Справа № 201/5948/21
Провадження № 2/201/2657/2021
16 грудня 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого судді Батманової В.В.
при секретарі Ткаченко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 законного представника ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом вселення, -
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 законного представника ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом вселення.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, відповідачу на праві власності належить квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрована за вказаною адресою, проте опинилась в складних життєвих обставинах відбувала покарання за вироком суду від 21.12.2016 та була звільнена 07.04.2021. За цей час відповідач, яка є матір'ю позивача переїхала з дитиною позивача мешкати до іншої квартири, а спірну почала здавати третім особам. На даний час між сторонами склалися неприязні стосунки та відповідач перешкоджає позивачу користуватися квартирою. Позивач не може домовитися щодо даного питання мирним шляхом, тому просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у здійсненні ним права користування.
Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності та не заперечував щодо винесення заочного рішення суду.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не надав.
У зв'язку з тим, що позивач не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Судом встановлено та не заперечувалось стороною, що відповідач є власником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач зареєстрована за вказаною адресою, проте опинилась в складних життєвих обставинах, відбувала покарання за вироком суду від 21.12.2016 та була звільнена 07.04.2021.
За цей час відповідач, яка є матір'ю позивача, переїхала з дитиною позивача мешкати до іншої квартири, а спірну почала здавати третім особам.
На даний час між сторонами склалися неприязні стосунки та відповідач перешкоджає позивачу користуватися квартирою.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 141 Цивільно - процесуального кодексу України у разі задоволення позову сплачений судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, Конституції України, ст.ст. 316,321,391 ЦК України та керуючись ст.ст. 4,13,76,77,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 законного представника ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом вселення задовольнити.
Усунути позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) перешкоди у праві користування житловим приміщенням шляхом її вселення в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та покладення на відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) зобов'язання передати позивачу ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя : В.В. Батманова