Справа № 22ц-4637/10 Головуючий у 1-й інстанції - Якименко Л.Г.
Категорія - 57 Доповідач - Лаченкова О.В.
(вступна та резолютивна частини)
21 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Приходченко А.П.
суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
Керуючись ч. 1 ст.218, ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - відхилити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді:
Справа № 22ц-4637/10 Головуючий у 1-й інстанції - Якименко Л.Г.
Категорія - 57 Доповідач - Лаченкова О.В.
21 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Приходченко А.П.
суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
15 червня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково та визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В іншої частині позову відмовлено.
З вказаною постановою суду не погодилось Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та подало апеляційну скаргу на зазначену постанову суду. В апеляційної скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позову..
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем ним була призначена та виплачувалася пенсія, що у 2006-2008 роках нараховувалася без підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01 січня 2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачки за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то ці пільги фактично запровадженні не були, тому у задоволенні вимог щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги у 2006 році необхідно відмовити.
Щодо такого права позивача на 2007 рік, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липень 2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивачка не мала права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня .2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, позовні вимоги позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є обґрунтованими.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач, повинен був діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправні дії.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки, позивач про порушення своїх прав дізнався лише 05 червня 2009 року то суд прийшов до вірного висновку, що позивач звернувся до суду у в межах строку позовної давності.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону.
При розгляді даної справи порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування постанови судом апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлені обставини.
Керуючись ч. 1 ст.218, ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - відхилити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: