07.12.2021 Справа № 756/7506/20
Унікальний № 756/7506/20
Провадження № 1-кп/756/678/21
«07» грудня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілої: ОСОБА_9 ,
представників потерпілого: ОСОБА_10 ,
захисника: ОСОБА_11 ,
обвинуваченого: ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Гребінка, Полтавської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дочку 2021 року народження, з середньою освітою, працюючого водієм, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
08.12.2018, приблизно о 23 годині 40 хвилин, ОСОБА_12 , керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Скляренко у місті Києві в напрямку вул. Куренівська, розташовуючись в другій (середній) смузі (з трьох наявних в його напрямку руху), наближаючись до перехрестя вказаних вулиць.
В цей час, на перехресті вул. Скляренко та вул. Куренівська здійснювалось оформлення матеріалів адміністративного правопорушення - дорожньо-транспортної події, за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_9 , яка перебувала на місці пригоди та знаходилась біля транспортних засобів.
Під час руху ОСОБА_12 допустив порушення вимог п.1.5, підпункту «б» п. 2.3, п.п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт «б» п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
- п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_12 , виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до перехрестя вказаних вулиць, маючи об'єктивну змогу своєчасно виявити попереду себе нерухомі транспортні засоби, які розташовувались в середній і крайній лівій смугах та були огороджені конусоподібними фішками із світлоповертаючими елементами (у зв'язку з оформленням адміністративних матеріалів дорожньо-транспортної пригоди), а також автомобіль «Mercedes- Benz Vario», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв в середній смузі з увімкненим аварійним світловим сигналом, усвідомлюючи, що організація дорожнього руху на даній ділянці проїзної частини вул. Скляренка змінена та проїзд можливий лише через крайню праву смугу, будучи зобов'язаним обрати безпечну швидкість руху з урахуванням дорожніх умов (які виражались у наявності дощу, мокрої проїзної частини та темного часу доби), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що його дії будуть безпечними і не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та навпроти будинку № 2 «б» по вулиці Куренівській у місті Києві змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, виїхав в крайню ліву смугу, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 спричинивши останній тілесні ушкодження, з якими вона була госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
Встановлено, що при зверненні за медичною допомогою 08.12.2018, о 23 годині 40 хвилин, у ОСОБА_9 мали місце такі тілесні ушкодження: а) закритої черепно-мозкової травма у вигляді струсу головного мозку, перелому правої виличної кістки, саден лобної ділянки голови; б) закритої травма грудної клітки у вигляді перелому середньої третини правої ключиці, саден грудної клітки зліва; в) закритої травми хребта у вигляді перелому правого поперечного відростка п'ятого поперекового хребця; г) закрита травма живота та тазу у вигляді переломів бокової маси крижі справа, правої сідничної кістки, саден лівого фланку живота; д) закрита травма правого колінного суглобу у вигляді перелому латерального виростка великогомілкової кістки, крововиливу в кістковий мозок проксимальних виростків великогомілкової кістки, розриву заднього рогу медіального меніску.
Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони дією тупого предмету(тів), утворились 08.12.2018 при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом).
Таким чином, між подіями транспортної травми від 08.12.2018 та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_9 є прямий причинно-наслідковий зв'язок.
У ОСОБА_9 мають місце наслідки перенесеної 08.12.2018 черепно-мозкової травми, а саме такої її складової як перелом правої виличної кістки, у вигляді нейропатії гілок лицевого, окорухового та відвідного нервів праворуч з легким правобічним прозопарезом, легким птозом правої повіки та окоруховими порушеннями.
Вказані зміни в ділянці обличчя мають незворотній характер, так як вони, з моменту отримання вказаної травми під дією не хірургічних методів лікування самостійно не усунулись, проведення оперативного втручання в даному випадку також може не призвести до повного їх усунення.
Таким чином, закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_9 , отримана 08.12.2018, що призвела до непоправного знівечення обличчя, за своїми наслідками є невиправною, та за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_12 Правил дорожнього руху України та настання наслідків, у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 , перебувають у прямому причинному зв'язку.
Обвинувачений ОСОБА_12 , в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, не визнав та пояснив, що в грудні 2018 року, в темну пору доби він працюючи в службі таксі, їхав з пасажиром, в той час йшов дощ з мокрим снігом. Рухаючись в сторону перехрестя вул. С. Скляренка та вул. Куренівська у м. Києві, перед його автомобілем рухався джип, який при наближені до вказаного перехрестя без показників повороту різко змінив напрямок руху праворуч та став гальмувати. В цей час, він побачив, що попереду стоїть автомобіль із знаком аварійної зупинки. Розуміючи, що він не встигає загальмувати, змінив напрямок руху ліворуч, де в цей момент побачив потерпілу, яка раптово вийшла спиною до нього та щось фотографувала на телефон. Після зіткнення з потерпілою, він почув, як його автомобіль збив конус та в подальшому його понесло на зустрічну смугу та в подальшому відкинуло на тротуар. Далі він вибіг з автомобіля та побачивши на асфальті потерпілу, попросив патрульного викликати швидку.
Не дивлячись на повне не визнання обвинуваченим ОСОБА_12 , своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується комплексом зібраних по справі доказів, а саме:
Показами допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , яка пояснила, що 08.12.2018 року, близько 22:00 год. вона керувала своїм автомобілем марки «HUYNDAI», в той час йшов дощ з мокрим снігом. Наближаючись до перехрестя вул. С. Скляренка та вул. Куренівська у м. Києві, вона зупинилась на червоний сигнал світлофору та в цей момент, в задню частину її автомобіля в'їхав автомобіль «MAN». Після даного ДТП було викликано патрульну поліцію для його оформлення. Поліція яка прибула на місце ДТП, огородила його фішками та здійснювала оформлення адміністративних матеріалів. Вона в той час здійснювала фото фіксацію положення даних автомобілів. В подальшому ОСОБА_9 нічого не пам'ятає, оскільки через два дні прийшла до свідомості в лікарні, де вже дізналась про те, що її збив автомобіль. Крім того, зазначила, що і на теперішній час продовжує реабілітацію, пов'язану з наслідками ДТП;
Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що в грудні 2018 року він перебував у складі екіпажу патрульної поліції разом із ОСОБА_14 та близько 22:00 год. до них надійшла інформацію про ДТП без потерпілих, за адресою: м. Київ, вул. С. Скляренка, 4. Прибувши на місце ДТП, вони з напарником огородили місце ДТП конусами, організували рух автомобілів крайньою правою смугою та почали його оформлення. Знаходячись на передньому пасажирському сидінні патрульного автомобіля він почув звук зіткнення та побачив, як впала людина та відразу за нею їхав автомобіль марки «Chevrolet», який в подальшому проїхавши через зустрічну смугу руху, здійснив зіткнення з будівлею, протягнувши за собою конус, яким було огороджено місце ДТП. З даного автомобіля вийшов чоловік та пасажирка. В подальшому, потерпілій була викликана швидка медична допомога, яка госпіталізувала її до лікарні та слідчо-оперативну групу, яка фіксувала ДТП з потерпілою;
Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що 08 грудня 2018 року він перебував у складі екіпажу патрульної поліції разом із ОСОБА_13 та близько 22:00 год. до них надійшла інформацію про ДТП без потерпілих, за адресою: м. Київ, вул. С. Скляренка, 4. Прибувши на місце ДТП, вони виявили ДТП без потерпілих та разом з напарником огородили місце ДТП конусами, організували рух автомобілів крайньою правою смугою, оскільки середня та крайня ліва смуги руху були перегороджені та почали його оформлення. Перебуваючи в патрульному автомобілі він почув звук гальмування та побачив, як на асфальтне покриття впала жінка, відразу за нею, в некерованому стані, через зустрічну смугу руху їхав автомобіль марки «Chevrolet», який зупинився біля будівлі навпроти них. Вийшовши з патрульного автомобіля, побачив жінку, яка лежала без свідомості, в цей час його напарник викликав швидку допомогу. З автомобіля марки «Chevrolet» вийшов чоловік та пасажирка. Швидка допомога яка прибула на місце, госпіталізувала потерпілу. В подальшому було викликано слідчо-оперативну групу для оформлення ДТП з потерпілою;
Показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що в грудні 2018, вона через службу викликала таксі. На виклик приїхав чоловік на автомобілі автомобіль марки «Chevrolet». Всю дорогу вона їхала гортаючи щось у телефоні. В той час йшов дощ з мокрим снігом. Під'їжджаючи до перехресті вул. С. Скляренка та вул. Куренівська в м. Києві, вона відклала телефон оскільки по переду вона побачила жовті маячки. В цей час, на невеликі відстані, близько п'яти метрів, вона побачила як потерпіла вийшла на подвійну суцільну лінію, при цьому, фіксуючи щось на телефон, в цей час крикнула водію щоб він зупинився. Перед потерпілою конусів не бачила. Сам момент зупинки вона не бачила, оскільки прикрила руками очі. Оговтавшись, вона вийшла з автомобіля, який зупинився на тротуарі, навпроти місця ДТП та побачила, що на асфальті без свідомості лежить жінка до якої підбіг ОСОБА_12 . Потім приїхала швидка допомога та госпіталізувала потерпілу. В автомобілі марки «Chevrolet», вона сиділа на передньому пасажирському сидінні;
Показами допитаної в судовому засіданні експерта ОСОБА_16 , яка, в повному обсязі підтримала складений нею висновок №12-1/651, від 06.04.2020 року, зокрема, підтвердила, що ОСОБА_17 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 , шляхом виконання вимого пункту 10.1 ПДР України;
-даними, які містяться у копії витягу з ЄРДР, відповідно до якого вбачається, що 09.12.2018 було внесено відомості до ЄРДР за №12018100000001136 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (Т.2 а.с.24-25);
-даними, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.12.2018 р., з фото таблицею до нього, згідно якого, в присутності понятих оглянута проїзна частина на перехресті вул. С. Скляренка та вул. Куренівська в м. Києві на якій розташований автомобіль «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , з деформованим д.н.з., розбитим переднім бампером справа, розбитим лобовим склом у правому нижньому куті із залишками волосяного покриву у місці ушкодження, розбитим правим дзеркалом оглядовості та відлущенням лакофарбового покриття на деформованій решітці радіатора (Т.2 а.с. 28-36, 38-45);
-даними, схеми дорожньо-транспортної пригоди від 09.12.2018р., складеної в присутності понятих, перехресті вул. С. Скляренка та вул. Куренівська в м. Києві на якій розташоване місцеположення автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , конусні фішки та знак «оформлення ДТП», та транспортні засобі які потратили в ДТП (Т.2 а.с. 37);
-даними, які містяться в протоколі огляду відеозапису від 14.12.2018, та CD-R диску, відповідно до якого слідчим було переглянуто медіафайл отриманий на запит ПрАТ «Київ-Огляд» із камер зовнішнього відеоспостереження, встановленої на приміщенні за адресою: м.Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на якому фіксується дорожня обстановка на перехресті вул. С. Скляренка та вул. Куренівська в м. Києві, зокрема зафіксовано транспорт, який після ДТП не рухається та пішоходи - триває оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, з 01 год. 27 хв. 03 сек. з'являється автомобіль білого кольору, що виїжджає із крайньої лівої смуги для руху, в напрямку вул. Сирецької на зустріч, в стані заносу, рухається через зустрічні смуги, в напрямку тротуару біля буд №2-Б, по вул. Куренівській та виїжджає на нього, з правого краю відеозапису з'являється темний силует пішохода, що ковзає проїзною частиною, до якого збігаються інші пішоходи (Т.2 а.с.50-57);
-даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 27.12.2019, із схемою та фототаблицею до нього, за участю ОСОБА_12 , який в присутності понятих, детально вказав на обставини ДТП, яка мала місце 08.12.2018, приблизно о 23:30 год. на перехресті вул. С. Скляренка та вул. Куренівська в м. Києві. Зокрема вказав на розташування транспортних засобів, які після ДТП не рухались, та пішохода який рухався з права на ліво та раптово з'явився перед керованим ним автомобілем «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 (Т.2 а.с.60-74);
-даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 27.12.2019, із схемою до нього, за участю потерпілої ОСОБА_9 , яка в присутності понятих, детально вказала на обставини події яка мала місце 08.12.2018, приблизно о 23:30 год. на перехресті вул. С. Скляренка та вул. Куренівська в м. Києві. Зокрема вказала на розташування транспортних засобів, які після ДТП не рухались та на те, як під час оформлення ДТП, нею здійснювалась фото фіксації положення даних автомобілів, зокрема, вона мала намір зафіксувати автомобіль аварійної служби, тому направилась до ділянки проїзної частини, де був розташований даний автомобіль, після чого її спогади закінчуються (Т.2 а.с.75-79);
-даними, які містяться у висновку експерта №042-498-2019 від 15.07.2019, відповідно до яких: під первинного відомого звернення 08.12.2018 о 23:50 год., а також, даних, здобутих під час проведення цієї експертизи у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження, які відноситься до легкого, середнього та тяжкого ступенів тілесних ушкоджень (Т.2 а.с.81-90);
-даними, висновку експерта 12-2/293 від 25.02.2019, відповідно до яких: на момент огляду автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 , 2012 року випуску, білого кольору гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані (Т.2 а.с.92-101);
-даними, які містяться у висновку експерта № 12-1/651 від 06.04.2020, відповідно до яких: причиною виникнення ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України (Т.2 а.с. 103-107);
-даними, які містяться у висновку експерта №031-162-2019 від 03.06.2020, відповідно до яких: під час звернення за медичною допомогою 08.12.2018 о 23:40 у ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження, які відноситься до середнього та тяжкого ступеню тяжкості (Т.2 а.с.108-122);
Європейський Суд з прав людини вказує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, але вона не встановлює будь-яких правил допустимості доказів як таких, це завдання внутрішнього права.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 26.09.2002 у справі «Перрі проти Сполученого Королівства» (Perry v United Kingdom), зазначив, що важливо, щоб була справедлива процедура розгляду питання про прийнятність та перевірку надійності спірних доказів.
Оцінюючи зібрані у справі докази, а саме показання потерпілої ОСОБА_9 свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо обставин виникнення дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що показання останніх, є правдивими, послідовними, та такими, що узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у кримінальному провадженні. У суду не має підстав піддавати сумніву досліджені докази.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 08.12.2018 року близько 23 год. 40 хв. на на перехресті вул. Скляренко та вул. Куренівська, в місті Києві за участю автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_12 та пішохода ОСОБА_9 яка перебувала вказаному перехресті при оформленні адміністративних матеріалів, мала місце дорожньо-транспортна пригода, причиною виникнення якої є невідповідності дій водія автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 вимогам п. 1.5, підпункту (б) п. 2.3, п.п. 10.1 та 12.1 ПДР України.
Зокрема, під час руху ОСОБА_12 допустив порушення вимог Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- п. 1.5. ПДР України - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3. б) ПДР України - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1 ПДР України - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 12.1 ПДР України - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Факт дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ««Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_12 та пішохода ОСОБА_9 підтвердили в судовому засіданні сам Обвинувачений ОСОБА_12 , потерпіла ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , в судовому засіданні вказали, що на місці дорожньо-транспортної пригоди бачили потерпілу ОСОБА_9 , яка лежала на асфальті та була без свідомості, зокрема, свідки підтвердили, що бачили на місці пригоди водія автомобіля «Chevrolet Lacetti» - обвинуваченого ОСОБА_12 .
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_12 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому діяння за ч.2 ст.286 КК України, суд розцінює, як спосіб свого захисту з метою уникнути відповідальності.
Суд не бере до уваги, та критично ставиться до показань обвинуваченого, в частині того, що останній через їдучий попереду нього автомобіль не бачив ДТП яка було попереду його руху та про відсутність огороджувальних елементів на місці оформлення ДТП, оскільки вказані твердження обвинуваченого ОСОБА_12 , спростовуються комплексом досліджених по справі доказами, зокрема показами допитаної, в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , а також свідків ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , які зазначили, що під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди між автомобілями «HUYNDAI» та «MAN» були встановлені конуси, а тому суд приходить до висновку, що показання останніх, є правдивими, послідовними, та такими, що узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у кримінальному провадженні. У суду не має підстав піддавати сумніву досліджені докази.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що позиція обвинуваченого, в частині невизнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, через відсутність огороджувальних елементів на місці оформлення ДТП спростовується і його показами, під час яких останній зазначив, що до наїзду на пішохода він побачив, що попереду стоїть автомобіль із знаком аварійної зупинки.
Крім того, в судовому засіданні було переглянуто відеозапис із камер зовнішнього відеоспостереження, встановленої на приміщенні за адресою: м.Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на якому фіксується дорожня обстановка на перехресті вул. С. Скляренка та вул. Куренівська в м. Києві. Зокрема, суд звертає увагу на той факт, що на даному відео тривалістю 1 годину 44 хвилини 54 секунди, інші автомобілі протягом усього часу оформлення адміністративних матеріалів за участю автомобілів «HUYNDAI» та «MAN» рухаються відповідно до організованого працівниками патрульної поліції руху, в крайній правій смузі, чого у свою чергу не дотримався обвинувачений ОСОБА_18 .
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У справі за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд врахував, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_12 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, знайшло своє підтвердження.
На думку суду, комплекс зібраних у справі доказів є належними та допустимими, оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україною суду не надано.
Тому, оцінюючи всі забрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів. Значення заходу примусу для досягнення такої цілі визначається не лише його суворістю, а й неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю застосування за кожний злочин. Реалізація мети покарання є одним із аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є: захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, з урахуванням тяжкості та незворотності спричинених кримінальним правопорушенням наслідків, даних, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений раніше не судимий, працює в ТОВ «ВЕНБЕСТ» на посаді водія, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2021 року народження, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, дотримуючись загальних засад призначення покарання, з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховуючи позицію потерпілої, щодо призначення покарання обвинуваченому, суд вважає за доцільне обрати ОСОБА_12 , покарання у виді позбавлення волі, але не в мінімальних межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Разом з цим, враховуючи положення п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та ст. 50 КК України, не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутність дійового каяття у вчиненому, суд бере до уваги, що покарання має бути справедливим, та спрямованим на перевиховання особи, тому, беручи до уваги, що ОСОБА_12 , вперше вчинив кримінальне правопорушення з необережності, а також враховуючи, що обвинувачений одружений, має на утриманні малолітню дочку 2021 року народження, офіційно працевлаштований, за місце роботи характеризується позитивно, суд вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства, і тому вважає правильним звільнити останнього від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, суд, при призначенні покарання, вважає правильним застосувати до ОСОБА_12 і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
Представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_10 , в інтересах потерпілої ОСОБА_9 , під час розгляду справи заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_9 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та про стягнення з цивільного відповідача ПАТ «СК» Українська страхова група» на користь потерпілої ОСОБА_9 102 415 (сто дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 00 коп., в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Розмір завданої матеріальної шкоди представник потерпілої обґрунтовує, понесеними витратами на лікування потерпілої на, що надавав відповідні товарні чеки. Моральну шкоду представник потерпілої обґрунтовує тим, що внаслідок суспільно-небезпечних дій ОСОБА_12 , потерпілій ОСОБА_9 , було завдано сильних фізичних та душевних страждань, які в подальшому проявилися на стані її здоров'я.
В судовому засіданні потерпіла та її представник поданий цивільний позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_12 , поданий цивільний позов не визнав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 застрахована в ПАТ «СК «Українська страхова група» відповідно до полісу страхування АМ/1318356, укладеного 06.04.2018 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_19 , згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 200 000, 00 гривень. (том 1 а.с. 132).
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
ПАТ «СК «Українська страхова група» було залучено в якості цивільного відповідача, та неодноразово викликались в судові засідання. Проте, в судові засідання не з'являлись, представник ПАТ «СК «Українська страхова група» подав письмовий відзив, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 , у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, просили розглянути справу у відсутності представника (том 1 а.с. 114-128).
Відповідно до Постанови пленуму судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 20.01.2016 року № 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Згідно з п.23.1 ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
За результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 були доведені під час розгляду справи, і тому враховуючи особу обвинуваченого, його матеріальний стан, ту обставину, що останній має на утриманні малолітню дитину, вважаю за необхідне, позовні вимоги задовольнити. При цьому, суд враховує, що в результаті протиправних дій ОСОБА_12 , які спричинили для потерпілої негативні наслідки пов'язанні з порушенням звичних життєвих зв'язків, через неможливість продовжувати активне суспільне та особисте життя. Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченого після ДТП, а саме відсутність дійового каяття.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходить з доказів, які були надані учасниками процесу під час розгляду справи, будь-яких інших доказів на спростування цивільного позову, суду не надавалося.
Крім того, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати пов'язанні з проведенням експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.
Речовими доказами слід розпорядитись на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, ч.2 ст.127, 128, 129, 368, 369, 370, 373, 374, 376, 380, 392, 393 КПК України, суд,-
ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_12 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_12 з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції), повідомляти уповноважений орган з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_12 , до набрання вироком законної сили, не обирати.
Цивільний позов представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 , в інтересах потерпілої ОСОБА_9 , про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_12 на її користь моральної шкоди та про стягнення з цивільного відповідача ПАТ «СК» Українська страхова група» на її користь майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_9 , 300 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова група» (ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_9 , 102 415 (сто дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 21 027 (двадцять одна тисяча двадцять сім) грн. 02 коп.
Речові докази по справі: оптичний диск з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження. Автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 , 2012 року випуску, білого кольору - залишити за належністю ОСОБА_12 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1