Ухвала
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 635/3473/20
провадження № 61-12426св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лагутін Іван Володимирович, на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцина В. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Учервні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух») про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 19 серпня 2003 року по 18 травня 2020 року перебував у трудових відносинах з ДП «Украерорух» та займав різні посади.
Останньою посадою, яку займав позивач перебуваючи у трудових відносинах з ДП «Украерорух», була посада диспетчера пункту передпольотного інформаційного обслуговування (далі ? ППІО) Брифінг-офісу.
Наказом Харківського регіонального структурного підрозділу (далі - Харківське РСП) ДП «Украерорух» від 18 травня 2020 року № 116/о ОСОБА_1 звільнено з роботи з 18 травня 2020 року за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Пунктом 6.25.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками, який вступив в дію з 01 січня 2020 року, передбачено, що при звільненні працівників пенсійного віку за власним бажанням, яких при прийомі на роботу на підприємство була оформлена пенсія, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги, зокрема, працівникам, які пропрацювали повних 10 років, - 6 посадових окладів, за кожний повний рік роботи понад 10 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік.
Позивач зазначав, що він має шістнадцять років безперервного стажу роботи.
Виходячи з його посадового окладу у розмірі 19 245 грн, при звільненні відповідач повинен був сплатити матеріальну допомогу в сумі 346 410 грн.
Проте в день звільнення відповідач не провів повний розрахунок та ухиляється від добровільного виконання цього обов?язку.
Також позивач вказував, що оскільки відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, тому в силу частини першої статті 117 КЗпП України на нього покладається відповідальність щодо сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ураховуючи вищевказане, ОСОБА_1 просив стягнути з ДП «Украерорух» матеріальну допомогу при звільненні у розмірі 346 410 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19 травня 2020 року по день ухвалення рішення.
Короткий зміст судових рішень
РішеннямХарківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні у сумі 346 410 грн та середній заробіток за час затримки виплати належних сум за період з 19 травня 2020 року по 24 грудня 2020 року включно у сумі 239 985,90 грн.
Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн.
Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь держави судовий збір в сумі 5023,95 грн.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року внесено виправлення у резолютивну частину рішення та викладено п?ятий абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь держави судовий збір в сумі 4 898,49 грн».
Рішення суду мотивовано тим, що ДП «Украерорух» не виконало вимоги Колективного договору та при звільненні не виплатило позивачу матеріальну допомогу, передбачену умовами цього договору.
Оскільки відповідач не здійснив повний розрахунок при звільненні працівника, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 19 травня 2020 року по 24 грудня 2020 року.
Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 25 000 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ДП «Украерорух» задоволено частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року змінено, скасовано в частині стягнення з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати належних сум за період з 19 травня 2020 року по 24 грудня 2020 року включно в сумі 239 985,90 грн і судового збору в розмірі 840,80 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Украерорух» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Украерорух» 840,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , відпрацював на підприємстві відповідача більше десяти років, що не заперечує відповідач, тому при звільненні його з роботи відповідач зобов'язаний був виплатити йому матеріальну допомогу, передбачену умовами Колективного договору.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є підстави для стягнення з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі, який передбачений пунктом 6.25.4 Колективного договору, що становить 346 410 грн.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що зміни та доповнення до Колективного договору вступили в дію з 20 травня 2020 року, у зв?язку з чим ці зміни не поширюються на спірні правовідносини, оскільки ОСОБА_1 звільнений з роботи 18 травня 2020 року.
Проте суд першої інстанції не взяв до уваги, що за змістом статей 116, 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові всі суми, нараховані підприємством, передбачені положеннями КЗпП України. Нарахування і виплата одноразової допомоги при звільненні за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію не входить в структуру заробітної плати, не передбачена нормами трудового права та не відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, передбачених частиною третьою статті 3 Закону України «Про оплату праці».
Виплата зазначеної допомоги передбачена пунктом 14.1 Колективного договору і не є обов'язковою.
Суд першої інстанції помилково вважав, що у цій справі на час звільнення позивача виплата матеріальної допомоги була передбачена колективним договором, оскільки у цій справі виплата компенсаційних платежів не є обов'язковою та передбачена у послідовності пріоритетів, визначених додатком № 26 до Колективного договору.
Також суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 березня 2019 року у справі № 640/19162/16-ц, що виплата матеріальної допомоги передбачена колективним договором і не є обов'язковою.
Таким чином до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 117 КЗпП України, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лагутін І. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в цій частині залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України, статті 2 Закону України «Про оплату праці» у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 760/14/696/16-ц (провадження №61-2793св18), від 12 вересня 2018 року у справі № 212/6977/15-ц (провадження № 61-22714св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 143/179/19 (провадження № 61-4851св20), від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20-ц (провадження №61-1683св21), від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20 (провадження № 613026св21), від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20 (провадження № 61-5070св21).
Касаційна скарга мотивована тим, що до виплат, передбачених колективним договором, слід застосовувати загальні умови проведення розрахунку при звільненні, визначені законом.
Невиплата у день звільнення виплат, передбачених колективним договором, є підставою для відповідальності роботодавця, яка передбачена статтею 117 КЗпП України.
Відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Також заявник вказує, що у провадженні Верховного Суду перебувають аналогічні справи, а саме: справа № 359/3256/20 (провадження № 61-5829ск21), справа № 359/3250/20 (провадження № 61-7160ск21), 359/4305/20 (провадження № 61-7835ск21), справа № 359/3843/20 (провадження № 61-6384ск21), справа № 359/3245/20 (провадження № 61-9574ск21).
У серпні 2021 року ДП «Украерорух» подало відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі і витребувано цивільну справу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 905/857/19 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 102 723,50 грн, в межах розгляду справи про банкрутство ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу», за касаційною скаргою ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2021 року та рішення Господарського суду Донецької області від 03 грудня 2020 року.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) та у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 у справі № 6-948цс16, у зв'язку з тим, що основними елементами непереборної сили є надзвичайність, невідворотність, непередбачуваність, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою обставиною та неможливістю виконати особою свого зобов'язання.
При цьому, з урахуванням положень частини першої статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішення Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44 (5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11. Регламенту.
Таким чином, у даних правовідносинах колегія суддів Касаційного господарського суду вважає спірними наступні питання:
1) щодо можливості поширення інституту непереборної сили як підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 ЦК України саме на зобов'язання роботодавця по виплаті працівникові заробітної плати (основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних витрат);
2) щодо можливості звільнення роботодавця від обов'язку по виплаті заробітної плати звільненому працівникові за відсутності тих обставин, які передбачені трудовим законодавством як підстава для зменшення заробітної плати з огляду на наявність у працівника лише трудової книжки без інших первинних документів щодо виконання ним трудових обов'язків у спірний період у обставинах окупації основного місця розташування роботодавця незаконними збройними формуваннями;
3) щодо можливості визнання непереборною силою захоплення підприємства - роботодавця у 2017 році з огляду на те, що Операція Об'єднаних сил фактично триває у безпосередній географічній близькості до основного місця розташування відповідача з весни 2014 року у розрізі ступеню непередбачуваності роботодавцем цієї обставини як елементу непереборної сили (стаття 617 ЦК України) та її впливу на виконання роботодавцем своїх обов'язків по виплаті заробітної плати перед працівником.
4) щодо природи наукового висновку Торгово-промислової палати України, з урахуванням того, що відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є Сертифікат;
5) щодо безумовного характеру наведених невідворотних обставин як таких, що звільняють роботодавця від відповідальності, з урахуванням того, що Сертифікат та (або) висновок Торгово-промислової палати є доказом в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України, який має оцінюватися судом поряд з іншими, наданими учасниками справи доказами.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року прийнято до розгляду справу № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) та її розгляд призначено на 18 січня 2022 року.
Судове рішення у справі, яке є предметом перегляду, та судове рішення у справі, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 635/3473/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/857/19.
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лагутін Іван Володимирович, на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/857/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук