В на суму 294 933,65 грн, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист від 08.07.2021, 21.07.2021, накладних, фіскальних чеків, роздруківками з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с. 26-57)
За умовами п. 4.2 Договору розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником по факту виконаних робіт на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та отримання замовником рахунку-фактури. Остаточний розрахунок проводиться після підписання Акта введення об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до п. 4.4 Договору підрядник надає замовнику форму КБ-2в, КБ-3 до 25 числа звітного місяця, а документи (накладні, рахунки та інші документи), що підтверджують фактичну вартість використовуваних матеріальних ресурсів - за п'ять робочих днів до надання Акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в. Вартість використовуваних матеріальних ресурсів перевіряються замовником протягом п'яти робочих днів.
Пунктом 5.5 Договору визначено, що виконані роботи приймаються шляхом оформлення Акта форми КБ-2в та Довідки КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками замовник і підрядника, що є підставою для розрахунків між сторонами.
При наявності зауважень або виявленні недоліків при прийманні робіт, що вимагають доробки, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються строки їх усунення. (п. 5.6 Договору)
Матеріали даної справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження підписання Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» отриманих Актів приймання виконаних робіт №3 за грудень 2020 року, №4 за грудень 2020 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 27.05.2021 на суму 294 933 грн 65 коп. або виявлення недоліків при прийманні робіт, про що було складено відповідний двосторонній акт відповідно до п.5.6 Договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до умов Договору підряду № ПЗ/Е-20815/НЮ від 03.11.2020, роботи, які визначені в Актах приймання виконаних робіт №3 за грудень 2020 року, №4 за грудень 2020 року на суму 294 933 грн 65 коп., вважаються виконаними в повному обсязі.
Судом обґрунтовано не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо ненадання акту введення об'єкта в експлуатацію. Суд зазначає, що вказаний акт складається після завершення всього обсягу робіт та передачі всієї документації відповідно до п. 5.11 Договору, а не за фактично виконані роботи на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.
Поміж тим, судм також обґрунтовано не взято доу ваги заперечення відповідача в частині надсилання довідки та актів виконаних робіт 27.05.2021, тобто поза межами дії договору.
З цього питання слід зазначити наступне.
У відповідності до пункту 5.1 Договору завершення робіт та здача їх замовнику - не пізніше 28.12.2020.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 Договору).
За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Перелік підстав припинення зобов'язання наведено у статях 599-601, 604- 609 цього Кодексу.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд із належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 виклала правову позицію, відповідно до якої за приписами ст. ст. 509, 598, 599, 631 ЦКУ закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки, згідно з ст. 599 ЦКУ, ч. 1 ст. 202 ГКУ такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Отже, факт закінчення строку дії двостороннього договору, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього договору і не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. Навіть після закінчення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на виконання умов Договору підряду № ПЗ/Е-20815/НЮ від 03.11.2020 у грудні 2020 року позивач виконав роботи по об'єкту: "Реконструкція ТП-696-10/0,4/6кВ ст. Київ-Товарний м. Київ вул. Федорова, 39", що підтверджується Актами приймання виконаних робіт №3 за грудень 2020 року від 27.05.2021 року на суму 188 194 грн. 14 коп., №4 за грудень 2020 року від 27.05.2021 року на суму 106 739 грн. 51 коп., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 27.05.2021 на суму 294 933 грн 65 коп., а відповідач в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, та у порушення умов договору і вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, їх не оплатив.
Зважаючи на встановлені обставини, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про порушення ст. 882 ЦК України.
Відтак, заборгованість Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ВЕСТ» за Договором № підряду № ПЗ/Е-20815/НЮ від 03.11.2020 становить 294 933 грн. 65 коп.
Водночас, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ВЕСТ» в розмірі 294 933 грн. 65 коп.
Таким чином, відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення 294 933 грн 65 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Позивачем також заявлено про стягнення з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2021 року між Адвокатським бюро "Апонашенко та партнери" (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-ВЕСТ» (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №0119/2021, за змістом якого Клієнт доручає, а Бюро зобов'язується надати Клієнту правову допомогу.
Додатковою угодою №6 від 07.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги №0119/2021 від 19.01.2021 р. Сторони передбачили, що Бюро зобов'язується за замовленням Клієнта представляти інтереси останнього в судах з усіх питань, що стосуються стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованості за Договором підряду №ПЗ/Е-20815/НЮ від 03.11 .2020 р. (за актами виконаних робіт на суму 294 933,65 грн.)
Вартість послуг, що надаються (гонорар) дорівнює 29 (двадцять дев'ять) тисяч гривень, у разі стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Клієнта: у тому числі у разі вирішення питання у позадосудовому порядку (добровільного повернення боргу Клієнту); або яка буде стягнута з Акціонерного товариства «Українська залізниця» за рішенням суду, у тому числі при укладенні мирової угоди та затвердження такої мирової угоди судом; або відмови від позову безпосередньо Клієнтом. (п.2 Додаткової угоди)
У теорії «гонорар успіху» - це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вирішено виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат додаткового гонорару, передбаченого договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто, так званого гонорару успіху.
У вказаній постанові висловлено наступну правову позицію: «Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.». При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2. додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення «гонорару успіху» задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.
Отже, «гонорар успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.
Судом встановлено, що Ліжевський В.А. є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000545 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.
Суд першої інстнції встановив, що всупереч ст. 126 Господарського процесуального кодексу України позивачем для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат не подав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правочину допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
Отже, суд дійшов вірного висновку, що заявлена позивачем до стягнення із відповідача на підставі договору про надання правової допомоги сума «гонорару успіху» не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заперечення відповідача проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, дійшов першої інстанції висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. і саме вказаний розмір є співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Скаржником в цій частині не наведено доводів чи доказів, які б спростували висновки суду.
Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 910/12480/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 21.12.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко