Постанова від 14.12.2021 по справі 927/172/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р. Справа№ 927/172/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14.12.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 (повний текст складено 07.10.2021)

у справі №927/172/21 (суддя В.В. Шморгун)

за позовом Заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

1) Північного офісу Держаудитслужби,

2) Чернігівської районної ради Чернігівської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут»,

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 122 004, 88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (далі, позивач-1) та Козелецької районної ради Чернігівської області, яка у подальшому була замінена на правонаступника - Чернігівську районну раду Чернігівської області (далі, позивач-2) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом (із урахуванням поданої заступником керівника Козелецької окружної прокуратури заяви про зміну підстав позову від 26.07.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (далі, відповідач), у якому просить суд визнати недійсними додаткові угоди №2 від 19.02.2020, №3 від 20.03.2020, №4 від 27.10.2020, №5 від 18.11.2020 до Договору №41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020, укладеного між Козелецькою районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут», та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на користь позивача-2 грошові кошти у розмірі 122 004,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог із урахуванням заяви про зміну підстав позову прокурор зазначив, що при укладанні позивачем-2 та відповідачем додаткових угод від 19.02.2020, 20.03.2020, 27.10.2020, 18.11.2020 до Договору №41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020 було порушено вимоги частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи, що зазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Також прокурор зазначає, що в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, позивачем-2 безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 122 004,88 грн, які мають бути повернуті відповідачем позивачу-2 відповідно до положень частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/172/21 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на користь Чернігівської районної ради Чернігівської області 122 004, 88 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на користь Чернігівської обласної прокуратури 5675,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Чернігівської районної ради Чернігівської області на користь Чернігівської обласної прокуратури 5675,00 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах Північного офісу Держаудитслужби та Козелецької районної ради Чернігівської області, яка у подальшому була замінена на правонаступника - Чернігівську районну раду Чернігівської області.

Суд дійшов висновку, що спірні додаткові угоди в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору №41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020 укладені за відсутності належних підстав в контексті приписів пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та внаслідок їх укладення суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі, а саме збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості товару, що закуповується, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації. Водночас, суд зазначив, що визнання додаткових угод до Договору недійсними в силу їх невідповідності вимогам частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» не є належним способом захисту прав, адже такі правочини є нікчемними в силу закону та не породжують будь-яких правових наслідків. Відтак, позов прокурора у частині вимог про визнання недійсними додаткових угод як таких, що не відповідають вимогам частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», не підлягає задоволенню, оскільки у разі невідповідності перерахованих правочинів указаній нормі, вони є недійсними в силу закону (нікчемними).

В частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача-2 122 004,88 грн рішення суду мотивоване тим, що нікчемність додаткових угод № 2, №3, № 4, №5 означає, що зобов'язання сторін регулюються Договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1. Відповідно до Договору відповідач повинен був поставити позивачу 130 000,00 куб. м газу за ціною за 1 тис. куб. м 6100 грн. Однак, відповідач поставив згідно Договору лише 81 477,79 куб. м газу.

Відтак, виходячи з ціни, визначеної у Договорі, Козелецька районна рада повинна була сплатити відповідачу за спожитий природний газ за січень-грудень 2020 року 497 014,52 грн. Однак, як підтверджується матеріалами справи, останньою було сплачено кошти за отриманий природний газ за період з січня по грудень 2020 року в сумі 619 019,40 грн. Відповідно, позивачу-2 на підставі статті 670 Цивільного кодексу України підлягає поверненню сума коштів у розмірі 122 004,88 грн (619 019,40 грн - 497 014,52 грн), яка становить собою переплату за договором внаслідок неправомірного збільшення ціни товару шляхом укладання з порушенням законодавства додаткових угод.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 27.10.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/172/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- прокурором у даній справі не було належним чином обґрунтовано наявність підстав для здійснення ним представництва інтересів держави в особі визначених ним позивачів. Так, за твердженнями скаржника, Північний офіс Держаудитслужби України, як орган державного фінансового контролю, не може бути належним позивачем у даному спорі, оскільки заходи фінансового контролю у Козелецькій районній раді Північним офісом Державної аудиторської служби не проводились, процедура закупівлі природного газу не перевірялась. Разом із тим, відповідач наголошує на відсутності негативних наслідків у зв'язку зі зменшенням запланованого річного обсягу постачання природного газу, всі установи районної ради, що використовують природний газ для опалення, були забезпечення природним газом належної якості і в необхідних обсягах, звернень від Козелецької районної ради щодо збільшення обсягів споживання природного газу за договором протягом його дії не надходило;

- положеннями статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено можливість сторонам вносити зміни до істотних умов Договору, у тому числі в частині перегляду ціни за одиницю товару, а пунктом 11.5. Договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди;

- при укладенні спірних додаткових угод ціна на природний газ змінювалася не більше як на 10%, як це і передбачено вимогами статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній станом на дату їх укладення. За таких обставин спірні додаткові угоди до Договору, погоджені його сторонами, відповідають вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а зміни до Договору внесені за наявності правових підстав - на підставі довідок ДП «Держзовнішінформ», висновку Львівської торгово-промислової палати. При цьому, чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено а ні їх форму, а ні їх зміст;

- відповідні зміни ціни за одиницю товару на підставі спірних додаткових угод не призвели до збільшення загальної суми, визначеної у Договорі. Сума договору протягом 2020 року залишилася незмінною і становила 792 995,83 грн, при цьому вимог щодо збереження обсягів газопостачання частина 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» не містить;

- прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції про те, що в оспорюваний період коливання ціни на ринку природного газу не було;

- норма частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у сукупності зі статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі» стосується нікчемності договору про закупівлю в цілому, а не окремих додаткових угод до нього;

