вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" листопада 2021 р. Справа№ 927/907/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Секретар судового засідання: Безрадна А.Л.
За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 16.11.2021 р.
Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі № 927/907/20 (суддя В.В. Моцьор, м. Чернігів, повний текст складено 23.11.2020)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АО Інвест»
до Територіальної громади в особі Прилуцької міської ради
про визнання права власності
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "АО ІНВЕСТ" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Територіальної громади в особі Прилуцької міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "АО ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37632505) право власності на готельно-оздоровчий комплекс загальною площею 810,3 кв.м, господарську будівлю (літ. Б1) загальною площею 65,2 кв.м та котельню (літ. В1) загальною площею 25,3 кв.м за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Ярмаркова, 65/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради не визнає за позивачем право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі № 927/907/20 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АО Інвест" право власності на самочинно збудований об'єкт - готельно оздоровчий комплекс (літ. А1) загальною площею 25,3 кв.м.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов'язку прийняття об'єкту в експлуатацію у встановленому порядку. Так, судом досліджено та прийнято звіт про технічний стан за результатами обстеження будівельних конструкцій від 02.04.2020, як належний доказ, який свідчить про відповідність самочинно збудованого позивачем об'єкту вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. При цьому, доказів порушення прав і законних інтересів інших осіб, в т.ч. суміжних землекористувачів, створення самочинно збудованим майном загрози життю, здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, учасниками процесу до суду не подано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням Чернігівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі №927/907/20 скасувати та у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АО ІНВЕСТ" до Територіальної громади Прилуцької міської ради про визнання за товариством право власності на самочинно збудований об'єкт: готельно-оздоровчий комплекс (літ. А1) загальною площею 810,3 кв.м., господарську будівлю (літ. Б1) загальною площею 65,2 кв.м. та котельню (літ. В1) загальною площею 25,3 кв.м. відмовити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АО ІНВЕСТ" на користь Чернігівської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 12 229 грн 77 коп, які складаються із судового збору за подачу позовної та апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом неповно встановлено обставини справи, зокрема при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд повинен з'ясувати відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам. Так, позивач не є особою, яка здійснила будівництво об'єкта права власності, земельну ділянку для будівництва у встановленому Земельним кодексом порядку він не отримував. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до компетентного органу по питанню прийняття забудови до експлуатації. Крім того, за своїм цільовим призначенням земельна ділянка не відповідає коду за розділом класифікатора « 03», на якій допускається будівництво готелів, торгівельних приміщень та оздоровчих закладів. Також, скаржник зазначає, що наявність звіту не може безумовно свідчити, що визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості не порушує права і законні інтереси інших осіб. На думку апелянта, судом також не з'ясовано що саме перешкоджало забудовнику отримати необхідні дозвільні документи на будівництво об'єкта. При цьому, оскільки право власності на об'єкт, на час розгляду справи судом не існувало, воно не могло бути порушеним, а спір, з уповноваженим державою органом щодо здійснення певних дозвільних процедур, які є передумовою для подальшого визнання права власності, має ознаки публічно-правового. Крім того, позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
26.07.2021 від позивача надійшов відзив через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі №927/907/20 - без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу прокурора указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради у справі №927/907/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова А.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі №927/907/20 задоволено клопотання Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі №927/907/20; відкрито апеляційне провадження у справі №927/907/20; розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі № 927/907/20 призначено на 27.07.2021; зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі № 927/907/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 розгляд справи №927/907/20 відкладено на 14.09.2021.
Проте у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (доповідач)) у відпустці, судове засідання, призначене на 14.09.2021, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 розгляд апеляційної скарги призначено на 19.10.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 розгляд справи №927/907/20 відкладено на 16.11.2021.
Явка представників сторін
У судове засідання 16.11.2021 з'явились прокурор та представник позивача.
Відповідач, Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги відповідача, Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що відповідач, Прилуцька міська рада та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача, Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.
Позиція представників сторін у справі
Скаржник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі №927/907/20- без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "А ГРУП" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АО ІНВЕСТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, в тому числі за земельними угіддями: рілля 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки - 7410700000:04:002:0088, що знаходиться в місті Прилуки Чернігівської області, вул. Ярмаркова, 65/2 (надалі - Договір).
Пунктом 1 Договору встановлено цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовим Д.Є. 25.02.2020 за реєстровим №464.
28 лютого 2020 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "АО ІНВЕСТ" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису: 35721896.
Також, разом із вказаною земельною ділянкою позивач придбав у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "А ГРУП" готельно-оздоровчий комплекс загальною площею 810,3 кв.м, господарську будівлю (літ. Б1) загальною площею 65,2 кв.м та котельню (літ. В1) загальною площею 25,3 кв.м, які знаходяться на земельній ділянці, що знаходиться в місті Прилуки Чернігівської області, вул. Ярмаркова, 65/2, кадастровий номер: 7410700000:04:002:0088.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, виготовленої 19.11.2020 на запит суду, за ТОВ "АО ІНВЕСТ" 28.02.2020 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 7410700000:04:002:0088, площею 0,1 га, за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Ярмаркова, 65/2.
У Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості щодо об'єкту нерухомого майна, який розташований на вказаній земельній ділянці, відсутні.
На замовлення ТОВ "АО ІНВЕСТ", КП "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" станом на 04.03.2020 виготовлено технічний паспорт на вказаний об'єкт, в якому зазначено, що дозвіл на будівництво будівель А1, Б1, В1 не надано.
На запит позивача Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області видало довідку від 10.03.2020 №01-17/34, в якій зазначено, що об'єкт самочинного будівництва - громадський будинок (готельно-оздоровчий комплекс) з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 900,8 кв.м, збудований у період з 2017-2018 років, що знаходиться за адресою вул. Ярмаркова, 65/2 в м. Прилуки Чернігівської області, розташований відповідно до вимог державних будівельних норм.
Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження готельно-оздоровчого комплексу за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Ярмаркова, 65/2, виготовленого на замовлення ТОВ "АО ІНВЕСТ" експертом Сахненко В.М., встановлено готовність і можливість даного об'єкта до надійної та безпечної експлуатації.
Згідно зі звітом від 01.04.2020 про оцінку нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Ярмаркова, 65/2, а саме: готельно-оздоровчого комплексу (літ.А1) загальною площею 810,3 кв.м, господарської будівлі (літ. Б1) загальною площею 65,2 кв.м та котельні (літ. В1) загальною площею 25,3 кв.м, проведеного ФОП Івашньовим О.В., вартість вказаного об'єкту становить 543545,00 грн.
Для реєстрації права власності на вищезазначений самочинно збудований об'єкт ТОВ "АО ІНВЕСТ" звернулось до Управління архітектури та містобудівної діяльності Прилуцької міської ради з проханням зареєструвати вищевказаний об'єкт нерухомого майна.
На звернення позивача міський голова листом від 25.03.2020 №013-14/2330 повідомив, що підставою для реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва є рішення суду та декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду (додаток 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений Постановою кабінету міністрів України №461 від 13.04.2011). Також зазначено, що Прилуцька міська рада не має повноважень щодо реєстрації порушеного у зверненні питання.
В зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права є його визнання.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписом статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні таких правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.
Тобто, право власності на самочинно побудовані об'єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 5 якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч. 1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається за наявності однієї з умов:
1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;
2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;
3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, в окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає (окремі та самостійні) можливості визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Так, відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, з положень ст. 376 ЦК України вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч. 5 ст. 376 ЦК України), відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Згідно із п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов'язку прийняття об'єкту в експлуатацію у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення ТОВ "АО ІНВЕСТ", КП "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на вказаний об'єкт, датований 04.03.2020.
Для проведення технічного обстеження об'єкту самочинного будівництва, який є предметом позову, на замовлення ТОВ "АО ІНВЕСТ" експертом Сахненко В.М. (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №004074 від 28.12.2015) виготовлено Звіт про проведення технічного обстеження готельно-оздоровчого комплексу за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Ярмаркова, 65/2.
Відповідно до зазначеного Звіту об'єкт був збудований у період з 2013 по 2014 роки; площа забудови земельної ділянки - 844 кв.м; проектна та робоча документація у замовника відсутня; попередні обстеження об'єкта не проводились. Відомості про наявні на земельній ділянці будівлі та споруди: господарська будівля, котельня. Інформація щодо відповідності місця розташування об'єкта вимогам державних будівельних норм, отримана виконавцем від місцевого органу містобудування та архітектури - Управління містобудування та архітектури Прилуцької міськради від 10.03.2020 №01-17/34. Об'єкт - готельно-оздоровчий комплекс, основна споруда/будівля (А1) будівельний об'єм - 4294,00 куб. метрів, господарська будівля (Б1) будівельний об'єм - 231,73 куб. метрів, котельня (В1) будівельний об'єм - 102,00 куб. метрів.
За результатами технічного обстеження об'єкту встановлено готовність і можливість даного об'єкта до надійної та безпечної експлуатації.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначений Звіт є належним та допустимим доказом відповідності самочинно збудованого позивачем об'єкту вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.
Так, згідно з частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Також частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов'язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Пунктом 1 Договору встановлено цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Так, розміщення самочинної збудованої будівлі житлової готельного типу в межах одного виду цільового призначення землі не є порушенням цільового призначення земельної ділянки.
Доказів порушення прав і законних інтересів інших осіб, в т.ч. суміжних землекористувачів, створення самочинно збудованим майном загрози життю, здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб відповідачем не надано.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020, та, відповідно, апеляційна Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від
05.07.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі №920/907/20 підлягає поновленню
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі №927/907/20 покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Рішення Господарського суду Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2020 у справі №927/907/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської залишити без задоволення.
Справу повернути до суду першої інстанції
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддями - 20.12.2021.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова