Справа № 362/7424/19
Провадження № 2/362/391/21
29 листопада 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Берковської Д. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору між батьками про місце проживання, виховання дитини та участь у її утриманні,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з первісним позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з 05 липня 2003 року по 10 жовтня 2012 року ОСОБА_2 та вона перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що 13 жовтня 2015 року між відповідачем та нею був укладений договір між батьками про місце проживання, виховання дитини та участь у її утриманні (далі - Договір), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований у реєстрі за №945. У зв'язку з тим, що дитина сторін згідно з умовами вказаного Договору (п.3.2.) постійно проживає разом з матір'ю, у відповідності з вимогами ст. ст. 180-183, 185 СК України, батько добровільно зобов'язується приймати участь в утриманні дитини, а також здійснювати інші виплати у термін, у розмірі, формі та порядку, встановлених цим Договором. Однак, всупереч взятим на себе зобов'язанням, батько не виконав жодних своїх обов'язків за Договором.
Зазначала, що 14 листопада 2019 року вона направила відповідачу вимогу про сплату заборгованості за Договором у розмірі 193 350 грн за період з листопада 2015 року по листопад 2019 року включно. Зазначену вимогу відповідач отримав 16 листопада 2019 року, однак вимогу не виконав, відповіді на неї не надав, оплату за Договором на утримання дитини не здійснив, що свідчить про порушення відповідачем умов Договору та злісне ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.
Отже, вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню заборгованість за договором між батьками, з урахуванням позовної давності 3 роки, за грудень 2016 року, з січня 2017 року по грудень 2019 року включно в розмірі 352,118,40 грн, із них: щомісячні платежі- 141 242 грн, додаткові кошти на оздоровлення і відпочинок за 2017 - 2019 роки- 11 678 грн, інфляційні втрати (збитки), з урахування позовної давності 3 роки, за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2019 року - 130 799, 78 грн і 3% річних - 68 398,62 грн.
У серпні 2020 року позивач подала заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог, у якій зазначала, що вона підтримує свої вимоги позову, поданого в грудні 2019 року в частині стягнення з відповідача 302, 118, 40 грн. (враховуючи єдину оплату відповідача в розмірі 50 000 грн 24.02.2020 року, здійснену після відкриття провадження у цій справі). Разом з цим, зазначала, що минуло 8 місяців з часу подання нею позову, тому підлягає стягненню з відповідача також заборгованість за цей період, яка на думку позивача, становить 35 888,00 грн, в тому числі - 11000 грн, ураховуючи навчання дитини в Фінансово-правовому коледжі, оплата якого у 2020/2021становить 22 200 - 50% вартості навчання дитини (п. 3.9 Договору в доповнення, що містяться в п.п. 3.3. та 3.6.-3.8.цього Договору). Отже, розрахунок заборгованості становить 302 118, 40 + 35 888,00 грн + 11000 грн, всього 349 106,40 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором між батьками в розмірі 349 106, 40 грн.
В подальшому, у вересні, лютому, грудні 2020 року позивач подала до суду заяви про уточнення та збільшення своїх позовних вимог, остаточно уточнивши та збільшивши свої позовні вимоги згідно з заявою поданою у лютому 2021 року, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором між батькамив розмірі 393 584,40 грн, із них: 296 118,40 грн - сума коштів за грудень 2016 року та з січня 2017 року по грудень 2019 року включно, з урахуванням позовної давності та сплачених коштів відповідачем; 64 166,00 грн - сума коштів за період з січня 2020 року по лютий 2021 року включно; 50% вартості освітньої послуги за весь строк навчання дитини в розмірі 33 300 грн, загальна вартість яких складає 66 600 грн, згідно з доданим розрахунком.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року прийнято первісну позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 49).
Не погоджуючись з даним позовом, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала відзив, у якому зазначено, що відповідач не погоджується з заявленими до нього вимогами та з їх обгрунтуванням, визнає заявлені позовні вимоги частково, оскільки у Договорі не було зазначено розрахункового рахунку на який необхідно було щомісячно сплачувати аліменти, при цьому відповідач кошти на потреби дитини відкладав. Відповідач особисто в руки надав сину кошти на відпочинок у розмірі 600 дол. США в 2017 році, в розмірі 1000 Євро в 2018 році та відповідно надавав нотаріально оформлені дозволи на виїзд сина за кордон. Також у відзиві зазначено, що розмір виплат на утримання дитини складають понад 50%, а в деяких випадках 90% заробітної плати відповідача, а враховуючи, що на його утриманні перебуває ще одна дитина від іншого шлюбу, та дружина, він не має можливості сплачувати виплати на утримання дитини в розмірах, визначених Договором від 13.10.2015 року. ОСОБА_2 звертався до позивача з вимогою не чинити перешкоди у вільному спілкуванні із сином та з проханням переглянути встановлений розмір аліментів, оскільки цей розмір перевищує граничний розмір, який може стягуватись з заробітку, однак вимога повернулась на його адресу з відмітною «за закінченням встановленого строку для зберігання» (а.с.56-60).
ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відзив на позовну заяву не відповідає фактичним обставинам справи, а його висновки не грунутуються на нормах чинного законодавства України, і в порушення ст. 81 ЦПК України відповідач не довів обставини на які посилався як на підставу своїх заперечень проти позову або часткового визнання (а.с. 115-117).
У лютому 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала до суду зустрічний позов, в якому просила розірвати укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір між батьками про місце проживання, виховання дитини та участь у її утриманні від 13.10.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. та зареєстрований у реєстрі за № 945.
Зустрічний позов мотивовано тим, що з 05 липня 2003 року по 10 жовтня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2012 року (справа № 2604/21339/12). Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13.10.2015 року сторони уклали договір між батьками про місце проживання, виховання дитини та участь у її утриманні (далі - Договір). Відповідно до умов вказаного договору сторони визначили місце проживання дитини разом з матір'ю, та участь батька у утриманні дитини, що полягає у щомісячних витратах на потреби дитини, розмір яких за домовленістю сторін дорівнює ј частину від усіх видів заробітку та/або іншого доходу, але в будь-якому випадку цей розмір не може бути меншим від подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку (п. 3.3. Договору). Окрім вказаних п. 3.3. витрат Договором також передбачено сплату батьком витрат на оздоровлення і відпочинок дитини, але не менше розміру щомісячних витрат. Місце відпочинку та оздоровлення визначається за згодою сторін, з урахуванням вибору дитини (п. 3.7. Договору).
Крім того, вказаним Договором також передбачено, що батько має право безперешкодно відвідувати сина, забирати до свого місця проживання для ночівлі, провидити з ним більше часу у період канікул та інше (п.п. 2.1.1. - 2.1.3. Договору). Проте, ОСОБА_1 обмежує батька дитини та й самого сина у їх спілкуванні, що свідчить про порушення права ОСОБА_2 , як батька дитини.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 отримує мінімальну заробітну плату, на його утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружина - ОСОБА_7 , з якою він зареєстрував шлюб 06.02.2018 року, він не має можливості сплачувати визначений Договором розмір аліментів, що складають понад 50% його заробітної плати, в деяких випадках сягають 90% заробітної плати, крім того, позивач обмежує відповідача-батька у спілкування з сином та відповідно до вимог ст. ст. 182, 192 СК України, представник позивача просила позов задовольнити.
Крім того, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості, в яких зазначено про те, що розрахунок інфляційних втрат (збитків) та 3% річних за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2019 року проведений позивачем невірно. Згідно з рекомендаціями, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості, тому з урахуванням зазначеного, інфляційні втрати (збитки) становлять 13 407,79 грн. Відповідно 3% річних за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2019 року становить 5 792, 12 грн, розрахунок додається (а.с. 132 - 151).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , і об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 (а.с. 227-228).
Не погоджуючись із зустрічним позовом, ОСОБА_1 подала відзив, у якому просила відмовити у повному обсязі в задоволенні зустрічного позову та задовольнити первісний позов в повному обсязі, з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог, судові витрати у справі покласти на ОСОБА_2 . Також, у відзиві зазначено, що підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 ЦК України. Відповідач не надав доказів істотного порушення ОСОБА_1 умов договору в частині обмеження батька дитини й самого сина у їх спілкуванні, а також доказів відсутності можливості сплачувати платежі за Договором за подвійним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, в свою чергу ОСОБА_1 заперечує проти його розірвання та договір не передбачає можливості його розірвання з умов вказаних у зустрічному позові,отже правові підстави для розірвання даного Договору відсутні (а.с. 233-236).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач за первісним позовом просила її позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник позивача - ОСОБА_8 просила позов, а саме збільшенні та уточненні позовні вимоги, подані позивачем згідно з заявою від 08.02.2021 року задовольнити. Також вказувала, що відповідачем було сплачено спочатку 50 000 грн., а потім по 1,200 грн. за ст. ст. 181, 182 СК України останній порушив умови Договору, укладеного між сторонами. Щодо розірвання вказаного Договору представник та позивач заперечують, оскільки підстави для його розірвання відсутні. При цьому, дата розірвання договору є дата ухвалення судом рішення.
Представник відповідача, позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_5 не погоджується з первісним позовом. Зазначала, що в Договорі між батьками не було вказано розрахункові рахунки, на які слід перераховувати кошти, а тому ОСОБА_2 їх відкладав, а потім перерахував. Також, ОСОБА_2 надавав кошти на відпочинок дитини у 2017 році та у 2018 році в розмірі 600 дол. США та 1000 Євро. Крім того, п.3.9. Договору передбачає сплату батьком 50% коштів, пов?язаних з навчанням дитини, однак позивачем не надано доказів на підтвердження навчання дитини в Фінансово-правовому коледжі. Виплати на утримання дитини за Договором перевищують 70% доходу ОСОБА_2 , а тому він не може надавати такі кошти, крім того, в останнього на утриманні перебуває ще одна дитина від іншого шлюбу. Також представник не погоджується з штрафними санкціями, зазначала, що розрахунок проведено позивачем не вірно, до заперечення до позову було долучено правильний розрахунок по інфляційним втратам та 3% річних, який просила врахувати. Крім того, представник просила врахувати, що позивач не надає батьку бачитися з дитиною.
У судове засідання для розгляду справи по суті сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, подали заяви про розгляд справи за наявними матеріалами, за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи відзиви та заперечення позивачата відповідача, позивача за зустрічним позовом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку, що позов первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 05 липня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис № 511, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 10).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 358, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 12).
Згідно з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року в справі № 2604/21339/12 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 11).
13 жовтня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір між батьками про місце проживання, виховання та участь у її утримання, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. та зареєстрований в реєстрі за № 945 (далі - Договір) (а.с.14 - 15).
Зазначеним Договором сторони визначили місце проживання дитини, спільні зобов'язання батьків щодо участі у вихованні та утриманні дитини, і окремого кожного з них, відповідальність, порядок внесення змін та розірвання Договору.
Відповідно до пунктом 2.1 Договору місцем проживання Дитини батьки визначили місце проживання матері.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Управляюча компанія «Оранжпарк-Сервіс» від 28 листопада 2019 року № 28/11-1 (а.с. 35).
Пунктами 2.1.1 Договору передбачено, що батько має право безперешкодно відвідувати Дитину, з обов'язковим урахуванням бажань та інтересів Дитини , але без порушень режиму дня, тощо, завчасно попередивши Матір про свій приїзд по телефону, або за допомогою іншого засобу зв'язку. Додатково, Батько має право та зобов'язується кожного робочого дня забирати Дитину від місця її проживання та супроводжувати до місця навчання Дитини з урахуванням того, що Дитина буде доставлена до місця не раніше 07.45 години ранку.
Пунктами 2.1.2. - 2.1.3. Договору передбачено, що у вихідні та святкові дні Батьки мають право проводити з Дитиною в порядку черговості, з урахуванням права Батька кожного парного тижня року з 18.00 години п'ятниці до 18.00 години неділі забирати Дитину до свого місця проживання для ночівлі із Дитиною, з обов'язковим урахуванням положень п. 2.1.1. цього Договору. Зміна черговості не допускається. У період шкільних канікул кожен із Батьків має право проводити більше часу разом із Дитиною. Кожен із Батьків має право відпочивати разом з нею в Україні або за кордоном. Порядок та тривалість відпочинку з Дитиною визначається за взаємною домовленістю Батьків, з урахуванням права Батька відпочивати разом з Дитиною не менше чотирьох тижнів на рік у сукупності чи одночасно. У разі одночасного виїзду, перевага першої поїздки надається Матері.
28 листопада 2019 року ОСОБА_2 надіслав до Служби у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в місті Києві адміністрації рекомендованим листом заяву, в якій просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з неповнолітнім ОСОБА_4 на умовах, визначених Договором (а.с. 99-100).
Відповідно з пунктом 3.3. Договору сторони домовились, що участь Батька у утриманні Дитини полягає у щомісячних витратах на потреби Дітей, розмір яких за домовленістю сторін дорівнює ј частині від усіх видів його заробітку та/або іншого доходу, але в будь-якому випадку цей розмір не може бути меншим від подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Дохід ОСОБА_2 , починаючи з липня 2015 року, згідно з довідками: від 19.11.2019 № ОК-00000007, виданою ТОВ «Офіс Констракш» за період з 01.07.2015 року по 29.06.2016 року - 148 481,89 грн. із них: утримано - 28 937,88 грн, до виплати - 119 544,01 грн; від 20.11.2019 року № 1143/02/3601-12, виданоюКиївського обласного центу занятості за період з 13.09.2016 року по 15.09.2017 року - 50 865, 03 грн; від 18.11.2019 року № №1,2, 3, виданими ТОВ «БК» за період з 09.10.2017 року по 31.12.2017 року - 15 000 грн, із них утримано - 2 925,00 грн, до виплати - 12 075,00 грн; за період з 01.02.2018 року по 31.03.2018 року - 10 000 грн, із них утримано - 1 950, 00 грн, до виплати - 8 050,00 грн; за період з 13.04.2018 року по 31.01.2019 року - 69 400,00 грн, із них утримано - 13 533,00 грн, до виплати - 55 867,00 грн. (а.с. 101 - 105).
Окрім витрат суми коштів, передбаченої у п.3.3. цього договору, Батько, для забезпечення оздоровлення і відпочинку Дитини, тривалістю не менше чотирьох тижнів на рік, додатково витрачає кошти, але не менше розміру одномісячних витрат. Місце та час відпочинку та оздоровлення визначається за спільною згодою Сторін із врахуванням вибору Дитини ( п.3.7. Договору).
Пунктом 3.9. Договору визначено, що у доповненнях до зобов'язань, що містяться в п.п. 3.3. та 3.6 - 3.8. цього договору, Батько виплачує Матері грошові кошти на оплату п?ятдесяти відсотків вартості навчання Дитини у навчальних закладах для отримання нею середньої загальної та вищої освіти, а також інші витрати пов?язані із навчанням. Вибір навчальних закладів визначається Батьками із урахуванням вибору Дитини.
Згідно з довідкою від 31.07.2020 року № 2865, виданою Фінансово-правовим коледжем ОСОБА_4 зарахований на перший курс Фінансово-Правового коледжу за спеціальністю 081 Право денної форми навчання (а.с. 187).
Відповідно до договору про надання освітніх послуг № 334/09-20 від 01.09.2020 року загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання ОСОБА_4 в Приватному вищому навчальному закладі «Фінансово-правовий коледж», а саме Надання вищої освіти/фахової передвищої освіти за денною формою навчання фаховий молодший бакалавр Право, становить 66 600 грн. (а.с. 198-199).
У довідках від 03.11.21 № 1917 та від 05.11.21 № 1925, виданих Фінансово-Правовим коледжем зазначено, що ОСОБА_4 є студентом другого курсу спеціальності Право, денної форми навчання, терміном з 01 вересня 2020 по 30 червня 2023 року, та він дійсно навчається в Приватному вищому навчальному закладі «Фінансово-правовий коледж», II курс спеціальності 081 Право. Сума навчання за період з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2021 року складає 25 900,00 грн.
Відповідно до квитанції від 08.11.2021 року ОСОБА_1 перерахувала кошти Фінансово-правовому коледжу за листопад в розмірі 1 850,00 грн.
Розділом 5. Договору сторони визначили порядок внесення змін та розірвання договору.
Згідно з пунктом 5.1. Розділу 5 Договору за згодою сторін в період дії Договору зміни та доповнення вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом цей договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання Договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього Договору вирішується в судовому порядку.
З усіх інших питань, що не врегульовані цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України (п.5.2. Розділу 5 Договору).
14 листопада 2019 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості за Договором в розмірі 193 350 грн шляхом перерахування вказаних коштів у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги за вказаними в ній банківськими реквізитами, що підтверджується накладною № 0303914624412 від 14.11.2019 та інформацією про відправлення Укрпошти експрес (а.с. 16-19).
Зі змісту зазначеної вимоги також вбачається, що в разі невиконання Батьком даної вимоги, з метою захисту та відновлення порушених прав і законних інтересів Дитини , Мати буде змушена звертатись до суду з позовом про стягнення заборгованості, а Батьком будуть понесені додаткові грошові кошти (судові витрати за розгляд спору: відшкодування судового збору, витрат на професійну правову допомогу, інші витрати за розгляд спору, інфляційні витрати, а також три відсотки річних на підставі статті 625 ЦК України).
У зв?язку з невиконання відповідачем, передбачених Договором зобов?язань, позивач звернулась до суду про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, інфляційних втрат (збитків) та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Вказана вимога була вручена ОСОБА_2 особисто 16.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Укрпошти (а.с. 20).
28 листопада 2019 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 відповідь на вимогу про сплату заборгованості за Договором в розмірі 193 350 грн, в якій вказував щодо обмеження ОСОБА_1 батька з дитиною та самого сина у спілкуванні, чим порушуються умови Договору, а також просив переглянути встановлений розмір аліментів, оскільки нараховані аліменти перевищують граничний розмір, який може стягуватись з заробітку, та що не має можливості сплачувати визначений розмір аліментів, за подвійним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, оскільки вони складають понад 50% його заробітної плати, а в деяких випадках й 90% заробітної плати (а.с. 97-98).
Зазначена відповідь на вимогу повернулась на адресу ОСОБА_2 за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою Укрпошти від 31.12.2019 року (а.с. 98).
Звернувшись в грудні 2019 року до суду з позовом, ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за Договором, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором між батьками, з урахуванням позовної давності 3 роки, за грудень 2016 рокута з січня 2017 року по грудень 2019 року включно в розмірі 352118,40 грн, із них: щомісячні платежі - 141 242 грн; додаткові кошти на оздоровлення і відпочинок за 2017 - 2019 роки - 11 678 грн; інфляційні втрати (збитки), з урахування позовної давності 3 роки, за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2019 року - 130 799, 78 грн і 3% річних - 68 398,62 грн.
За час розгляду справи судом ОСОБА_2 сплатив частково ОСОБА_1 грошові кошти, передбачені Договором, що визнає й сама позивач, зокрема: 24.02.2020 року в розмірі 50 000 грн, 04.09.2020 року в розмірі 1 200 грн, 07.10.2020 року в розмірі 1 200 грн, 22.11.2020 року в розмірі 1 200 грн, 08.12.2020 року в розмірі 1 200 грн, 30.01.2021 року в розмірі 1 200 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, з урахуванням збільшення (уточнення) позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором між батьками, з урахуванням позовної давності 3 роки, виплат здійснених відповідачем: 24.02.2020 року в розмірі 50 000 грн, 04.09.2020 року в розмірі 1 200 грн, 07.10.2020 року в розмірі 1 200 грн, 22.11.2020 року в розмірі 1 200 грн, 08.12.2020 року в розмірі 1 200 грн, 30.01.2021 року в розмірі 1 200 грн, за грудень 2016 рокута з січня 2017 року по грудень 2019 року включно в розмірі 393 584,40 грн, із них: щомісячні платежі, додаткові кошти на оздоровлення і відпочинок за 2017 - 2019 роки, інфляційні втрати (збитки), з урахування позовної давності 3 роки, за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2019 року і 3% річних - 296 118,40 грн; враховуючи, що минуло 14 місяців з дати подання позову та розміри прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років за 2020 рік становлять: за 2020 рік з 01.01.2020-30.06.2020 2 218 грн, 01.07.2020 - 30.11.2020 2 318 грн, 01.12.2020 - 31.12.2020 2 395 грн, а за 2021 рік з 01.01.2021 року - 30.06.2021 року - 2 395 грн., 01.07.2021 - 30.11.2021 року - 2 510 грн, 01.12.2021 - 31.12.2021 року - 2 618 грн, отже заборгованість за договором за 12 місяців 2020 року та за 2 місяці 2021 року, в тому числі щомісячно: з січня 2020 року по червень 2020 року - 4 436 грн, з липня 2020 року по листопад 2020 року - 4 636 грн, грудень 2020 - 4 790 грн, всього 54 586 грн; з січня 2021 року по лютий 2021 рік включно - 4 790 грн, всього 9 580 грн - 64 166, 00 грн; 50% вартості освітньої послуги за весь строк навчання дитини, а саме: Надання фахової передвищої освіти денної форми навчання (термін навчання з 01.09.2020 р. по 01.09.2023 р.) освітньо-професійного ступеню «фаховий молодший бакалавр», що відповідно з умовами Договору про надання освітніх послуг № 334/09-20 від 01 вересня 2020 року загальна вартість становить 66 600 грн - 33 300 грн.
Отже, згідно звказаним розрахунком наданим позивачем, заборгованість відповідача за Договором становить 296 118,40 грн + 64 166,00 грн + 33 300 грн, а всього 393 584,40 грн.
Не погоджуючись з розрахунком позивача в частині інфляційних втрат (збитків) та 3% річних, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надала в свій розрахунок інфляційних втрат (збитків) та 3% річних, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати (збитки) в розмірі 13 407, 79 грн; 3% річних за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2019 року в розмірі 5 792, 12 грн. Сума основного боргу зі сплати аліментів, відповідно також зменшилася на 50 000 грн. та складає - 91 242 грн (а.с. 135-151).
Нормами сімейного законодавства встановлюється порядок укладення договору про сплату аліментів на дитину та зазначаються правові наслідки у разі невиконання такого договору.
Згідно з ч.2 ст. 181 СК Україниза домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною 1 ст. 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Установлено, що спірний договір містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дітей, їх розмір, що відповідає інтересам дітей та є обов'язковими для сторін договору. Цей договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений. Зміст статей 180-183, 185, 189-194, 196-199 СК України сторонам Договору нотаріусом роз'яснено.
Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною четвертою статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
За положеннями ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Розрахунок неустойки (пені) за несплату аліментів, визначено за формулою, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц, (провадження № 14-616цс18).
Так, у вказаному судовому рішення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі N 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі N 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі N 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Крім того, в цій постанові також зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження N 14-37цс18) помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
Установлено, що відповідач з моменту укладення Договору між батьками не виконував взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Відповідач здійснив першу виплату за вказаним Договором після відкриття провадження у даній справі в розмірі 50 000 грн - 24.02.2020 року та в подальшому за час розгляду справи в розмірі 1 200 грн - 04.09.2020 року, в розмірі 1 200 грн - 07.10.2020 року, в розмірі 1 200 грн - 22.11.2020 року, в розмірі 1 200 грн - 08.12.2020 року та в розмірі 1 200 грн - 30.01.2021 року.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором, з урахуванням збільшення (уточненння) позовних вимог, про стягнення з відповідача на її користь заборгованості в розмірі 393 584,40 грн. складається: з щомісячних платежів, додаткових коштів на оздоровлення і відпочинок за 2017 - 2019 роки, інфляційних втрат (збитків) за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2019 року і 3% річних - 296 118,40 грн; заборгованості за договором за 14 місяців 2020 року з січня 2021 року по лютий 2021 рік - 64 166, 00 грн та 50% вартості освітньої послуги за весь строк навчання дитини -33 300 грн, складений з урахуванням позовної давності 3 роки, виплат здійснених відповідачем за час розгляду справи, при цьому обчислення пені відповідає формулі, згідно з якою пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц.
