Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 грудня 2021 р. № 520/14234/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6), Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м. Харків, вул. Кацарська, 56) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 27.04.2021р. разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2021р. разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно надіслати на адресу Міністерства оборони України висновок, про виплату одноразової грошової допомоги та заяву ОСОБА_1 від 27.04.2021р. разом з новими документами наданими ним до цієї заяви. Зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відповідно до ст. 382 КАС України подати у 10 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення. Зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він подав заяву до Міністерства оборони України через Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якій просив розглянути питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, проте, всупереч вимогам Положення «Про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум», яке затверджене наказом МО України від 26.10.2014 № 564, відповідного рішення про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги не прийнято та відповідних коштів не виплачено. Враховуючи наявність у відповідача необхідних документів на призначення одноразової грошової допомоги, вважає протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від представників відповідачів надійшли відзиви на позов, в яких вони просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що діяли в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач 27.04.2021 звернувся до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою у довільній формі, у якій просив повторно надіслати до Міністерства оборони України пакет документів та висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги.
Вказана заява була надіслана Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на адресу Міністерства оборони України.
Листом від 31.05.2021 департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив, що розглянув документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності низці громадян, зокрема ОСОБА_1 , повідомив, що вже приймав рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Вказав на те, що заявники, в тому числі позивач, не надали документального підтвердження не тільки обставин поранення, а взагалі не надали доказів на підтвердження факту отримання поранення під час проходження служби. Зазначив про відсутність підстав для перегляду раніше прийнятого рішення та повторного подання документів на розгляд комісії та повернув документи на доопрацювання.
Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно допущена бездіяльність щодо розгляду наданих ним документів власних письмових пояснень та довідки з Центрального прикордонного архіву, звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ, у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975).
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону №2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно п. 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Разом з цим, п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/26071 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №530) встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
У разі настання інвалідності подаються такі документи: висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13); заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12); копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності; копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка); копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою); копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган оформляє та подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку №975 перелік документів для призначення такої допомоги.
Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зі змісту звернення позивача, поданого до Міністерства оборони України у довільній формі, вбачається, що позивач вважає протиправним не здійснення розгляду відповідачем питання призначення одноразової грошової допомоги з підстав встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби на підставі відповідної довідки МСЕК з урахуванням наданих ним письмових пояснень та довідки Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ.
Суд зазначає, що відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.
Досліджена судом заява позивача про розгляд питання призначення одноразової грошової допомоги не створює для позивача нових та/або додаткових підстав для розгляду зазначеного в ній питання, оскільки правовий механізм, що надає Міністерству оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги чітко та зрозуміло нормативно врегульований та позивачем не дотриманий.
Відповідно до п.4.9 Положення №530 заява та документи, що до неї додаються, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, подані з порушенням вимог Порядку виплати допомоги, розглядаються уповноваженим органом (військовою частиною, військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу, установою, організацією та військовим комісаріатом (ТЦКСП)), що здійснює оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, із відповідною заявою, визначеною у додатку № 12 до Положення № 530 та іншими необхідними документами, перелік яких визначений п. 11 Порядку № 975, та які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
Водночас, у разі подання заявником документів, в тому числі заяви про призначення відповідної виплати, з порушенням вимог Порядку № 975, такі заяви та документи розглядаються уповноваженим органом, що здійснює оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Отже, з матеріалів справи вбачається, що заяву позивача подано з порушенням встановленого порядку, внаслідок чого, у відповідності з п.4.9 Положення №530 Міноборони України розглянуто таку заяву в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову до Міністерства оборони України.
При цьому, суд зазначає що позовні вимоги, звернуті до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки є похідними від вимог, звернутих до Міністерства оборони України, отже також не підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що власноручно написані позивачем пояснення стосовно обставин поранення не містять жодних обставин такого поранення, тобто відсутня інформація про дату, час, місце та обставини поранення, що не надає жодних підстав враховувати такі пояснення як доказ отримання поранення під час проходження служби.
Щодо заявленого клопотання представником позивача стосовно зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача заявленого відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6), Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м. Харків, вул. Кацарська, 56) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко