Справа № 201/10593/21
Провадження № 2/201/827/2021
16 грудня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Дейнега А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Дніпропетровська філія Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,-
21.05.2021 позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок ДТП.
В обґрунтування даної позовної заяви позивач посилався на те, що 13.12.2017 у м. Дніпрі по вул. Космічна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Субару Легаси», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Тойота Авенсис», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Субару Легаси», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі полісу № АК/3836912. Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2018 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за фактом вказаного ДТП. Відповідно до висновку № 3269 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Тойота Авенсис», д/н НОМЕР_2 , складає 275 501,31 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням заміни запасних частин складає 346 814,60 грн. У зв'язку із викладеним позивач просить стягнути з відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» вказану суму невідшкодованого матеріального збитку, та судові витрати.
Представник позивача надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надав відзив в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2018 року з ОСОБА_4 стягнуто суму матеріального збитку, а також зазначив, що ліміт відповідальності страхової компанії складає 100 000 грн. з відрахуванням франшизи в розмірі 2 000 грн.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України та ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи 14.12.2021 здійснювався за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України, вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що 13.12.2017 у м. Дніпрі по вул. Космічна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Субару Легаси», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Тойота Авенсис», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2018 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за фактом вказаного ДТП.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а тому фактичні обставини встановлені постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.04.2019 є преюдиційними і доведенню не підлягають.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Субару Легаси», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі полісу № АК/3836912 (а.с. 97).
Вищевказаним вироком також встановлено, що для підтвердження матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу цивільного позивача ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, останнім було надано висновок № 3269 від 08.02.2018 року, складений приватним судовим експертом-автотоварознавцем Чернецьким М.В., згідно з яким, сума матеріальної шкоди складає 275 501,31 грн., однак суд не може прийняти цей висновок до уваги, у зв'язку із його невідповідністю вимогам ст.ст. 102, 106 ЦПК України, оскільки у ньому відсутні обов'язкове зазначення про те, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, в той же час, для підтвердження завданої цивільному позивачу ОСОБА_1 майнової шкоди, було складено за зверненням обвинуваченої ОСОБА_4 висновок експертного дослідження автотоварознавця № 5370 від 28.02.2018 року, який повністю відповідає вимогам вищезазначених положень цивільного процесуального законодавства щодо форми висновку експерта, відповідно до якого, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Toyota Avensis», р/н НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 266 140,26 грн., при цьому, саме це експертне дослідження, суд вважає за необхідне покласти в основу для прийняття рішення за цивільним позовом ОСОБА_1 в частині майнової шкоди і стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 цю суму матеріального збитку.
Позивач звертався до страхової компаній з метою отримати страхове відшкодування та отримав відмову в сплаті виплати (а.с. № 6-7).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).
Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року).
Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Таким чином, неправомірними діями ОСОБА_4 пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Проте суд критично оцінює доводи позивача в частині стягнення з відповідача саме 346 814,60 грн., оскільки згідно з полісом № АК/3836912 ліміт відповідальності страхової компанії складає 100 000 грн. з відрахуванням франшизи в розмірі 2 000 грн., тобто 98 000 грн., а відтак саме ця сума має бути стягнута з відповідача.
Ураховуючи право позивача на відшкодування шкоди від її заподіювача, а також приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи було встановлено судом та доведено позивачем спричинення шкоди саме ОСОБА_4 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», суд дійшов висновку про стягнення із останнього як страховика матеріальної шкоди заподіяної в результаті ДТП, у розмірі 98 000 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 980 грн. пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 530, 612, 625, 1166, 1167, 1187, 1188 1194 ЦК України, Постановою ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, ч. 6 ст. 82, ст.ст. 89, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Дніпропетровська філія Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 98 000 (дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Батманова