"09" грудня 2021 р. Справа №914/346/20 (921/606/19)
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.
суддів БОЙКО С.
БОНК Т.
за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.
за участю представників учасників від:
апелянта - Бойко Д.О. (діє в порядку самопредставництва);
боржника - Рустамова Н.Р. (адвокат)
розглянувши апеляційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Івано-Франківськ №26298 від 06.09.2021 (вх.ЗАГС №01-05/3163/21 від 14.09.2021)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.08.2021 (повний текст - 17.08.2021, суддя Артимович В.М.)
у справі №914/346/20 (921/606/19)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Неолекс Консалт”, м.Бориспіль, Київська область
до відповідача: Приватного підприємства “Захід-Агроінвест”, м. Львів
про: стягнення 4 712 731,65 грн заборгованості за поставлений товар, 461 718, 59 грн - пені, 942 546, 33 грн - штрафу та 40 284, 17 грн - 3% річних
у межах справи № 914/346/20
за заявою: Приватного підприємства “Лан-ОілТрейд”, м. Львів
про банкрутство Приватного підприємства “Захід- Агроінвест”, м. Львів
Суть спору.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/346/20 за заявою ПП «Лан-Оіл Трейд» про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест».
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі №914/346/20 про банкрутство Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» здійснено на офіційному веб-порталі судової влади України 21.02.2020.
Постановою суду від 24.07.2020 ПП «Захід-Агроінвест» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ПП «Захід-Агроінвест» арбітражного керуючого Пурія Р.П.
З урахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 справу №914/346/20(921/606/19) за позовом ТОВ «Борщівська аграрна компанія» до ПП «Захід-Агроінвест» про стягнення 6 157 280,74 грн заборгованості прийнято до провадження в межах справи № 914/346/20 про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест».
ПП «Захід-Агроінвест» подано скаргу на дії державного виконавця Тернопільського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що ПП «Захід-Агроінвест» стало відомо, що 04.05.2020 Тернопільський районний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) незаконно отримав майно, а саме: грошові кошти в сумі 1 327 131, 94 грн, що належать ПП «Захід-Агроінвест». Відповідно до платіжного доручення №597 від 02.04.2020 платником вказаних грошових коштів було ТОВ «Борщівська аграрна компанія». Однак, скаржник стверджує, що на день звернення з цією скаргою ПП «Захід-Агроінвест», як власник грошових коштів в сумі 1 327 131,94 грн, не отримало від Тернопільського ДВС вказаних коштів.
Ухвалою суду від 11.08.2021 скаргу ПП “Захід-Агроінвест” на дії державного виконавця Тернопільського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Івано-Франківськ - задоволено; визнано неправомірними дії державного виконавця Голуб'юка В.Г.; зобов'язано державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Вказана ухвала мотивована тим, що дії державного виконавця щодо перерахування коштів, які належать ПП “Захід-Агроінвест”, ТОВ «Неолекс Консалтинг», а також бездіяльність державного виконавця щодо обов'язку зупинити вчинення виконавчих дії, у зв'язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство та дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, суперечать Закону України «Про виконавче провадження», а тому такі дії та бездіяльність є неправомірними.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Тернопільським відділом ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і скаргу ПП «Захід-Агроінвест» залишити без розгляду або відмовити у її задоволенні. Покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає такі обставини:
- пропуск ПП «Захід-Агроінвест» десятиденного строку на звернення із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, оскільки про перерахування коштів ТОВ «Борщівська аграрна компанія» на депозитний рахунок відділу ДВС скаржник дізнався ще у квітні 2021 року із відзиву, поданого ТОВ «Борщівська аграрна компанія» в межах справи №914/346/20 (914/564/21). При цьому клопотання про поновлення вказаного строку із зазначенням доказів поважності причин пропуску такого скаржником подано не було. Зазначене є підставою для залишення поданої скарги без розгляду;
- скаржник не надав суду доказів, що підтверджували б незаконність оспорюваних ним дій та бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні ВП№691802328, а також не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав вказаними діями/бездіяльністю державного виконавця;
- висновок суду першої інстанції, викладений в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, про стягнення державним виконавцем із ПП «Захід-Агроінвест» коштів у розмірі 1 327 131, 94 грн не відповідає обставинам справи, оскільки вказані кошти добровільно та самовільно перераховано ТОВ «Борщівська аграрна компанія», як первісним кредитором, з особистого рахунку на депозитний рахунок відділу ДВС для подальшого зарахування ТОВ «Неолекс Консалт» (новий кредитор) в межах виконавчого провадження ВП№61802328. Таким чином, державним виконавцем не вчинялися виконавчі дії щодо накладення арешту на кошти боржника та їх списання на депозитний рахунок відділу, тобто не здійснювалися виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на такі грошові кошти, а тому не було необхідності звертатися до суду для отримання дозволу для здійснення стягнення;
- суд першої інстанції помилково ототожнив виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти боржника із виплатою стягувачу коштів з депозитного рахунку, зарахованих боржником чи іншими особами для сплати заборгованості в добровільному порядку без вчинення заходів щодо звернення стягнення (арешту чи списання);
- ні стягувачем, ні боржником будь-яких повідомлень про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів вказаного боржника державному виконавцю не надсилалося, хоча в силу ч.4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» саме на сторони покладено обов'язок невідкладного повідомлення виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій. При цьому у державного виконавця відсутній обов'язок самостійно з'ясовувати обставини щодо наявності відкритої справи про банкрутство боржника у виконавчому провадженні.
Ліквідатор боржника Пурієм Р.П. подано відзив на апеляційну скаргу, який ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 залишено без розгляду.
Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками у справі подано не було.
В судове засідання з'явилися представники апелянта та боржника, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Інші учасники у справі в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно шляхом надсилання копії ухвали суду про відкладення розгляду справи на електронні пошти учасників.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явку сторін у судове засідання не визнано обов'язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання наявності/відсутності підстав для задоволення скарги на дії/бездіяльність державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено судом першої інстанції, 14.04.2020 державним виконавцем Тернопільського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голуб'юком В.Г., на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2020 у справі №921/606/19, було відкрито виконавче провадження №61802328 про стягнення 4 712 731, 65 грн заборгованості за поставлений товар, 459 781, 85 грн пені, 942 546, 33 грн, штрафу 40 284, 17 грн, 3% річних та 92 330, 16 грн та повернення сплаченого судового збору, разом - 6 247 674,16 грн. (боржник - ПП «Захід-Агроінвест», стягувач - ТОВ «Борщівська аграрна компанія»).
Відповідно до постанови державного виконавця Голуб'юка Віталія Георгійовича від 29.04.2020 було замінено стягувана - ТОВ «Борщівська аграрна компанія» на його правонаступника - ТОВ «Неолекс Консалт» за виконавчим документом наказом Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2020 у справі № 921/606/19.
04.05.2021 ТОВ «Борщівська аграрна компанія» самостійно здійснила перерахування коштів у розмірі 1 327 131,94 грн на депозитний рахунок Тернопільського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для їх подальшого зарахування ТОВ «Неолекс Консалт».
Матеріалами справи, а саме заявою ТОВ «Борщівська аграрна компанія» від 04.05.2020, адресованою державному виконавцю Голуб'юку В. Г., підтверджується, що ТОВ «Борщівська аграрна компанія» просила вказані перераховані грошові кошти зарахувати в якості стягнутих коштів в межах виконавчого провадження № 61802328 для подальшої виплати стягувачу ТОВ «Неолекс Консалт».
Згідно із платіжним дорученням від 05.05.2020 № 671, Тернопільським РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перераховано кошти в сумі 1 326 992,94 грн ТОВ «Неолекс Консалт», де у призначенні платежу вказано: «грошові кошти ПП «Захід-Агроінвест» в користь ТОВ «Неолекс Консалт» згідно виконавчого документу № 921/606/19».
Як зазначає ПП «Захід-Агроінвест» у поданій скарзі, воно не отримувало жодного повідомлення ні від Тернопільського ДВС, ні від інших осіб щодо факту отримання Тернопільським ДВС грошових коштів, що належать ПП «Захід-Агроінвест».
Згідно з інформацією про виконавче провадження державним виконавцем Голуб'юк В.Г. 20.05.2020 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, при цьому суму заборгованості зазначено - 4 920 751, 22 грн.
У листі Тернопільського РВ ДВС № 20178 від 07.06.2021 зазначено, що 04.05.2020 на адресу Тернопільського РВ ДВС надійшло звернення ТОВ «Борщівська аграрна компанія», у якому заявник повідомляв, що володіє грошовими коштами в розмірі 1 327 131,94 грн, які належали боржнику ПП «Захід-Агроінвест» та підлягають поверненню стягувану ТОВ «Неолекс Консалт» згідно договору відступлення права вимоги № БАК-НК та відповідно до ухвали Господарського суду Тернопільської області у справі №921/606/19 від 27.04.2020. Також у листі до Тернопільського РВ ДВС ТОВ «Борщівська аграрна компанія» повідомила, що бажає самостійно та добровільно виконати свій обов'язок перед ТОВ «Неолекс Консалт» щодо повернення коштів у розмірі 1 327 131,94 грн, отриманих за рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/606/19.
У зв'язку із зазначеним, а також враховуючи те, що ПП «Захід-Агроінвест» не отримувало жодного повідомлення ні від Тернопільського ДВС, ні від інших осіб щодо факту отримання Тернопільським ДВС грошових коштів, що належать ПП «Захід-Агроінвест», останнє звернулося до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на порушення ПП «Захід-Агроінвест» строку на звернення із вказаною скаргою, який встановлено п. 1 ч. 1 ст. 341 ГПК України, що є підставою для залишення такої без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Як зазначало ПП «Захід-Агроінвест» в судовому засіданні, Західним апеляційним господарським судом в судовому засіданні розглядалася апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Констянтина Павловича на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2021 року за скаргою ПП "Захід-Агроінвест" на дії приватного виконавця у справі №914/346/20 (921/606/19).
12.05.2021 в процесі розгляду зазначеної апеляційної скарги, приватний виконавець Мельниченко К.П. надіслав суду апеляційної інстанції заяву про долучення додаткових доказів, до якої додав копію платіжного доручення №597 від 29.04.2020 платника ТОВ «Борщівська аграрна компанія» про сплату на депозитний рахунок Тернопільського ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 1 327 131,94 грн з цільовим призначенням: повернення коштів, що належать боржнику ПП «Захід-Агроінвест», в якості стягнутих за ВП 61802328 (921/606/19) та банківську виписку платника ТОВ «Борщівська аграрна компанія».
Зазначене стало підставою для звернення ліквідатора ПП «Захід-Агроінвест» до Тернопільського ВДВС із запитом про надання для ознайомлення всіх матеріалів виконавчого провадження №61802328, з метою з'ясування обставин щодо сплати на депозитний рахунок Тернопільського ВДВС коштів в розмірі 1 327 131,94 грн та обставин щодо подальшого розпорядження цими коштами.
Матеріалами справи підтверджується, що 17.05.2021 ліквідатор ПП «Захід-Агроінвест» Пурій Р.П. надіслав на поштову та електронну адресу Тернопільського ВДВС запит №01-14/914-05/21 від 17.05.2021 про надання документів та інформації щодо виконавчого провадження №61802328. Проте, відповіді не отримав. Доказів протилежного апелянтом не надано.
04.06.2021 ліквідатор ПП «Захід-Агроінвест» Пурій Р.П. знову надіслав на електронну адресу Тернопільського ВДВС запит №01-14/914-06/21 від 04.06.2021 про надання документів та інформації щодо виконавчого провадження №61802328.
07.06.2021 на електронну пошту ліквідатора Пурія Р.П. надійшла відповідь Тернопільського ВДВС №20178 від 07.06.2021 на запит №01-14/914-05/21 від 17.05.2021 та на запит №01-14/914-06/21 від 04.06.2021, а також матеріали виконавчого провадження №61802328.
Таким чином, початком перебігу десятиденного строку на звернення із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця є саме 07.06.2021.
17.06.2021 ПП «Захід- Агроінвест» подало до Господарського суду Львівської області скаргу на дії державного виконавця Тернопільського ВДВС, тобто в межах десятиденного строку, визначеного ЗУ «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПП «Захід-Агроінвест» не порушило встановлені законом строки для звернення до суду із скаргою на дії виконавця, а тому відсутні підстави для залишення такої без розгляду.
Розглянувши скаргу ПП «Захід- Агроінвест» по суті, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4)диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8)співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9)забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Водночас, п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 ч. 1 ст. 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 ч. 1 статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Так, 21.02.2020 ухвалою Господарського суду Львівської області відкрито провадження у справі про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів даного боржника; пунктом 8 резолютивної частини даної ухвали постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «ПП «Захід-Агроінвест».
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження № 914/346/20 про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» здійснено 21.02.2020 за № 64590.
У ч. 9 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Крім того, зазначені відомості були вказані і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, інформація про відкриття провадження про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» була у публічному доступі ще з 21.02.2020.
Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 5 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, можуть офіційно опубліковуватися у друкованих виданнях. Судові рішення вважаються офіційно опублікованими за умови посвідчення органом, який забезпечує ведення Реєстру, відповідності судових рішень оригіналам або електронним копіям судових рішень, внесених до Реєстру. Судові рішення можуть офіційно опубліковуватися в скороченому обсязі, якщо це виправдано метою видання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 вказаного Закону).
Відтак, офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала Господарського суду Львівської області від 21.02.2020 є достатньою підставою для виконання державним виконавцем покладеного на нього обов'язку та зупинення вчинення виконавчих дій у відношення боржника - ПП «Захід-Агроінвест». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №917/1400/16.
Як вказано у листі-відповіді від 07.06.2021 Тернопільський РВ ДВС не здійснив зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки таке виконавче провадження перебувало у стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум. А тому, кошти у сумі 1326992,24 грн Тернопільський РВ ДВС перерахував на користь ТОВ «Неолекс Консалт» згідно платіжного доручення № 671 від 05.05.2020.
Водночас суд звертає увагу, що виконавче провадження № 61802328 було відкрите державним виконавцем Голуб'юком В.Г. 14.04.2020, тоді як провадження у справі про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» було відкрито ще 21.02.2020.
Таким чином, відкривши зазначене виконавче провадження, виконавець повинен був не пізніше наступного робочого дня його зупинити, на підставі п.1 ч . 1, ч. 2 ст.34 Закону, а не очікувати стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
При цьому, грошові кошти в сумі 1 326 992,24 грн були перераховані Тернопільським РВ ДВС на рахунок ТОВ «Неолекс Консалт» 05.05.2020, тобто приблизно через три тижні з моменту відкриття виконавчого провадження.
Щодо доводів апелянта про відсутність в державного виконавця обов'язку перевіряти обставини перебування сторін виконавчого провадження в стані припинення (банкрутства, ліквідації, реорганізації тощо) та покладення обов'язку щодо повідомлення органу ДВС про наявність вказаних обставин на сторін виконавчого провадження, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо боржника визнано банкрутом, чи юридичну особу-боржника припинено, тощо.
Із аналізу вказаної норми випливає, що ще на стадії прийняття виконавчого документу до виконання виконавець зобов'язаний перевірити, чи не перебуває боржник у стані припинення, банкрутства тощо.
З огляду на це, доводи апелянта про те, що зупинення виконавчого провадження можливе лише за повідомленням сторін виконавчого провадження про наявність обставин для зупинення виконавчого провадження суперечить нормам Закону, оскільки стан юридичної особи-боржника виконавець зобов'язаний перевіряти самостійно ще на стадії прийняття виконавчого документу до виконання.
Отже, всупереч наведеним вище нормам Закону, за наявності мораторію на задоволення вимог кредиторів та офіційного розміщення таких відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим, державним виконавцем Тернопільського ВДВС Голуб'юком В.Г. вчинялись дії щодо примусового виконання рішення шляхом розпорядження грошовими коштами ПП «Захід-Агроінвест» у виконавчому провадженні №61802328, чим було порушено права боржника.
Щодо покликання апелянта на відсутність вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення коштів та відсутність порушень норм Закону, судова колегія звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
В апеляційній скарзі Тернопільський відділ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зазначає, що для отримання на депозитний рахунок коштів, що в подальшому були перераховані стягувачу державним виконавцем не було застосовано жодних заходів примусового виконання, перелічених у ст. 10 Закону. Зарахування даних коштів на депозитний рахунок відділу відбулося в наслідок добровільних дій ТОВ «Борщівська аграрна компанія», а не вчинення заходів примусового виконання державним виконавцем. Оскільки жодних виконавчих дій для стягнення коштів державний виконавець не вчиняв, а також не направляв на адресу ТОВ «Борщівська аграрна компанія» жодних документів, які б спонукали їх до перерахунку коштів на депозитний рахунок відділу, то й державний виконавець не міг порушити жодну норму чинного законодавства при стягненні даних коштів, в тому числі ст. 53 Закону, адже державний виконавець даних коштів не стягував.
Апелянт зазначає, що після зарахування коштів на депозитний рахунок відділу законодавством чітко регламентується модель поведінки державного виконавця, зокрема, згідно із ч. 3 ст. 47 Закону стягувачу - юридичній особі - стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. Тому вважає, що після встановлення, що зараховані на депозитний рахунок відділу кошти належать боржнику (що було встановлене з листа ТОВ «Борщівська аграрна компанія» від 04.05.2020) відповідно до чинного законодавства державний виконавець був зобов'язаний перерахувати стягувачу, будь-яке інше перерахування порушувало б ст. 47 Закону.
З огляду на вказані доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що норма ст. 53 Закону не передбачає механізму добровільного перерахування у межах виконавчого провадження грошових коштів третьою особою. Більше того, норма даної статті не передбачає процедури розпорядження коштами, які є на депозитному рахунку виконавчої служби.
Крім того, ст. 53 Закону визначено обов'язок виконавця отримання ухвали суду для здійснення стягнення на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках. Відповідно іншої процедури щодо стягнення на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти Законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
При цьому, порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб чітко регламентований ст. 53 Закону.
Суд апеляційної інстанції не спростовує доводів апелянта щодо відсутності вчинення державним виконавцем дій щодо примусового стягнення коштів ПП «Захід-Агроінвест», які перебували на рахунку у ТОВ «Борщівська аграрна компанія», однак, з огляду на наведені вище положення Закону та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, констатує неправомірність дій державного виконавця щодо перерахування коштів ТОВ «Неолекс Консалт», які перебували на депозитному рахунку органу ДВС, проте належали боржнику.
Відтак дії державного виконавця Тернопільського РВ ДВС Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голуб'юка В. Г. щодо перерахування на користь ТОВ «Неолекс Консалт» коштів в сумі 1326992,94 грн у межах виконавчого провадження № 61802328 є неправомірними та такими, що суперечать нормам Закону.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість скарги ПП «Захід-Агроінвест» на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Голуб'юка В.Г. щодо перерахування коштів ПП «Захід-Агроінвест» у розмірі 1 327 131,94 грн, а також бездіяльності державного виконавця щодо обов'язку зупинити вчинення виконавчих дій.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що надав відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, а також дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 79, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, а також нез'ясування обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 у справі №914/346/20 (914/156/21) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Борщівська аграрна компанія» на користь ПП «Захід-Агроінвест» 1 327 131,94 грн. грошових коштів та 19 906,98 грн відшкодування витрат на оплату судового збору; стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка К.П. на користь ПП «Захід-Агроінвест» 132 086,04 грн. грошових коштів та 1 981,30 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Враховуючи те, що зазначеним рішенням поновлено порушене право скаржника - ПП «Захід-Агроінвест», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну оскаржуваної ухвали суду, шляхом виключення із резолютивної частини п.1.2, яким зобов'язано державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вказаного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного управління Міністерства юстиції задовольнити частково.
2. Змінити ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.08.2021 у справі №914/346/20 (921/606/19), виключивши із резолютивної частини п. 1.2, яким зобов'язано державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У решта частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя О. МАТУЩАК
Судді С. БОЙКО
Т. БОНК