вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" листопада 2021 р. Справа№ 911/833/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Пашкіної С.А.
секретар судового засідання Зозуля Н.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 (повний текст складено 23.06.2021) у справі № 911/833/21 (суддя - Грабець С.Ю.)
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Васильківтепломережа"
прo стягнення 125 387, 02 грн,-
22.03.2021 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства "Васильківтепломережа" про стягнення 125 387,02 грн з яких: 70 423, 18 грн пені, 37 450, 98 грн - 3% річних та 17 512, 86 грн інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 20.09.2019 №5004/1920-ТЕ-17 в частині своєчасної оплати спожитого газу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Васильківтепломережа" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 35 211, 59 грн пені, 37 450, 98 грн 3% річних, 17 512, 86 грн інфляційні нарахування та 2 270, 00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем своєчасно не виконано зобов'язання за договором постачання природного газу від 20.09.2019 №5004/1920-ТЕ-17, отже позивачем правомірно нараховано пеню - 70 423, 18 грн, 3% річних - 37 450, 98 грн, інфляційні нарахування - 17 512, 86 грн. Водночас, з урахуванням того, відповідач є комунальним підприємством, створене для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні, та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою за собівартість, враховує те, що незначні збитки позивача компенсуються трьома процентами річних та сумою, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача пені на 50%, а саме до 35 211,59 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 року у справі № 911/833/21 в частині зменшення суми пені на 50%, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в частині пені в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта зменшення судом розміру пені на 50% порушує інтереси позивача, оскільки відповідачем погоджено умови договору, а відтак, останній обізнаний про наслідки несвоєчасного виконання взятого на нього зобов'язання за цим договором.
Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Буравльов С.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 252, 00 грн, надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги.
Апелянтом протягом встановленого вказаною ухвалою строку (десять днів з дня вручення ухвали) були усунені недоліки оформлення апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021, у зв'язку із перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Куксов В.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 прийнято апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до провадження у визначеному складі суддів та призначено справу до розгляду на 18.10.2021.
20.09.2021 Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому воно просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального право та враховує інтереси як позивача, так і відповідача, зважаючи на незначне прострочення оплат за спірним договором.
Однак, судове засідання, призначене на 18.10.2021, не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді Кропивної Л.В. у відпустці.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 прийнято апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до провадження у визначеному складі суддів та призначено справу до розгляду на 22.11.2021.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 22.11.2021, у зв'язку із перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці, справу №911/833/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до провадження у визначеному складі суддів.
Позивач у судове засідання 22.11.2021 не з'явився, однак просив суд здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі за наявними матеріалами справи. Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2019 між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" був укладений договір постачання природного газу №5004/1920-ТЕ-17 (далі-договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Пунктом 3.8. договору встановлено, що приймання передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Відповідач в акті приймання передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані відповідачем в той період (періоди), коли відповідач був включений до Реєстру позивача, що підтверджується відповідачем в акті приймання передачі газу. В акті приймання передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Згідно з п. 3.9.3 договору, відповідач зобов'язується надати позивачу не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято газ за період з жовтня 2019 року до квітня 2020 року, на загальну суму 26 003 181,12 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31 жовтня 2019 року на суму 448 796,36 грн., 30 листопада 2019 року на суму 5 337 788,72 грн., 31 грудня 2019 року на суму 5 405 088,11 грн., 31 січня 2020 року на суму 6 204 749,89 грн., 29 лютого 2020 року на суму 4 703 438,18 грн., 31 березня 2020 року на суму 3 348 436,32 грн., 30 квітня 2020 року на суму 554 883,54 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з п. 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України, а також підписання відповідачем будь яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
У зв'язку з тим, що відповідач оплатив борг із порушенням встановлених умовами договору строків, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 70 423,18 грн - пені, 37 450,98 грн - 3% річних, 17 512,86 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений сторонами договір від 20.09.2019 №5004/1920-ТЕ-17 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційні нарахування.
Разом з тим, судом враховано клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є комунальним підприємством, створене для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні, та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою за собівартість, враховує те, що незначні збитки позивача компенсуються трьома процентами річних та сумою, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 50%, а саме до 35 211,59 грн.
Доводи апелянта про те, що зменшення судом суми пені на 50% суперечить його інтересам не приймають судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частини 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини 3 ст. 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. В законі не визначається перелік виняткових обставин та не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій у зв'язку з чим господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються ст. ст. 551 ЦК та 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені на 50% (з 70423,18 грн до 35 211, 59 грн), врахувавши наступні обставини та факти, а саме:
- ступінь виконання відповідачем грошових зобов'язань (систематичне погашення заборгованості);
- відсутність доказів погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності або ж понесених позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором;
- відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію;
- стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
- необхідність реального виконання судового рішення;
Подібна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом встановлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі № 911/833/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі №911/833/21 залишити без змін.
Матеріали справи №911/833/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.12.2021.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
С.А. Пашкіна