Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
20 грудня 2021 року № 520/18149/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення суми,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: стягнути з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти:
- за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту за період з 23 червня 2021 року по 21 вересня 2021 року в розмірі 82882,32 грн.;
- за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту за період з 22 вересня 2021 року по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення;
- за час затримки розрахунку виплати заробітної плати при звільненні за період з 23 червня 2021 року по 24 червня 2021 року в розмірі 1314,64 грн.
Ухвалою суду від 27.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення суми - залишено без руху; надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 11.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення суми в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області на користь ОСОБА_2 грошових коштів за час затримки розрахунку виплати заробітної плати при звільненні за період з 23 червня 2021 року по 24 червня 2021 року в розмірі 1314,64 грн. - повернуто позивачу.
Відтак, подальший розгляд справи здійснюється судом за іншою частиною позовних вимог.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що при звільненні відповідачем не було проведено повного розрахунку із ним, чим порушено його права. При цьому, позивачем вказано, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту йому була виплачена не в повному обсязі, а саме із нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 216577,50 грн. була виплачена 14.09.2021 року сума 60776,73 грн. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню кошти за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту за період з 23 червня 2021 року по 21 вересня 2021 року в розмірі 82882,32 грн. та за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту за період з 22 вересня 2021 року по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача вказано, що одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яке не має постійного характеру та не є частиною грошового забезпечення. При цьому, представником відповідача вказано, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті перед позивачем грошового забезпечення, оскільки останнє було виплачено позивачу у повному обсязі. Також, представником відповідача вказано, що станом на сьогоднішній день наявне велике недофінансування та виплати відбуваються почергово. Відтак, з виділених коштів позивачу було виплачено в вересні 60776,73 грн., а остання сума у розмірі 153160,09 грн., яка підлягає сплаті буде виплачена після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України. Крім того, представником відповідача зазначено, що відповідно до наданої позивачем довідки про його грошове забезпечення свідчить, що у травні позивачем було отримано 35061,61 грн. та позивач вказує, що зазначена сума є заробітною платою та підлягає врахуванню під час розрахунку середнього заробітку, проте в травні позивачем окрім грошового забезпечення у розмірі 17523,86 грн. отримав одноразову грошову допомогу на оздоровлення, яка не є складовою місячного грошового забезпечення. Представником відповідача зазначено, що позивач помилково посилається на норму ст. 117 КЗпП України, оскільки вона передбачає обов'язок виплати працівникові середнього заробітку, а не стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 15.08.1995 року по 24.11.2003 року та з 23.07.2004 року по 22.06.2021 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України та органах Міністерства надзвичайних ситуацій України, що підтверджується даними трудової книжки позивача.
Під час розгляду справи встановлено, що наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 22 червня 2021 року № 241 о/с ОСОБА_1 , майора служби цивільного захисту, начальника 54-ї державної пожежно-рятувальної частини смт. Шевченкове, було звільнено зі служби цивільного захисту у відставку (із зняттям з військового обліку) за станом здоров'я з правом носіння форменого одягу (копія Наказу додається).
Вказаним наказом передбачено, що вислуга років позивача для нарахування виплати грошової вихідної допомоги складає 25 років 02 місяців 08 днів.
Отже, позивач був звільнений 22 червня 2021 року.
Позивачем у позовній заяві вказано, що вихідна допомога при звільненні на день подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду йому не виплачена у повному обсязі, а саме вказано, що із нарахованної одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 216577,50 грн. йому була виплачена 14.09.2021 року сума 60776,73 грн. Остаточний розрахунок по виплаті йому заробітної плати за червень місяць 2021 року був проведений 24 червня 2021 року, що підтверджується випискою по картці/рахунку від 20.09.2021 року.
Отже, позивачем вказано, що до стягнення на його користь підлягає середній заробіток за затримку виплати вихідної допомоги за період з 23 червня 2021 року (наступний день після звільнення) по 21 вересня 2021 року (день подання позовної заяви) - 63 робочих дні (5 робочих дні у червні + 22 робочих дні у липні + 21 робочий день у серпні + 15 робочих дні у вересні), які становлять час затримки виплати одноразової допомоги (без врахування часу по день фактичного розрахунку або по день постановлення рішення).
Позивачем у позовній заяві вказано, що виходячи із наявних у нього документів про розмір заробітної плати середньоденна заробітна плата за 2 останні місяці роботи (квітень та травень місяці 2021 року), що передували звільненню становила 1314,64 грн.: 152585,47 грн. (17523,86 грн. заробітна плата за квітень + 35061,61 грн. заробітна плата за травень) /40 (22 робочих дні у квітні +18 робочих дні у травні).
Також, позивачем вказано, що виходячи з розміру його середньоденного заробітку - 1314,64 грн: середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 63 робочих дні (на день подання позовної заяви без врахування часу по день фактичного розрахунку або по день постановлення рішення), з відповідача необхідно стягнути суму середнього заробітку за час затримки у розмірі 82882,32 грн. (63 х 1314,64 грн.).
Оскільки відповідачем було порушено права позивача, він звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисну України (далі - Кодекс) та «Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу», що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593 (далі - Положення № 593).
Відповідно до положень ст. 125 Кодексу держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного тa сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 127 Кодексу пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В свою чергу згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (інших територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачуєтеся за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до ч.5 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі !в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пункт 7 розділу XV "Порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту" «Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» (далі - Інструкція № 475), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 № 475, містить аналогічне положення: особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Варто зауважити, що непоширення норм КЗпП України на службовців цивільного захисту стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні службовців цивільного захисту (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Відтак, приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення службовців цивільного захисту, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню статті 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 30.01.2019 у справі № 805/4523/16-а, від 10.05.2019 у справі №805/416/16-а, від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу вищевикладених норм слід дійти висновку про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.
Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.
Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Під час розгляду справи встановлено, що під час звільнення позивача відповідачем було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 216577,50 грн. Водночас, як підтверджено сторонами, із зазначеної суми одноразової грошової допомоги при звільненні позивача було виплачено 14.09.2021 року 60776,73 грн.
Вказані обставини свідчать на користь того, що станом на час розгляду справи із позивачем не було проведено остаточного розрахунку. Також, до суду не надано під час розгляду справи доказів проведення із позивачем остаточного розрахунку після відкриття провадження у справі.
Тобто у суду на даний час відсутні підстави вважати, що із позивачем після його звільнення було проведено остаточний розрахунок.
Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, позивачем у даному випадку не оскаржується питання саме не проведення із ним повного розрахунку, як і не оскаржуються нараховані суми.
Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідачем не проведено на даний час із позивачем повного розрахунку та не виплачено повної нарахованої суми одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд приходить до висновку про відсутність підстав на даний час для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013) про стягнення суми - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.