Справа № 365/308/21
Номер провадження: 2/365/271/21
іменем України
15 грудня 2021 року смт. Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.
за участю
секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.
прокурора ХУДЯКОВОЇ М.Ю.
представника Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки ШАБАТІНОЇ І.О.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача КОСТЕНКА О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 1 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом керівника Броварської окружної прокуратури Пономаренка В. в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки до ОСОБА_2 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,-
Керівник Броварської окружної прокуратури Пономаренко В. в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки звернувся до Згурівського районного суду Київської області вищевказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 05 серпня 2019 року працівниками Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки на автодорозі Київ - Чоп 36 км здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягача) марки DAF, модель 85CF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу ОСОБА_2 . За наслідками перевірки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05 серпня 2019 року, у якому зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів. Порушення вчинено автоперевізником ОСОБА_3 (водій), суб'єкт, що перевірявся - ОСОБА_2 . При цьому, складено довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю, у якій зазначено про перевищення в зазначеному вище автомобілі нормативно - вагових параметрів. До вказано акту проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 05 серпня 2019 року, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 521,40 євро. Відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 05 серпня 2019 року курс 1 гривні до євро складав 28,36 грн. Отже, загальний розмір плати за проїзд становить 14786,90 грн.
Проте, вищевказана плата за проїзд у розмірі 14786,90 грн відповідачем у встановленому законом порядку сплачена не була.
Враховуючи викладене, керівник Броварської окружної прокуратури просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у 14786,90 грн, що еквівалентно сумі 521,40 євро та стягнути з відповідача на корить прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 2270 грн.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 05 серпня 2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У визначеній судом строк відзив відповідачем в порядку ст. 178 ЦПК України не поданий.
08 листопада 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Костенком О.М. до суду подано заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення предметної юрисдикції. За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. З огляду на це, позов керівника прокуратури підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів. Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові ВП ВС від 05.02.2020 року у справі № 820/2475/18. Крім того, відповідач є фізичною особою підприємцем.
У судове засідання з'явилися прокурор, представник позивача, відповідач та його представник.
В судовому засіданні прокурор Худякова М.Ю. позовну заяву підтримала та просила позов задовольнити, посилаючись на обставини позовної заяви. Вважає, що підстави для закриття провадження відсутні, оскільки плата за проїзд великоваговим транспортним засобом підлягає стягненню з відповідача, як з фізичної особи, оскільки перевезення не належить до видів діяльності ФОП ОСОБА_2 . Працівниками Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки на автодорозі Київ - Чоп 36 км здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягача) марки DAF, модель 85CF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу ОСОБА_2 . За наслідками перевірки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05 серпня 2019 року, у якому зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів. Під час здійснення перевірки, водій ОСОБА_3 надав працівникам Укртрансбезпеки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія. Вказаний транспортний засіб належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 . Товарно-транспортну накладну або інший документ на вантаж водієм надано не було. Під час здійснення перевірки було встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05 серпня 2019 року, зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів вантажу. Копію вказаного акту було вручено водієві. Згідно розрахунку плати за проїзд розмір такої плати 521,40 євро, що еквівалентно 14786,90 грн. При цьому, під час складення вказаних документів, водієм не було надано документів на підтвердження існування договірних відносин з відповідачем. Вважає, що перевізником у спірних правовідносинах є відповідач.
Представник позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті - Шабатіна І.О. у судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити з підстав, викладених у позові.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просив в задоволенні позову відмовити. Вважає, що він не є відповідачем у даній справі. Транспортний засіб був переданий відповідачем в особисте користування третьої особи - ОСОБА_3 , що підтверджується розпискою, яка може бути надана на вимогу суду. Отже, відповідач є лише власником транспортного засобу, проте не перевізником. Пізніше автомобіль був повернутий відповідачу, про складення будь-яких актів йому відомо не було.
Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не наведено правових підстав виникнення обов'язку плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування саме у власника транспортного засобу. При цьому, актами цивільного законодавства не встановлено, що перевізник та власник є поняттями тотожними. У 2019 році відповідач передав належний йому транспортний засіб в користування своєму знайомому ОСОБА_3 . Працівниками Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки було зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів автомобілем, яким керував саме ОСОБА_3 . Отже, в даному випадку саме ОСОБА_3 є перевізником та несе обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а тому відповідач не є перевізником, не є суб'єктом правовідносин та не може бути відповідачем у справі. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що вимогу про внесення плати відповідачу ніхто не надсилав, протоколи про притягнення до відповідальності за порушення ПДР йому не надходили, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не виносились. Враховуючи вищевказане, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Свої пояснення представник відповідач також подав до суду у письмовому вигляді.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
В силу ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 12 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ст. 170 ЦК України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускаються при наявності дозволу.
Територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті спільно із службами автомобільних доріг в областях та територіальними підрозділами Національної поліції України здійснюються заходи габаритно-вагового контролю за допомогою пересувних габаритно-вагових комплексів. У разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру передбачено відповідність та нараховується плата за проїзд автомобільними дорогами, яка розраховується за відповідною формулою.
