ЄУНС № 654/3184/19 Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/705/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України
20 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12019230000000234 за апеляційними скаргами потерпілих та прокурора на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 березня 2020 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берислав Херсонської обл., громадянина України, з середньої освітою, одруженого, маючого на утриманні дружину інваліда ІІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого керівником ФОП « ОСОБА_10 », раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього наступних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 30.06.2019 по 03.07.2019 року.
Вирішено питання щодо арешту майна, судових витрат та речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він, 30 червня 2019 року близько 06 години в с. Нова Збур'ївка Голопристанського р-ну Херсонської обл. на перехресті вул. Центральної з вул. Червонофлотською, керуючи автомобілем «Ford Transit», реєстраційним номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по другорядній дорозі (по вул. Червонофлотській), зі сторони с. Забарино у напрямку м. Херсон, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, в порушення вимог п. п. 2.2. (додаток 1), 2.3. б), 16.11 Правил дорожнього руху України, рухаючись по другорядній дорозі до перехрестя нерівнозначних доріг, не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos» ТF 69, р.н. НОМЕР_2 , який був закріплений з причепом р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , який рухався по головній дорозі (по вул. Центральній) зі сторони с. Залізний Порт в напрямку м. Гола Пристань.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водію автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_11 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №106\ГП від 29.07.2019 року, заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події; пасажиру автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_12 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №196 від 09.08.2019 року, заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження; пасажиру автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_13 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №194 від 08.08.2019, заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вказані наслідки перебувають у прямому причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля «Ford Transit», реєстраційним номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 2.2. (додаток 1), згідно з яким забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно надати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою;
п. 2.3. б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п.16.11., згідно з яким на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Не погодившись із ухваленим вироком прокурор подав на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та фактичних обставин кримінального провадження, прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, а саме в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, та ухвали в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Апеляційна скарга мотивована доводами про невідповідність покарання тяжкості вчиненого злочину, внаслідок м'якості.
Зокрема, прокурор зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував відомості про особу винного, який вчинив тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини, та заподіяння двом потерпілим середньої тяжкості та тяжкого тілесного ушкодження, не взяв до уваги характер та мотив допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, не врахував позицію потерпілих, які наполягали на суворішій мірі покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, вивчивши і перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, колегія суддів дійшла до наступного.
Потерпілі та їх представник належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, однак в судове засідання не прибули, подали заяву про проведення судового засідання без їх участі.
Крім того, до початку апеляційного розгляду провадження від представника потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 надійшла заява, яка згідно її змісту погоджена с потерпілими, про їх відмову від апеляційної скарги та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Відповідно до ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо ухвала суду першої інстанції не була оскаржена іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що в ній фактично порушується питання про недотримання судом першої інстанції вимог КПК України, які безпосередньо пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), а тому висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України, ніким не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, перевірці не підлягають.
Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” від 23.12.2005 року №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційні злочини, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, слід мати на увазі, що тяжкість злочину мала б бути найменш суспільно небезпечною, а особа такою - що могла бути виправлена без відбування призначеного покарання.
Висновки суду про застосування положень ст. 75 КК мають бути належним чином вмотивованими.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції частини статі за вчинений ним злочин з позбавлення права керування транспортними засобами та звільняючи обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, в повній мірі врахував вимоги норм законодавства та прийшов до правильного висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, наслідком якого стала смерть людини, та заподіяння двом потерпілим середньої тяжкості та тяжкого тілесного ушкодження, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.
Згідно матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_7 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вичинений ним злочин відносить до злочинів вчинених з необережності, вину у вчиненому визнав повністю, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоду заподіяну злочином, які не мають до нього з цього приводу будь - яких претензій, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має стійкі соціальні зв'язки, непрацездатну матір та на утриманні, дружину-інваліда, є волонтером, який надає допомогу військовослужбовцям в зоні проведення ООС, працевлаштований, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.
Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги і позицію потерпілих, які згідно поданої до суду апеляційної інстанції заяви не мають до обвинуваченого ОСОБА_7 будь - яких претензій матеріального чи морального характеру, просять не застосувати да нього покарання пов'язане з реальним позбавленням волі.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 цілком слушно віднесено щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, активне сприяння у його розкритті, повне відшкодування потерпілим заподіяної злочином шкоди.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - відсутні.
Враховуючи наведене, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання і дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без ізоляції його від суспільства зі звільненням від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України обов'язків, та належним чином такий висновок вмотивував.
На думку колегії суддів, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав вважати, що призначене обвинуваченому покарання є несправедливим через його м'якість, як про те зазначає в апеляційній скарзі прокурор, не вбачається.
За таких обставин, на перекладання колегії судді, оскаржуваний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 , в тому числі щодо призначення йому основного покарання з випробуванням, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, зважаючи на що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 420 КПК України, колегія суддів,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 березня 2020 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 березня 2020 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення..
Судді: