Справа № 766/18245/18
н/п 2/766/7735/21
14 грудня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що 20.06.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит №07Р-144, згідно якого останньому було надано кредит на суму 27 000 дол.США на придбання житла з остаточним терміном повернення 19.06.2027 року. В якості забезпечення повернення кредиту з відповідачем було укладено Іпотечний договір №07Р-144-69 від 20.06.2007 року, згідно з яким в іпотеку позивачу було надано нерухоме майно, а саме: 1-кімнатну квартиру, загальною площею 34,9 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., зі всіма невід'ємними приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Найменування ВАТ «Державний ощадний банк України» змінено на ПАТ «Державний ощадний банк України» у відповідності зі змінами до Статуту АТ «Ощадбанк», зареєстрованими 07.06.2011 року за №10701050205016740. Відповідно до п.п. 4.3.1 та 4.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, повернути кредит в сумі 27000,00 дол.США, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, встановлені цим Договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, сплатити штрафні санкції, у строк та на умовах, що визначені цим договором. Згідно п.4.3.3. у разі порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород, штрафів та інших належних до сплати платежів. У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, оскільки забезпеченням повернення кредиту є іпотека, у квітні 2015 року банком до Суворовського районного суду м.Херсона подано позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом у сумі 11 585,67 дол.США, що еквівалентно 151 935,83 грн., з яких: основний борг - 10501,23 дол.США (еквівалентно 137 714,31 грн.), проценти - 1003,98 дол.США (еквівалентно 13 166,36 грн.), пеня - 62,73 дол.США (еквівалентно 822,68 грн., три проценти річних - 17,73 дол.США (еквівалентно 232,49 грн.). Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 10.08.2015 року позовні вимоги банку задоволено, в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитом у сумі 11585,67 дол.США, що еквівалентно 151 935,83 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: 1-кімнатну квартиру, загальною площею 34,9 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., зі всіма невід'ємними приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день рішення суду не виконано. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 29.08.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає: заборгованість за кредитом - 10501,23 дол.США; заборгованість по сплаті відсотків - 1003,98 дол.США; пеня за несплату відсотків - 62,73 дол.США; 3%річних від простроченої суми заборгованості за відсотками - 99,48 дол.США. Всього заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 667,42 дол.США. Позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.08.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Заочним рішенням від 28.01.2020 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.06.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято заяву до розгляду, та призначено судове засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.09.2020 рокузаочне рішення за цивільною справою №№766/18245/18 від 28.01.2020 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.11.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. В останнє судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив застосувати строки позовної давності. В останнє судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив задовольнити заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 20.06.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит №07Р-144, згідно якого останньому було надано кредит на суму 27000 дол.США на придбання житла з остаточним терміном повернення 19.06.2027 року.
В якості забезпечення повернення кредиту з відповідачем було укладено Іпотечний договір №07Р-144-69 від 20.06.2007 року, згідно з яким в іпотеку позивачу було надано нерухоме майно, а саме: 1-кімнатну квартиру, загальною площею 34,9 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., зі всіма невід'ємними приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Найменування ВАТ «Державний ощадний банк України» змінено на ПАТ «Державний ощадний банк України» у відповідності зі змінами до Статуту АТ «Ощадбанк», зареєстрованими 07.06.2011 року за №10701050205016740.
Відповідно до п.п. 4.3.1 та 4.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, повернути кредит в сумі 27000,00 дол.США, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, встановлені цим Договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, сплатити штрафні санкції, у строк та на умовах, що визначені цим договором.
Згідно п.4.3.3. у разі порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород, штрафів та інших належних до сплати платежів.
У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, оскільки забезпечення повернення кредиту є іпотека, у квітні 2015 року банком до Суворовського районного суду м.Херсона подано позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом у сумі 11 585,67 дол.США, що еквівалентно 151 935,83 грн., з яких: основний борг - 10501,23 дол.США (еквівалентно 137 714,31 грн.), проценти - 1003,98 дол.США (еквівалентно 13 166,36 грн.), пеня - 62,73 дол.США (еквівалентно 822,68 грн., три проценти річних - 17,73 дол.США (еквівалентно 232,49 грн.).
З рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 10.08.2015 року вбачається, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 від 20.06.2007 року, утворилася заборгованість у розмірі 11 585,67 дол.США, оскільки вимога банку про погашення заборгованості залишена відповідачем без задоволення. Позовні вимоги банку задоволено, в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитом у сумі 11585,67 дол.США, що еквівалентно 151 935,83 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: 1-кімнатну квартиру, загальною площею 34,9 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., зі всіма невід'ємними приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
14.03.2016 року на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №668/6558/15, виданого 14.03.2016 року Суворовським районним судом м.Херсона.
22.03.2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні винесено постанову про зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом №668/6558/15, виданого 14.03.2016 року Суворовським районним судом м.Херсона на підставі п.13 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (надання судом відстрочки виконання рішення).
На день розгляду справи у суді кредитна заборгованість не погашена, рішення суду не виконано. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 29.08.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає:
- заборгованість за кредитом - 10501,23 дол.США;
- заборгованість по сплаті відсотків - 1003,98 дол.США;
- пеня за несплату відсотків - 62,73 дол.США;
- 3% річних від простроченої суми заборгованості за відсотками - 99,48 дол.США.
Всього заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 667,42 дол.США (станом на 18.09.2018 року еквівалентно 327 285,33 грн.).
Відповідно до ст.12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У Постанові ВП ВС від 19.05.2020 по справі №361/7543/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-1080цс15 щодо правової природи одночасного задоволення вимог про стягнення боргу за основним зобов'язанням зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, визначивши, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням.
Під час розгляду вказаної справи, зокрема, зазначено, що у резолютивній частині судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки слід вказувати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Велика Палата Верховного Суду погоджується із цим висновком та не вбачає підстав для відступлення від нього з огляду на те, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону «Про іпотеку»). Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої віпотекубудівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).
Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами. При цьому, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2021року у справі №667/6644/15-ц також зроблено правовий висновок про те, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. З метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, про що зазначено в рішенні Суворовського районного суду м.Херсона від 10.08.2015 року, а отже, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне, а позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з огляду на встановлений судом характер правовідносин сторін є обґрунтованими.
Проте, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №523/10225/15-ц зроблено висновок про те, що пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не перериває перебігу позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Так, 20.06.2007 року між віповідачем та ВАТ « Державний ощадний банк України» був укладений договір про іпотечний кредит №07Р-144 та іпотечний договір № 07Р-144-69.
Відповідно до п.1.2 Договору про іпотечний кредит №07Р-144 від 20.06.2007 року кредит надається на 20 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 19.06.2027 року.
Пунктом 1.5 Договору про іпотечний кредит №07Р-144 від 20.06.2007 року встановлено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітнім, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 112 дол. США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом.
Пунктом 3.4 вказаного вище договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому або у частині у випадку одноразового прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом понад 2 місяці.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №07Р-144 від 20.06.2007 року, останній платіж на погашення відповідачем заборгованості за кредитом був здійснений 07.11.2013 року, а остання виплата нарахованих відсотків за користування кредитом була здійснена 10.02.2014 року. Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили.
Починаючи з 10.02.2014 року позивач фактично знав про своє порушене право та мав можливість звернутись до суду за його захистом в межах строку позовної давності.
Оскільки до суду із зазначеним позовом банк звернувся у вересні 2018 року, тобто зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, то наведене в силу частини четвертої статті 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, внаслідок спливу строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Майдан
Повний текст рішення суду виготовлений 20.12.2021 року.
Суддя: С.І. Майдан