Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1
справа № 757/42049/18-к (провадження № 13-141 зво 21)
17 вересня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року за виключними обставинами і ухвалою від 17 вересня 2021 року відмовила у відкритті провадження.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. 01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Седлецька проти України», яким констатував порушення щодо ОСОБА_2 (заява 42634/18) ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), а саме втручання у права заявниці у зв'язку з наданим судами доступом до інформації щодо вхідних і вихідних з'єднань з її мобільного телефону, яке не було «необхідним у демократичному суспільстві».
2. Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ ОСОБА_2 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року, у яких просила скасувати оскаржені судові рішення та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів.
3. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 через відсутність правових підстав Велика Палата Верховного Суду вказала, що системне тлумачення положень глави 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) дає підстави для висновку про те, що перегляд за нововиявленими та виключними обставинами є екстраординарною процедурою перегляду, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку встановлені виключні обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення. Таким чином, обов'язок відкрити провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами виникає в суду за умови, що рішення є предметом такого перегляду.
4. Як убачається з матеріалів за заявою, оскарженими судовими рішеннями вирішувалось питання про надання тимчасового доступу до речей і документів, тобто, за своєю суттю, вони є процедурними та не стосуються суті обвинувачення.
5. При цьому, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року була скасована апеляційним судом і втратила законну силу, а ухвала апеляційного суду від 18 вересня 2018 року вичерпала свою дію, оскільки мала строковий характер, а саме до 27 вересня 2018 року, про що зазначено в її резолютивній частині.
6. Оскаржені судові рішення не є предметом перегляду за виключними обставинами, про наявність яких стверджує ОСОБА_2 , а формальне їх скасування, про що просить заявниця, не може забезпечити відновлення її прав та попереднього юридичного стану в якому вона перебувала до порушення Україною міжнародних зобов'язань за ст. 10 Конвенції.
7. Однак, відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
9. За приписами статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень.
10. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (частина перша статті 9 КПК України).
11. Так, частиною третьою статті 463 КПК України визначено, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом подається до Верховного Суду для її розгляду у складі Великої Палати.
12. Відповідно до Конвенції Високі Договірні Сторони взяли на себе обов'язок виконувати остаточні рішення Європейського суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами. Отже рішення, відповідно до якого Європейський суд визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов'язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені у якості справедливої сатисфакції, але також і здійснити загальні, і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним в рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення.
13. Заходами індивідуального характеру є заходи, які вживаються державою з метою припинення встановленого Судом порушення та відновлення правового становища заявника настільки, наскільки це можливо, до того ж стану, в якому воно перебувало до порушення Конвенції (restitutio in integrum). При цьому компетентні органи держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, є найбільш відповідними для досягнення restitutio in integrum.
14. У зазначеній справі ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність переконливих підстав вважати чи залишалася інформація щодо вхідних і вихідних з'єднань з телефону заявниці недоторканою протягом строку дії ухвали районного суду. Отже захищена інформація щодо журналістки досі може перебувати у розпорядженні правоохоронних органів, що не можливо перевірити в інший спосіб ніж шляхом поновлення провадження у цій справі.
15. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла помилкового висновку про відсутність підстав для перегляду ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року за виключними обставинами.
Належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б постановлення ухвали про прийняття та призначення заявиОСОБА_2 про перегляд ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року за виключними обставинами та розгляд заяви по суті.
Суддя ОСОБА_1
Окрема думка складена 21 грудня 2021 року.