Розрахунок в частині інфляційних втрат (збитків) та 3% річних, наданий представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , складений виходячи з того, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць та розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості не грунтується на вимогах закону та не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка є обов'язковою для застосування у спірних правовідносинах.
За таких обставин, враховуючи вищевикладені норми матеріального права, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором між батьками в розмірі 393 584,40 грн.
Щодо вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору, суд виходить з такого.
Згідно із ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до ч.1.ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей. Проте у ході виконання договору можуть виявитися обставини, які хоча і не були враховані сторонами при укладенні договору, але можуть істотно впливати на інтереси однієї чи обох сторін. Саме на ці випадки розраховані правила статті 652 ЦК України, які допускають можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Застосування цієї статті є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
За загальним правилом зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (частина 1 статті 652 ЦК України).
Стороні, що вимагає зміни або припинення спірного договору про сплату аліментів, при неотриманні згоди іншої сторони надано право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору.
Звертаючись з цим позовом, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в обґрунтування своїх вимог зазначила, що в порушення п.п. 2.1.1. - 2.1.3. Договору ОСОБА_1 обмежує ОСОБА_2 - батька дитини та й самого сина у їх спілкуванні, та що в Договорі між батьками не було вказано розрахункові рахунки, на які слід перераховувати кошти, а тому ОСОБА_2 їх відкладав, а потім перерахував. Також, ОСОБА_2 надавав кошти на відпочинок дитини у 2017 році та у 2018 році в розмірі 600 дол. США та 1000 Євро. Крім того, Виплати на утримання дитини за Договором перевищують 70% доходу ОСОБА_2 , а тому він не може надавати такі кошти, крім того, в останнього на утриманні перебуває ще одна дитина від іншого шлюбу. Тому, на думку представника, наявні підстави для розірвання договору, укладеного між сторонами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 обмежує ОСОБА_2 - батька дитини та й самого сина у їх спілкуванні, в розумінні статті 77 ЦПК України суду не надано.
Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 надавав кошти на відпочинок дитини у 2017 році та у 2018 році в розмірі 600 дол. США та 1000 Євро.
Посилання представника ОСОБА_2 на те, що в Договорі між батьками не було вказано розрахункові рахункина які слід перераховувати кошти не є підставою для невиконання взятих на себе зобов'язань, визначених Договором між батьками.
Крім того, надані довідки з місця роботи ОСОБА_2 про його дохід з 01.07.2015 року і до 31.01.2019 року також не є підставою для розірвання Договору між батьками.
Одночасно слід зазначити, що отримання ОСОБА_2 мінімальної заробітної плати, внаслідок чого виплати на утримання дитини за Договором між батьками перевищують понад 50% його заробітної плати, в деяких випадках сягають 90% заробітної плати, та що на його утриманні перебуває ще одна дитина від іншого шлюбу, в зв'язку з чим у нього відсутня можливість сплачувати визначені Договором кошти є підставою для зміни розміру аліментів у встановленому законом порядку, а не розірвання цього Договору як вважав відповідач та його представник.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про розірвання договору між батьками про місце проживання, виховання дитини та участь у її утриманні в зв'язку з недоведеністю належними та допустимими доказами позовних вимог.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями статтею 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 15, 181, 189, 196 СК України, статтями 526,527, 626, 651 ЦК України та статтями 4, 5, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором між батьками в розмірі 393 584,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати в розмірі 3 521,18 грн, 226,24 грн, 116, 62 грн. та 71,81 грн, а всього 3 935,85 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору між батьками про місце проживання, виховання дитини та участь у її утриманні - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено 09.12.2021 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко