"21" грудня 2021 р.
м. Київ
справа № 755/19294/21
провадження № 2/755/8787/21
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків, -
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 одну ізольовану житлову кімнату: площею 18,3 кв.м, помічену на плані квартири цифрою «6», та пов'язаний з нею балкон площею 0,8 кв.м., а відповідачу ОСОБА_2 виділити у користування дві ізольовані житлові кімнати площею 12,3 кв.м., та 10,4 кв.м., помічені на плані квартири цифрами «2» та «5», а також комору площею 1,2 кв.м., помічену на плані квартири цифрою «8», місця загального користування:кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор - залишити у спільному користуванні, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 звільнити кімнату 18.3 кв.м., помічену на плані квартири цифрою «6», та пов'язаний з нею балкон площею 0,8 кв.м., а також позивач просить суд змінити договір найму житлового приміщення щодо квартири АДРЕСА_1 , зобов'язати відповідача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» укласти з позивачем ОСОБА_1 окремий договір найму на кімнату, площею 18,3 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 та відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок.
Позивач мотивує заявлені вимоги тим, що позивач та відповідач зареєстровані у спірній неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 . Позивач була дитиною, позбавленою батьківського піклування, зареєстрована в квартирі з 2006 року. У 2010 році її бітьків було позбавлено батьківських прав, опікуном позивача було призначено її тітку з боку матері ОСОБА_3 , з якою позивач проживає по теперішній час. Опікун позивача та її бабуся ОСОБА_4 неодноразово пропонували родичам з боку батька позивача виділити маленьку кімнату для проживання позивача, але пропозиції були відхилені. Однак родичі позивача не тільки чинили перешкоди у користуванні позивачем квартирою, але й цілеспрямовано та протягом тривалого часу вчиняли дії щодо позбавлення позивача права проживання в ній. Вказані особи протиправно виписали позивача з квартири та приватизували її без участі позивача. Фактично своїми діями вони позбавили позивача як дитину позбавлену батьківського піклування єдиного наявного у неї житла. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/19814/15-ц від 06.12.2017 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.03.2018 року, та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/12299/18 від 23.10.2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від10.03.2020 року, позивач була поновлена в праві на користування квартирою, поновлена її реєстрація в квартирі, приватизація квартири була скасована як незаконна, скасовані відповідні записи у Державному реєстрі. Нещодавно позивачу стало відомо, що її тітка з боку батька ОСОБА_5 , яка також була зареєстрована та проживала у спірній квартирі, померла, відтак на теперішній час відповідач одноособово проживає в квартирі та займає усі три кімнати, тому позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.
18 листопада 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 18 листопада 2021 року строк.
Представник відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» Мацієвська О.П. скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позов визнала частково, вказуючи на те, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» не порушено права позивача, оскільки остання не зверталась до Комунального підприємства із заявою про поділ особових рахунків, та, відповідач, відповідно не відмовляв позивачу у задоволенні такої вимоги. (а.с. 47-49)
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2017 року у справі № 755/19814/15-ц, якезалишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.03.2018 року, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , за участю третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , Житлово-експлуатаційної дільниці № 414, орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задоволено частково. Визнано ОСОБА_7 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок. В решті позовних вимог - відмовлено. (а.с. 8-10, 11-12)
Так, рішенням суду встановлено, що враховуючи той факт, що батьки ОСОБА_1 позбавлені батьківських прав, а остання проживає за адресою піклувальника, право на користування спірною квартирою ОСОБА_1 не вважається втраченим, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати її такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2019 року у справі № 755/12299/18, якезалишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.03.2020 року, визнано розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-497 від 28 вересня 2016 року про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , незаконним та скасовано. Визнано свідоцтво про право власності на житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане 28 вересня 2016 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 недійсним та скасовано. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності від 11 листопада 2016 року за № 17492227, № 17492231 та № 17492235 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13-17, 18-22)
За даними технічного паспорту від 20.04.2004 року спірна квартира АДРЕСА_3 складається з трьох ізольованих кімнат: 16,8 кв.м., 19,6 кв.м., 25,5 кв.м., кухня 14,7 кв.м., санвузол 5,1 кв.м., вбиральня 1,9 кв.м., передпокій 16,6 кв.м., веранда 4,6 кв.м., кладова 2,1 кв.м., лоджія 2,7 кв.м. (а.с. 9-10)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року у справі № 755/11334/20 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва», треті особи: Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , про визначення порядку користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення та розподіл особових рахунків - закрито у зв'язку зі смертю позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом). (а.с. 23-24)
За даними Плану квартири АДРЕСА_1 , квартира складається з трьох ізольованих кімнат: площею 18,3 кв.м, поміченої на плані квартири цифрою «6», та пов'язаний з нею балкон площею 0,8 кв.м., площею 12,3 кв.м., та 10,4 кв.м., помічені на плані квартири цифрами «2» та «5», а також наявна комору площею 1,2 кв.м., помічена на плані квартири цифрою «8», місця загального користування:кухня, ванна кімната, вбиральня, коридор. (а.с. 25)
Статтею 47 Конституції України та ст. 9 Житлового кодексу України гарантовано право громадянина на житло. Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно ч. 1 ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ст. 63 Житлового кодексу України , предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також однокімнатний жилий будинок.
За нормою ст. 104 Житлового кодексу України, член сім'ї наймача вправі вимагати за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним укладення ним окремого договору найму якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, розмір якої не менше встановленої для надання одній особі.
При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» - в силу ст. 104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього.
У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Як убачається з матеріалів справи, позивач просить встановити порядок користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , вказуючи на те, що між сторонами спірних правовідносин, які мають право на користування неприватизованою квартирою, не досягнуто згоди з приводу порядку користування житловим приміщенням, тому порушене право підлягає до відновлення у судовому порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 щодо встановлення заявленого нею порядку користування сторонами спірних правовідносин квартирою АДРЕСА_1 , яка належить до державного житлового фонду, - оскільки судом встановлено відсутність між сторонами спірних правовідносин домовленості щодо порядку користування квартирою, яка перебуває на балансі та повному господарському віданні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», наслідком чого наявні конфліктні ситуації та виникнення спору, що підлягали розгляду в межах даного провадження.
При цьому судом ураховано, що заявлений позивачем порядок користування квартирою АДРЕСА_1 щодо виділення позивачу у користування однієї ізольованої житлової кімнати: площею 18,3 кв.м, поміченої на плані квартири цифрою «6», та пов'язаного з нею балкону площею 0,8 кв.м., а відповідачу ОСОБА_2 у користування двох ізольованих житлових кімнат площею 12,3 кв.м., та 10,4 кв.м., помічених на плані квартири цифрами «2» та «5», а також комори площею 1,2 кв.м., поміченої на плані квартири цифрою «8», місця загального користування залишивши у спільному користуванні, - є максимально адекватним та таким, що не призведе до штучного погіршення житлових умов сторін спірних правовідносин; встановлений порядок користування спільною квартирою найбільше враховує баланс інтересів кожного зі сторін спору, ураховуючи, що відповідачем не заявлено свого варіанту користування спірним нерухомим майном.
Таким чином, з огляду на визначення судом порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , наявні правові підстави для подальшої зміни договору найму житлового приміщення щодо квартири АДРЕСА_1 .
Однак, суд не убачає підстав для зобов'язання відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» укласти з позивачем ОСОБА_1 окремий договір найму на кімнату, площею 18,3 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 та відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок, - оскільки позивач не зверталась до Комунального підприємства із заявою про укладення окремого договору найму та відповідачем не відмовлено позивачу в укладенні такого договору, тому в цій частині позову відсутні підстави для захисту права, яке не є порушеним станом на день ухвалення даного рішення суду.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків, підлягає до часткового задоволення.
В частині відшкодування витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду 19.11.2021 року ОСОБА_1 уклала з адвокатом Іванченком О.В. Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 01-10/2020 від 08.10.2020 року, відповідно до умов яких адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнту необхідну правову допомогу та представництво інтересів клієнта у справі № 755/19294/21. Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правової допомоги клієнту по справі № 755/19294/21 в розмірі 5 000,00 грн. Сторонами погоджено сплату клієнтом авансу у розмірі 2 000,00 грн. протягом 10 календарних днів після підписання цієї Додаткової угоди. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів після винесення рішення судом першої інстанції по справі № 755/19294/21. (а.с. 60-62, 63, 64)
На виконання умов Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 01-10/2020 від 08.10.2020 року ОСОБА_1 здійснено оплату авансового платежу на користь адвоката Іванченка О.В. у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджено рахунком-фактурою від 19.11.2021 року, квитанцією № ПН1597 від 23.11.2021 року та випискою по рахунку від 23.11.2021 року. (а.с. 65, 66, 67)
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15 зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проаналізувавши вищедосліджені докази, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 01-10/2020 від 08.10.2020 року на суму 5 000,00 грн., ураховуючи, що вказана сума витрат визначена безпосередньо Договором про надання правової допомоги та позивачем здійснено оплату авансового платежу.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам, тобто в сумі 2 500,00 грн.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 61, 63, 104 Житлового кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків, - задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_1 у користування одну ізольовану житлову кімнату: площею 18,3 кв.м, помічену на плані квартири цифрою «6», та пов'язаний з нею балкон площею 0,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 .
Виділити ОСОБА_2 у користування дві ізольовані житлові кімнати площею 12,3 кв.м., та 10,4 кв.м., помічені на плані квартири цифрами «2» та «5», а також комору площею 1,2 кв.м., помічену на плані квартири цифрою «8», у квартирі АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити кімнату 18.3 кв.м., помічену на плані квартири цифрою «6», та пов'язаний з нею балкон площею 0,8 кв.м.
Місця загального користування:кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор - залишити у спільному користуванні користувачів квартири.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 908,00 грн., а всього на загальну суму 3 408 (три тисячі чотириста вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2021 року.
Суддя: В.І. Галаган