Ухвала
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 509/1681/17
провадження № 61-772св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації,
позивач - ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Вікторія Володимирівна, та ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Окунєв Ігор Сергійович, на постанову Одеського апеляційного суду
від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої О. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації, про розподіл майна подружжя, визнання права власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона перебувала
у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 з 28 серпня 2003 року
до 16 листопада 2015 року, під час якого вони за договором міни з доплатою набули у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 70,7 кв. м та загальною площею 116,9 кв. м, а також земельну ділянку, площею 0,12 га, які розташовані на АДРЕСА_1 . Зазначене майно зареєстроване за ОСОБА_2 .
Зазначає, що вартість спірного майна на час його набуття подружжям становила 506 310 грн, що було еквівалентно 65 754,55 дол. США. За договором міни подружжя передало в рахунок спірного майна належну їм квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 125 160 грн. Решту суми - 31 786,01 дол. США, що була передана в рахунок зазначених будинку та земельної ділянки, є особистими коштами ОСОБА_1 , отриманими від продажу квартири АДРЕСА_3 , яка належала їй на праві особистої приватної власності. Виходячи з вартості будинку та земельної ділянки, ОСОБА_1 вважає, що її частка становить 74,17 %, а ОСОБА_2 - 25,83 %.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок та земельну ділянку на
АДРЕСА_1 ; розподілити вказане майно, а саме: визнати за нею право власності на 74,17 % зазначених житлового будинку і земельної ділянки та виділити цю частку в натурі, визнати за ОСОБА_2 право власності на 25,83 % житлового будинку і земельної ділянки та виділити йому цю частку в натурі; встановити порядок користування земельною ділянкою із зобов'язанням відповідача та членів його родини не перешкоджати позивачу у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами.
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, виділення часток у спільній сумісній власності.
Позовну заяву ОСОБА_4 мотивувала тим, що вона, погодившись на пропозицію свого сина ( ОСОБА_2 ) та його дружини ( ОСОБА_1 ), продала належну їй на праві особистої власності квартиру
АДРЕСА_4
з метою придбання будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Після продажу власної квартири, ОСОБА_4 переїхала проживати до
сім'ї свого сина у квартиру
АДРЕСА_2 .
Отримані від продажу квартири
АДРЕСА_4 кошти у розмірі
30 000 дол. США ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 для зберігання, який запропонував розмістити ці кошти на депозитному рахунку у банку. Розміщенням коштів у банку займалась ОСОБА_1 , яка і оформила депозитний договір на своє ім'я. У подальшому кошти разом з нарахованими відсотками (31 786,01 дол. США) були зняті з депозитного рахунку та використані для придбання спірних будинку та земельної ділянки, тому частка ОСОБА_4 у цьому майні складає 48,34 %.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просила: визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 і ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок на АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 48,34 % зазначених житлового будинку та земельної ділянки; визнати за
ОСОБА_2 право власності на 51,66 % вказаних житлового будинку та земельної ділянки.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання майна спільною власністю, виділення часток у спільній сумісній власності та стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 мотивував тим, що житловий будинок та земельна ділянка на АДРЕСА_1 набуто за кошти його матері ( ОСОБА_4 ) у розмірі 31 786,01 дол. США та кошти, які належали йому та його колишній дружині ( ОСОБА_1 ), у розмірі 10 945,52 дол. США. Таким чином частка ОСОБА_1 у спірному будинку та земельній ділянці складає 22,11 %.
Вказував, що під час шлюбу подружжям набуто у власність автомобіль Honda Jazz, який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 , тому він має право на отримання грошової компенсації вартості його частки у цьому майні.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль Honda Jazz, земельну ділянку та житловий будинок на АДРЕСА_1 ; стягнути на його користь зі ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості зазначеного транспортного засобу
у розмірі 158 437,50 грн; визнати за ним право власності на 77,89 % вказаних житлового будинку та земельної ділянки; визнати за ОСОБА_1 право власності на 22,11 % зазначених житлового будинку та земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 червня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки
від 02 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль Honda Jazz, вартістю 286 020 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію
1/2 частини вартості автомобіля Honda Jazz у розмірі 143 010 грн.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,12 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану на АДРЕСА_1 .
Визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 48,34 % земельної ділянки, площею 0,12 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 48,34 % житлового будинку, загальною площею 217,3 кв. м, житловою площею 73,3 кв. м,
з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 29,55 % земельної ділянки, площею 0,12 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 29,55 % житлового будинку, загальною площею 217,3 кв. м, житловою площею 73,3 кв. м,
з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 22,11 % земельної ділянки, площею 0,12 га, розташованої на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 , право власності на 22,11 % житлового будинку
з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що доводи ОСОБА_1 щодо її особистого вкладу в придбання спірного будинку та земельної ділянки
у розмірі 30 000 дол. США спростовуються копією листа з її електронної адреси на електронну адресу ОСОБА_2 . Доводи ОСОБА_2 щодо його фінансової участі особистими коштами при здійсненні першочергового внеску в придбанні квартири
АДРЕСА_2 , яка була предметом договору міни, підтверджені матеріалами справи. Також доведено під час розгляду справи і фінансову участь особистими коштами ОСОБА_4 у придбанні житлового будинку і земельної ділянки.
Після придбання спірного будинку, у період з 2010 року до 2014 року
ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно проводили
ремонтно-будівельні роботи вищевказаного будинку, в зв'язку з чим відбулась зміна технічних характеристик об'єкту, в тому числі збільшилась загальна площа будівлі зі 116,9 кв. м до 217,6 кв. м, та, відповідно, змінилась вартість об'єкта нерухомості.
Місцевий суд погодився з доводами ОСОБА_2 про можливість застосування положень частини четвертої статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Honda Jazz, який є спільною сумісною власністю подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано у частині поділу майна подружжя, визнання права власності на будинок та земельну ділянку, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, визнання права власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні власністю задоволено частково.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю та виділення часток у спільній сумісній власності задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, виділення часток у спільній сумісній власності залишено без задоволення.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 217,3 кв. м, житловою площею 73,3 кв. м; земельну ділянку, площею 0,12 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану на
АДРЕСА_1 ; автомобіль Honda Jazz.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину: житлового будинку
з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , загальною площею 217,3 кв. м, житловою площею 73,3 кв. м; земельної ділянки, площею 0,12 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , загальною площею 217,3 кв. м, житловою площею 73,3 кв. м; земельної ділянки, площею 0,12 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині на автомобіль Honda Jazz.
В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що доводи ОСОБА_1 щодо внесення її особистих коштів у розмірі 31 786 дол. США, які є її особистою власністю, в якості доплати за спірне нерухоме майно спростовуються матеріалами справи, оскільки квартира
АДРЕСА_3 продана нею 29 травня 2008 року за 5 901 грн, а кошти на депозит внесені 11 червня 2008 року у розмірі 30 000 дол. США.
Не доведеною є обставина придбання спірного нерухомого майна за кошти ОСОБА_4 від продажу її квартири
АДРЕСА_4 . Сам по собі продаж вказаної квартири не доводить, що належні ОСОБА_4 кошти були передані
для придбання спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Показання свідків не є допустимим доказом на підтвердження вказаних обставин.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Проте, матеріали справи не містять доказів про внесення одним з подружжя грошової компенсації за автомобіль, тому місцевий суд помилково стягнув зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за спірний автомобіль.
Виходячи з принципу рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні будинок, земельна ділянка та автомобіль придбані у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому є їхнім спільним майном.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко В. В., просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Окунєв І. С., просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Кравченко В. В., як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені
у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі
№ 316/1521/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 320/2297/17-ц,
від 11 листопада 2020 року у справі № 352/90/16-ц.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Кравченко В. В., посилається на пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),
а саме зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої
статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Кравченко В. В., мотивував тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення іншим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Суд апеляційної інстанції порушив норми статей 77, 78, частини третьої статті 89 ЦПК України при наданні оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема, не мотивував належним чином відхилення таких доказів як показання свідків та не надав оцінки копії електронного листа від 29 серпня 2015 року.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко В. В., вказував, що при віднесенні спірного нерухомого майна до об'єктів спільної сумісної власності подружжя, суд апеляційної інстанції не з'ясував джерело набуття цього майна (за спільні сумісні чи за особисті кошти подружжя), а встановив лише факт набуття вищезазначеного майна під час шлюбу.
У касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Окунєв І. С., як на підставу оскарження судового рішення посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені
у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі
№ 316/1521/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 320/2297/17-ц,
від 11 листопада 2020 року у справі № 352/90/16-ц.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат
Окунєв І. С., посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу) як на підставу оскарження судового рішення.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат
Окунєв І. С., мотивувала тим, що за системним тлумаченням частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя про стягнення з іншого з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. Правила, визначені частиною п'ятою зазначеної статті, застосовуються коли позивач висуває вимогу про виділення йому в натурі певного майна у порядку поділу, а відповідач - пропонує грошову компенсацію. Лише у такому випадку позивач зобов'язаний попередньо внести грошові кошти на депозитний рахунок суду, які при задоволенні позову будуть виплачені відповідачу як грошова компенсація його частки у спільному майні.
Проте, апеляційний суд не правильно застосував вищевказану норму матеріального права та помилково відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя.
ОСОБА_4 вказувала, що вона довела належними та допустимими доказами придбання спірного нерухомого майна за кошти, які вона
отримала від продажу власної квартири
АДРЕСА_4 . На підтвердження вказаних обставин надано договір купівлі-продажу зазначеної квартири, а також допитано свідків. Апеляційний суд помилково відхилив указані докази без належного обґрунтування.
Крім того, ОСОБА_4 у касаційній скарзі зазначала, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 77, 78, частини третьої статті 89 ЦПК України при наданні оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема, не мотивував належним чином відхилення таких доказів як показання свідків та не надав оцінки копії електронного листа від 29 серпня 2015 року.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якій просила постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Вказувала, що свідки, допитані у судовому засіданні, не були обізнані про природу походження коштів на придбання спірного майна. Свідки не були присутній під час продажу квартири ОСОБА_1 , під час укладення договору міни квартири ОСОБА_2 , під час продажу квартири ОСОБА_4 та під час укладення договору міни спірного житлового будинку і земельної ділянки. Свідки не знали та не могли знати як подружжя витрачало кошти. Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було жодних домовленостей щодо укладення договору купівлі-продажу і не було досягнуто згоди щодо вартості спірного автомобіля. Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня2019 року у справі № 339/116/16-ц.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Журик Т. В., подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 , в якій просила постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Вказувала, що ОСОБА_4 не заявляла вимог щодо спільного сумісного майна у вигляді спірного автомобіля, тому не має право оскаржувати судове рішення в цій частині. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що
у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо передання ОСОБА_4 коштів на придбання спільного майна подружжя. Разом з тим, ОСОБА_4 не цікавилась розглядом справи, тобто її особисті права жодним чином не порушуються за результатом вирішення заявлених у справі вимог.
Інший учасник справи відзиву на касаційні скарги не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко В. В., 14 січня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Окунєв І. С., 09 червня 2021 року подала до Верховного Судукасаційна скаргу.
Ухвалами Верховного Суду від 25 січня 2021 року та від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаними касаційними скаргами.
08 лютого 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 23 листопада 2021 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою від 06 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 209/3085/20 за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.
Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 щодо застосування приписів частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України про обов'язковість надання одним з подружжя (відповідачем) згоди на виплату компенсації частки у праві спільної сумісної власності на майно та внесення на депозитний рахунок відповідної грошової суми у справах, у яких про припинення своєї частки у спільному майні й отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року прийнято до розгляду справу № 209/3085/20.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)
у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження
у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Судове рішення у справі, яке є предметом перегляду, та судове рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження
у справі № 509/1681/17 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 209/3085/20.
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації, про розподіл майна подружжя, визнання права власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні власністю; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання майна спільною сумісною власністю, виділення часток у спільній сумісній власності; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання майна спільною власністю, виділення часток у спільній сумісній власності та стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя, за касаційними скаргами ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Вікторія Володимирівна, та ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Окунєв Ігор Сергійович, на постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 209/3085/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук