21 грудня 2021 року м.Суми
Справа №592/10749/21
Номер провадження 22-ц/816/1873/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника Семена Валерійовича
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2021 року у складі судді Бичкова І.Г., ухвалене у м. Суми,
26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, мотивуючи вимоги тим, що з 15 липня 2017 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею, окремо від відповідача, та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на дитину, тому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та уточнення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 34).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 серпня 2021 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн.
Зазначено, що рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Стадник С.В., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Доводить помилковість висновку суду про зменшення позивачем розміру позовних вимог з 3000 грн до 1500 грн, оскільки вона не могла погодитися на погіршення матеріального становища та забезпечення належного утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що така заява від її імені була підготована відповідачем і вона не бажала зменшувати заявлений до стягнення розмір аліментів на дитину, це клопотання не відповідає її внутрішній волі та за формою і змістом не є уточненням позову, просила його не враховувати.
Вказує, що позивач категорично не погоджується із частковим задоволенням її позову про стягнення аліментів на дитину та визначеним судом розміром аліментів Вказує, що судом при ухваленні такого рішення не враховано всі обставини справи, те, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отримує лише 860 грн щомісячної допомоги при народженні дитині і не має іншого доходу, при цьому сама несе витати по утриманню дитини, оплачує комунальні послуги. Судом не взято до уваги наявність у власності відповідача автомобілю та гаражу, відсутність інших осіб на утриманні.
Вважає, що судом першої інстанції не повністю враховано матеріальне становище відповідача, який є особою працездатного віку, отримує дохід, працюючи водієм першої державної пожежно-рятувальної частини першого пожежно-рятувального загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області, має задовільний стан здоров'я, інших осіб на утриманні не має і може забезпечувати дитину сплачуючи аліменти у розмірі більшому, ніж мінімально встановлений Законом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що розмір аліментів 1500 грн був узгоджений з позивачкою і нею запропоновано підписати клопотання від 04.10.2021 року про зменшення позовних вимог. Вважає, що розмір аліментів 1500 грн буде відповідати інтересам дитини, не ставить його у скрутне матеріальне становище, ґрунтується на принципах розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року: 2270 грн х 100 = 227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 15 липня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 5, 6).
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради, де отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн (а.с. 8).
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12).
За даним довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 15 вересня 2021 року № 195 ОСОБА_2 з 09 серпня 2021 року проходить службу на посаді водія 1 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (а.с. 24).
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що малолітній син сторін потребує матеріальної допомоги на своє утримання з боку батька, який в силу ст. 180 СК України зобов'язаний та, являючись працездатним, офіційно працевлаштованим, не має інших утриманців, може його утримувати шляхом сплати аліментів щомісячно, врахувавши підтримання позивачем позовних вимог у розмірі 1500 грн та визнання відповідачем позову у такому щомісячному розмірі аліментів, визначив до стягнення аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн щомісячно.
Проте, з таким висновком місцевого суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення .
Законом України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін та вважає, що суд правильно визначився із способом їх стягнення, присудивши аліменти у твердій грошовій сумі, як просила позивач.
Проте, визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн щомісячно, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції, за наявності у батьків солідарного рівного обов'язку з утримання дитини, не в повній мірі врахував обставини справи, зокрема, факт постійного проживання разом з матір'ю та перебування на її повному утриманні малолітнього сина сторін, який для задоволення щоденних потреб у харчуванні, забезпеченні одягом, лікуванням, забезпечення гармонійного розвитку потребує утримання і з боку батька.
Згідно з ст. 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет України нa 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей вікoм до 6 років з 1 липня 2021 року становить 2013 грн (діяв на час подачі позову), а з 1 грудня 2021 року - 2100 грн.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів - 1500 грн, не відповідатиме інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, і є безпідставно заниженим.
Враховуючи категоричне заперечення в апеляційній скарзі позивачем уточнення нею позову та зменшення позовних вимог, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів та враховуючи, що з 1 липня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановлений у сумі 2013 грн, а з 01 грудня 2021 року збільшено до 2100 грн, наявність рівного обов'язку кожного із батьків утримувати дитину, а також з огляду на те, позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, крім щомісячної виплати одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 860 грн, не має іншого доходу, відповідач офіційно працевлаштований, отримує постійний дохід, виходячи з посадового окладу 4758 грн (а.с. 22), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зменшення розміру аліментів відповідатиме інтересам дитини, і він є безпідставно заниженим.
Крім того, при визначенні розміру аліментів суд безпідставно врахував, що позивачка отримує компенсацію послуги «муніципальна няня», хоча доказів отримання такої компенсації матеріали справи не містять.
Згідно з Порядком відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 68 «Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», компенсація послуги «муніципальна няня» надається отримувачам послуги «муніципальна няня» за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
У матеріалах справи наявна довідка від роботодавця позивача, з якої вбачається, що з 07 червня 2019 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (а.с. 76 ).
За таких обставин, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду в частині визначення розміру аліментів необхідно змінити на підставі п. п. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 2200 грн щомісяця.
Такий розмір аліментів визначений з урахуванням матеріального становища платника аліментів, не є надмірним, відповідає розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленому з 01 грудня 2021 року у розмірі 2100 грн, вимогам виваженості, розумності, справедливості та якнайкращим інтересам дитини,
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника Семена Валерійовича задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2021 року змінити в частині визначення розміру аліментів.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень щомісяця, починаючи стягнення з 26 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О.Ю. Кононенко
Судді : В.І. Криворотенко
Т.А. Левченко