вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2021 р. Справа№ 910/9823/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Секретар судового засідання: Безрадна А.Л.
За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 30.11.2021 р.
Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 (суддя Курдельчук І.Д., м. Київ)
за позовом Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів", м. Київ,
про стягнення 659 163,23 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Обставини справи
Міністерство охорони здоров'я України звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» про стягнення 659 163,23 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/9823/20 позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Меддів" на користь Міністерства охорони здоров'я України штрафні санкції у розмірі 164 790,00 грн та судовий збір у розмірі 9 887,46 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду №910/9823/20 від 01.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 910/9823/20 змінено, пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 910/9823/20 викладено в такій редакції: "2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" на користь Міністерства охорони здоров'я України штрафні санкції (пеню) в розмірі 329 581,62 грн, судовий збір в розмірі 9 887,46 грн." В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 910/9823/20 залишено без змін.
Також постановою стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" на користь Міністерства охорони здоров'я України 3 707,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
14.07.2021 на виконання рішення та постанови Північного апеляційного господарського суду № 910/9823/20 від 01.06.2021, які набрали законної сили 07.06.2021 було видано відповідні накази.
Короткий зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів Господарського суду міста Києва від 14.07.2021.
06.08.2021 до Господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» було подано заяву визнання такими, що не підлягають виконанню наказів Господарського суду міста Києва від 14.07.2021.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що позивач ухиляється від прийняття виконання обов'язку відповідачем.
Невиконання в добровільному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду №910/9823/20 від 01.06.2021 у даній справі матиме для відповідача негативні наслідки, так як звернення до виконання в примусовому порядку рішення суду призведе до стягнення додаткових витрат, виконавчого збору.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її ухвалення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" про визнання наказів Господарського суду міста Києва 14.07.2021 у справі №910/9823/20 такими, що не підлягають виконання задоволено.
Визнано наказ № 910/9823/20, виданий 14.07.2021 Господарським судом міста Києва щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" на користь Міністерства охорони здоров'я України штрафні санкції (пеню) в розмірі 329 581,62 грн, судовий збір у розмірі 9 887,46 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Визнано наказ № 910/9823/20, виданий 14.07.2021 Господарським судом міста Києва щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" на користь Міністерства охорони здоров'я України 3 707,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, таким, що не підлягає виконанню.
Приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем було погашено заборгованість за рішенням та постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/9823/20 від 01.06.2021 в добровільному порядку шляхом внесення відповідних сум на депозит нотаріуса до відкриття виконавчого провадження, тому дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказів таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована доведеністю заявником підстав для визнання наказів Господарського суду міста Києва 14.07.2021 у справі№910/9823/20 такими, що не підлягають виконанню
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Міністерство охорони здоров'я України (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/9823/20 такими, що не підлягають виконанню відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга Міністерства охорони здоров'я України обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 12, 24, 27, 39 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 537 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права, а саме- ст.ст. 327, 328 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано, що повідомлення нотаріуса від 10.08.2021 щодо уточнення реквізитів для сплати штрафних санкцій було надіслано Міністерству охорони здоров'я вже після пред'явлення виконавчого документа до виконання в порядку визначеному законодавством. Зазначене, на думку заявника апеляційної скарги, свідчить про те, що останнє не ухилялося від прийняття виконання рішення, а висновки місцевого господарського суду щодо зазначеного є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Заявник апеляційної скарги вказує, що відповідач керуючись положеннями ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» мав можливість звернутися до державного виконавця із відповідною заявою до закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», однак вказаним обставинам судом першої інстанції не надано належної оцінки.
Також скаржник зазначає, що реквізити позивача зазначались, як у позовній заяві, апеляційній та касаційній скарзі, тому такі реквізити були відмові відповідачу.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
27.10.2021 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому останній просить апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20- без змін.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України вказував на те, що оскаржувана ухвалу суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. А відтак, підстави для її скасування - відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021 апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9823/20; апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 призначено до розгляду на 09.11.2021.
Проте у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач)) у відпустці з 08.11.2021 по 12.08.2021, судове засідання, призначене на 09.11.2021, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 призначено до розгляду на 30.11.2021.
Явка представників сторін
У судове засідання 30.11.2021 з'явився представники сторін.
Позиція представників сторін у справі
У судовому засіданні представники скаржника підтримали подану апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та просили її задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/9823/20 такими, що не підлягають виконанню відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні аргументи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20- без змін, як таку, що прийнята місцевим господарським судом із дотримання норм процесуального та матеріального права.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно приписів ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акта, дійшов висновку, що апеляційна скарга Міністерства охорони здоров'я України не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20 не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 3 ГПК України обов'язковість судового рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
В силу приписів ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В загальному розумінні судовий виконавчий документ (наказ) є офіційним розпорядженням, що видається судом (суддею) і зобов'язує певного суб'єкта на вчинення юридично значимих дій.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц.
Як вже зазначалось вище, 14.07.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду № 910/9823/20 від 01.06.2021, які набрали законної сили 07.06.2021 було видано відповідні накази.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що позивач ухиляється від прийняття виконання обов'язку відповідачем.
Невиконання в добровільному порядку Північного апеляційного господарського суду № 910/9823/20 від 01.06.2021 у даній справі матиме для відповідача негативні наслідки, так як звернення до виконання в примусовому порядку рішення суду призведе до стягнення додаткових витрат, виконавчого збору.
Так, до матеріалів справи заявником додано докази звернення до позивача із заявою про одержання банківських реквізитів для добровільного виконання судових рішень у справі №910/9823/20, зокрема, лист вих.№3103/01 від 31.03.2021 з доказом надсилання штрихкод Укрпошти 0314303588030 трекінг Укрпошти підтверджує отримання адресатом 01.04.2021, лист вих.№1406/01 від 14.06.2021 з доказом надіслання останнього 15.06.2021 на адресу Позивача штрихкод Укрпошти 0314303642352, трекінг Укрпошти підтверджує отримання адресатом 16.06.2021 та доказом надсилання на офіційну електронну адресу moz@moz.gov.ua.
У зв'язку із ухиленням позивача від прийняття виконання постанови Північного апеляційного господарського суду № 910/9823/20, відповідачем внесено суму грошових коштів в розмірі 343 176,88 грн на депозит Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузори Вікторії Тимофіївни.
Суму 343 176,88 грн розшифровано штрафні санкції (пеню) в розмірі 329 581,62 грн та судовий збір в розмірі 9 887,46 грн і 3 707,80грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підтвердження зазначеного відповідачем додано копію платіжного доручення №1088 від 03.08.2021 та виписку по рахунку в АТ «Кредобанк» від 04.08.2021р.
Місцевим господарським судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузорою В.Т. 05.08.2021 надіслано на адресу Позивача повідомлення про зарахування вказаних грошових сум на депозит нотаріуса та необхідність надати відповідну заяву та документи нотаріусу для прерахування грошових коштів на рахунок Міністерства охорони здоров'я. штрихкод Укрпошти 0100196867982 з описом вкладення, трекінг Укрпошти підтверджує отримання адресатом 10.08.2021
Відповіді на вказані запити позивачем не надано.
Разом з тим Голосіївським ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ 13.08.2021 відкриті виконавчі провадження ВП 66476379 та ВП 66476485 за заявою МОЗ.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 537 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.
Згідно частини 2 вказаної статті, нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником виконано в повному обсязі обов'язок зі сплати грошових коштів на виконання судових рішень у справі №910/9823/20 шляхом внесення відповідних сум на депозит нотаріуса.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що боржником виконано в добровільному порядку зобов'язання зі сплати грошових сум за судовими рішеннями у справі №910/9823/20 у повному обсязі до відкриття виконавчого (-их) проваджень.
При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що ні судові рішення, ні накази не містять банківських реквізитів за якими було б можливим добровільно сплатити штрафні санкції (пеню) в розмірі 329 581,62 грн та судовий збір в розмірі 9 887,46 і 3 707,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
За даних обставин, зважаючи на позицію позивача з приводу вказаної вище заяви відповідача про не реагування на звернення щодо добровільного виконання грошового обов'язку, що випливає з судового рішення у даній справі, беручи до уваги, що відповідач заздалегідь належно повідомляв про свій реальний намір, враховуючи, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження, які на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на подання належних доказів і заперечень, однак стягувач ним не скористався у повній мірі, тому суд апеляційної дійшов висновку про процесуальну недобросовісність щодо виконання судового рішення та неналежну взаємодію та/або організаційну роботу структурних підрозділів державної установи, внаслідок чого з квітня 2021 кошти не надішли МОЗу.
За приписами ч. 4 ст. 328 ГПК України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" про визнання наказів Господарського суду міста Києва 14.07.2021 у справі №910/9823/20 такими, що не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" про визнання наказів Господарського суду міста Києва 14.07.2021 у справі №910/9823/20 такими, що не підлягають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/9823/20, та, відповідно, апеляційна скарга Міністерства охорони здоров'я України є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі №910/6567/20 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу №910/9823/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддями -20.12.2021.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко