Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3809/20
20.12.2021 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Кашуби А.В., секретар судового засідання - Чернянчук К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
04.11.2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Великокопанської сільської ради Виноградівського району про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 1990 року позивачка постійно здійснювала догляд за ОСОБА_2 , колишнім мешканцем АДРЕСА_1 , який через похилий вік та відсутність інших родичів потребував постійної турботи та піклування. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і заповіту не залишив. На протязі багатьох років і на даний час позивачка проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 , який рахується за померлим ОСОБА_2 , утримує його, сплачує комунальні платежі та інші витрати пов'язані з утриманням в належному стані майна. Позивачка вказує, що реалізація нею спадкових прав унеможливлюється відсутністю родинних зв'язків з померлим, у зв'язку з чим вона просить в судому порядку встановити факт її проживання однією сім'єю з 1990 року з ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Ухвалою від 26.05.2021 року Виноградівським районним судом Закарпатської області було замінено первісного відповідача з Великокопанської сільської ради Виноградівського району на належного - Виноградівську міську раду Закарпатської області.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві та просили суд такі задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача про день, час та місце розгляду справи будучи повідомлений належним чином своєчасно, в судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність. При вирішенні питання покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданим виконкомом Великоком'ятської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 11.09.2000 року серія НОМЕР_1 , та зроблений запис в Книзі реєстрації смертей за №30 (а.с.5). Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 03.01.2001 року (а.с.6). До складу домоволодіння, згідно технічного паспорту, входить житловий будинок, 2 літні кухні, корівник, сарай, ворота та огорожа (а.с.8-10), які оцінені Виноградівським районним БТІ на загальну суму 211 428 грн. (а.с.7).
Заповіт не складався.
Згідно відповіді на запит Виноградівського районного суду Закарпатської області, надісланого державним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. №283/01-16 від 25.11.2020 року, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було заведено спадкову справу №100/1996 (а.с.26-28).
Єдиний спадкоємець, який звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_4 - помер (а.с.60). Інших спадкоємців судом не виявлено.
Разом з ОСОБА_3 за вказаною адресою більше 10 років проживає позивачка - ОСОБА_1 , яка вела догляд за померлим, що стверджується довідкою Великоком'ятської сільської ради Виноградівського району за №02-23/594 від 11.08.2020 року (а.с.11). Вищезгадана довідка була видана на підставі погосподарської книги та особового рахунку.
Технічна інвентаризація житлового будинку проведена.
Не дивлячись на те, що позивачка вела догляд за померлим ОСОБА_3 , вона не може оформити право власності на спадковий житловий будинок через нотаріальну контору, так як між нею та володільцем майна відсутній родинний зв'язок. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася до суду за визнанням свого права.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК України 1963 року та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. Відповідно до п.11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.
Відповідно до п.п.13, 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачка вже понад десять років безперервно проживає та добросовісно володіє житловим будинком в АДРЕСА_1 , тому, відповідно до положень ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України вважається такою, що в порядку набувальної давності набула право власності на вказаний житловий будинок, належний ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи, що вимоги про визнання права власності в порядку набувальної давності та про встановлення права власності за законом (четверта черга визнає право спадкування за особами, що проживали зі спадкоємцем однією сім'єю на день смерті більше 5 років) є взаємовиключними, то і встановлення даного факту є безпідставним.
Судові витрати покласти на позивача за його бажанням.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 на підставі рішення суду здійснити державну реєстрацію визнаного за нею нерухомого майна.
Судові витрати в справі, а саме: 2 114 грн. 28 коп. судового збору покласти на ОСОБА_1 , яка сплатила їх при поданні позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийА. В. Кашуба