20.12.21
22-ц/812/2279/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/9943/18
Провадження № 22-ц/812/2279/21
Постанова
іменем України
20 грудня 2021 року м. Миколаїв Справа № 490/9943/18
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
без участі учасників справи належно повідомлених про день, час і місце судового засідання,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Рехлецьким Русланом Віталійовичем ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2021 року, постановлену під головуванням судді Гуденко О.А., у приміщенні цього суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,
встановив:
26 листопада 2018 року ОСОБА_1 діючи через свого представника - адвоката Рехлецького Р.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
Позивач зазначав, що з 01 квітня 2002 року по 26 листопада 2009 року проживав у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На теперішній час позивачу стало відомо, що у період подружнього життя відповідачка зустрічалась з іншим чоловіком, від якого і народила сина.
За вказаних обставин позивач просив задовольнити позов та виключити з актового запису про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївського обласного управління юстиції №1825, відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини.
У відзиві на позов, відповідач зазначала, що на момент реєстрації позивача батьком дитини, йому було відомо про факт, що він не є біологічним батьком дитини, тобто відсутнє кровне споріднення.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2021 року провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дитина - ОСОБА_3 , стосовно якого оспорює батьківство позивач, досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, враховуючи положення ч. 3 ст. 136 СК України у справі відсутній предмет спору, провадження у справі підлягає закриттю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали суду, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Позивач зазначав, що з позовом про оспорювання батьківства він звернувся до досягнення дитиною повноліття, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Відповідач правом подачі відзиву не скористалась.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позаяк на час розгляду справи ОСОБА_3 вже є повнолітнім, а відповідно до ст. 136 СК України оспорювання батьківська можливе лише до досягнення дитиною повноліття, а тому на даний час відсутній предмет розгляду у справі і провадження у справі підлягає закриттю.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 оспорює своє батьківство щодо сина ОСОБА_3 та просить виключити відомості про своє батьківство з актового запису про його народження.
Із свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).
Позов пред'явлений до суду 26 листопада 2018 року, тобто ще до повноліття дитини ОСОБА_3 , проте на час розгляду справи йому виповнилось 18 років.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд із цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).
Як встановлено ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані відповідач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_4 .
Оспорений позивачем актовий запис № 1825 про народження ОСОБА_3 , в якому зазначено відомості про нього як батька дитини, вчинено Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївського обласного управління юстиції 27 серпня 2002 року.
Враховуючий, що оспорюваний актовий запис про народження ОСОБА_3 був вчинений в серпні 2002 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС України, чинні на час їх виникнення, тобто на час вчинення оспореного позивачем актового запису.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 757/36468/16-ц (касаційне провадження 61-33593св18).
Подібні за своєю суттю правові висновки щодо застосування до вирішення спірних правовідносин законодавства, чинного станом на момент їх виникнення викладено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (касаційне провадження № 61-4163св18), у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц та у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 56 КпШС України, особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.
Оскільки в даному випадку розгляд справи повинен здійснюється не за нормами СК України, а за нормами КпШС України, положення статті 136 СК України не можуть бути застосовані під час розгляду даної справи. Крім того, колегія суддів вважає необхідним врахувати і той факт, що позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідачки до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття, а тому набуття ним повноліття під час розгляду цієї справи не може бути підставою для позбавлення особи, яка не вважає себе батьком дитини, права на звернення до суду за захистом своїх інтересів та не свідчить про відсутність предмету спору.
Суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав та неповно встановивши обставини справи, дійшов до помилкового висновку про відсутність предмету спору у цій справі та наявність підстав для закриття провадження.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом були неповно з'ясовані всі обставини справи, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини першої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участі у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування ухвали про закриття провадження у справі. Тому продовження розгляду справи повинно відбуватися іншим складом суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2021 року скасуватиі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції іншим складом.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: П.П. Лисенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року.