справа № 380/14985/21
з питань відводу
17 грудня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сакалоша В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача від 13.12.2021 про відвід судді Качур Роксолани Петрівни у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якій з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви просить:
- визнати недійсним, припинити дію та анулювати розрахунок на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 942466, який є службовим підробленням та як такий, що запроваджений усупереч вимогам Інструкції № 161;
- відновити дію розрахунку на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 299246, який надійшов з Івано-Франківського ОВК як такий, що сформований на довічно на весь час перебування позивача на пенсійному забезпеченні в ГУ ПФУ у Львівській області, який не втратив юридичну силу після 01.03.1996, коли Львівський ОТЦК та СП приховано запровадив завідомо підроблений документ за № 942466 від 01.03.1996, в якому основні та додаткові види грошового забезпечення позивача знизив на порядок, що документально підтверджено слідчим та процесуальними прокурорами в рамках кримінального провадження № 42043150410000012 від 06.02.2013;
- зобов'язати Львівський ОТЦК та СП припинити дію та анулювати пенсійний лист № 942466, який з 01.03.1996 знаходиться в Ощадному банку № 6307 м. Дрогобич, на підставі якого станом на даний час позивачу здійснюється виплата пенсії;
- поновити у встановленому порядку дію пенсійного листа № 299246, який в січні 1996 року надійшов з Івано-Франківського ОВК, сформований за законних підставах і як такий, що не втратив юридичну силу.
Ухвалою від 13.09.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 06.10.2021 у задоволенні клопотань позивача про розгляд адміністративної справи № 380/14985/21 за правилами загального позовного провадження з проведенням судового засідання відмовлено.
Ухвалою суду від 04.11.2021 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 04.11.2021 у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог відмовлено. Заяву про уточнення позовних вимог від 29.10.2021 повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 15.11.2021 заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 про відвід судді Качур Роксолани Петрівни в адміністративній справі № 380/14985/21 визнано необґрунтованою; адміністративну справу № 380/14985/21 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Костецького Н.В. від 17.11.2021 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Качур Роксолани Петрівни у справі № 380/14985/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою суду від 19.11.2021 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 19.11.2021 залишено позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.11.2021 заяву № 2 ОСОБА_1 від 22.11.2021 про відвід судді Качур Роксолани Петрівни в адміністративній справі № 380/14985/21 визнано необґрунтованою; адміністративну справу № 380/14985/21 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н. І. від 29.11.2021 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Качур Р. П. в адміністративній справі № 380/14985/21 відмовлено.
13.12.2021 (вх. № 93960 від 13.12.2021)позивачем до суду подано заяву №3 про відвід судді Качур Р.П. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, про те, що суддя дійшла помилкового висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, адже ця справа, на думку позивача, не може бути віднесена до справ незначної складності, а є такою, що має виняткове значення для ОСОБА_1 та для формування єдиної правозастосовчої практики. Стверджує, що суддя Качур Р. П. проігнорувала надані позивачем письмові докази щодо завданої позивачу в особливо великих розмірах матеріальної та моральної шкоди, а також проігнорувала вимоги п. 4 ч. 4 ст. 12 та п.п. 2, 4 ч. 4 ст. 257 КАС України, які передбачають, що за правилами загального позовного провадження розглядаються спори у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі що перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також зазначив, що суддя помилково прийняла заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що подана в порядку ч. 1 ст. 47 КАС України, тому що в розрахунку пені, зазначеної позивачем у клопотаннях від 04.10.2021 та від 06.10.2021, останній застосував індекс інфляції який в 2020 році склав 105 %, а станом на жовтень 2021 року, згідно з даними ДКС - 108,6%. Відтак позивач вважає, що у випадку подання заяви в порядку ч. 1 ст. 47 КАС України він збільшив би розмір пені до 29750136,48 грн. Вважає, що вказані суми могли б підтвердити фінансисти Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та фінансисти Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, однак суддя Качур Р. П. намагається провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, чим порушує вимоги ст. 225 КАС України. Також вказав інші підстави відводу судді Качур Р. П., а саме: залишила позовну заяву ОСОБА_1 без руху, в ухвалі від 13.09.2021 серед другорядних підстав, змушувала позивача, учасника бойових дій, до сплати судового збору у розмірі 1820 грн; порушила вимоги ч. 1 ст. 259 КАС України щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; неодноразово порушила вимоги ст. 2, ч. 5 ст. 5, ч.ч. 2-3 ст. 242, п. 4 ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 161, ч. 1 ст. 259, п. 4 ч. 4 ст. 257, ч. 5 ст. 257 КАС України. Вважає, що позовна заява позивача підпадає під дію ч. 4 ст. 257 КАС України, а тому, на думку позивача, суддя діяла упереджено, порушуючи вимоги вищевказаних статтей КАС України, віднесла справу до категорії справ незначної складності, ігноруючи ту обставину, що ця справа нетипова, аналогів якій не існує в судовій практиці, надзвичайно складна, має виняткове значення для позивача та має фундаментальне значення. Стверджує, що відповідач неодноразово надавав до суду недостовірну інформацію щодо фактичних обставин справи, порушуючи при цьому вимоги ч. 6 ст. 44 КАС України під час розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи про видачу позивачу оновленої довідки в 2020 році. Відтак заявляє судді Качур Р. П. відвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України третій раз поспіль.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 визнано необґрунтованою заяву про відвід судді Качур Н.І. та передано її для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку заяву передано для розгляду судді Сакалоша В.М.
