14.12.21
Справа № 521/5086/21
Провадження № 2/521/3099/21
14.12.2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Роїк Д.Я.
при секретарях Гончаревській І.В., Коноваловій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном суд, -
08.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просить: усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення із зняттям його з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.
При цьому позивач посилається на те, що за договором купівлі продажу від 26.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Брандіс А.Б., укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останній набув право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , донька ОСОБА_5 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру, посвідчене державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області, Панасюк А.В., реєстровий № 17. За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( відкриттям розділу), індексний номер 53547856 від 11.08.2020 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_1 . Згідно відомостей № Б5-10766-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в квартирі Позивача зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про смерть, виданого 11.01.2021 року Одеським міським відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 83 років. Отже, відповідач на даний час зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та продовжує в ній проживати, хоча Позивач є законним власником даної квартири, у зв'язку із чим порушуються майнові права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не є членом сім'ї власника, однак продовжує займати житлове приміщення, а також у зв'язку із його реєстрацією в квартирі, нараховуються додаткові комунальні послуги, які повинна сплачувати Позивач, як власник квартири.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року зазначену позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.В зазначений строк недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 20.05.2021 по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання .
Представник позивача-адвокат Галайчук Г.С. надала на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не сповістив та з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Окрім того відповідач про розгляд справи повідомлявся на офіційному веб-сайті суду.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Як встановлено у судовому засіданні, за договором купівлі продажу від 26.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Брандіс А.Б., укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останній набув право власності на трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , донька ОСОБА_5 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру, посвідчене державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області, Панасюк А.В., реєстровий № 173. За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 53547856 від 11.08.2020 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно відомостей № Б5-10766-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в квартирі Позивача зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про смерть, виданого 11.01.2021 року Одеським міським відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 83 років.
Відповідно до ст. 41 Конституції України «…кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. …Право приватної власності є непорушним.»
Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Отже суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що відповідач не є власником майна, членом сім'ї власника, а також не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство то і використовувати таке майно для проживання не має права.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі № 196/476/13-ц, провадження № 61-48206св18.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 13 жовтня 2020 року по справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, зробила наступний висновок: «…Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. …право членів сім'ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім'ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім'ї. Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку. При цьому необхідно звернути увагу, що ЖК УРСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України…».
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року по справі № 182/7347/18, провадження № 61-19252св19. В даній Постанові ВС також зазначив, що відповідачі не є членами сім'ї позивача, а тому на них не розповсюджуються положення статті 156 ЖК Української РСР, якою визначені права членів сім'ї власника житлового будинку. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач посилався на те, що він як власник майна відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у користуванні його власністю, зокрема вимагати виселення відповідачів, яким він надав право користування зазначеним житловим приміщенням тимчасово, на період його проживання за межами України.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що проживання та реєстрація відповідача в квартирі, що на теперішній час належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 53547856 від 11.08.2020 року, перешкоджають ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні її майном.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Керуючись ст. ст. ст.ст.259, 263-265,269 ЦПК України, ст. ст. 316, 328, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК УРСР, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення із зняттям його з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.
Вказане рішення є підставою для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 р.н.),
Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 р.н.).
Суддя Роїк Д.Я.