Згідно з пунктом 5 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року (зі змінами), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування та вживає заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами, як це передбачено частиною другою статті 19 Конституції України, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим, визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів або інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, належить до спеціального фонду Державного бюджету України
Суд вважає, що у даному випадку прокурор повноважний звертатись до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Згідно із ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Положенням ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно з пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно із підпунктом 15 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Судом встановлено, що співробітниками Київського міжрегіонального управління здійснювався габаритно-ваговий контроль під час рейдової перевірки згідно з щотижневим графіком проведення рейдових перевірок у період з 05.08.2019 року по 11.08.2019 року (копія направлення на рейдова перевірку № 000137 від 05 серпня 2019 року - а.с.15, копія щотижневого графіка - а.с.16. копія графіка щоденної роботи - а.с.17).
Київське міжрегіональне управління, яке згідно наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 340 від 09.09.2020 року «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» реорганізовано шляхом злиття в Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (копія наказу - а.с.43-48).
05 серпня 2019 року працівниками Укртрансбезпеки на автодорозі Київ - Чоп 36 км здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягача) марки DAF, модель 85CF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу ОСОБА_2 . За наслідками перевірки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05 серпня 2019 року, у якому зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів (копія акту проведення перевірки - а.с.25-26).
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тон (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т, здвоєнні осі - 18 т, строєні - 24 т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
За результатами проведеного 05 серпня 2019 року габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки DAF, модель 85CF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт № 0006158 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05 серпня 2019 року. В Акті зазначено, що автомобілем керував водій ОСОБА_3 (а.с. 28).
Власником вказаного автомобіля є відповідач ОСОБА_4 .
З Акту встановлено, що під час перевірки виявлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водія транспортного засобу ОСОБА_3 було ознайомлено з актами, про що свідчить його підпис на вказаних документах.
Також, за результатом здійснення габаритно-вагового контролю складено довідку № 0013968 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, у яких зафіксовано перевищення допустимої маси навантаження на осі: 6,92 та 16,92 т. замість допустимих 11 та 11 т (а.с. 27).
На підставі зазначених вище довідки та актів, здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано відповідачу ОСОБА_2 плату у розмірі 521,40 євро, що на день вчинення порушення еквівалентно 14786,90 грн (копія розрахунку - 29).
Статтею 48 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Правила оформлення документів на перевезення, зокрема товарно-транспортної накладної регулюються правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.
Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна оформлюється суб'єктом господарювання Замовником транспортних послуг, на підставі договорів перевезення.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа. Дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль.
Проте, будь-яких цивільно-правових угод, в тому числі договорів перевезення, укладених між водієм ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 до суду не надано.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення Закону покладено на перевізників.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.
При цьому, необхідно розрізняти поняття власника та перевізника, оскільки перевізник не обов'язково має транспортний засіб у власності. Також, не ототожнюється поняття перевізника із фактичним користувачем транспортного засобу - водієм, який керує ним на час перевірки за трудовою або іншою угодою. Особа перевізник встановлюється за документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, перелік яких визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, до них відноситься договір про перевезення вантажу, укладання якого передбачено статті 50 цього Закону, статті 307 ГК України, статті 909 ЦК України та підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо).
Відповідач та його представник в судовому засіданні наполягали на тому, що транспортний засіб був переданий в користування ОСОБА_3 , жодних трудових правовідносин між ним та відповідачем не було, договори на перевезення між ними не укладались, з якою метою використовувався транспортний засіб ОСОБА_3 , відповідачу відомо не було. В даному випадку, відповідач не є перевізником, а тому підстави для стягнення з нього плати за проїзд відсутні.
Прокурором та представником Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки жодних доказів на спростування цього твердження сторони відповідача надано не було.
З огляду на це, судом встановлено, що на час проведення перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки вищевказаного транспортного засобу, він знаходився у користуванні ОСОБА_3 , а не відповідача ОСОБА_2 . Сама по собі належність транспортного засобу відповідачу не може бути підставою для настання цивільної відповідальності та стягнення з нього плати за проїзд автомобільними дорогами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові № 925/16/19 від 12 лютого 2020 року (п.6.35), аналізуючи положення Порядку № 879, дійшла висновку, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що 05 серпня 2019 року вантажним автомобілем марки DAF, модель 85CF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував ОСОБА_3 , який у цьому випадку з урахуванням обставин встановлених судом, є перевізником.
Тому, враховуючи надані документи та норми права, які регулюють спірні відносини, суд вважає, що відповідача ОСОБА_2 не є особою, яка заподіяла та повинна відшкодувати матеріальні збитки державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Суд приймає правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 820/2475/18, про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної заяви керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави у особі Державної служби України з безпеки на транспорті, слід відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Суд не знаходить підстав для закриття провадження з підстав, зазначених стороною відповідача, виходячи з наступного.
Проаналізувавши суб'єктний склад сторін у цій справі, суд приходить до висновку, що позов керівника прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_2 про стягнення з нього в дохід Державного бюджету України плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується його діяльності, як фізичної особи підприємця (виходить за межі КВЕД даного ФОП). Суд вважає помилковим посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 820/2475/18, оскільки дана правова позиція стосується розмежування адміністративного та господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про автомобільний транспорт», ст.ст. 2, 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову керівника Броварської окружної прокуратури Пономаренка В. в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки до ОСОБА_2 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду або через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2021 року.
Учасники справи:
Керівник Броварської окружної прокуратури Пономаренка В., адреса: вул. Київська, буд. 137, м. Бровари Київської області, 07400
Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Північного межрегіонального управління Укртрансбезпеки, адреса: пр.-т Науки, буд. 57, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 39816845.
ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