- прокурор не обґрунтував належним чином можливість стягнення коштів у розмірі 122 004,88 грн, оскільки частина 1 статті 670 Цивільного кодексу України регулює випадки порушення умов договору щодо кількості товару, у той час як від позивача-2 вимог до відповідача про передачу йому природного газу в більшому розмірі не надходило, позивач-2 протягом дії договору не відмовлявся від переданого їй природного газу та сплатив добровільно його вартість в повному обсязі. При цьому, що стосується сплачених позивачем-2 коштів за поставлений згідно договору природний газ, то умовами пункту 4.6. Договору сторони погодили, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його вимогу;

- судом першої інстанції порушено порядок розподілу судового збору та безпідставно стягнуто з відповідача 5 675,00 грн, оскільки суд першої інстанцій мав би розподілити судові витрати лише за задоволену одну позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів та стягнути судовий збір з відповідача та позивача у розмірі 1 135,00 грн (2 270,00 грн : 2) з кожного.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

26.11.2021 від позивача-1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначив, що у нього були відсутні законодавчі підстави для проведення моніторингу закупівлі; позивач-1 просив розгляд справи здійснювати у відсутності його представника.

29.11.2021 представник прокуратури подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор наголосив на наступному:

- прокурором дотримано всіх вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно чинного законодавства;

- надані відповідачем на підтвердження коливання ціни газового палива на ринку докази є неналежними, оскільки не містять інформації щодо діючої ринкової ціни на товар у її порівнянні з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Таким чином, при укладенні сторонами додаткових угод не було дотримано вимог частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору і суттєва зменшено обсяг поставок газу та збільшено понад 40% первісну договірну ціну за 1000 куб.м.

Представник позивача-2 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» у справі №927/172/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.11.2021 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5511/21 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справу №927/172/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І.

Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/172/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/172/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

05.11.2021 матеріали справи №927/172/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

У зв'язку із перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у період з 08.11.2021 по 12.11.2021, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5723/21 від 09.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 справу №927/172/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/172/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А., призначено до розгляду апеляційну скаргу на 14.12.2021.

У судовому засіданні 14.12.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 14.12.2021, з'явилися представники прокуратури та відповідача.

Представники позивачів у судове засідання не з'явилися.

Представник позивача-1 у письмових поясненнях на апеляційну скаргу, поданих до суду 26.11.2021, просив суд здійснити розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача-2 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивачів про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів.

Представник прокуратури у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Козелецькою районною радою проводилась процедура закупівлі (відкриті торги) 09120000-6 газового палива (природного газу).

Протокольним рішенням від 19.12.2019 переможцем визначено «Чернігівгаз збут» (код ЄДРПОУ 39576385) із ціною 6 100,00 грн за 1000 м.куб, кінцевою вартістю тендерної пропозиції 793 000,00 грн.

Гарантійним листом (том 1, а.с. 36) відповідач гарантував формування своєї цінової пропозиції за середньо ринковими цінами на газ природний на дату подання тендерної пропозиції та протягом усього строку дії договору про закупівлю.

03.01.2020 між ТОВ «Чернігівгаз збут» (далі, Постачальник) та Козелецькою районною радою (далі, Споживач) укладено Договір на постачання природного газу №41ЕВ147-2-20 (далі, Договір) (том 1, а.с. 41-52).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник постачає газове паливо за кодом CPV за ДК 021:2015-09120000-6 (газ природний) Споживачеві, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 130,00 тис. м.куб. Місячні планові об'єми постачання газу: січень 25,000 м.куб, лютий 25,000 м.куб, березень 17,000 м.куб, квітень 8,000 м.куб, жовтень 10,000 м.куб, листопад 20,000 м.куб, грудень 25, 000 м.куб (пункти 1.3., 1.4. Договору).

Згідно з пунктом 3.2. Договору ціна 1 тис. куб. м газу становить 5 911,37 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для Акціонерного товариства «Укртрансгаз», затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001) за 1 тис. куб. м 188,63 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Разом до сплати за 1 тис. куб. м 6 100,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Пунктом 3.3. Договору сторони передбачили, що загальна сума договору складає 793 000 грн, в т.ч. ПДВ-20%.

Відповідно до пункту 3.4. Договору ціна, зазначена в пункті 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Згідно пункту 4.6. Договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховуються постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Чернігівгаз збут» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1. Договору).

Будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 11.5. Договору).

12.02.2020 ТОВ «Чернігівгаз збут» направило позивачу-2 лист №14703-Сл-2372-0220, у якому зазначило про те, що постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 затверджено тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (вартість послуги доступу до потужності), який складає за 1 тис. куб. м 148,992 грн, в т.ч. ПДВ -20%. Для приведення договору у відповідність до чинного законодавства в листі вказано про направлення позивачу-2 двох примірників додаткових угод на зміну вартості послуги доступу до потужності з 01.01.2020 (том 1, а.с. 54).

На підтвердження розміру тарифу відповідач до листа додав постанову НКРЕКП від 24.12.2019 з Додатком №2 (том 1, а.с. 55-57).

19.02.2020 між ТОВ «Чернігівгаз збут» та Козелецькою районною радою укладено додаткову угоду №1 щодо зміни ціни до Договору (далі, Додаткова угода №1) (том 1, а.с. 58), відповідно якої пункт 3.2. Договору викладено у такій редакції:

« 3.2. Ціна 1 тис.куб.м газу становить 5 951,008 грн, в т.ч. ПДВ-20%. Вартість послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) за 1 тис. куб. м 148,992 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Разом до сплати за 1 тис.куб.м 6 100,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%».

Вказана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію між сторонами з 01.01.2020 (пункт 2 додаткової угоди №1).

Відповідач листами від 13.02.2020 №14703-Сл-2455-0220, від 19.03.2020 №14804-Сл-4275-0320, від 21.10.2020 №14704-Сл-11549-1020, від 10.11.2020 №14704-Сл-12086-1120 з посиланням на зростання ціни на газ звернувся до позивача з пропозицією укласти Додаткові угоди до Договору про постачання природного газу, долучивши до листів висновки ДП «Держзовнішінформ» №232/19 від 07.02.2020 (том 1, а.с. 60-61), №232/30 від 17.03.2020 (том 1, а.с. 64-65), №122/169 від 21.10.2020 (том 1, а.с. 68), №122/193 від 04.11.2020 (том 1, а.с. 71) та примірники запропонованих до укладення додаткових угод №2 від 19.02.2020, №3 від 20.03.2020, №4 від 27.10.2020, №5 від 18.11.2020.

У подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору на постачання природного газу №41ЕВ147-2-20 щодо зміни його окремих умов, а саме ціни газу, обсягів та періоду постачання.

Так, 19.02.2020 між ТОВ «Чернігівгаз збут» та Козелецькою районною радою укладено додаткову угоду №2 щодо зміни ціни до Договору (далі, Додаткова угода № 2) (том 1, а.с. 62), відповідно якої пункти 1.2., 1.3., 3.2., 3.3. Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 119,50073 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 14,50812 куб.м, лютий 24,99261 куб. м, березень 17,000 куб. м, квітень 8,000 куб.м, жовтень 10,000 куб. м, листопад 20, 000 куб. м, грудень 25, 000 куб. м.

3.2 Ціна, з 01.02.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 6710 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 999,94 грн, в т.ч. ПДВ 20».

20.03.2020 між ТОВ «Чернігівгаз збут» та Козелецькою районною радою укладено додаткову угоду №3 щодо зміни ціни до Договору (далі, Додаткова угода № 3) (том 1, а.с. 66), відповідно якої пункти 1.2., 1.3., 3.2., 3.3. Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 111,588 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 14,50812 куб. м., лютий 15,08580 куб. м., березень 17,000 куб. м., квітень 8,000 м3, жовтень 10,000 куб. м., листопад 20,000 куб. м., грудень 26,99408 куб. м.

3.2. Ціна, з 01.03.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 7357,49 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 995,87 грн, в т.ч. ПДВ 20».

27.10.2020 між ТОВ «Чернігівгаз збут» та Козелецькою районною радою укладено додаткову угоду №4 щодо зміни ціни до Договору (далі, Додаткова угода № 4) (т. 1 а.с. 69), відповідно якої пункти 1.2., 1.3., 3.2., 3.3. Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 105,90913 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 14,50812 куб.м., лютий 15,08580 куб.м., березень 12,48392 куб.м., квітень 6,8847 куб.м., травень 0,10083 куб.м., жовтень 10,000 куб.м., листопад 20,000 куб.м., грудень 26,26,84576 куб.м.

3.2 Ціна, з 01.10.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8092,50 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 995,85 грн, в т.ч. ПДВ 20».

18.11.2020 між ТОВ «Чернігівгаз збут» та Козелецькою районною радою укладено додаткову угоду №5 щодо зміни ціни до Договору (далі, Додаткова угода №5) (том 1, а.с. 72), відповідно якої пункти 1.2., 1.3., 3.2., 3.3. Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 101,02375 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 14,50812 куб.м., лютий 15,0858 куб.м., березень 12,48392 куб.м., квітень 6,8847 куб.м., травень 0,10083 куб.м., жовтень 3,05766 куб.м., листопад 20,000 куб.м., грудень 28,90272 куб.м.

3.2 Ціна, з 01.11.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8900,94 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 995,83 грн, в т.ч. ПДВ 20».

На виконання Договору та додаткових угод відповідачем поставлено позивачу природний газ:

- відповідно до акту №ЧРЗ80000576 від 24.02.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за січень 2020 року в обсязі 14 508,12 куб. м на загальну суму 88 499,53 грн (том 1, а.с. 73);

- відповідно до акту №ЧРЗ80002371 від 19.03.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за лютий 2020 року в обсязі 15 085,8 куб. м на загальну суму 101 225,72 грн (том 1, а.с. 75);

- відповідно до акту №ЧРЗ80005990 від 10.04.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за березень 2020 року в обсязі 12 483,92 куб. м на загальну суму 91 850,32 грн (том 1, а.с. 77);

- відповідно до акту №ЧРЗ80004275 від 12.05.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за квітень 2020 року в обсязі 6884,7 куб. м на загальну суму 50 654,11 грн (том 1, а.с. 79);

- відповідно до акту №ЧРЗ80004910 від 11.06.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за травень 2020 року в обсязі 100,83 куб. м на загальну суму 741,85 грн (том 1, а.с. 81);

- відповідно до акту №ЧРЗ80007864 від 03.11.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за жовтень 2020 року в обсязі 3057,66 куб. м на загальну суму 24 744,11 грн (том 1, а.с. 83);

- відповідно до акту №ЧРЗ80008128 від 08.12.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за листопад 2020 року в обсязі 11 473,6 куб. м на загальну суму 102 125,82 грн (том 1, а.с. 85);

- відповідно до акту №ЧРЗ80009445 від 22.12.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за грудень 2020 року в обсязі 17 883,16 куб. м на загальну суму 159 176,94 грн (том 1, а.с. 87).

Платіжними дорученням №1029 від 24.02.2020, №1086 від 25.03.2020, №1115 від 13.04.2020, №1132 від 13.05.2020, №1161 від 12.06.2020, №1324 від 30.11.2020, №1345 від 14.12.2020, №1354 від 22.12.2020 позивач перерахував відповідачу кошти за поставлений природний газ на загальну суму 619 019,40 грн (том 1, а.с. 71-72).

Заперечення щодо факту отримання та обсягів поставленого відповідачем природного газу в матеріалах справи відсутні.

Прокурор у позовній заяві наголошує, що станом на час укладення додаткових угод №2-№5 до Договору відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджений факт коливання ціни за одиницю товару у бік збільшення.

Прокурор надав прейскуранти на природний газ із ресурсів АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з 01 січня по 31 січня 2020 року, з 01 лютого по 29 лютого 2020 року, з 01 березня по 31 березня 2020 року, з 01 квітня 2020 року (том 1, а.с. 89-91).

У вказаних прейскурантах зазначена ціна природного газу промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарської діяльності, що не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яка становить: з 01.01.2020 - 7 286,40 грн з ПДВ, з 01.02.2020 - 6 249,60 грн з ПДВ, з 01.03.2020 - 5 527,20 грн з ПДВ, з 01.04.2020 - 5 536,80 грн з ПДВ.

Окрім того, прокурором надано лист Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 18.12.2020 №3-3714/1.11-20, в якому викладена інформація, що визначена компанією ціна на природний газ для споживачів, які підпадають під дію спецобов'язків, на вересень 2020 року становила 4 318,99 грн за тис. куб. м без ПДВ, на жовтень 5 374,10 грн за тис. куб. м без ПДВ, на листопад 5 375,37 грн за тис. куб. м без ПДВ (без урахування тарифів на послуги з транспортування і розподілу природного газу) (том 1, а.с. 92).

Прокурор вказує, що шляхом укладення Додаткових угод №2-№5 до Договору внаслідок збільшення ціни за одиницю товару за рахунок зменшення його кількості відбулось безпідставне зменшення обсягів предмету закупівлі (природного газу), що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та свідчить про порушення приписів частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» і наявність підстав для визнання таких додаткових угод недійсними.

Прокурор зазначає, що позивач відповідно до ціни газу, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 497 014,52 грн, натомість, враховуючи додаткові угоди №2-№5, сплатив 619 019,40 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 122 004,88 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі статті 670 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно частин 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі позивача-1 Північного офісу Держаудитслужби України суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник, зокрема, посилається на те, що прокурором у даній справі невірно зазначено у позові Північний офіс Держаудитслужби України як орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що призвело до порушення частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Проаналізувавши вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що необхідність звернення з цим позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв'язку із нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (стаття 7 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 5, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43). Прокурор вважає, що укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» тут і надалі у редакції, чинній станом на дату укладення Договору та додаткових угод до нього, регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України).

Згідно статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов'язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

Пунктом 8 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення) визначено, що, реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного, як вірно встановив суд першої інстанції, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що Північний офіс Держаудитслужби є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та відхиляє відповідні доводи позивача-1 та скаржника про відсутність у нього таких повноважень.

Судом встановлено, що Ніжинською місцевою прокуратурою на адресу Північного офісу Держаудитслужби було направлено лист №66-7818вих-20 від 25.08.2020 (том 1, а.с. 98-99) з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді з питань визнання додаткових угод недійсними про надання інформації про проведення моніторингу закупівлі (UA-2019-11-27-003513-b), про встановлення порушень законодавства про закупівлі, про вжиті заходи щодо усунення порушень та про намір звернення до суду з відповідним позовом.

Листом №8984-20 від 08.09.2020 (том 1, а.с. 100) Північний офіс Держаудитслужби повідомив прокуратуру, що запитувану інформацію можливо отримати в Управлінні Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області. Також зазначено, що Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачено звернення офісу до суду з позовом про визнання недійсними договорів.

Ніжинською місцевою прокуратурою направлено лист №66-8122вих-20 від 10.09.2020 (том 1, а.с. 101-102) Управлінню Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді з питань визнання додаткових угод недійсними направлено лист про надання інформації щодо можливих порушень законодавства у сфері публічних закупівель, допущених Козелецькою районною радою при закупівлі природного газу (UA-2019-11-27-003513-b).

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листом №9454-20 від 21.09.2020 (том 1, а.с. 103) повідомило, що з листопада 2019 року по вересень 2020 року заходи державного контролю в Козелецькій районній раді не здійснювались, моніторинг закупівель природного газу за номером UA-2019-11-27-003513-b не проводився.

Чернігівська обласна прокуратура направила лист №15/3/2-506вих-20 від 29.12.2020 (том 1, а.с. 104) Північному офісу Держаудитслужби з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді з питань визнання додаткових угод недійсними, відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», про надання інформації про проведення моніторингу закупівлі (UA-2019-11-27-003513-b), про встановлення порушень законодавства про закупівлі, про вжиті заходи щодо усунення порушень та про намір звернення до суду з відповідним позовом. В листі було зазначено, що додаткові угоди №2 від 19.02.2020, №3 від 20.03.2020, №4 від 27.10.2020, №5 від 18.11.2020 про підвищення ціни на природний газ були укладені з порушенням частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відсутнє коливання ціни на ринку у сторону збільшення.

Листом від 13.01.2021 (том 1, а.с. 105) Північний офіс Держаудитслужби повідомив, що звернення Чернігівської обласної прокуратури було направлено до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області та що Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачено звернення офісу до суду з позовом про визнання недійсними договорів.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листом від 20.01.2021 (том 1, а.с. 106) повідомило Чернігівську обласну прокуратуру, що моніторинг вказаної закупівлі не проводився, підстави для проведення моніторингу відсутні. Законодавством визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, до яких не належить право на подання позову до суду з вимогами про визнання договорів недійсними.

