Житомирський апеляційний суд
Справа №280/498/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
16 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження № 280/498/19 за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 січня 2022 року включно, -
В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_7 просять ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою. Вважають ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, без повного та всебічного з'ясування обставин справи. Посилаються на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та недоведеність прокурором їх існування. Зазначають, що сама по собі тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень не може слугувати підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказують, що постановляючи ухвалу, суд належним чином не врахував, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв'язки, а також дані, які характеризують його особу. Звертають увагу, що суд не розглянув можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вважають, що запобіжний захід у виді домашнього арешту буде достатнім для виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Згідно ухвали, в провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження №12018060000000234 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6,12, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.2 ст.185 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу не зникли і існують на даний час, тому до нього не може бути застосовано іншого більш м'якого виду запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, не з'явився для участі у відеоконференції. Згідно телефонного повідомлення мав намір вийти на конференцзв'язок, але потім вимкнув телефон і на зв'язок не вийшов. Клопотання про відкладення не подавав.
З'ясувавши думку сторін щодо можливості апеляційного розгляду у відсутності адвоката ОСОБА_9 , а також те, що апеляційна скарга подана одна від адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з узгодженою позицією і в апеляційному розгляді приймає участь один із апелянтів - захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності захисника ОСОБА_9 , оскільки в даному випадку, право обвинуваченого ОСОБА_8 на захист не порушується. Крім того, така поведінка адвоката ОСОБА_9 , на думку апеляційного суду, свідчить про його зловживання правами.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження №280/498/19, в провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження №12018060000000234 від 25.09.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, включно по 06.11.2021 року.
04.11.2021 року у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшилися.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Частиною 2 цієї статті встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Апеляційний суд вважає, що при прийнятті рішення про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 176-178 183, 196, 331 КПК України.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Згідно обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обвинувачуються в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині - ОСОБА_12 , вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, окрім того - у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямованого на заволодіння майном; у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб та у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.
На підставі наведеного, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів (п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України), за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі.
Також судом враховано наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що перебуваючи на волі, під загрозою можливого покарання, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою.
Вказані обставини підтвердив прокурор і при апеляційному розгляді та зазначив.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апеляційної скарги захисників про недоведеність наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливості обвинуваченого переховування від суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як зазначено прокурором, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - жителя м. Житомира, який раніше судимий, перебувають на розгляді кримінальні провадження в Суворовському районному суді м. Одеси (ч.3 ст. 187 КК України) та Сєвєродонецькому міському суді Луганської області (ч.1 ст. 263 КК України), що свідчить про те, що особа обвинувачується у вчиненні злочинів у різних регіонах України.
Крім того, ризик впливу на потерпілих, свідків, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, у вказаному кримінальному провадженні є дійсним, реальним та триваючим, що підтверджується допитом потерпілої ОСОБА_13 в судовому засіданні суду першої інстанції.
Також, апелянтами не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення слідчим суддею та судом ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Колегія суддів звертає увагу, що стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_8 не змінилися з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.
Зазначення апелянтами про те, що до обвинуваченого ОСОБА_8 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянтами не наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апелянтів про те, що обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтується виключно на припущеннях, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки це не є предметом розгляду в даному провадженні, де вирішується питання обґрунтованості продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Доводи апелянтів про те, що суд не розглянув можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в ухвалі суду зазначено, що стороною захисту заявлялось клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 на домашній арешт, в задоволенні якого судом було відмовлено.
Посилання в засіданні апеляційного суду захисника ОСОБА_7 на те, що оскаржувана ухвала суду від 04.11.2021 року не набрала законної сили, а тому обвинувачений ОСОБА_8 в порушення ст. 206 КПК України незаконно тримається під вартою до теперішнього часу, апеляційний суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки суперечить положенням ст. 205 КПК України, згідно яких ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що судом невірно визначено строк дії запобіжного заходу, а саме до 03.01.2022 року включно.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, саме такий строк зазначено у клопотанні прокурора (а.п.65-66).
Отже, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 не може бути встановлений більш ніж до 02.01.2022 року (включно).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , не були враховані вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону, тому на підставі ч.2 ст.404 КПК України ухвала суду в частині строку дії запобіжного заходу підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
В порядку ч.2 ст.404 КПК України ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 січня 2022 року включно - змінити в частині строку дії запобіжного заходу.
Постановити нову ухвалу в цій частині, якою продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 02 січня 2022 року включно.
В іншій частині ухвалу суду залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :