Справа № 521/21451/21
Номер провадження:1-кс/521/6597/21
17 грудня 2021 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора Малиновської
окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42021163020000100 від 19 листопада 2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чорноморівка Каховського району Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, зі слів працевлаштованого в ТОВ «Камиш-Яна», неодруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 146 КК України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається:
Слідчий СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 .
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази:
Обґрунтовує клопотання тим, що ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , 15 грудня 2021 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи на меті намір вчинити відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, для подолання опору потерпілого ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи у групі, з прямим умислом, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч волі потерпілого та використовуючи свою значну перевагу, примусили його сісти з ними у салон автомобіля марки «Фольцваген» моделі «Таурег», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , незаконно позбавивши волі потерпілого ОСОБА_10 та обмеживши його свободу пересування.
Крім цього, 15 грудня 2021 року у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці ОСОБА_7 перебуваючи разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , вступили в злочинну змову, та діючи в групі, керуючись злочинним наміром, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, обравши об'єктом свого злочинного посягання майно, яке належить потерпілому ОСОБА_10 .
Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , 15 грудня 2021 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, достовірно знаючи місце перебування потерпілого, прибули до останнього на автомобілі марки «Фольцваген» моделі «Таурег», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 2-А, де, діючи у групі, з корисливих мотивів, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, зайшли до першої парадної будинку за вказаною адресою, де силоміць витягли потерпілого з будинку та посадили до свого автомобіля, на якому поїхали по вулиці Варненській в м. Одесі.
Після чого, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи у групі, з прямим умислом, протиправно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що потерпілий вже не зможе подолати опір та використовуючи значну перевагу, відкрито заволоділи грошовими коштами у розмірі 5000 гривень та 100 доларів США.
Після чого, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , перебуваючи у салоні автомобіля разом із потерпілим ОСОБА_10 зупинили автомобіль на узбіччі дороги навпроти будинку за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 7, де були затримані співробітниками СБУ.
В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що 16.12.2021 року повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186 КК України, один із злочинів є тяжким, що може стимулювати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Позиції сторін кримінального провадження:
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, та просив обрати ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
ОСОБА_6 підтримав думку адвоката. На додаткові питання слідчого судді ОСОБА_6 пояснив, що він має стабільний заробіток та офіційно працевлаштований, не одружений, однак живе з жінкою в цивільному шлюбі яка перебуває у стані вагітності.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановлені ухвали, неврахування окремих доказів, положення закону яким керувався слідчий суддя
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
В ході розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ ВП № 3 Одеського районного управління № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021163020000100 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України.
В рамках зазначеного кримінального провадження 16.12.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України.
Крім того дослідженими матеріалами встановлено, що 15 грудня 2021 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.
Право на свободу й особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
Таким чином, рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Відповідно до вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішуватись абстрактно. Воно має вирішуватися у кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії», справа «Харченко проти України»).
За змістом положень КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, і навести їх у мотивувальній частині ухвали.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів для обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України, разом з тим під час розгляду клопотання, встановлення особи підозрюваного та загальних обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 не є особою, яка потребує в теперішній час застосуванню найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_10 , протоколами допиту потерпілого ОСОБА_10 , протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом обшуку від 15 грудня 2021 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182).
Отже, стороною обвинувачення доведено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом з цим, обґрунтованість підозри не констатує беззаперечного факту доведеності винуватості особи, а лише вказує на достатність інформації для її існування.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Так, у судовому засіданні прокурором не доведено обґрунтованість існування ризиків, що підозрюваний, може переховуватися від органу досудового слідства та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду, то наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»). Так, під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено, підстав які б свідчили про те, що ОСОБА_6 у подальшому може вчинити дії направленні на переховування від досудового слідства або суду.
Щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, то вказаний ризик стороною обвинувачення ґрунтується лише на тому, що підозрюваний обізнаний про осіб, які являються свідками, потерпілим, у зв'язку із чим, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків. Однак вказане твердження не може бути підставою для обрання ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
На думку слідчого судді прокурор не навів мотивів щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
Відповідно до ст.181 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосований домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам вчинити певні дії, що можуть будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню, тобто існування певних ризиків для виконання завдань кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України. На думку слідчого судді існують певні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вказані ризики не дають слідчому судді достатніх підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, тому виходячи з принципів гуманності, верховенства права і поваги до людської гідності, приходжу до обґрунтованого висновку про необхідність обрати ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт з забороною підозрюваному залишати житло у нічний час доби, а також з покладенням на підозрюваного ОСОБА_6 певних процесуальних обов'язків, які на думку слідчого судді будуть достатні для належної поведінки підозрюваного.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України.
Слідчий суддя вбачає наявність підстав, щодо застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та вважає, що даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, зі слів працевлаштований, соціальні зв'язки в місці постійного проживання ОСОБА_6 (підозрюваний не одружений, однак зі слів підозрюваного, він тривалий період часу живе з цивільною дружиною, яка перебуває у стані вагітності), має постійне місце мешкання в місті Одесі, раніше не судимий.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - не має.
Враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне встановити заборону підозрюваному залишати житло у певний період доби, що забезпечить право підозрюваному на працю, належний рівень життя родини. Також є необхідним покладання на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Оцінивши в сукупності всі вищезазначені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений час доби буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості висунутої йому підозри і зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 202, 203, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Висновки слідчого судді:
В задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42021163020000100 від 19 листопада 2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 - у певний період доби, а саме з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин.
Негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_6 невідкладно прибути до місця свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 .
Роз'яснити підозрюваному його обов'язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (місто Одеса) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утриматись від спілкування з підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілим ОСОБА_10 та свідками по даному кримінальному провадженню.
Відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники Національної поліції з метою контролю поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження:
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту оголошення ухвали слідчого судді, тобто з 17 грудня 2021 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 15 лютого 2022 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1