Справа №522/11093/21
Провадження № 1-кп/522/2037/21
16 грудня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд, на підставі об'єднаних обвинувальних актів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020167500000260 від 29.08.2020 року та кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163500000359 від 07.03.2021 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, Грузія, грузина, громадянина Грузії, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 15.03.2021 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 чт. 185 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
перекладача - ОСОБА_6 , -
Так, ОСОБА_3 будучи раніше судимим за корисливий злочин проти власності, на шлях виправлення не став, та знову вчинив новий злочин проти власності за наступних обставин. 06.03.2021 року приблизно о 03 год. 50 хв. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував за адресою: м. Одеса, вул. Катериненська, 18 біля входу до розважального закладу «Laila», де він побачив незнайому йому раніше жінку, якою виявилась ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка поклала свій мобільний телефон до лівої зовнішньої кишені свого пальто та прямувала в бік входу до розважального закладу «Laila». Побачивши вказані обставини та визначивши мобільний телефон предметом свого злочинного посягання у ОСОБА_3 з'явився злочинний умисел заволодіти майном потерпілої, а саме ОСОБА_7 . Таким чином ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, переконавшись що його дії залишаються непомітними для інших осіб, шляхом вільного доступу, з лівої зовнішньої кишені пальто ОСОБА_7 витягнув мобільний телефон марки «Iphone 12 mini» вартістю 25 041,00 грн., таким чином заволодівши майном потерпілої.
Виконавши всі дії, які ОСОБА_3 вважав за необхідне, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 25 041,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Також, 29.08.2020 року ОСОБА_3 , перебуваючи в ранковий час на вулиці Олександра Кутазакія кут вулиці Скісна в місті Одесі, побачив жінку з візком, на якому знаходилась жіноча сумка. В цей час, у ОСОБА_3 з корисливих мотивів виник злочинний намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме жіночої сумки.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, 29.08.2020 року приблизно о 10 год. 25 хв., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_8 , яка знаходилась на вулиці Олександра Кутазакія кут вулиці Скісна в місті Одесі.
Далі, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на повторне таємне викрадення чужого майна, 29.08.2021 року приблизно о 10 год. 26 хв., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними для потерпілої та перехожих громадян, умисно, повторно та з корисливих мотивів, викрав з візка належну ОСОБА_8 жіночу сумку чорного кольору вартістю 350 грн., в якій знаходилось належне останній майно, а саме: грошові кошти в розмірі 1 500 грн., пенсійне посвідчення, всього майна на суму 1 850 грн.
Таємно викравши майно ОСОБА_8 , ОСОБА_3 покинув місце вчинення ним кримінального правопорушення та розпорядився майном потерпілої на власний розсд, тим самим спричинив останній матеріальний збиток в розмірі 1 850 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
26.02.2021 року ОСОБА_3 перебуваючи в денний час на території ринку «Новий ринок» за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 26, побачив жінку в кишені куртки якої знаходився мобільний телефон. У ОСОБА_3 з корисливих мотивів виник злочинний намір, спрямований на повторне таємне викрадання чужого майна, а саме мобільного телефону.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна 26.02.2021 року приблизно о 11 год. 45 хв. ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_9 , яка знаходилась біля торгового прилавку на території ринку «Новий ринок», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 26.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на повторне таємне викрадення чужого майна, 26.02.2021 року приблизно о 11 год. 46 хв. ОСОБА_3 , впевнившись що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними для потерпілої та перехожих громадян, умисно, повторно та з корисливих мотивів, викрав з кишені належної ОСОБА_9 куртки належний останній мобільний телефон торгової марки «XIAOMI», моделі «REDMI NOTE 8T», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , чорного кольору, вартістю 4 500 грн., який знаходився в чохлі червоного кольору, вартістю 300 грн., та в якому знаходилась сім-картка оператору мобільного зв'язку «Vodafone» за абонентським номером: НОМЕР_3 , вартістю 50 гривень, та сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар» за абонентським номером: НОМЕР_4 , вартістю 50 грн., а всього майна, яке належить ОСОБА_9 , на загальну суму 4 900 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Таким чином, встановлені достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та підтвердив обставини кримінальних правопорушень, що описані в обвинувальних актах. Обвинувачений підтвердив наявність фактів, викладених в обвинувальних актах.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися.Відповідно до вимог ст.325 КПК України неявка потерпілого у судове засідання не є перешкодою для проведення судового розгляду.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд встановив, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує по першому епізоду - за ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; по другому епізоду - за ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; по третьому епізоду - за ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, а саме: неодружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимий.
Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 185 КК України, які вчинив ОСОБА_3 , є нетяжким злочином.
Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого відноситься щире каяття, разом з тим суд враховує позицію Верховного Суду по справі №363/975/18 відповідно якої зазначено, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. В матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки засудженим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого та виявляв готовність нести покарання.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_3 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчиняє умисні корисні злочини з певною систематичністю, що свідчить про його стійке небажання стати на шлях виправлення, відчуття безкарності за вчинене, що свідчить про схильність до вчинення злочинів.
При цьому, за встановлених обставин, суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, не вбачає достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст.ст.69, 75 КК України.
З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність невідшкодованих збитків, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за вчинені ним злочини покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки на думку суду його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання достатнім для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 50, 61, 65, 75, 76, 206-2 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
- ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
- ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання від вартою, до вступу вироку у закону силу - залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 04.08.2021 року.
Речові докази по даному кримінальному провадженню: DVD-R диск із відеозаписом зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1