Розгляд заяви про відвід здійснюється в порядку письмового провадження з урахуванням приписів ч. 8 ст. 40 КАС України. Застосовуючи цю норму, суд додатково зазначає, що у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, питання про відвід може вирішуватися лише за ініціативою суду.
Суд, розглянувши заяву про відвід судді та з'ясувавши підстави заявленого відводу, зазначає таке.
Згідно із приписами частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Частиною одинадцятою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Ураховуючи наведені норми КАС України, суд вирішив здійснити розгляд заяви позивача про відвід судді у цій адміністративній справі в порядку письмового провадження.
При вирішенні заяви позивача про відвід судді суд керується таким.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої-другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
За приписами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин першої, другої статті 241 КАС України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Проаналізувавши викладені в заяві позивача про відвід судді доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для відводу судді у цій справі.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас відвід повинен бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Подана позивачем заява про відвід судді не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді Качур Р.П. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в частині другій статті 126 Конституції України, відповідно до якої вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це положення Основного Закону було роз'яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004. Таким чином, незалежність суддів передбачає право при здійсненні судочинства бути вільними від будь-якого обмеження, впливу, заангажованості, тиску, погроз, втручань. Відповідно, задля забезпечення принципу незалежності суддів, відвід судді не може бути задоволено лише з суб'єктивних міркувань сторони, хоча й вони можуть мати логічну послідовність, щодо прогнозованого вирішення справи не на його користь.
У справі "Газета Україна-Центр проти України" рішення від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності".
З вищезазначеного слідує, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Зі змісту заяви про відвід слідує, що позивач не погоджується із рішенням судді у справі, а саме щодо розгляду клопотань позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, що на переконання позивача, свідчить про необ'єктивність та упередженість судді, що в силу імперативної норми частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу. Вважає, що позовна заява позивача підпадає під дію ч. 4 ст. 257 КАС України, а тому, на думку позивача, суддя діяла упереджено, порушуючи вимоги вищевказаних статтей КАС України, віднесла справу до категорії справ незначної складності, ігноруючи ту обставину, що ця справа нетипова, аналогів якій не існує в судовій практиці, надзвичайно складна, має виняткове значення для позивача та має фундаментальне значення. Стверджує, що відповідач неодноразово надавав до суду недостовірну інформацію щодо фактичних обставин справи, порушуючи при цьому вимоги ч. 6 ст. 44 КАС України під час розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи про видачу позивачу оновленої довідки в 2020 році.
Суд зазначає, що судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини.
Разом з тим, що незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанцій.
В силу приписів частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Качур Р.П., а доводи, про які зазначено у поданій заяві про відвід, стосуються лише незгоди з процесуальним рішенням судді.
З огляду на наведене суд вважає, що у задоволенні заяви позивача від 13.12.2021 про відвід судді Качур Роксолани Петрівни у справі № 380/14985/21 слід відмовити.
Керуючись статтями ст.ст. 36-40, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд -
У задоволенні заяви позивача від 13.12.2021 про відвід судді Качур Р.П. в адміністративній справі № 380/14985/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя В.М.Сакалош