вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/5909/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Іоннікової І.А.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 (повний текст складено 16.09.2021)
у справі №910/5909/21 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр»
про стягнення 315 131,52 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Президент-Готель» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» про стягнення 315 131,52 грн, з яких: основна заборгованість у сумі 298 692,87 грн, пеня у сумі 7 004,96 грн, інфляційні втрати у сумі 6 610,43 грн, 3% річних у сумі 2 823,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна від 27.09.2010.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» на користь Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» заборгованість у сумі 298 692,87 грн, пеню у сумі 5 704,51 грн, інфляційні втрати у сумі 6 610,43 грн, 3% річних у сумі 2 823,26 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 707,46 грн.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що матеріалами справи підтверджено факт користування відповідачем орендованим рухомим майном та настання строку виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, а тому орендна плата за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна №27.09 від 27.09.2010 у сумі 298 692,87 грн підлягає оплаті відповідачем у повному обсязі.
Також, враховуючи допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд, перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 6 610,43 грн, нарахованих за квітень 2021 року - червень 2021 року, та 3% річних у сумі 2 823,26 грн, нарахованих за період з 06.04.2021 по 29.07.2021, визнав їх арифметично правильними, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги у цій частині повністю на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Водночас, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що при його здійсненні позивачем не враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені на заборгованість за лютий - жовтень 2020 року та у порушення приписів названої норми нарахована пеня за порушення строків оплати орендної плати за лютий - жовтень 2020 року на суму 55 451,58 грн, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Отже, нарахування пені слід здійснювати на суму заборгованості у розмірі 243 241,29 грн, а її розмір, відповідно, становить 5 704,51 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 06.10.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- відповідач не мав можливості використовувати об'єкт оренди у зв'язку з його несправністю внаслідок нормального фізичного зносу, про що неодноразово повідомляв позивача. Позивач дозволу на зміну стану та поліпшення (модернізацію) об'єкту оренди не дав, об'єкт оренди із оренди не прийняв;
- відповідач наголошує, що предмети інтер'єру та обладнання, які є предметом оренди, введені в експлуатацію у 2009 році. Відповідно до пп.138.3.3. Податкового кодексу України визначено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, зокрема, група 6 - інструменти, прилади, інвентар, меблі (мінімально допустимі строки - 4 роки), а відповідно до договору оренди майна, укладеного між сторонами, таке майно перебуває в оренді вже 11 років, що значно перевищує строки його експлуатації. Отже, відсутність оплати по договору оренди викликана непрацездатністю об'єкта оренди та неможливістю його використання орендарем;
- оскільки внаслідок неможливості використання об'єкта оренди відповідач звільняється від плати за нього, то не підлягають застосуванню і штрафні санкції;
- суд при визначенні розміру штрафних санкцій не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;
- відповідно до пункту 2.2. Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць за договором оренди визначається шляхом коригування оплати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Отже, суд помилково дійшов висновку щодо повторного нарахування інфляційних втрат при розрахунку штрафних санкцій, незважаючи на те, що інфляційні втрати вже враховані ним при розрахунку орендної плати.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
18.11.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.
У відзиві позивач наголосив на наступному:
- відповідачем невірно тлумачаться положення пп.138.3.3. Податкового кодексу України (має місце підміна понять: мінімально допустимі строки корисного використання основного засобу та корисні строки використання основного засобу);
- у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що об'єкти оренди, передані в рамках договору, не можуть бути використані в господарській діяльності внаслідок нормального фізичного зносу;
- відповідач продовжує користуватися у своїй господарській діяльності переданим в оренду майном, достроково договір в судовому порядку не припинив, майно, передане йому в оренду, позивачу не повернув;
- позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних, інфляційній втрати та пеня за порушення виконання грошового зобов'язання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» у справі №910/5909/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5909/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
03.11.2021 матеріали справи №910/5909/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.11.2021 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5728/21 від 09.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 справу №910/5909/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А., призначено до розгляду апеляційну скаргу на 14.12.2021.
У судовому засіданні 14.12.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 14.12.2021 представники сторін не з'явились.
Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача (т.в.о. генерального директора товариства Сергій Денисенко) подав 14.12.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що 09.12.2021 відбулася зміна виконавчого органу ПрАТ «Президент-Готель», однак станом на призначену дату судового засідання ще не відбулась передача справ та документів, у тому числі в господарській справі №910/5909/21, а чинному т.в.о. генерального директора товариства Сергію Денисенку необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи.
Суд, розглянувши заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.
Із доданого представником позивача до клопотання про відкладення розгляду справи наказу ФДМУ від 03.12.2021 №2167 вбачається, що Денисенка С.О. призначено тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ПрАТ «Президент-Готель» з 06.12.2021. Водночас, позивачем не надано суду як доказів неможливості передачі йому документів у справі у строк до 14.12.2021, так і не вказано періоду, у який такі документи будуть йому передані.
При цьому, у матеріалах справи міститься відзив позивача на апеляційну скаргу, у якому останній висловив свою правову позицію щодо поданої відповідачем апеляційної скарги. Водночас, явка представника позивача у судове засідання, призначене на 14.12.2021, обов'язковою не визнавалась, а в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 судом було доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
За вищенаведених обставин справи колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Судом, при цьому, застосовано згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
27.09.2010 між Закритим акціонерним товариством «Президент-Готель» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна №27.09 від 27.09.2010 (далі, Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) індивідуально визначене рухоме майно відповідно до додатку 1 до договору, яке знаходиться у майновому комплексі Президент Готель за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12 та належить на праві власності орендодавцю.
Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що стан майна, яке передається в оренду, не потребує поточного та капітального ремонту.
У відповідності до пункту 1.5. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту укладення акту приймання-передачі майна.
01.10.2010 між сторонами підписаний акт приймання-передачі до договору оренди, відповідно до якого відповідач прийняв у строкове платне користування майно згідно із переліком. За змістом акту сторони визначили, що майно передається в оренду у справному технічному стані, що відповідає існуючим нормам, вимогам, показникам та цільовому призначенню. За результатами огляду орендар претензій до стану майна не має.
Розмір, порядок та розрахунок орендної плати визначається додатком до договору (пункт 2.1. Договору).
У додатку до Договору сторони погодили, що орендна плата за перший місяць оренди (вересень 2010 року) становить 3 120,36 грн.
Оплата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування оплати за попередній місяць (пункт 2.2. Договору).
Згідно з пунктом 2.3. Договору, починаючи з моменту укладання Акту приймання передачі майна, орендар сплачує орендодавцю оплату за користування майном, розраховану виходячи з його оціночної вартості. При цьому, орендна плата за перший місяць нараховується на пропорційній основі за період з дати підписання акту до кінця такого місяця та сплачується орендарем не пізніше 5 (п'ять) календарних днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку за відповідний місяць.
У пункті 2.4. Договору сторони визначили, що до 7 числа кожного поточного місяця орендодавець виставляє орендарю рахунки за відповідний місяць строку користування майном. Після одержання таких рахунків на оплату орендної плати орендар повинен сплатити орендну плату протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунків.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що у випадку затримки орендарем будь-якого платежу останній сплачує на користь орендодавцю пеню від простроченої оплати в розмірі облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.
Додатковою угодою №1 від 29.12.2020 сторони вирішили доповнити договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна №27.09 від 27.09.2010 пунктом 2.7. Договору, згідно з яким із моменту встановлення заборони ведення господарської діяльності, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (з наступними змінами і доповненнями), і до 31.05.2020, орендар сплачує орендодавцю 25% від встановленої договором орендної плати за користування майном. За неповний місяць користування майном орендна плата сплачується пропорційно кількості днів користування, що становить за період з 17.03.2020 по 31.05.2020 - 5 594,63 грн.
Договір діє по 16.04.2034 (пункт 5.1. Договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором щодо сплати орендних платежів за період 01.03.2018 по 01.03.2021 у відповідача виникла заборгованість у сумі 298 692,87 грн.
26.03.2021 позивач направив відповідачу претензію вих.№49 від 24.03.2021 про сплату заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна №27.09 від 27.09.2010 у сумі 298 692,87 грн.
За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення з відповідача (у редакції заяви про уточнення (зменшення позовних вимог) пеню у розмірі 7 004,96 грн, нараховану за період з 06.04.2021 по 29.07.2021 на суму 298 692,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 610,43 грн, нараховані за квітень 2021 року - червень 2021 року на суму 298 692,87 грн, та 3% річних у розмірі 2 823,26 грн, нараховані за період з 06.04.2021 по 29.07.2021.
Відповідач, заперечуючи проти позову, під час розгляду справи судом першої інстанції посилався на те, що за результатами проведеного в 2019 році візуального обстеження індивідуально визначеного майна зроблено висновок, що частина індивідуально визначеного майна, яке є предметом оренди, не придатне до експлуатації та підлягає повній модернізації або поверненню із оренди. Однак, станом на момент розгляду справи про стягнення орендної плати в судовому порядку питання приведення майна в стан, можливий до експлуатації, не вирішено, орендна плата залишилась без змін, а майно, яке не придатне до експлуатації, орендодавцем із оренди не прийняте. Враховуючи це, відповідач посилався на приписи частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, згідно із якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
01.10.2010 відповідач прийняв у строкове платне користування майно, визначене у підписаному між сторонами акті приймання-передачі до договору оренди від 01.10.2010.
Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період (з 01.03.2018 по 01.03.2021) у платному строковому користуванні відповідача перебувало індивідуально визначене рухоме майно, перелік якого наведений у додатку 1 до договору, яке знаходиться у майновому комплексі Президент Готель за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що починаючи з моменту укладання Акту приймання-передачі Майна відповідач сплачує орендодавцю оплату за користування майном, розраховану виходячи з його оціночної вартості. При цьому, орендна плата за перший місяць нараховується на пропорційній основі за період з дати підписання акту до кінця такого місяця та сплачується відповідачем не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту виставлення позивачем рахунку за відповідний місяць.
У пункті 2.4. Договору сторони визначили, що до 7 числа кожного поточного місяця орендодавець виставляє орендарю рахунки за відповідний місяць строку користування майном. Після одержання таких рахунків на оплату орендної плати орендар повинен сплатити орендну плату протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання рахунків.
Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в останнього виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2018 по 01.03.2021 на загальну суму 298 692,87 грн.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем до позову додано відповідні Акти наданих послуг та Рахунки на оплату орендних платежів за період з березня 2018 року по лютий 2021 року включно.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надіслання позивачем відповідачу частини рахунків на оплату орендних платежів, водночас, більша частина тих рахунків, які надсилались відповідачу, були надіслані не у строки, визначені у пункті 2.4. Договорі, що впливає на визначення строку виникнення обов'язку з оплати та, відповідно, дати виникнення прострочення, зокрема:
- докази направлення рахунків на оплату за період з березня 2018 року по січень 2020 року у матеріалах справи відсутні. За поясненнями позивача рахунки на оплату за період з березня 2018 року по січень 2020 року надавалися безпосередньо відповідачу, а тому можливість надати докази направлення у позивача відсутня. Разом з тим, за період з березня 2018 року по січень 2020 року між сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у яких позивачем та відповідачем погоджені суми орендної плати за вказаний період;
- рахунки на оплату №10 від 10.02.2020 на суму 8 949,92 грн за лютий 2020 року, №21 від 31.03.2020 на суму 8 923,09 грн та №22 від 14.04.2020 на суму 8 994,48 грн за березень-квітень 2020 року надіслані на адресу відповідача 22.04.2020 (номер відправлення 0740302635831);
- рахунок на оплату №19 від 12.05.2020 на суму 9 066,41 грн за травень 2020 року надіслано на адресу відповідача 18.06.2020 (номер відправлення 0740302679057) та отримано останнім 22.06.2020;
- рахунок на оплату №25 від 08.06.2020 на суму 9 093,61 грн за червень 2020 року та №31 від 10.07.2020 на суму 9 111,80 грн за липень 2020 року надіслано на адресу відповідача 03.08.2020 (номер відправлення 0740302702415) та отримано останнім 07.08.2020;
- рахунок на оплату №38 від 10.08.2020 на суму 9 057,13 грн за серпень 2020 року надіслано на адресу відповідача 12.08.2020 (номер відправлення 0740302714138) та отримано останнім 14.08.2020;
- рахунок на оплату №45 від 10.09.2020 на суму 9 039,01 грн за вересень 2020 року надіслано на адресу відповідача 11.09.2020 (номер відправлення 0740302724320) та отримано останнім 18.09.2020;
- рахунок на оплату №52 від 09.10.2020 на суму 9 084,20 грн за жовтень 2020 року надіслано на адресу відповідача 23.10.2020 (номер відправлення 0740302748202) та отримано останнім 26.10.2020;
- рахунок на оплату №58 від 09.11.2020 на суму 9 175,04 грн за листопад 2020 року надіслано на адресу відповідача 12.11.2020 (номер відправлення 0740302747796) та отримано останнім 16.11.2020;
- рахунок на оплату №64 від 09.12.2020 на суму 9 294,32 грн за грудень 2020 року надіслано на адресу відповідача 11.12.2020 (номер відправлення 0740302765549) та отримано останнім 14.12.2020;
- рахунок на оплату №5 від 11.01.2021 на суму 9 377,98 грн за січень 2021 року надіслано на адресу відповідача 20.01.2021 (номер відправлення 0740302764950) та отримано останнім 22.01.2021;
- рахунок на оплату №10 від 09.02.2021 на суму 9 499,88 грн за лютий 2021 року надіслано на адресу відповідача 12.02.2021 (номер відправлення 0740302790381) та отримано останнім 15.02.2021.
Отже, строк оплати орендної плати за вищевказаними рахунками, направленими відповідачу, враховуючи положення пункту 2.4. Договору, є таким, що настав.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, 26.03.2021 позивач направив відповідачу претензію вих.№49 від 24.03.2021 про сплату заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна №27.09 від 27.09.2010 у сумі 298 692,87 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 29.03.2021 (номер відправлення 0740302815341).
Направлення позивачем відповідачу вимоги про стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна №27.09 від 27.09.2010 та підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2018 року по січень 2020 року включно на загальну суму 196 809,87 грн, за висновками суду, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення оплати за вказаний період. Враховуючи положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, сплата за даний період у сумі 196 809,87 грн мала бути здійснена у строк до 05.04.2021 включно (сума орендної плати за іншу частину спірного періоду обрахована у відповідності до пункту 2.4. Договору, оскільки позивачем надані докази надсилання та отримання відповідачем рахунків-фактур по кожному з місяців з лютого 2020 року по лютий 2021 року).
Відповідач, у свою чергу, не надав суду належних та вірогідних доказів на спростування заборгованості з орендної плати за користування рухомим майном за період з 01.03.2018 по 01.03.2021 у сумі 298 692,87 грн. Контррозрахунку суми основної заборгованості, заперечень щодо правильності такого розрахунку, доказів на підтвердження отримання рахунків з березня по січень 2020 року із зазначенням конкретної дати такого отримання відповідачем також не подано.
У відповідності до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За встановлених судом обставин, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт користування рухомим майном, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що орендна плата за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна №27.09 від 27.09.2010 у сумі 298 692,87 грн підлягає оплаті відповідачем у повному обсязі.
Доводи відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що частина індивідуально визначеного майна, яке є предметом оренди, не придатне до експлуатації та підлягає повній модернізації або поверненню із оренди, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 3.4.4. Договору орендар зобов'язується зберігати майно, запобігати його пошкодженню або псуванню, утримувати його у належному стані з урахуванням фізичного зносу.
Згідно пункту 3.4.6. Договору орендар зобов'язується за власний рахунок ремонтувати майно та підтримувати його в експлуатаційному стані.
Відповідно до пункту 3.3.4. Договору орендар має право ініціювати списання майна орендодавцем.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу орендованого майна чи розірвання/зміни умов договору оренди у зв'язку зі спливом строку експлуатації та неможливістю використання його за призначенням, а також реалізації визначеного у пункті 3.3.4. Договору права ініціювати списання майна орендодавцем.
Посилання скаржника на п.п. 138.3.3. статті 138 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки дана норма визначає мінімальні, а не максимальні строки використання основних засобів.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2018 року по січень 2020 року та додаткова угода №1 від 29.12.2020 до Договору (про зменшення орендних платежів на період карантину), підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо стану орендованого майна та можливості його використовувати за призначенням.
Посилання відповідача на акт від 30.08.2019 результатів роботи спільної комісії з візуального обстеження орендованого майна за договорами суд відхиляє, оскільки по-перше, такий акт складений відповідачем в односторонньому порядку, а по-друге, акт від 30.08.2019 не містить відомостей про причини непридатності до використання в господарській діяльності переданого в оренду майна, у той час як у відповідності до вищенаведених пунктів 3.4.4., 3.4.6. Договору відповідач зобов'язується зберігати майно, запобігати пошкодженню або псуванню, підтримувати у належному стані з врахуванням фізичного зносу; орендар зобов'язується за власний рахунок ремонтувати майно та підтримувати його в експлуатаційному стані.
При цьому, пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що стан майна, яке передається в оренду, не потребує поточного та капітального ремонту; майно згідно акту приймання-передачі до Договору було передано в оренду у справному технічному стані, що відповідає існуючим нормам, вимогам, показникам та цільовому призначенню. За результатами огляду орендар претензій до стану майна не мав.
Крім того, погодивши умову пункту 5.1. Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання, визначені пунктами 3.4.4., 3.4.6. Договору, на строк до 16.04.2034 року, таким чином у повній мірі усвідомлюючи, що буде використовувати у своїй господарській діяльності отримане в оренду майно протягом 25 років.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі як на доказ відсутності у нього обов'язку сплачувати орендні платежі на те, що він неодноразово пропонував передати зазначене майно орендодавцю для списання та зменшити розмір орендної плати у зв'язку з тим, що об'єкт оренди не придатний до експлуатації, однак позивач відмовився вирішувати дане питання, пославшись на ту обставину, що державний пакет акцій позивача знаходився в стані приватизації (копії листів додані до відзиву) оцінюються судом критично, враховуючи наступне.
Так, долучені до відзиву на позовну заяву листи не містять пропозицій щодо списання такого майна, а стосуються лише прохання переглянути розмір орендної плати за договором оренди. При цьому, разом із листами відповідачем не були направлені на адресу позивача проекти додаткових угод про внесення змін до договору.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що навіть якщо відповідач очікував отримати відповідне погодження щодо зменшення розміру орендної плати від позивача без направлення йому додаткової угоди, то не отримавши останнє, вказане не перешкоджало йому направити позивачу акт приймання-передачі (повернення) майна у разі незгоди продовжувати орендні правовідносини далі.
Відтак, наявне листування між сторонами може свідчити лише про спробу досудового врегулювання спору щодо розміру орендної плати за договором оренди індивідуально-визначеного рухомого майна №01/11 від 01.11.2010 та жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку своєчасно та в повній мірі виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів.
Відповідач не звертався до суду з позовними вимогами про дострокове розірвання договору, орендоване майно позивачу не повернув, відтак і надалі продовжує використовувати його в своїй господарській діяльності.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що об'єкти, передані в оренду в рамках Договору, не могли бути використані в господарській діяльності у спірний період внаслідок нормального фізичного зносу, відтак, не спростовано належними та вірогідними доказами обґрунтованості заявлених вимог про стягнення основної заборгованості за Договором у сумі 298 692,87 грн та не підтверджено наявності підстав для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
Позивачем у позові (у редакції заяви про уточнення (зменшення позовних вимог) також заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6 610,43 грн, нараховані за квітень 2021 року - червень 2021 року на суму 298 692,87 грн, та 3% річних у розмірі 2 823,26 грн, нараховані за період з 06.04.2021 по 29.07.2021.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за Договором за період з 01.03.2018 по 28.02.2021 станом на 06.04.2021 (дата, з якої позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат) становила 298 692,87 грн.
На підставі вищенаведених положень законодавства, враховуючи доведеність факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з орендної плати, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 06.04.2021 по 29.07.2021 та інфляційних втрат за період квітень 2021 року - червень 2021 року, колегією суддів встановлено обґрунтованість та правильність нарахування сум інфляційних втрат у розмірі 6 610,43 грн та 3% річних у розмірі 2 823,26 грн. Відповідно, позовні вимоги у цій частині також правомірно задоволені судом першої інстанції.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо повторного нарахування інфляційних втрат при розрахунку штрафних санкцій, оскільки відповідно до пункту 2.2. Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць за договором оренди визначається шляхом коригування оплати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць, судом відхиляються, оскільки названим пунктом Договору сторони погодили порядок визначення розміру орендної плати за наступні, після укладення договору, місяці, у той час як позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, яка є компенсацією знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 004,96 грн за період з 06.04.2021 по 29.07.2021, нарахованої на суму 298 692,87 грн, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що у випадку затримки орендарем будь-якого платежу останній сплачує на користь орендодавцю пеню від простроченої оплати в розмірі облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, позивач здійснює нарахування пені за період з 06.04.2021 по 29.07.2021 на всю суму основної заборгованості у розмірі 298 692,87 грн, оскільки претензію про сплату заборгованості відповідач отримав 29.03.2021, а відтак прострочення виконання відповідачем зобов'язання, враховуючи частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, виникло з 06.04.2021.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд при визначенні розміру штрафних санкцій не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині, зазначив, що при нарахуванні пені позивачем не були враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені на заборгованість з лютого 2020 року по вересень 2020 року включно на суму 55 451,58 грн, оскільки період такого нарахування перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду, оскільки у матеріалах справи містяться докази направлення позивачем відповідачу рахунків на оплату за вказаний період, а тому, враховуючи пункт 2.4. Договору, строк виконання зобов'язання з оплати орендних платежів за лютий 2020 року - вересень 2020 року визначено судом протягом п'яти днів з дати отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату. Так, зокрема, прострочка виконання зобов'язання з оплати орендної плати за вересень 2020 року почалася з 24.09.2020, оскільки рахунок на оплату №45 від 10.09.2020 було отримано відповідачем 18.09.2020. Отже, нарахування пені могло бути здійснене за період з 24.09.2020 по 24.03.2021, тобто за період, який не охоплено періодом, заявленим у позові (з 06.04.2021 по 29.07.2021).
За перерахунком суду першої інстанції в межах заявленого позивачем періоду, розмір пені за прострочення зобов'язання щодо оплати орендної плати становить 5 704,51 грн.
Однак, колегія суддів зазначає, що дійшовши висновку про обґрунтованість розміру заявленої до стягнення пені у сумі 5 704,51 грн, суд фактично здійснив її нарахування за період з 06.04.2021 по 29.07.2021 на суму 243 241,29 грн (298 692,87 грн - 55 451,58 грн).
Такий розрахунок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки нарахування пені мало здійснюватись наступним чином:
- за період з 06.04.2021 по 29.07.2021 на суму 196 809,87 грн (заборгованість березня 2018 року - січня 2020 року, строк виконання зобов'язання з оплати якої настав 06.04.2021, згідно претензії вих.№49 від 24.03.2021) пеня становить 4 615,60 грн;
- за період з 06.04.2021 по 30.04.2021 на суму 9 084,20 грн (заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень 2020 року). Оскільки рахунок на оплату №52 від 09.10.2020 було отримано відповідачем 26.10.2020, отже строк виконання зобов'язання з оплати є таким, що настав 01.11.2020. Враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, позивач мав право на нарахування пені за період з 01.11.2020 по 30.04.2021, однак, з огляду на обмеженість суду визначеним позивачем періодом нарахування, обґрунтованим є стягнення пені у сумі 44,18 грн за період з 06.04.2021 по 30.04.2021;
- за період з 06.04.2021 по 22.05.2021 на суму 9 175,04 грн (заборгованість зі сплати орендної плати за листопад 2020 року). Оскільки рахунок на оплату №58 від 09.11.2020 було отримано відповідачем 16.11.2020, отже строк виконання зобов'язання з оплати є таким, що настав 22.11.2020. Враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, позивач мав право на нарахування пені за період з 22.11.2020 по 22.05.2021, однак, з огляду на обмеженість суду визначеним позивачем періодом нарахування, обґрунтованим є стягнення пені у сумі 86,10 грн за період з 06.04.2021 по 22.05.2021;
- за період з 06.04.2021 по 20.06.2021 на суму 9 294,32 грн (заборгованість зі сплати орендної плати за грудень 2020 року). Оскільки рахунок на оплату №64 від 09.12.2020 було отримано відповідачем 14.12.2020, отже строк виконання зобов'язання з оплати є таким, що настав 20.12.2020. Враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, позивач мав право на нарахування пені за період з 20.12.2020 по 20.06.2021, однак, з огляду на обмеженість суду визначеним позивачем періодом нарахування, обґрунтованим є стягнення пені у сумі 142,60 грн за період з 06.04.2021 по 20.06.2021;
- за період з 06.04.2021 по 28.07.2021 на суму 9 377,98 грн (заборгованість зі сплати орендної плати за січень 2021 року). Оскільки рахунок на оплату №5 від 11.01.2021 було отримано відповідачем 22.01.2021, отже строк виконання зобов'язання з оплати є таким, що настав 28.01.2021. Враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, позивач мав право на нарахування пені за період з 28.01.2021 по 28.07.2021, однак, з огляду на обмеженість суду визначеним позивачем періодом нарахування, обґрунтованим є стягнення пені у сумі 217,88 грн за період з 06.04.2021 по 28.07.2021;
- за період з 06.04.2021 по 29.07.2021 на суму 9 499,88 грн (заборгованість зі сплати орендної плати за лютий 2021 року). Оскільки рахунок на оплату №10 від 09.02.2021 було отримано відповідачем 15.02.2021, отже строк виконання зобов'язання з оплати є таким, що настав 21.02.2021. Враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, позивач мав право на нарахування пені за період з 21.02.2021 по 21.08.2021, однак, з огляду на обмеженість суду визначеним позивачем періодом нарахування, обґрунтованим є стягнення пені у сумі 222,79 грн за період з 06.04.2021 по 29.07.2021.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені у даній справі підлягають частковому задоволенню на загальну суму 5 329,15 грн, а рішення суду першої інстанції в цій частині, відповідно, підлягає зміні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.
Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 є таким, що підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються частково на загальну суму 313 455,71 грн.
Розподіл судових витрат здійснено судом у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 231, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 змінити.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі №910/5909/21 викласти у наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01203, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12, ідентифікаційний код 35929323) на користь Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» (01023, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12, ідентифікаційний код 30058128) заборгованість у сумі 298 692 (двісті дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн 87 коп, пеню у сумі 5 329 (п'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн 15 коп, інфляційні втрати у сумі 6 610 (шість тисяч шістсот десять) грн 43 коп, 3% річних у сумі 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн 26 коп та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 4 701 (чотири тисячі сімсот одна) грн 83 коп.
В іншій частині позову відмовити».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» (01023, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12, ідентифікаційний код 30058128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01203, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12, ідентифікаційний код 35929323) 8 (вісім) грн 44 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати накази із урахуванням резолютивної частини даної постанови. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/5909/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2021.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.А. Іоннікова
І.М. Скрипка