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 листа від 25.08.2020 та до подання позову (17.02.2021) минуло більше шести місяців, позивач-1 у категоричній формі повідомляв про відсутність у нього повноважень на звернення до суду із відповідним позовом, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

Оскільки статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора з посиланням на таку норму, які були направлені позивачу-1 з метою з'ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, Ніжинською місцевою прокуратурою направлено позивачу-1 повідомлення №71-724вих-21 від 02.02.2021 в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (том 1, а.с. 120) про пред'явлення позовної заяви в порядку господарського судочинства в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Козелецької районної ради Чернігівської області до ТОВ «Чернігівгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 122 004,88 грн.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах позивача-1.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі позивача-2 Козелецької районної ради суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У Конституції України (стаття 142) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 16) визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом, забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів та бездіяльність позивача-2 (Козелецької районної ради) полягає у наступному.

Козелецька районна рада, яка є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача-2 повністю збігаються, Козелецька районна рада є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв'язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Однак, Козелецька районна рада, укладаючи оскаржувані додаткові угоди до договору про закупівлю, усупереч вимог статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», сама сприяє порушенню цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак не здійснює їх захист.

Виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, прокурор у позовній заяві посилається на постанову Верховного Суду у від 08.02.2019 (справа №915/20/18), у якій суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (п. 7. 23).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №914/225/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, «проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

Прокурор у позовній заяві зазначає, що використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за статтею 142 Конституції України, у тому числі, є кошти місцевих бюджетів, що у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно статті 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Відповідно до положень статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування має право звернутись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджується, що Чернігівською обласною прокуратурою направлено Козелецькій районній раді лист №15/3/2-344вих-20 від 01.12.2020 (том 1, а.с. 116) на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про надання інформації про джерела фінансування послуг з постачання природного газу, підстави збільшення ціни природного газу, про вжиття заходів щодо зменшення ціни, зазначення суми перерахованих постачальнику коштів.

Листом від 08.12.2020 № 04-22/179 (том 1, а.с. 117) Козелецька районна рада повідомила, що фінансування послуг здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, збільшення ціни природного газу відбувалося на підставі листів постачальника та висновків ДП «Держзовнішінформ», заходи щодо зменшення ціни на природний газ не вживалися.

Чернігівська обласна прокуратура листом №15/3/2-507вих-20 від 29.12.2020 (том 1, а.с. 118) з посиланням на вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» запитувала інформацію про звернення до відповідача з приводу перерахунку надміру сплачених коштів та з'ясування позиції органу місцевого самоврядування про врегулювання даного спору в судовому порядку, в т.ч. шляхом пред'явлення позову обласною прокуратурою.

Згідно відповіді Козелецької районної ради №04-22/02 від 05.01.2021 (том 1, а.с. 119) заходи щодо перерахунку ціни на природний газ в бік зменшення органом місцевого самоврядування у судовому порядку не вживались. Позивач-2 не заперечує щодо врегулювання даного спору у судовому порядку, у тому числі і шляхом пред'явлення відповідного позову прокуратурою. Одночасно повідомляє, що Козелецький район ліквідовується шляхом приєднання до Чернігівського району, про винесене рішення Чернігівської районної ради Чернігівської області від 10.12.2020 «Про реорганізацію Козелецької районної ради Чернігівської області шляхом приєднання до Чернігівської районної ради Чернігівської області».

Отже, незважаючи на те, що прокурором було повідомлено Козелецьку районну раду про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, орган місцевого самоврядування не вжив заходів у судовому порядку для захисту інтересів держави.

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Ніжинською місцевою прокуратурою направлено позивачу-2 повідомлення в порядку №71-724вих-21 від 02.02.2021 про пред'явлення позовної заяви в порядку господарського судочинства в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Козелецької районної ради Чернігівської області до ТОВ «Чернігівгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 122 004,88 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач-2 належним чином не здійснював захист інтересів територіальної громади в даних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, у тому числі, в особі позивача-2 за поданим позовом.

Щодо суті заявлених позовних вимог судом апеляційної встановлено наступне.

Предметом позову у даній справі, яка переглядається, є визнання недійсними додаткових угод №2-№5 до Договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Скаржник, заперечуючи вказані доводи прокурора, наголошує на тому, що не порушував положення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», яка надає сторонам право змінювати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку та кількість таких змін законом не обмежена, оскільки довів належними доказами, а саме листами ДП «Держзовнішінформ» №232/19 від 07.02.2020 (том 1, а.с. 60-61), №232/30 від 17.03.2020 (том 1, а.с. 64-65), №122/169 від 21.10.2020 (том 1, а.с. 68), №122/193 від 04.11.2020 (том 1, а.с. 71) коливання ціни на природний газ у відповідних періодах 2020 року, що було законною підставою для укладення спірних додаткових угод.

У першу чергу, щодо обраного прокурором способу захисту прав позивачів (визнання недійсними додаткових угод), колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону свідчить про його нікчемність.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, у разі встановлення судом порушення вимог частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», такий договір є нікчемним.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що додаткові угоди №№2-5 були укладені сторонами з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі та відхиляє доводи скаржника щодо їх правомірності, враховуючи наступне.

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» та Козелецькою районною радою укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020, відповідно до умов якого річний плановий обсяг постачання газу до 130,00 тис. куб. м та ціна 1 тис. куб. м газу становить 5911,37 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для Акціонерного товариства «Укртрансгаз», затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001) за 1 тис. куб. м 188,63 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Разом до сплати за 1 тис.куб.м 6 100,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (частина 1 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції станом на дату проведення торгів та укладення Договору умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Так, у тендерній пропозиції від 16.12.2019 ТОВ «Чернігівгаз збут» взяло на себе зобов'язання постачати газ в обсязі 130 000,00 куб.м. за ціною 5,91137 грн за 1000,0 куб.м. та погодилось дотримуватись її умов протягом 120 календарних днів з дати розкриття тендерних пропозицій.

Виконання зобов'язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ «Енергія України» підтвердило відповідним гарантійним листом, який є невід'ємним документом, що долучається до тендерної пропозиції.

На момент підписання Договору сторонами були погоджені його істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, умовами пункту 3.2. Договору погоджено ціну природного газу у розмірі 5,91137 грн за 1 000 куб.м. + вартість послуги доступу до потужності 188,63 грн за 1 000 куб.м., що разом складає 6 100,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою №1 до Договору внесено зміни до пункту 3.2. Договору та вказано, що ціна 1 тис.куб.м газу становить 5 951,008 грн, в т.ч. ПДВ-20%. + вартість послуги доступу до потужності 148,992 грн, в т.ч. ПДВ 20%, за 1 тис.куб.м, що разом складає 6 100,00 грн з ПДВ. Дана угода розповсюджує свою дію між сторонами з 01.01.2020.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами у пункті 3.4. Договору погоджено, що ціна, зазначена в пункті 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Таким чином, враховуючи умови Договору та норми Цивільного кодексу України і Закону України «Про публічні закупівлі», зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною якщо відбувається за згодою сторін, у порядку, визначеному Договором, а підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку обґрунтована і документально підтверджена постачальником, враховуючи, що ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, а загальна сума (ціна) договору при цьому не повинна збільшуватися.

Як встановлено судом, відповідач звернувся до позивача з пропозиціями укласти Додаткові угоди щодо зміни ціни товару, обґрунтовуючи це підвищенням ціни на природний газ на ринку газу, долучивши до листів на підтвердження збільшення ціни

листи ДП «Держзовнішінформ» №232/19 від 07.02.2020, №232/30 від 17.03.2020, №122/169 від 21.10.2020, №122/193 від 04.11.2020.

У подальшому між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди №2 від 19.02.2020, №3 від 20.03.2020, №4 від 27.10.2020, №5 від 18.11.2020 до Договору №41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 03.01.2020.

Так, згідно Додаткової угоди №2 від 19.02.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 101,02375 тис.куб.м; ціна, з 01.02.2020, за 1000 куб.м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 6 710,00 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

Згідно Додаткової угоди №3 від 20.03.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 111,588 тис. куб. м; ціна, з 01.03.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 7 357,49 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ - 20%.

Згідно Додаткової угоди №4 від 27.10.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 105,90913 тис. куб. м; ціна, з 01.10.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8 092,50 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

Згідно Додаткової угоди №5 від 18.11.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 101,02375 тис. куб. м; ціна, з 01.11.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8 900,94 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

Надаючи оцінку наявності правових підстав для внесення змін до Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Як уже було зауважено, пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонам надано право змінювати ціну договору за умови документального підтвердження наявності коливання ціни на товар, що є предметом договору. При цьому, колегія суддів наголошує, що має значення не будь-яке, а саме значне коливання ціни на ринку, внаслідок якого виконання такого договору для однієї зі сторін стає вкрай невигідним.

Водночас, норма пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» надає сторонам можливість змінити ціну договору максимально на 10% в цілому незалежно від кількості внесених шляхом підписання додаткових угод змін.

Протилежне тлумачення вказаної норми, про яке наголошує скаржник (можливість неодноразового внесення змін до договору не більше ніж на 10% кожного разу у випадку коливання ціни такого товару на ринку) нівелювало б принципи прозорості, закладений в основу процедури проведення відкритих торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Посилання скаржника в обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни товару не більше ніж на 10% кожного разу на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» судом відхиляються, оскільки роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, а право тлумачити норму права є виключним правом суду.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі дійсно не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.

Водночас, виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

При цьому у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Тобто, відповідний документ має містити інформацію про коливання ціни.

Обґрунтовуючи підстави на підписання додаткових угод №2, 3, 4, 5 та збільшення ціни товару, відповідач посилається на листи Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №232/19 від 07.02.2020, №232/30 від 17.03.2020, №122/169 від 28.10.2020, №122/193 від 04.11.2020.

Вказаними листами було надано інформацію щодо цін на природній газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, станом на 07.02.2020, 16.03.2020, інформацію на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» про середньозважені ціни на природний газ станом на 16.10.2020 та вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом 16.10.2020, інформацію на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» про середньозважені ціни на природний газ станом на 02.11.2020 та вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом 02.11.2020, тобто містять інформацію щодо вартості газу як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку газу.

Оцінюючи вказані листи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з тендерної пропозиції (том 1, а.с. 35), відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки газу, видобутого саме в Україні. Відтак, судом не приймаються до уваги листи ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №122/169 від 21.10.2020 та №122/193 від 04.11.2020 в частині, що містить довідкову інформацію щодо вартості газу на європейських хабах.

У листах ДП «Держзовнішінформ», зокрема зазначено, що довідка носить інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

Відповідач зазначає, що у лютому 2020 року відбулось коливання ціни на природний газ у бік збільшення, що підтверджується листом №232/19 від 07.02.2020 ДП «Держзовнішінформ».

Як вбачається зі змісту листа ДП «Держзовнішінформ», у ньому наводиться інформація різних суб'єктів ринку природного газу щодо діапазону відпускних цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, вартість газу складала у лютому 2020 року 6 548,99-8 148,99 грн/1000 куб. м, з ПДВ за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ після укладення Договору від 03.01.2020 на початок періоду застосування нової ціни 01.02.2020, оскільки констатує лише рівень загальних ринкових цін на газ у різних суб'єктів ринку природного газу у лютому 2020 року і саме станом на 07.02.2020.

Тобто, у листі ДП «Держзовнішінформ» наведена інформація про відпускний рівень цін на природний газ лише за сім днів лютого місяця.

Отже, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ після укладення Договору від 03.01.2020, оскільки містить рівень цін станом на 07.02.2019 та не містить доказів реального відсотку здорожчання такого товару.

При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості природного газу за попередній місяць, що дало б можливість порівняти рівень цін за січень та лютий 2020 року та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни за період з моменту укладення Договору від 03.01.2020 і до внесення до нього змін з 01.02.2020 за спірною додатковою угодою №2 від 19.02.2020.

Відповідач, посилаючись на лист ДП «Держзовнішінформ» №232/20 від 17.03.2020, зазначає що у березні 2020 року відбулось коливання ціни на природний газ у бік збільшення.

Як вбачається зі змісту листа ДП «Держзовнішінформ», у ньому наводиться інформація різних суб'єктів ринку природного газу щодо діапазону відпускних цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, вартість газу складала у березні 2020 року 5 990,04-6 964,68 грн/1000 куб. м, з ПДВ з ПДВ за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ у бік збільшення, оскільки як вбачається з відображеної в листі інформації, коливання ціни на природний газ відбулось навпаки у бік зменшення.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження збільшення вартості природного газу у березні 2020 року та наявності підстав внесення сторонами змін Додатковою угодою №3 від 20.03.2020 щодо зміни ціни на природний газ з 01.03.2020.

Відповідач, посилаючись на лист ДП «Держзовнішінформ» №122/169 від 21.10.2020 зазначає, що у жовтні 2020 року відбулось коливання ціни на природний газу у бік збільшення.

Як вбачається зі змісту листа, за наявною інформацією на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» середньозважена ціна природного газу ресурсу вересня та жовтня 2020 року за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 16.10.2020 складала вересень 2020 року 4702,90 грн/тис. куб. м з ПДВ, жовтень 2020 року 5 466,31 грн/тис. куб. м з ПДВ.

Тобто, у листі ДП «Держзовнішінформ» наведена інформація про середньозважену ціну природного газу за вересень 2020 року та за 16 днів жовтня 2020 року.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ, оскільки містить лише загальну цифру вартості газу станом на 16.10.2020 та не містить доказів реального відсотку здорожчання такого товару.

Крім того, суд не бере до уваги показник ціни на природний газ за вересень 2020 року, оскільки оцінка коливання між змінами ціни на товар у жовтні повинно бути проведена з урахуванням ціни не з попереднім місяцем, а з березнем 2020 року, в якому визначено останню ціну на природний газ.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження збільшення вартості природного газу у жовтні 2020 року та наявності підстав внесення сторонами змін Додатковою угодою №4 від 27.10.2020 щодо зміни ціни на природний газ з 01.10.2020.

У свою чергу ціна газу у жовтні 2020 року - 5 466,31 грн/тис. куб. м з ПДВ є навіть меншою, ніж була визначена на момент укладення договору.

Відповідач підтверджує коливання ціни на природний газу у бік збільшення у листопаді 2020 року листом ДП «Держзовнішінформ» №122/193 від 04.11.2020.

Як вбачається зі змісту листа ДП «Держзовнішінформ» №122/193 від 04.11.2020, за наявною інформацією на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа»

середньозважена ціна природного газу ресурсу жовтня та листопада 2020 року за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 02.11.2020 жовтень 2020 року становить 5 983,81 грн/тис.куб.м з ПДВ, листопад 2020 року становить 6 618,83 грн/тис.куб.м з ПДВ.

Тобто, у листі ДП «Держзовнішінформ» наведена інформація про середньозважену ціну природного газу лише за 2 дні листопада місяця.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ у листопаді 2020 року, оскільки містить лише загальну цифру вартості газу станом на 02.11.2020.

Крім того, вказаний лист не містить доказів реального відсотку здорожчання такого товару, оскільки у порівнянні з жовтнем 2020 року ціна на природний газ хоча і збільшилась, однак порівнюючи ціну на товар, встановлену сторонами з березня 2020 року, коливання ціни у бік збільшення не відбулось, а навпаки зменшилось.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження коливання ціни товару у листопаді 2020 року у бік збільшення та наявності підстав внесення сторонами змін Додатковою угодою №5 від 18.11.2020 щодо зміни ціни на природний газ з 01.11.2020.

Проаналізувавши зміст вказаних листів, колегія суддів встановила, що жоден з них не містить точної інформації саме про коливання цін на газ в бік збільшення або зменшення станом як на момент звернення товариства із листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем у даному випадку не було дотримано такої обов'язкової умови внесення змін до Договору як подання разом із пропозицією про укладення додаткових угод належного обґрунтування щодо необхідності внесення відповідних змін.

У той же час, як вірно встановив суд першої інстанції, з наданих прокурором прейскурантів на природний газ із ресурсів Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 30.03.2020 вбачається тенденція зниження ціни на природний газ впродовж зазначених трьох місяців.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, за відсутності на те правових підстав, послідовно збільшувалась вартість газу, у результаті чого позивач-2 і відповідач підписали додаткові угоди №2 від 19.02.2020, №3 від 20.03.2020, № 4 від 27.10.2020, №5 від 18.11.2020, згідно яких суттєво зменшено обсяги поставок газу з 130,00 тис. куб. м до 101,02375 тис.куб.м та збільшено на 45,92% первісну договірну ціну за 1000 куб.м з 6 100,00 грн до 8 900,94 грн.

При цьому, як уже наголошувалось судом вище та підтверджується висловленою Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 правовою позицією у справі №927/491/19, норма пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» надає сторонам можливість змінити ціну договору максимально на 10% в цілому незалежно від кількості внесених шляхом підписання додаткових угод змін, у той час, як шляхом укладення спірних додаткових угод сторони збільшили ціну Договору більше, ніж на 45%, укладаючи кожного разу спірну додаткову угоду на максимально допустимий розмір у 10%.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45%, шляхом так званого «каскадного» укладення декількох додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд першої інстанції правомірно наголосив на тому, що відповідач усвідомлено діяв з метою збільшення ціни договору більш ніж на 45%, а не на реальний відсоток коливання, який існував протягом дії договору.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, сторони не могли не розуміти особливостей функціонування ринку газу (коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння), що було прогнозовано, а тому вони не були позбавлені можливості визначити у договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, оскільки Товариство, направляючи листи-пропозиції щодо внесення змін до Договору поставки газу, не надало до них належних та допустимих доказів наявності коливання ціни на ринку щодо товару «природний газ» у відсотковому співвідношенні до ринкової вартості газу на момент укладення Договору поставки, збільшивши ціну закупівлі більше ніж на 45%, колегія суддів дійшла висновку про те, що такі дії сторін суперечили пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про нікчемність додаткових угод №2 від 19.02.2020, №3 від 20.03.2020, №4 від 27.10.2020 та №5 від 18.11.2020 до Договору №41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020, укладених між Козелецькою районною радою та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут», згідно статей 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними спірних додаткових угод, попри доведеність факту порушення вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», задоволенню не підлягають, оскільки такі договори в силу закону є нікчемними і визнання їх недійсними не вимагається.

Щодо позовної вимоги прокурора про повернення сплачених за додатковими угодами коштів колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки судом встановлено, що спірні додаткові угоди є нікчемними, останні не породжують жодних правових наслідків для сторін, а відповідно, правовідносини з постачання газу між позивачем-2 та відповідачем у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 регулюються Договором від №41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020 та Додатковою угодою №1 від 19.02.2020 до нього.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов'язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж».

Нікчемність додаткових угод №2, №3, №4, №5 означає, що зобов'язання сторін регулюються Договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1.

Тобто, і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного Договору.

Відповідно до Договору відповідач повинен був поставити позивачу 130 000,00 куб. м газу за ціною за 1 тис.куб.м 6 100,00 грн. Однак, відповідач поставив згідно Договору лише 81 477,79 куб. м газу.

Виходячи з ціни, визначеної у Договорі, Козелецька районна рада повинна була сплатити відповідачу за спожитий природний газ за січень-грудень 2020 року 497 014,52 грн. Однак, як підтверджується матеріалами справи, останньою було сплачено кошти за отриманий природний газ за період з січня по грудень 2020 року в сумі 619 019,40 грн.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що пунктом 4.6. Договору врегульований інший порядок зарахування переплати, а саме сторонами погоджено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу, а тому, оскільки вимога позивачем-2 не заявлена, застосування частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України є передчасним, з огляду на наступне.

Пунктом 11.1. Договору сторони передбачили, що Договір діє в частині постачання газу з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Відтак підстави для зарахування вказаних коштів у рахунок оплати майбутніх поставок товару відсутні, оскільки договір укладено строком до 31.12.2020, тобто вже припинив свою дію, відповідно, допоставка кількості непереданого товару є неможливою.

При цьому, закупівля товару на майбутній період здійснюється за окремою тендерною процедурою та іншим правочином.

Неможливість допоставки товару за спірним правочином унеможливлює застосування диспозитивності (вибору) щодо заходів, передбачених частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України. Отже, єдиним способом захисту своїх інтересів залишається лише повернення сплачених коштів.

Позивачем-1 (Північним офісом Держаудитслужби) та позивачем-2 (Козелецькою районною радою) не було вжито заходів щодо направлення відповідачу письмових вимог про повернення на поточний рахунок споживача суми переплати вартості газу, що кваліфікується як бездіяльність відповідного органу, доказів такого звернення до відповідача суду не надано.

Водночас, прокурор не наділений повноваженнями щодо направлення письмових вимог відповідачу щодо повернення суми переплати вартості газу, а представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави здійснюється шляхом подачі позову до суду.

За бездіяльності компетентного органу щодо направлення вимоги про повернення грошових коштів, єдиним належним способом захисту відповідних інтересів буде саме звернення прокурора з позовом до суду.

Враховуючи викладене, отримана відповідачем оплата у сумі 122 004,88 грн (619 019,40 грн - 497 014,52 грн) за товар, який не був поставлений, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-2 на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів в розмірі 122 004,88 грн підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правомірними.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/172/21 також присуджено до стягнення із позивача-2 та відповідача по 5 675,00 грн у якості відшкодування витрат, понесених прокурором на сплату судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було порушено порядок розподілу судового збору та безпідставно стягнуто з відповідача 5 675,00 грн, оскільки суд першої інстанцій мав би розподілити судові витрати лише за задоволену одну позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів та стягнути судовий збір з відповідача та позивача у розмірі 1 135,00 грн з кожного (2 270,00 грн : 2).

Вказані доводи скаржника судом відхиляються, оскільки здійснюючи відповідний розподіл судового збору суд послався на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, з чим колегія суддів погоджується, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача-2 та відповідача, а прокурором у позові доведено, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/172/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/172/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут».

Матеріали справи №927/172/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

І.А. Іоннікова

Попередній документ

102056116

Наступний документ

102056118

Інформація про рішення:

№ рішення:	102056117
№ справи:	927/172/21
Дата рішення:	14.12.2021
Дата публікації:	23.12.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (12.01.2022)
Дата надходження:	12.01.2022
Предмет позову:	про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 122 004, 88 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
21.12.2025 21:19	Касаційний господарський суд
11.03.2021 11:00	Господарський суд Чернігівської області
30.03.2021 10:00	Господарський суд Чернігівської області
27.07.2021 11:45	Господарський суд Чернігівської області
29.07.2021 11:00	Господарський суд Чернігівської області
07.09.2021 11:00	Господарський суд Чернігівської області
30.09.2021 10:00	Господарський суд Чернігівської області
14.12.2021 16:40	Північний апеляційний господарський суд
01.03.2022 15:00	Касаційний господарський суд